Постанова № 50093625, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції – Момонт Г.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"09" вересня 2015 р.

справа № П/811/194/15

Приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети “Правда”, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансфудсервіс" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 р. у справі № П/811/194/15 за позовом Приватного підприємства "Трансфудсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство “Трансфудсервіс” (далі – позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №3986-25 від 18.12.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана податкова вимога не містить відомостей про факт виникнення грошового зобов’язання і є помилковою.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 р.адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувано податкову вимогу Кіровоградської об’єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 18 грудня 2014 року №3986-25 винесену відносно Приватного підприємства “Трансфудсервіс” про наявність податкового боргу в сумі 24 474,17 грн., у частині податкового боргу в розмірі 8 968,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Присуджено Приватному підприємству “Трансфудсервіс” з Державного бюджету України судові витрати з оплати проведення судової експертизи у розмірі 189,29 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ніякого податкового боргу станом на 17.12.2014 року позивач не узгоджував, податкова вимога не містить відомості про факт виникнення грошового зобов’язання і є помилковою, а отже незаконною.

Зауважив, що про існування податкового повідомлення-рішення №211231502 від 10.07.2013 року на суму 26 150, 00 грн. стало відомо лише в судовому засіданні, що підтверджується висновком експерта судово-почеркознавчої експертизи від 24.04.2015 року, а тому позивач не міг на виконання даного ППР перераховувати кошти у сумі 17 182, 00 грн.

Отже, відповідач самостійно з інших платежів зараховував кошти у сумі 17 182, 00 грн. на погашення податкового повідомлення-рішення №211231502 від 10.07.2013 року на суму 26 150,00 грн.

Щодо несплати податків за податковими деклараціями на суму 14 598, 00 грн., відповідачем були надані лише декларації за якими нарахована вказана сума податків, але не надано жодного доказу не сплати позивачем за вказаними деклараціями.

Позивач сплачував ПДВ, що підтверджується квитанціями, банківською випискою та платіжним дорученням, які були додані до апеляційної скарги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

18 грудня 2014 року Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області виставлено податкову вимогу №3986-25, якою ПП “Трансфудсервіс” повідомлено, що станом на 17.12.2014 р. сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями з податку на додану вартість становить 24 474,17 грн., у тому числі 18 596,00 грн. за основним платежем, 5 360 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 518,17 грн. пені (а.с.7).

Відповідно до п.59.1, 59.3 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

З огляду на зміст пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання є податковим боргом.

Таким чином, до податкової вимоги підлягають включенню суми несплаченого узгодженого грошового зобов’язання – податкового боргу платника податків.

З наданого до суду розрахунку суми податкового боргу позивача (а.с.62) вбачається, що податкова вимога містить суми податкового боргу з податку на додану вартість, яка рахується за підприємством станом на 18.12.2014 року, і складається з основного платежу – 18 596 грн. та штрафних санкцій – 5360 грн. та пені – 518,17 грн.

Сума основного платежу включає в себе:

- 3 738,00 грн. – залишок несплаченого грошового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №211231502 від 10.07.2013 р.;

- 14 598,00 грн. – грошові зобов’язання визначені платником податків у податкових деклараціях з ПДВ, у тому числі: за червень 2013 року – 167,00 грн., за липень 2013 року – 4 773,00 грн., за серпень 2013 року – 1 919,00 грн., за вересень 2013 року – 2 627,00 грн., за жовтень 2013 року – 2 477,00 грн., за травень 2014 року – 2 141,00 грн., за червень 2014 року – 205,00 грн., за липень 2014 року – 289,00 грн.;

- 260,00 грн. – грошове зобов’язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №0002211502 від 11.09.2014 р. (а.с.62).

Сума штрафної санкції у розмірі 5 230,00 грн., зазначена у податковій вимозі №3986-25 від 18.12.2014 р. застосована до ПП “Трансфудсервіс” податковим повідомленням-рішенням №000211231502 від 10.07.2013 р.

Пеня у розмірі 518,17 грн. нарахована за період з 30.07.2013 р. по 07.11.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту №7/11-23-15-02/36200255 від 08.07.2013 р. (а.с.8-16) Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомленням-рішення №211231502 від 10.07.2013 р., яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України збільшено ПП “Трансфудсервіс” суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 26 150,00 грн., у тому числі 20 920,00 грн. основного платежу та 5 230,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.38).

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Отже, податковий орган має право на включення суми грошового зобов’язання до податкової вимоги лише після спливу десятиденного строку з дня одержання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення, за умови якщо податкове повідомлення-рішення не оскаржене платником податків, а грошове зобов’язання не сплачене. При цьому недотримання вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України щодо надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення свідчить про неузгодження суми визначеної таким рішенням та, як наслідок, позбавляє орган доходів і зборів права на включення відповідної суми до податкової вимоги.

Відповідачем до суду надано копію корінця податкового повідомлення-рішення №211231502 від 10.07.2013 р. з відміткою про одержання 10.07.2013 р. такого податкового повідомлення-рішення директором Ейсмонт О.П. (а.с.38).

Водночас відповідно до висновку експерта №455 судово-почеркознавчої експертизи від 24.04.2015 р. рукописні записи “Директор Ейсмонт О.П.” та підпис від імені Ейсмонт О.П. у корінці податкового повідомлення-рішення №211231502 від 10.07.2013 р. виконані не самою Ейсмонт Оксаною Позілджонівною, а іншою особою (а.с.147-150).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з недоведеністю факту вручення посадовій особі позивача податкового повідомлення-рішення №211231502 від 10.07.2013 р., а тому визначена таким податковим повідомленням-рішенням сума податкового зобов’язання є неузгодженою.

Відтак податковим органом безпідставно включено до складу узгодженого грошового зобов’язання відображеного у податковій вимозі №3986-25 від 18.12.2014 р. суму 3 738,00 грн. основного платежу та 5 230,00 грн. штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №211231502 від 10.07.2013 р., а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в цій частині оскаржувана податкова вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Колегією суддів встановлено, що згідно з поданими ПП “Трансфудсервіс” до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість, платником податків самостійно визначено податкові зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 14 598,00 грн., у тому числі за червень 2013 року – 167,00 грн. (а.с.63-65), за липень 2013 року – 4 773,00 грн. (а.с.66-68), за серпень 2013 року – 1 919,00 грн. (а.с.69-71), за вересень 2013 року – 2 627,00 грн. (а.с.72-74), за жовтень 2013 року – 2 477,00 грн. (а.с.75-77), за травень 2014 року – 2 141,00 грн. (а.с.96-98), за червень 2014 року – 205,00 грн. (а.с.99-101), за липень 2014 року – 289,00 грн. (а.с.102-104).

Разом з апеляційною скаргою позивачем було надано докази, які не були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи та частково підтверджують сплату позивачем своїх податкових зобов’язань з ПДВ за наведеними деклараціями, а саме:

- копія квитанції від 30.07.2013 року про сплату ПДВ за червень 2013 року у розмірі 4000 грн. (а.с.178);

- копія квитанції від 03.09.2013 року про сплату ПДВ за липень 2013 року у розмірі 4 773, 00 грн. (а.с.179);

- платіжне доручення від 31.07.2014 року №23352488 про сплату ПДВ за червень 2014 року у розмірі 205 грн. (а.с.182).

Зі зворотного боку облікової картки платника податків (а.с.45) вбачається, що станом 22.07.2013 року у позивача виникла недоїмка у розмірі 25396 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013 року №211231502.

Сплачені згідно квитанцій від 30.07.2013 року, від 03.09.2013 року та платіжного доручення від 31.07.2014 року №23352488 суми, відповідно до витягу зі зворотного боку облікової картки платника податків, були перераховані на погашення недоїмки, яка виникла за податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013 року №211231502 (а.с.45, а.с.45 зі зворотного боку, а.с.46, 48).

Окрім того, позивачем разом з апеляційною скаргою також було надано банківську виписку №БВ-0000211 за 30.09.2013 року, відповідно до якої позивачем 30.09.2013 року було сплачено ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 2000 грн. та витяг з сайту privatbank.ua/p24/c2ball, відповідно до якого 28.11.2013 року позивачем було сплачено 2500 грн. ПДВ за жовтень 2013 року (а.с.180-181).

Сплата позивачем податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 2000 грн. та жовтень 2013 року у розмірі 2500 грн. також вбачається з витягу зі зворотного боку облікової картки платника податків (а.с.45, а.с.45 зі зворотного боку, а.с.46, 48).

Проте зазначені суми були перенаправлені на погашення недоїмки, яка виникла за податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013 року №211231502.

Враховуючи, що сума боргу за податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013 року №211231502 не є узгодженою, що було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, таке перенаправлення контролюючим органом грошових коштів позивача, які були спрямовані на погашення узгоджених податкових зобов’язань, колегія суддів вважає безпідставним, а тому сума сплаченого відповідачем податку на додану вартість, згідно наданих до суду документів у розмірі 13 478 грн. є безпідставно включеною до податкової вимоги, а вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що за ПП “Трансфудсервіс” рахується несплачена пеня в сумі 518,17 грн., проте контролюючим органом не було надано документального підтвердження правомірності нарахування позивачу пені у наведеній сумі, до суду не надано розрахунку суми пені, що свідчить про необґрунтованість включення цієї суми до оскаржуваної вимоги та, як наслідок, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині несплаченого узгодженого зобов’язання за податковими деклараціями у розмірі 1 120 грн. (14 598,00 грн.- 13 478 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов’язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, задекларована позивачем сума грошового зобов’язання в розмірі 1 120 грн. є узгодженою, докази її сплати до суду не надані, а тому ця сума правомірно відображена відповідачем в оскаржуваній податковій вимозі та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо суми боргу включеної до податкової вимоги за податковим повідомленням-рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням №0002211502 від 26.08.2014 р. Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України збільшено ПП “Трансфудсервіс” суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 390,00 грн., у тому числі 260,00 грн. основного платежу та 130,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.36).

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 09.09.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.37). Доказів його оскарження не надано.

Таким чином, з огляду на зміст п.57.3 ст.57, п.59.1, 59.3 ст.59 Податкового кодексу України, відповідачем правомірно віднесено суму 260,00 грн. основного платежу та 130,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до розміру податкового боргу, відображеного у податковій вимозі №3986-25 від 18.12.2014 р., а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття рішення по справі), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкової вимоги на суму 24 474,17 грн., з яких судом задоволено вимоги про визнання протиправним та скасування податкової вимоги в частині суми 22 964, 17 грн., що становить 93,8% від суми заявлених позовних вимог (22 964, 17 грн. х 100 : 24 474,17 грн.), натомість щодо 6,2% позовних вимог у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином, судовий збір, який підлягає сплаті позивачем за звернення до суду з адміністративним позовом становить 113, 27 грн. (1 827,00 грн. х 6,2%) та за звернення до суду з апеляційною скаргою становить 56,64 грн. (913,50 грн.х 6,2%), проте, враховуючи сплачений позивачем під час подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 182,70 грн. (згідно квитанції №14385.187.2 від 20.01.2015 року) та під час подачі апеляційної скарги 913, 50 грн. (згідно завіреного належним чином дубліката чека №18082015154823) від 13.08.2015 року, на користь ПП “Трансфудсервіс” підлягає присудженню судовий збір у розмірі 926,29 грн. (182,70 грн. + 913,50 грн.– 113, 27 грн.-56,64 грн.).

У відповідності до ч.5 ст.92 КАС України граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.2 п.5 додатку до постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 р. №590 витрати пов’язані з проведенням судової експертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін’юсту.

Наказом Міністерства юстиції України “Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2014 році” від 12.02.2014 р. №325/5, діючим на час виставлення рахунку за експертизу №455 від 26.02.2015 р., установлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2013 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2014 році становить: експертиза середньої складності – 61,50 грн.

Позивачем у справі понесені витрати з оплати проведення судової експертизи в розмірі 2 214,00 грн., що підтверджується квитанцією №23032015132317 від 23.03.2015 р. (а.с.131), при цьому відповідно до акта №455 попереднього розрахунку вартості висновку експерта №455 по справі №П/811/194/15 від 26.02.2015 р. категорія складності експертизи – середня, необхідна кількість годин для її проведення – 30 год. (а.с.151).

Таким чином, граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи становить 1 845,00 грн. (61,50 грн. х 30 год.).

Відтак на користь ПП “Трансфудсервіс” також підлягають присудженню документально підтверджені судові витрати понесені позивачем у зв’язку з проведенням судової експертизи, з урахуванням встановленого граничного розміру та часткового задоволення позовних вимог, у розмірі 1 730,61 грн. (1 845,00 грн.х 93,8%)

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають присудженню судові витрати у розмірі 2 656,90 грн. (926,29 грн. + 1 730,61 грн.).

В іншій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції і призводить до необхідності зміни постанови суду першої інстанції. Вказана зміна обумовлена неповнем дослідженням усіх суттєвих обставин по справі, що призвело до вирішення справи в частині позовних вимог із помилковим застосування норм матеріального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трансфудсервіс" – задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 р. у справі № П/811/194/15 за позовом Приватного підприємства "Трансфудсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування податкової вимоги - змінити.

В другому абзаці резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 р. у справі №П/811/194/15 слова та цифри «у частині податкового боргу в розмірі 8 968, 00 грн.» замінити на слова та цифри «у частині податкового боргу в розмірі 22 964, 17 грн.».

В четвертому абзаці резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 р. у справі №П/811/194/15 слова та цифри «з Державного бюджету України судові витрати з оплати проведення судової експертизи у розмірі 189,29 грн. (сто вісімдесят дев’ять грн. 29 коп.)» замінити на слова та цифри «за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39484073) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2 656 (дві тисячі шістсот п’ятдесят шість) грн. 90 коп.».

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 р. у справі № П/811/194/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва