Постанова № 50085820, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 911/1690/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинов Г.М. довіреність № 245/А від 03.08.15р.

від відповідача: керівник Зінченко І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар»,

на рішення Господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р.

у справі № 911/1690/15 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар»,

про стягнення 198727,15грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Квазар» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Піллар» про стягнення 198727,15грн. (а.с.6-7).

Рішенням господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 позовні вимоги задоволено частково (а.с.63-67).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Піллар» подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2015 р. для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Піллар» на рішення господарського суду Київської області у справі №911/1690/15 від 14 липня 2015 року сформовано колегію суддів у складі головуючого судді – Чорногуз М.Г., суддів Рудченко С.Г., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2015 року апеляційну скаргу у справі №911/1690/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді – Агрикова О.В., Рудченко С.Г., справу призначено до розгляду на 08 вересня 2015 р.

Представник ТОВ «Піллар» в судовому засіданні 08 вересня 2015р. надав суду пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги повністю.

Представник ПАТ «Квазар» в судовому засіданні 08 вересня 2015р. надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

28 липня 1995 року між ВАТ «Квазар» (Виконавець) та ТОВ «Піллар ЛТД» (Замовник) був укладений Договір про виконання робіт та надання послуг №1а (а.с.12), згідно з умовами якого Виконавець передав, а Замовник прийняв в орендне користування об’єкти відповідно до Доповнення №1 до Договору.

Відповідно до п.1.7 Договору строк дії договору з 15.07.1995р. до 31.12.2005р. По закінченню строку Договір може бути продовжений або відновлений за взаємного згодою сторін. Строк дії Договору було продовжено.

Відповідно до вимог п.4.3. Договору Замовник зобов’язаний перераховувати на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячну плату, встановлену Договором та Доповненнями до Договору, до 10 числа поточного місяця за попередній.

Позивач посилається на те, що згідно інвентаризаційних відомостей обліку площ (Додаток № 1 до Додаткової угоди №449/511 від 01.09.2008 року та Додаток № 1-6 до Додаткової угоди № 208/511 від 05.08.2011 року) замовник щомісяця повинен сплачувати за оренду приміщень 560646,36 грн. А також замовник щомісяця повинен сплачувати відповідну суму за надані послуги та виконані роботи згідно акту.

Позивач виконував умови Договору, що підтверджується Актами виконаних робіт та наданих послуг, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с.80-25).

Позивач надав розрахунок заборгованості відповідача за Договором в період з вересня 2014 року по 15.04.2015 року (а.с.9-11).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України: «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до ч.1 п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України: «Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».

У зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов’язань, за фактичні періоди прострочення по кожному платежу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 57 443,73 грн., інфляційні в сумі 135 869,87 грн., 3% річних в сумі 5 413,55 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно п. 4.5. Договору за перший тиждень прострочки пеня складає 0%, з восьмого дня прострочення пеня нараховується в розмірі 0,2% від простроченої суми протягом 90 днів.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно п. 4.3. Договору строк оплати передбачено до 10 числа, тобто прострочення настає з 11 числа.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Колегія суддів прийшла до висновку, що пеня мала нараховуватись на один день пізніше, ніж за розрахунком позивача. Зробивши власний розрахунок пені, колегія суддів вирішила стягнути з відповідача пеню в розмірі 50350,16 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що 3% річні нараховані з наступного для, коли зобов’язання мало бути виконано, однак в періоди прострочення також безпідставно включено дні сплати. Зробивши власний розрахунок, колегія суддів прийшла до висновку, що підлягає стягненню з відповідача 3% річних у сумі 5127,92 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено його правильність, тому інфляційні втрати у сумі 135 869,87 грн. підлягають стягненню.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» на рішення Господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» на рішення Господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 14 липня 2015 р. у справі №911/1690/15 залишити без змін.

3.Справу №911/1690/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова