Ухвала суду № 50093808, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4223/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Перше Травня» (далі – Позивач, ПАТ «ПТФ «Перше Травня») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (далі – Відповідач, ДПІ у Черкаському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 05.09.2008 № 0000712301/0, від 14.10.2008 № 0071230111, від 31.12.2008 № 0000712301/2 та від 06.03.2009 № 0000712301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 277578,00 грн.; від 05.09.2008 № 0000722301/0, від 14.10.2008 № 0000722301/1, від 31.12.2008 № 0000722301/2 та від 06.03.2009 № 0000722301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84804,00 грн.; від 05.09.2008 № 0000732301/0, від 14.10.2008 № 0000732301/1, від 31.12.2008 № 0000732301/2 та від 06.03.2009 № 0000732301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5000,00 грн.; від 05.09.2008 № 0000702301/0, від 14.10.2008 № 000070230111, від 31.12.2008 № 0000702301/2 та від 06.03.2009 № 0000702301/3 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 347669,31 грн. основного платежу та в сумі 173834,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього самого суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2008 № 0000712301/0, від 14.10.2008 № 0000712301/1, від 31.12.2008 № 0000712301/2, від 06.03.2009 № 0000712301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 277578,00 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 05.09.2008 № 0000712301/0, від 14.10.2008 № 0000712301/1, від 31.12.2008 № 0000712301/2, від 06.03.2009 № 0000712301/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 19103,01 грн., в т.ч. 6367,67 грн. основного платежу та в сумі 12735,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У подальшому відповідно до ст. 55 КАС України судом касаційної інстанції здійснено заміну Відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2015 року частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «ПТФ «Перше Травня» – постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року в частині вирішення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Черкаському районі від 05.09.2008 № 0000702301/0, від 14.10.2008 № 0000702301/1, від 31.12.2008 № 0000702301/2 та від 06.03.2009 № 0000702301/3 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальній сумі 521503,96 грн. скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд. У решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 залишити без змін.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій усі наведені сторонами обставини, які є предметом доказування у справі, не дослідили та не встановили, не з'ясували, якими доказами ці обставини можуть бути підтверджені та не надали оцінки таким доказами в їх сукупності. У випадку підтвердження обставин, якими Позивач обґрунтовує свою позицію, слід було встановити суму податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, щодо забруднюючих речовин: аміаку та метану, а також щодо посліду, за кожним зі звітних періодів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що обсяги речовин, матеріалів і предметів, що утворилися у процесі господарської діяльності, яких власник не позбувається або не утилізує та не розміщує у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єкта, а використовує в господарській діяльності, не є відходами, у зв'язку з чим визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища відсутнє. Крім того, доказів фактичних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин Позивачем Відповідач суду не надав.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Наголошує на помилковості висновків суду щодо неможливості віднесення тимчасового зберігання відходів до їх розміщення. Вказує на документальне підтвердження невідповідності задекларованих Позивачем даних фактичним викидам, що не було перевірено судом першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у липні – серпні 2008 року працівниками ДПІ у Черкаському районі проведено виїзну планову перевірку ПАТ «ТПФ «Перше Травня» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. п. 3, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року №303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №162/379 від 19.07.1999 року, внаслідок чого занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища на 347 669,31 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2005 року на 10753,26 грн., за IV квартал 2005 року на 10810,89 грн., за І квартал 2006 року на 36661,79 грн., за ІІ квартал 2006 року на 36053.37 грн., за ІІІ квартал 2006 року на 39152,43 грн., за IV квартал 2006 року на 32897,16 грн., за І квартал 2007 року на 34528,43 грн., за ІІ квартал 2007 року на 32297,36 грн., за ІІІ квартал 2007 року на 40497,82 грн., за IV квартал 2007 року на 37502,24 грн., за І квартал 2008 року на 36514,55 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 27.08.2008 року №242/23-008/00851426. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 09.08.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000702301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в загальному розмірі 521 503,96 грн., у тому числі за основним платежем – 347 669,31 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 173 834,65 грн. Складеними за результатами його оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 14.10.2008 року № 0000702301/1, від 31.12.2008 року № 0000702301/2 та від 06.03.2009 року № 0000702301/3 розмір основного зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій не змінився.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив наступне.

У ході проведення планової документальної перевірки ВАТ «ПТФ «Перше Травня» та встановлення фактів, що можуть свідчити про неправильне визначення Позивачем фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів. У зв'язку з викладеним першим заступником ДПІ у Черкаському районі направлено лист від 15.07.2008 року №7206/23-022 до начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області про прийняття участі у перевірці, за наслідками якої надати довідку про фактичні обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів ВАТ «ПТФ «Перше Травня» за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року з розбивкою по кварталах.

У відповідь Державна екологічна інспекція в Черкаській області листом від 14.08.2008 року №1855/05 направила Відповідачу висновки щодо правильності визначення фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів. У вказаному листі зазначено, що в результаті виробничої діяльності на підприємстві протягом 01.07.2005 року – 31.03.2008 року утворювалися та розміщувалися відходи 1-4 класів небезпеки.

За результатами співставлення отриманих від Державної екологічної інспекції в Черкаській області даних з наданими Позивачем розрахунками викидів забруднюючих речовин, ДПІ у Черкаській області прийшла до висновку про їх невідповідність, що й спричинило, на думку податкового органу, заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища на 347 669,31 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1 Закону України «Про відходи», п. п. 2, 3, 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року №303, п. 2.1, 3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №162/379 від 19.07.1999 року, прийшов до висновку, що Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено обсяг фактичних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, зазначених в листі Держекоінспекції, а тимчасове зберігання відходів з метою використання їх в господарській діяльності не є зберіганням у розмінні чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлений збір за забруднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (чинного на час виникнення спірних відносин), визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 року № 162/379, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (чинну на час виникнення спірних відносин) (далі – Інструкція № 162/379).

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

У статті 1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон «Про відходи») відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Приписами ст. 1 Закону розміщення відходів розуміється як зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Під спеціально відведеними місцями чи об'єктами згідно з нормами цього Закону розуміються місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України, аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що: платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти, які здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; збір за забруднення навколишнього природного середовища визначається на основі фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів; речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності, належать до відходів у разі якщо вони не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та у разі якщо власник повинен позбутися їх шляхом утилізації чи видалення.

Таким чином, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суб’єкт господарювання зобов’язаний нарахувати та сплатити збір за: фактично здійснені обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, зокрема для стаціонарних джерел забруднення – за фактичні обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, а для пересувних джерел забруднення – за фактичні обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини (п. 3.1 Інструкції № 162/379); фактично здійснені обсяги відходів, які не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та у разі якщо власник (суб’єкт господарювання) повинен позбутися їх шляхом утилізації чи видалення та які розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

При цьому фактичне здійснення обсягів викидів та розміщення відходів, зокрема зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, має підтверджуватися доказами.

Обсяги речовин, матеріалів і предметів, що утворилися у процесі господарської діяльності, яких власник не позбувається або не утилізує та не розміщує у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, а використовує в господарській діяльності, не є відходами. Відповідно, підстави для визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища щодо таких речовин, матеріалів, предметів тощо відсутні.

Наведеним повністю спростовується твердження Апелянта про розміщення Позивачем відходів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту договору поставки від 24.10.2007 року №24/10-07 (т. 2 а.с. 261-262), договору купівлі-продажу №10 ДП від 02.01.2008 року (т.2 а.с. 53-54), за умовами яких Позивач реалізовував послід курячий іншим товариствам, тобто використовував його у господарській діяльності, у зв'язку з чим підстави для донарахування збору за розміщення відходів у Відповідача в сумі 226 032,81 грн. за період, що перевірявся, не було, оскільки ДПІ у Черкаському районі факт розміщення відходів не підтверджено належними та допустимими доказами.

Щодо обґрунтованості визначеного податковим органом розміру фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на запит ДПІ у Черкаському районі Держекоінспекцією в Черкаській області листом від 14.08.2008 року №1855/05 надано інформацію про фактичні обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів Позивачем за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року з розбивкою по кварталах. Саме на підставі цих даних податковий орган прийшов до висновку про те, що фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обсяги відходів, що утворилися у зв'язку з діяльністю ПАТ «ПТФ «Перше травня», не відповідають задекларованим. Водночас, на виконання вимоги суду першої інстанції надати вихідні дані розрахунків фактичних обсягів викидів та відходів Відповідачем повідомлено про неможливість їх подання до суду, оскільки відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 15.07.2015 року №09-18/1862 (т. 2 а.с. 278) матеріали перевірок за строком давності передані до архіву, у зв'язку з чим надати їх немає можливості. Відтак колегія суддів погоджується з твердженням Черкаського окружного адміністративного суду про недоведення податковим органом як суб’єктом владних повноважень правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, як вбачається зі змісту пояснень Позивача, його розрахунків, та було встановлено судом першої інстанції, при розрахунку фактичного обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ «ПТФ «Перше травня» використовувало показники емісії (питомих викидів) за методикою «Питомі показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від основних виробництв промисловості та сільського господарства», згідно якої викиди метану на одиницю поголів’я (кг. на рік) та викиди аміаку на одиницю поголів’я (кг. на рік) курей-несучок складають коефіцієнти 0,078 та 0,370 відповідно.

При цьому судова колегія погоджується з твердженням Позивача про помилковість розрахунку податкового органу кількості фактичних викидів зі стаціонарних джерел виходячи з даних за календарний рік без врахування того, що даною методикою передбачається річний коефіцієнт, а відтак отриманий результат полягає поділу на чотири (кількість кварталів).

Наведений висновок підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи розрахунками ПАТ «ПТФ «Перше травня» (т. 2 а.с. 248-249) та жодним чином не спростовується податковим органом.

Тобто, Відповідач при здійсненні розрахунків фактичних викидів зі стаціонарних джерел не врахував, що коефіцієнти 0,078 та 0,370 застосовуються для визначення річного обсягу фактичних викидів, а тому, при визначенні квартальних обсягів викидів отриманий показник підлягає поділу на кількість кварталів у році.

Посилання Апелянта на визнання Позивачем факту недостовірності розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за період 2005-2006 рік, про що свідчать пояснювальна записка в.о. голови правління ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» (т. 1 а.с. 119) колегією суддів оцінюється критично, оскільки, по-перше, як було зазначено раніше, Відповідачем як суб’єктом владних повноважень жодним чином не підтверджено правильність викладених в акті перевірки та додатках до них розрахунків, по-друге, ДПІ у Черкаській області не спростовано твердження ПАТ «ПТФ «Перше Травня» стосовно помилковості застосування річного коефіцієнту без врахування необхідності декларування даних за квартал.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що сума збору за період, що перевірявся, за фактичні викиди зі стаціонарних джерел Відповідачем жодним чином не підтверджена, а тому підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу – залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.