Ухвала суду № 50093633, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції Власенко Д.О.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/4568/15 приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання Фірсік Д.Ю., за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі №804/4568/15 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про стягнення витрат, пов'язаних з його утриманням у вищих навчальних закладах,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач як випускник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ був призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний, проте, на підставі наказу від 21.11.2014 року №121о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). В порушення вимог частини 6 статті 18 Закону України Про міліцію від 20 грудня 1990 року відповідач не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 27 465,29 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати постанову від 22 червня 2015 р. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що договір про підготовку фахівця та Закону України «Про міліцію» є такими, що не відповідають положенням Конституції України та рішенню Конституційного суду України.

Зауважив про відсутність в матеріалах справи доказів, які б засвідчували про розподіл витрат та їх отримання безпосередньо відповідачем.

Окрім того, зауважив, що із органів внутрішніх справ відповідача звільнено безпідставно і незаконно, за ініціативи УМВС на Придніпровській залізниці, без його згоди, а тому наказ про звільнення оскаржується в судовому порядку.

Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Третя особа до суду не зявилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі наказу № 46 від 05.08.2009 року Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, йому було присвоєно перше спеціальне звання рядовий міліції.

Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №195 від 30.05.2013 року відповідач успішно закінчив заклад освіти, отримав диплом фахівця та був направлений до органів внутрішніх справ.

На підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 57 о/с від 03 червня 2014 року відповідач, як випускник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний.

На підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 121о/с від 21 листопада 2014 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Абзацем 4 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до абз. 6 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 р. № 313 (далі - Порядок), визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Так, п.2 та п.3 Порядку встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу,оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Враховуючи, що відповідач не відпрацював трирічний термін в органах внутрішніх справ після закінчення навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, і був звільнений за порушення дисципліни, він, згідно Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №31, повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Окрім того, умовами договору №247 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, укладеного між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, Управлінням Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці та ОСОБА_2, передбачено, що відповідач був прийнятий за державним замовленням на денну форму навчання фахівцем освітньо-кваліфікаційного рівня й у відповідності до п.2.3.6 означеного договору, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами зазначених в договорі (в тому числі звільнення за негативними мотивами), повинен відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Так, згідно довідок-розрахунків витрат, здійснених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 р. №419/831/240/605/537/219/534, витрати, пов'язані з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2009-2013 роки, а саме: витрати на продовольче забезпечення, за спожиту теплоенергію, за водопостачання та водовідведення, за електропостачання, грошове та речове утримання, на медикаменти, означені витрати складають 27 465,29 грн.

В добровільному порядку відповідачем означені витрати не відшкодовані, самі розрахунки відповідачем не оскаржені, відповідних доказів до суду не надано.

Твердження відповідача про невідповідність договору №247 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця Конституції України та рішенню Конституційного Суду України колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів визнання такого договору нечинним.

Посилання відповідача на застарілість норм Закону України «Про міліцію» та їх невідповідність положенням Конституції України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені норми є діючими, відповідні рішення щодо визнання їх неконституційними не приймались.

Доводи відповідача про те, що витрати не повинні відшкодовуватись на рахунок позивача оскільки позивачем документально не підтверджено суму понесених витрат безпосередньо на утримання відповідача, колегія суддів не бере до уваги оскільки умовами Договору про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх передбачено,що відповідач повинен відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. На виконання умов договору, відповідно до норм діючого законодавство було складено та затверджено розрахунок витрат понесених позивачем у звязку з утриманням у навчальному закладі відповідача, який є чинним та відповідачем не оскаржувався, а тому підстави вважати визначені у наведеному розрахунку суми недійсними у колегії суддів відсутні.

З приводу доводів відповідача щодо того, що витрати не повинні відшкодовуватись на рахунок позивача, колегія судді зазначає, що згідно п.7 Порядку сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством. Аналогічно регулюється це питання в п. 4.3 договору №247 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця, відповідно до якого сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством.

Посилання відповідача на те, що із органів внутрішніх справ відповідача звільнено безпідставно і незаконно, а тому наказ про звільнення оскаржується в судовому порядку, колегія суддів також не бере до уваги, скільки документального підтвердження наведених доводів відповідач до суду не надав.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 року було відстрочено оплату судого збору до ухвалення судового рішення у справі.

Станом на 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати визначеної законодавством становить 1218 грн.

Згідно змісту пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення представника відповідача до суду з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 * 1,5=1 827 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (1 218 * 4=4 872 грн.); немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (1 218*0,06=73,08 грн.).

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано позов про визнання стягнення з відповідача витрат, повязаних з його утриманням у розмірі 27465,29 грн., що є вимогою майнового характеру, оскільки вирішення справи по суті так чи інакше впливатиме на майновий стан сторони, яка звертається до суду з адміністративним позовом.

У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Виходячи з розміру заявлених майнових вимог 27465,29 грн., ставка судового збору при поданні до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру має становити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням розміру майнових вимог, ставка за подання апеляційної скарги на постанову суду становить 50% від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 50% від 1 827 грн. = 913,5 грн.

Оскільки апеляційна скарга представника відповідача залишена без задоволення, судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 913,5 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 р. у справі №804/4568/15 за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про стягнення витрат, пов'язаних з його утриманням у вищих навчальних закладах - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 913 (девятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 вересня 2015 року, в повному обсязі ухвала складена 09 вересня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко