Ухвала суду № 50093596, 07.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" вересня 2015 р.

справа № 804/17086/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Олефіренко Н.А. Білак С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в справі № 804/17086/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі – ДФІ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України про зобов’язання виконати обов’язкові вимоги від 11.04.2014 р. № 04-03-95-15/3806 на загальну суму 127378,36 грн. шляхом, визначеним у вимозі: щодо п. 2 – поновити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 127378,36 грн. за ТОВ «Трансмаг», щодо якого здійснено безпідставні витрати; стягнути з ТОВ «Трансмаг» кошти в сумі 127378,36 грн. шляхом перерахування їх на реєстраційний рахунок інституту, в іншому випадку стягнути з осіб, якими допущено безпідставне покриття витрат, шкоду в розмірі 127378,36 грн. в порядку, встановленому законом; відшкодовані збитки за 2010-2013 роки в сумі 127378,36 грн. перерахувати в дохід Державного бюджету за кодом 210080500 «Інші надходження».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову, вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, зазначає про неврахування судом приписів. 2 ст. 15, п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» щодо наявності у позивача компетенції на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час фінансового контролю порушень законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з’явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв’язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 04.02.2014 р. по 12.03.2014 р. відповідно до п. 2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на 1 квартал 2014 р., на підставі повідомлення про проведення ревізії від 24.01.2014 р. № 04-03-05-15/755, направлення від 03.02.2014 р. № 123 Держфінінспекцією в Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту транспортних систем технологій Національної академії наук України за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складено акт від 18.03.2014 р. № 03-19/4.

Ревізією стану розрахунків за спожиті комунальні послуги, що проведено вибірковим порядком за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2014 р., суцільним методом за січень-червень 2011 р., травень-жовтень 2013 р., встановлено, що Інститут не є споживачем природного газу, також споживачем газу є ТОВ «Трансмаг», яке здійснює перерахування коштів за спожитий газ на реєстраційний рахунок Інституту, який в свою чергу перераховує кошти ПАТ «Дніпрогаз». Інститутом протягом ревізуємого періоду рахунки на оплату спожитого ТОВ «Трансмаг» теплопостачання надавалися за фактично займану площу 1693,11 кв. м. (49,24% від загальної площі), контрольними обмірами встановлено, що фактична займана площа станом на 12.02.2014 р. становила 1268,8 кв. м., тобто займані площі ТОВ «Трансмаг» змінювалися, але в межах переданої, на яке в нього є право на користування. Також встановлено, що 437,9 кв. м., які спільно споруджені, є власністю ТОВ «Трансмаг», приміщення площею 144,3 кв. м. є допоміжними приміщеннями загального користування. В акті ревізії вказано, що вищезазначене є порушенням вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 19, 20, 23 Постанови Кабінету Міністрів України № 228, п. 3.2 Порядку та умов надання платних послуг бюджетними науковими установами, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Мінфіну України та Міністерства економіки від 01.12.2003 р. № 798/657/351, п. 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України.

З метою повного усунення виявлених ревізією порушень, попередження їх виникнення в подальшому Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області на адресу Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України направлено вимогу № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 р., пунктом 2 якої зобов’язано відповідача поновити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 127378,36 грн. за ТОВ «Трансмаг», щодо якого здійснено безпідставні витрати; стягнути з ТОВ «Трансмаг» кошти в сумі 127378,36 грн. шляхом перерахування їх на реєстраційний рахунок Інституту, в іншому випадку - стягнути з осіб, якими допущено безпідставне покриття витрат, шкоду в сумі 127378,36 грн. в порядку, встановленому законодавством; відшкодовані збитки за 2010-2013 роки в сумі 127378,36 грн. перерахувати в дохід державного бюджету за кодом 21080500 «Інші надходження».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 р. по справі № 804/16725/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р., позов Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги задоволено, скасовано пункт 2 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 р. «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з преюдиціальності постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 р. в справі № 804/16725/14, якою скасовано пункт 2 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 р. «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів», а також з того, що відшкодування виявлених в ході здійснення фінансового контролю збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів вважає такі висновки суду обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 р. по справі № 804/16725/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р., позов Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування вимоги задоволено, скасовано пункт 2 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 р. «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів».

Як встановлено статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, в справі № 804/16725/14 п. 2 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області № 04-03-05-15/3806 від 11.04.2014 р., який позивач просить зобов’язати виконати відповідача в даній справі, скасований, відтак, фактично відсутній предмет спору в даній справі, оскільки протиправність та скасування вимоги обумовлює відсутність як такого акту індивідуальної дії, який зобов’язує відповідача на здійснення певних дій.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/201, визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 цього Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.06.2015 р., при цьому Верховний Суд України дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 р. в справі № 21-1008а15 висловлена наступна правова позиція. Виявлені в ході ревізії збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов’язки для цієї установи, оскільки обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, а доводи апелянта вважає необґрунтованими з обставин, зазначених вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в справі № 804/17086/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в справі № 804/17086/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Інституту транспортних систем і технологій Національної академії наук України про зобов’язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак