Постанова № 50094042, 03.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Справа № 876/11019/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Сеника Р.П., Попка Я.С.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року в справі за позовом приватного підприємства «Ремо» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Ремо» (далі – ПП «Ремо») в липні 2013 року звернувся з позовом в суд до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0002442201 від 22.04.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що висновки податкового органу про те, що господарські операції ПП «Ремо» з ПП «Індастріалсервіс», ПП «Прототип СЛВ», ПП «Паралель ВІД» фактично не відбувались, є безпідставними, оскільки господарські операції з вказаними контрагентами проведені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року в справі №803/1586/13а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року в справі №803/1586/13а та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції в цій справі є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав доведеними, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також ухваленою з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Сторони по справі в судове засідання не з’явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 квітня 2013 року по 09 квітня 2013 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Ремо» з питань, що становлять предмет заперечення до акту позапланової виїзної документальної перевірки №1410/22-1/20134978 від 13 березня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 16 квітня 2013 року №2103/22-1/20134978.

Перевіркою встановлено, порушення п.1.4 ст. 1., пп. 7.3.1 ст. 7, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 та пп.7.4.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 167 173 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 39 020 грн. 24 коп., за вересень 2010 року в сумі 103 991 грн. 32 коп., за листопад 2010 року в сумі 10 291 грн. 30 коп., за грудень 2010 року в сумі 15 288 грн. та завищено податок на додану вартість за березень 2010 року в сумі 1 418 грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0002442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 208 966,20 грн., в тому числі 167 173 грн. основного платежу та 41 793,20 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

І хоча дійсно, платник не може нести відповідальність за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу, а відтак не може бути позбавлений права на формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами лише у зв'язку з порушенням ними умов провадження господарської діяльності та податкової дисципліни, однак у даному разі підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди стала саме безтоварність господарських операцій, за наслідками яких позивачем було зменшено базу оподаткування ПДВ.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

Матеріалами справи стверджується, що за період охоплений перевіркою ПП «Ремо» перебувало у господарських відносинах з контрагентами ПП «Індастріалсервіс», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Прототип СЛВ» за результатами яких сформовано суми податкового кредиту.

Так, згідно договору про надання транспортних послуг укладеного між ПП «Паралель ВІД» та ПП «Ремо» №8 від 01 грудня 2010 року позивач отримав транспортні послуги, отримання яких підтверджується виписаними податковими накладними, рахунками фактури, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Господарські операції згідно укладених договорів надання транспортних послуг №18 від 30 липня 2010 року, №20 від 01 вересня 2010 року та №22 від 12 вересня 2010 року укладених між ПП «Ремо» та ПП «Індастріалсервіс» підтверджені податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт, видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Факт здійснення господарських операцій позивача із ПП «Прототип СЛВ», по поставці будівельних матеріалів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Проте, вказані документи не підтверджують реальність господарських операцій, оскільки такі містять тільки вид робіт (послуг перевезення) та їх вартість. Однак, з них не вбачається можливим встановити який товар перевозився та завантажувався (його кількість, вага, індивідуально визначені або родові ознаки), маршрут за яким здійснювалось перевезення, які саме транспортні засоби використовувались для перевезення вантажу (їхні реєстраційні номери, марки), водіїв, які здійснювали перевезення, що свідчить про те, що ці документи не відповідають вимогам первинних документів, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Відсутність у первинних документах вказаних вище відомостей, не дає можливості встановити обставини того, що придбані позивачем транспортні послуги були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Крім того, з огляду на приписи пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, необхідним документом під час здійснення перевезень на договірних засадах, на відміну від перевезень для власних потреб, є товарно-транспортна накладна. У свою чергу така накладна належить до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

З аналізу Наказу Мінтрансу України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346 (далі – Наказ № 488/346) вбачається, що типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, є: подорожній лист вантажного автомобіля (форма № 2), тобто первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство та товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей та обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно п. 2 Наказу № 488/346, названа форма первинного обліку є обов'язковою до застосування всіма суб'єктами господарської діяльності.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що у разі фактичного здійснення транспортних перевезень, у позивача як замовника транспортних послуг, мають бути у наявності товарно-транспортні накладні, які б відображали маршрут за яким здійснювались перевезення, ідентифікували вантаж, транспортний засіб, водія. Однак таких, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не представлено.

Суд першої інстанції вказав, що відсутність ТТН не свідчить про безтоварність господарських операцій, так як поставку товару здійснювали контрагенти позивача. Проте, суд апеляційної інстанції такі висновки вважає безпідставними, оскільки відповідні докази у матеріалах справи відсутні, а у представлених позивачем видаткових та податкових накладних графа транспортні витрати не заповнена, що свідчить про те, що організацію перевезення товару позивач повинен був здійснити самостійно. Як зазначає позивач, транспортні засоби у ПП «Ремо» відсутні, а тому у випадку реальної поставки товарів, для організації перевезень, він повинен був залучити сторонню транспортну організацію. У такому випадку, з огляду на наведені вище законодавчі приписи, у позивача мали б бути товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальний рух товару. Проте, таких позивачем не представлено.

Разом з тим, як вбачається з актів позапланової виїзної перевірки ПП «Паралель ВІД», ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ» від 25.10.2012 відповідно № 5522/22-1/37319777, № 5524/22-1/36892640 та № 5521/22-1/36394654, у ході проведення аналізу податкової звітності, звітів та інших документів встановлено відсутність у цих суб’єктів господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно з поясненнями від 23.07.2012 року, відібраними співробітниками УСБ України у Волинській області, директор ПП «Прототип СЛВ», директор ПП «Паралель ВІД» та директор ПП «Індастріалсервіс» пояснили, що підприємницької діяльності на підприємстві не здійснювали і не мали наміру здійснювати, не укладали від імені підприємств трудових угод з найманими працівниками, тобто зареєстрували ці підприємства виключно з метою отримання грошової винагороди, без наміру здійснення підприємницької діяльності.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року в справі №803/1586/13а – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.П. Сеник

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 08.09.2015 року