Постанова № 50093605, 02.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 року

справа № П/811/860/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року

по справі № П/811/860/15 за позовом Приватного підприємства "МІКС-СЕРВІС"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мікс – Сервіс» (далі – Позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000092206 від 15.12.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 23 570,00 грн., у тому числі 18 856,00 грн. основного платежу та 4714,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). (т.1, а.с.3-7)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/860/15.(т.1, а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що на момент вчинення господарських операцій контрагенти мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Товари, які були предметом договору, з цивільного обороту не виключені, та законодавством в обігу не обмежені. Відповідні господарські операції відображено в бухгалтерському обліку та підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі №П/811/860/15 адміністративний позов задоволено. (суддя – Момонт Г.М.) (т.2, а.с.189-191)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем у липні 2014 року сформовано податкові зобов’язання та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання декларування сум податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Відповідач – Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі №П/811/860/15.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що в порушення п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України Позивачем до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, по відображеним як придбаним товаром (роботам, послугам), що фактично не підтверджуються, а також, відсутністю фактичних взаємовідносин між ПП «ТД Агробуд» в обсязі без ПДВ 625040 грн., та ПДВ 125008 грн. та ПП «Мікс – Сервіс» за липень 2014 року, відсутністю фактичної реалізації (постачання) та придбання товарів, робіт, послуг, чим завищено суму податкового кредиту в розмірі 125008 грн. за липень 2014 року. Отже, сплачений Позивачем податок на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкових зобов’язань та податкового кредиту, відповідно є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

31 серпня 2015 року від позивача по справі за вх.№ .№39487/15 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких, останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на те, що відповідачем не доведено факт відсутності реального характеру господарських операцій з ПП «Агробуд» та не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що існують підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість за операціями по ланцюгу постачання від ПП «ТД Агробуд» до позивача та до ПП «Кіровоградбудмонтаж Плюс», СПМК №552, ТОВ «СВК Україна», ПАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Мостнік», ПП «Карбон-С», ТОВ «Лайт-Спектр», ТОВ «ДОСС Інструмент» за серпень 2014 року - є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями); Законом України «Про податок на додану вартість»; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не доведена правомірність своїх дій. За позицією позивача по справі, з котрою погодився суд першої інстанції, ним було надано для перевірки всі необхідні первинні документи, які не мали ніяких недоліків, та які свідчать про надання відповідних послуг (робіт).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Мікс – Сервіс» зареєстроване 11.11.2010 року Кіровоградським міським управлінням юстиції №14441020000007352, види діяльності за КВЕД-2010: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно – технічним обладнанням, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємціввід 05.01.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи. (т.1, а.с. 9-10)

Судом встановлено, що в період з 24.11.2014 року по 28.11.2014 року на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та відповідно п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, фахівцями Відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Мікс – Сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при призначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «ТД Агробуд» за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., за наслідками якої складено Акт №5/11-23-22-06/37426655 від 28.11.2014 року.

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту перевіркою встановлено порушення Позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в сумі 18 856,00 грн. (т.1, а.с.29-66)

На підставі вказаного Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення №0000092206 від 15.12.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 23 570,00 грн., у тому числі 18 856,00 грн. основного платежу та 4 714,00 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). (т.1, а.с.8)

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, суттєвим, з огляду на приписи наведених норм, є придбання товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Безперечно, категорія «господарська діяльність» не є суто економічною категорією.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Отже, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (далі по тексту – Положення), вказане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

У відповідності до пункту 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що показники витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також належними та допустимими доказами на підтвердження податкової звітності в суді.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Комісіонер) та ПП «ТД Агробуд» (Комітент) було укладено договір комісії К01-07 з продажу товарів від 01.07.2014 року, згідно умов якого Комісіонер зобов’язується за дорученням Комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу товару в кількості та за ціною, не нижче ціни вказаною у додатках (Спеціфікаціях), а Комітент зобов’язується прийняти звіт від Комісіонера, розглянути та затвердити його протягом 3-х днів. За виконання доручення Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в розмірі 1% від суми реалізованого товару. (т1, а.с.89-90. 91,92)

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем, зокрема, надано копії видаткових накладних від 02.07.2014р., податкова накладна №5 від 01.07.2014р., податкова накладна від 02.07.2015р. №10, податкова накладна від 04.07.2014р. №28, податкова накладна від 04.07.2014р. №312, податкова накладна від 10.07.2014р. №313, податкова накладна від 11.07.2014р. №314, податкова накладна від 14.07.2014р. №78, податкова накладна від 15.07.2014р. №87, податкова накладна від 16.07.2014р. №315, податкова накладна від 23.07.2014р. №155, Акт виконаних робіт від 04.07.2014р., Акт виконаних робіт від 15.07.2014р., Акт виконаних робіт від 28.07.2014р., податкова накладна від 02.07.2014р. №3, податкова накладна від 04.07.2014р. №4, податкова накладна від 15.07.2014р. №16, специфікація до Договору комісії №К01-07 від 01.07.2014р. від 25.07.2014р., специфікація №11 до Договору комісії №К01-07 від 01.07.2014р. від 25.07.2014р., видаткова накладна від 25.07.2014р., специфікація до договору комісії №К01-07 від 01.07.2014р. від 02.07.2014р., видаткова накладна від 02.07.2014р., специфікація №3 від 04.07.2014р., видаткова накладна від 04.07.2014р., специфікація №4 від 04.07.2014р., видаткова накладна від 04.07.2014р., специфікація №5 від 14.07.2014р., видаткова накладна від 14.07.2014р., специфікація №6 від 15.07.2014р., видаткова накладна від 15.07.2014р., специфікація №7 від 16.07.2019р., видаткова накладна від 16.07.2014р., специфікація №8 від 23.07.2014р., видаткова накладна від 23.07.2014р., специфікація №9 від 25.07.20147р., видаткова накладна від 25.07.2014р., Акт звірки розрахунків №1/07 від 31.07.2014р., Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2014р., виписка по банківському рахунку з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., (а.с.93, 115-118, 120, 121, 122,123, 124, 125-128, 129,130,131, 149,152,159,165,166,169, 246-247, 248-249, т.2, а.с. 3,4,70,71,73,74,76,77,79-81, 82-84,87,88,89,90,91,93,94,96,97,158, 159,164)

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни структури активів та зобов’язань, у власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’ язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно умов договору комісії К01-07 від 01.07.2014 року Комітент сплачує Комісіонерові винагороду в розмірі 1% від суми реалізованого товару, дана винагорода виплачується шляхом перерахування коштів належних Комісіонерові згідно акту виконаних робіт, вид розрахунку змішаний (безготівковий, готівковий, поручництво, перевід боргу). Комісіонер зобов’язаний виконати доручення протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з умов вищезазначеного договору не є зрозумілим в якій саме формі комітент повинен був розрахуватися з комісіонером, крім того, матеріали справи не містять належних доказів здійснення розрахунків між позивачем та ПП «ТД Агробуд» в межах даного договору.

Отже, враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що первинні документи, що отриманні ПП «Мікс – Сервіс» від ПП «Агробуд» за липень 2014 року, суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно – матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну.

Крім того, у липні 2014 року ПП “ТД Агробуд” виконало для ПП “Мікс-Сервіс” субпідрядні роботи на загальну суму 388 336,72 грн., у тому числі ПДВ – 64 722,79 грн., зокрема, за договором №1/19-06СП від 19.06.2014 р. (а.с.26-27, Т.2) – фарбування металоконструкцій: плит покриття, ліхтаря труб ливневки на суму 35 345,66 грн., у тому числі ПДВ – 5 890,94 грн., за договором №СП17/07 від 01.07.2014 р. (а.с.6-7, Т.2) – ремонт покрівлі будівлі авботоксів “літ.Г” по вул. Короленка, 1-А, м. Кіровоград на суму 45 320,80 грн., у тому числі ПДВ – 7 553,47 грн., за договором №СП13/07 від 01.07.2014 р. (а.с.13-14, Т.2) – ремонт дифузійного апарату ДС-12 на ВП “Яресівський цукровий завод” на суму 8 865,36 грн., у тому числі ПДВ – 1 477,56 грн., за договором №8СП/07 від 01.07.2014 р. (а.с.18-19, Т.2) – ремонт дифузійного апарату ДС-12 на суму 2 774,40 грн., у тому числі ПДВ – 462,40 грн., за договором №СП18/07 від 01.07.2014 р. (а.с.35-36, Т,1) – ремонт зливної каналізації на АЗС №15 в м. Олександрії по вул. Дніпровське шосе, 17 на суму 68 346,00 грн., у тому числі ПДВ – 11 391,00 грн., за договором №СП19/07 від 01.07.2014 р. (а.с.37-38, Т.1) – ремонт асфальтобетонного покриття на АЗС №15 в м. Олександрії по вул. Дніпровське шосе на суму 27 430,20 грн., у тому числі ПДВ – 4 571,70 грн., за договором №СП2/11 від 11.07.2014 р. (а.с.44-45, Т.2) – послуги машин і механізмів на суму 20 910,70 грн., у тому числі ПДВ – 3 485,12 грн., за договором №СП20/07 від 01.07.2014 р. (а.с.99-100, Т.2) – ремонт зливної каналізації на АЗС №25 в смт. Новоукраїнка, вул. Кірова, 195 на суму 26 551,20 грн., у тому числі ПДВ – 4 425,20 грн., за договором №СП23/07 від 28.07.2014 р. (а.с.106-107, Т.2) – ремонт дифузійного апарату ДС-12 на ВП “Яресівський цукровий завод” на суму 22 020,00 грн., у тому числі ПДВ – 3 670,00 грн., №СП24/07 від 01.07.2014 р. (а.с.111-112, Т.2) – асфальтування на ділянці Л-194-115 в с. Богданівка Знам’янського району Кіровоградської області на суму 38 736,00 грн., у тому числі ПДВ – 6 456,00 грн., за договором №СП22/07 від 01.07.2014 р. (а.с.116-117, Т.2) – роботи по ремонту зливної каналізації на АЗС №5 в с. Коржево Бобринецького району на суму 92 036,40 грн., у тому числі ПДВ – 15 339,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт і податковими накладними (а.с.123, 124, 132-134, Т.1. а.с.9-10, 16-17, 20-22, 25, 29, 31-34, 40-43, 47-49, 56-59, 102-103, 109-110, 114-115, 119-120, Т.2)

Зазначені договори субпідряду укладені позивачем з метою виконання договорів укладених з ТОВ “Мостнік” (а.с.191-198, Т.1), ПП “Карбон-С” (а.с.95-101, Т.1), ПП “Кіровоградбудмонтаж Плюс” (а.с.218-222, Т.1), ТОВ “Будівельна компанія “Стан” (а.с.242, 243, Т.1).

З огляду на встановлені обставини справи та наявні матеріали справи колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зважує на ту обставину, що субпідрядний договір, як різновид підрядного договору, має особливості, його умови повинні бути узгоджені з положеннями підрядного договору, для виконання якого залучається субпідрядник, перш за все, стосовно строків виконання договору. Субпідрядником є особа, залучена генпідрядником на підставі субпідрядного договору для виконання частини робіт, передбачених договором підряду.

З аналізу вищезазначених договорів субпідряду, які містяться в матеріалах справи, постає на часі питання хто є Замовником зазначених робіт та на яких саме умовах позивач зобов’язувався виконати дані роботи. Дані відомості у договорах субпідряду відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що надані до перевірки акти здачі – приймання виконаних робіт не підтверджують здійснення господарської операції, не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 «Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким передбачено такий обов’язковий реквізит первинного документу, як «зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції».

Оскільки роботи, зазначені в договорах субпідряду, повинні були виконуватися на підставі договору підряду, то надані до перевірки акти приймання виконаних робіт, з урахуванням вищезазначених норм права, не підтверджують відомостей про здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути прийняті судом, як первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів зважує на той факт, що позивач не здійснює господарської діяльності у сфері торгівлі товарами легкої промисловості, а також у сфері ремонтно – будівельних робіт, не є можливим встановити факт використання отриманих товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності, у межах господарської діяльності підприємства, а саме: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно – технічним обладнанням, у зв’язку з чим, в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ПП «Мікс – Сервіс» не правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані за операціями, які не пов’язані з господарською діяльністю останнього.

У відповідності з пунктом 198.3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, суттєвим, з огляду на приписи наведених норм, є придбання товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Безперечно, категорія «господарська діяльність» не є суто економічною категорією.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Отже, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».

Підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, підпунктом 14.1.36 встановлює загальну вимогу до ведення податкового обліку щодо витрат, пов’язаних чи не пов’язаних із отриманням доходу. При цьому, пов’язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва має бути переконливим та беззаперечно встановленим судом юридичним фактом реальної дійсності – конкретною обставиною, передбаченою нормами податкового права, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Зовсім не очевидним є існування такого факту для суду, що розглядав справу, за відсутності належних та допустимих доказів такого в матеріалах справи. З наданих документів неможливо виявити зв’язок наданих послуг з господарською діяльністю Позивача, що, одночасно, означає невідповідність цих документів вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV. Отримання доходу шляхом декларування бюджетного відшкодування не відповідає меті господарської діяльності.

Таким чином, з огляду на зазначені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком фахівців контролюючого органу відносно того, що позивачем неправомірно сформовано податкові зобов’язання та податковий кредит, а отже порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), позивачем занижено суму податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 18856 грн.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятого суб’єктом владних повноважень по відношенню до платника податків у спірних правовідносинах податкового повідомлення – рішення №0000092206 від 15.12.2014 року, виходячи з чого підстави для задоволення вимог адміністративного позову відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушенні норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № П/811/860/15 – скасуванню.

Керуючись ч.3 ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області – задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015р. у справі №П/811\860\15 – скасувати.

В позові – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва