Постанова № 50085855, 08.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 920/1639/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

позивача – Солдаткін С.В. (керуючий санацією ПАТ "Підприємство теплових мереж")

відповідача - Жулавський С.А. (довіреність №27 від 24.06.14),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4001С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 23.06.15 у справі № 920/1639/14

за позовом ПАТ "Підприємство теплових мереж", м.Суми,

до ТОВ "Сумитеплоенерго", м.Суми,

про стягнення 609402,02 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 609402,02 грн. заборгованості з орендної плати відповідно до укладеного між сторонами договору № 279 від 01.12.11.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.06.15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Резніченко О.Ю., суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 461441,02 грн. заборгованості по орендній платі, 9228,82 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість висновків місцевого господарського суду та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, відмовити ПАТ "Підприємство теплових мереж" в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.15 апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 08.09.15, запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

03.09.15 керуючий санацією ПАТ "Підприємство теплових мереж" арбітражний керуючий Солдаткін С.В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що місцевий господарський суд правомірно встановив факт заборгованості відповідача з орендної плати в сумі 461441,02 грн., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

07.09.15 відповідачем подано клопотання (вх.№12774), в якому ТОВ "Сумитеплоенерго" просить зупинити провадження у справі, посилаючись на те, що на даний момент ТОВ "Сумитеплоенерго" у межах справи №6/6 про визнання ПАТ "Підприємство теплових мереж" банкрутом подано позов про визнання недійсним договору оренди майна № 279 від 01.12.11 (на підставі якого стягнуто заборгованість оскаржуваним рішенням суду в даній справі №920/1639/14). Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.06.15 у справі №6/6 відмовлено в задоволенні позовних вимог. ТОВ "Сумитеплоенерго" подано на вищевказану ухвалу апеляційну скаргу, яку Харківським апеляційним господарським судом призначено до розгляду на 07.10.15.

У судовому засіданні 08.09.15 представник ТОВ "Сумитеплоенерго" усно уточнив вимоги даного клопотання і просив не зупиняти провадження у справі, а відкласти розгляд даної справи №920/1639/14 до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.06.15 у справі №6/6, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що дата судового засідання апеляційного господарського суду у справі №6/6 відома. Також представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Присутній у судовому засіданні 08.09.15 представник позивача проти відкладення розгляду справи та проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.12.11 між сторонами було укладено договір оренди № 279, відповідно до умов якого, відповідачу передано в строкове платне користування майно, визначене у додатку № 1 до договору для здійснення господарської діяльності.

Зазначений договір набрав чинності з дня його підписання та станом на час розгляду справи судами першої і апеляційної інстанції не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи, а саме відповідними актами, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, підтверджується факт користування ТОВ “Сумитеплоенерго” орендованим майном у період з грудня 2011 року по травень 2014 року (а.с. 14-37). Згідно з умовами договору, орендна плата за вказаний період складає 1500000,00 грн.

Згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, відповідачем сплачено орендну плату в сумі 890597,98 грн., отже позивачем заявлено до стягнення решту суми орендної плати, а саме - 609402,02 грн.

Місцевим господарським судом в ході розгляду справи встановлено, що листом від 30.12.11 № 7318 відповідач просив позивача зарахувати переплату за договорами №№ 1, 2, 3 від 01.01.11 в загальній сумі 147961,00 грн. станом на 01.12.11 в рахунок оплати по договору № 279 від 01.12.11. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.11, вказана сума в розмірі 147961,00 грн. врахована сторонами в рахунок оплати за договором № 279 від 01.12.11.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 147961,00 за їх необґрунтованістю та зазначив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 461441,02 грн. заборгованості по орендній платі.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, зокрема – ст.ст. 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, п. 1 ст. 193, 222 ГК України, на які правомірно посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції представник позивача заперечував проти врахування переплати в сумі 147961,00 грн. за укладеними між сторонами договорами оренди №№ 1, 2, 3 від 01.01.11 станом на 01.12.11 в рахунок оплати орендної плати за договором № 279 від 01.12.11 станом на 31.12.11 і наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Разом з тим, рішення суду від 23.06.15, яким позов задоволено частково, позивачем не оскаржувалося. В судовому засіданні 08.09.15 представник позивача пояснив, що ПАТ "Підприємство теплових мереж" знайдено документи, які підтверджують факт врахування переплати у вищевказаній сумі, а тому позивач погоджується із рішенням суду в повному обсязі та просить залишити його без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні 08.09.15, ТОВ "Сумитеплоенерго" не заперечує проти факту укладення між сторонами договору № 279 від 01.12.11, отримання від позивача майна згідно з даним договором за відповідними актами приймання передачі, користування орендованим майном, а також - проти порядку нарахування та розміру суми заборгованості, стягнутої з відповідача на користь позивача оскаржуваним рішенням відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди № 279 від 01.12.11.

Разом з тим, ТОВ "Сумитеплоенерго" зазначає, що на теперішній час триває судовий розгляд його позову в іншій справі про визнання договору оренди №279 від 01.12.11 недійсним. Представник ТОВ "Сумитеплоенерго" посилається на ч.2 ст.216 ЦК України, відповідно до якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, на думку відповідача, у разі визнання недійсним договору оренди № 279 від 01.12.11 сума, що має бути сплачена відповідачем позивачу за користування майном, яке є предметом даного договору, може змінитися з урахуванням цін, що існуватимуть на момент її відшкодування.

За таких обставин ТОВ "Сумитеплоенерго" вважає неможливим вирішення спору про стягнення заборгованості за договором оренди до розгляду його позову про визнання вказаного договору недійсним у справі №6/6.

Стосовно вказаного твердження, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, в ході провадження в суді першої інстанції ТОВ "Сумитеплоенерго" неодноразово заявлялася та судом розглядалася вимога про зупинення провадження у справі з наведених вище та інших підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 08.12.14 за клопотанням відповідача зупинено провадження у даній справі №920/1639/14 до вирішення пов’язаної з нею справи №6/6 в частині позову ТОВ "Сумитеплоенерго" до ПАТ "Підприємство теплових мереж" про визнання недійсним договору оренди майна № 279 від 01.12.11.

Ухвалою господарського суду від 21.05.15 провадження у справі поновлено у зв’язку з тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.15 у справі 6/6 залишено без змін ухвалу господарського суду Сумської області від 10.03.15, якою відмовлено ТОВ "Сумитеплоенерго" в задоволенні позову.

У червні 2015 року позивач повторно звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що 29.05.15 ТОВ "Сумитеплоенерго" у межах справи №6/6 подало позов до ПАТ "Підприємство теплових мереж" про визнання недійсним договору оренди майна № 279 від 01.12.11.

Розглянувши вказане клопотання, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні із посиланням на ст. 35, 79 ГПК України, а також на правову позицію, викладену у п. 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 N 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними”, зазначив, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди за період з грудня 2011 року по травень 2014 року, тоді як договір оренди може бути визнано недійсним лише на майбутнє.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі обґрунтованим і таким, що узгоджується з матеріалами справи і нормами чинного законодавства, оскільки, відповідно до ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Однак відповідач, зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що місцевий господарський суд всупереч вимогам ч.1 ст.79 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, водночас не довів у суді першої та апеляційної інстанції наявності обставин (зокрема, пов’язаності справ №920/1639/14 та 6/6), що могли б бути процесуальною підставою для зупинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, презумпція правомірності правочину може бути спростована нормою закону, яка містить відповідну заборону, а у випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Як уже зазначалося, матеріалами справи підтверджується та представником відповідача не заперечується та обставина, що на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення та його апеляційного перегляду договір оренди майна № 279 від 01.12.11 не визнаний недійсним у судовому порядку та є чинним, а відтак він має створювати відповідні правові наслідки, в даному випадку – у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за умовами договору. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення від 23.06.15 у даній справі №920/1639/14 повний текст ухвали господарського суду Сумської області від 22.06.15 у справі №6/6 (якою відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Сумитеплоенерго" про визнання недійсним договору оренди майна № 279 від 01.12.11) ще не було виготовлено, а також на подальше апеляційне оскарження зазначеної ухвали, колегія суддів не вважає такими, що спростовують висновок місцевого господарського суду про чинність договору № 279 від 01.12.11 на момент вирішення спору у справі №920/1639/14, зважаючи на те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 22.06.15 у справі №6/6 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Сумитеплоенерго" про визнання недійсним договору оренди майна № 279 від 01.12.11.

За таких обставин, наявність іншої справи, в межах якої розглядається спір про визнання зазначеного договору недійсним, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду по суті позовних вимог ПАТ "Підприємство теплових мереж" про стягнення заборгованості за договором, оскільки зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 26.11.14 у справі № 910/13245/14, від 24.06.15 у справі № 908/245/15-г тощо.

Як уже зазначалося, з обставин даної справи не вбачається неможливість її розгляду до вирішення спору в іншій справі, №6/6 про визнання недійсним договору оренди майна № 279 від 01.12.11, враховуючи, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди за період з грудня 2011 року по травень 2014 року (існування якої відповідач не заперечує), оскільки подання позову про визнання договору недійсним не зупиняє дію вказаного договору.

Твердження апелянта про можливу зміну вартості користування майном за даним договором у разі визнання його недійсним колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях та довільному тлумаченні змісту ст.216 ЦК України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у випадку визнання вищевказаного договору недійсним у межах справи №6/6 ТОВ "Сумитеплоенерго" не позбавлене права звернутися з заявою про перегляд судових рішень у даній справі №920/1639/14 за нововиявленими обставинами.

Отже, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі. Клопотання ТОВ "Сумитеплоенерго" про відкладення розгляду даної справи №920/1639/14 до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.06.15 у справі №6/6 у зв’язку з цим також не підлягає задоволенню – з наведених вище підстав.

Будь-яких інших заперечень, аргументів та доказів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, апелянтом суду не надано.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.06.15 у справі №920/1639/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.09.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.