Постанова № 50085818, 02.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/8384/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання – Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. (підписано – 05.06.2015р.)

у справі №910/8384/15 (суддя: Домнічева І.О.)

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов’язання вчинити дії та стягнення 235,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (надалі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії та стягнення 235,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. порушено провадження у справі №910/8384/15 та призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. у справі №910/8384/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" не задовольняються.

Не погодившись із вказаним рішенням, Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра” виконати платіжні документи про перерахування коштів з рахунків, відкритих у Публічному акціонерному товаристві “Комерційний банк “Надра” Миргородській міській виконавчій дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

-від 29.01.2015 № 5176, № 5177, № 5184, № 5183, № 5185, № 5186, №5193, № 5191, № 5168, № 5194, № 5178, № 5195, № 5180, від 30.01.2015 №5199 на суму 31506,56 грн. з рахунку 25602140320003,

-від 03.02.2015 № 957 на суму 14470,63 грн. з рахунку №25601140320004,

-від 02.02.2015 №181496699 та від 04.02.2015 на суму 1465,31 грн. з рахунку №25604140320001.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”, к/р № 35192800002018 в Управлінні НБУ по Києву та Київській обл., МФО 380764, код ЄДРПОУ 20025456 на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, п/р 37171160005101 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 21052432, пеню в розмірі 253,83 грн.

В апеляційній скарзі, серед інших доводів, апелянт посилався на п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якому зазначалось щодо непоширення обмежень встановлених п. 1 ч. 5 цієї статті на зобов'язання банку щодо виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, то на думку апелянта, такі зобов’язання виконуються Банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до Протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями від 03.07.2015р. апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у зв’язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у справі №910/8384/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 05.08.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року розгляд апеляційної скарги у справі №910/8384/15 відкладено на 02.09.2015р. у зв’язку з неявкою представника позивача.

31.08.2015 року через загальний відділ документального забезпечення до Київського апеляційного господарського суду від Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. у зв’язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. прийнято апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. у справі №910/8384/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнової Л.Г., Чорна Л.В.

У судове засідання 02.09.2015р. представники сторін не з’явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 05.08.2015р. колегією суддів ухвалою відкладено розгляд апеляційної скарги до 02.09.2015р.

Зі змісту протоколу судового засідання від 05.08.2015р. та наявної у справі розписки вбачається, що представник відповідача Собецька А.В. була присутня в судовому засіданні, про час та дату наступного судового засідання на 02.09.2015р. повідомлена під розписку, про що містяться підпис представника відповідача.

Повідомлення позивача про судове засідання 02.09.2015р. підтверджується його клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги 02.09.2015р. у даній справі, але не скористалися своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні. Про причини неявки відповідач суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін, або однієї з них , справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення справи застосовується не у зв’язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв’язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що сторони були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 02.09.2015р. за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, 26.10.2011 р. між відповідачем - ПАТ "КБ "Надра" (банк за договором) та Миргородською міжрайонною виконавчою дирекцією Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт за договором) було укладено договір банківського рахунку № 8021 та договір №8021/КБ про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування “Клієнт-Банк”, який є невід’ємною частиною договору №8021 банківського рахунку (далі – Договори).

Відповідно до п. 1.1 договору банківського рахунку з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 13.02.2012, Відповідач відкрив Позивачу поточні рахунки № 25604140320001, № 25602140320003, № 25601140320004 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України і зобов'язувався виконувати розпорядження Позивача про перерахування відповідних сум з рахунків.

Пунктом 4.4 договору передбчено, що Клієнт уповноважує Банк списувати комісії за розрахункові та касові операції в день проведення операції та/або щомісячно згідно з діючими на той момент Тарифами банку; комісію за ведення рахунку - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця. Банк самостійно утримує з рахунку Клієнта комісійну винагороду/плату за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування та ведення усіх рахунків Клієнта, відкритих в банку, та здійснення дистанційного обслуговування.

Зокрема, договором банківського рахунку встановлено:

Позивач має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг (п. 2.2.3.)

Відповідач бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Позивача (п. 2.З.З.).

Форма і порядок розрахунків обумовлені розділом 4 договору банківського рахунку, відповідно до якого Відповідач здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, Національного банку України, за умови належного оформлення Позивачем розрахункових документів (п. 4.1). Операції за розрахунковими документами у гривнях, що надійшли до Відповідача в операційний час (до 17 год. 30 хв.) виконуються Відповідачем того ж дня. Документи, отримані після “операційного часу, відмічаються штампом “Вечірня” та “післяопераційний час” та проводяться Відповідачем до 12 год. 00 хв. наступного робочого дня (п. 4.2.). Позивач може подавати до Відповідача розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо укладеного договору (п. 4.3.).

Відповідно до укладеного між Позивачем і Відповідачем договору про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування “Клієнт-Банк” Відповідач взяв на себе зобов’язання приймати по відповідних каналах зв’язку платіжні документи Позивача, завірені електронним підписом і зашифровані за допомогою програмного забезпечення та ключових дискет, отриманих від Відповідача (п. 2.22., п. 4.1.) Підписані електронним підписом, зашифровані та передані Відповідачу з допомогою комплексу “Клієнт-Банк” електронні документи мають однакову юридичну силу з документами, оформленими на паперових носіях відповідно до чинного законодавства (п. 4.2.).

Позивач звернувся до відповідача через систему дистанційного обслуговування “Клієнт-Банк” та надав для виконання наступні платіжні доручення:

з рахунку № 25602140320003 в операційний час 29.01.2015 платіжні доручення №№ 5176, 5177, 5184, 5183, 5185, 5186, 5193, 5191, 5168, 5194, 5178, 5195, 5180 на загальну суму 31491,76 грн., 30.01.2015 платіжне доручення № 5199 на суму 14,80 грн.;

з рахунку № 25601140320004 в операційний час 03.02.2015 платіжне доручення № 957 на суму 14470,63 грн.;

з рахунку № 25604140320001 в операціний час 02.02.2015 платіжне доручення № 43 на суму 1451,31 грн, 04.02.2015 платіжне доручення № 181642203 на суму 14,00 грн.

Згідно із виписками по рахунках, засвідченими відмітками Відповідача, за 30.01.2015, 02.02.2015, 03.02.2015 та 04.02.2015 (додаток № 3) зазначені вище платіжні документи були проведені Відповідачем в день їх подання. Проте, згідно із виписками по рахунках, засвідченими відмітками Відповідача, від 06.02.2015 (додаток № 4) кошти в загальній сумі 24092,2147442,50 грн. були повернуті Відповідачем із позначкою “Сторно”, як помилково списані.

У зв’язку з тим, що всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було, позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання вчинити вказані дії. Отже, спір виник з приводу наявності чи відсутності підстав для зобов’язання відповідача виконати платіжні доручення та списання коштів з рахунку позивача.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач є кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" не задовольняються.

Колегія суддів вважає, що спірним правовідносинам судом першої інстанції надано вірну правову оцінку, а доводи скаржника, як неспроможні, правильно відхилені судом першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Частиною 1 ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по рахунках зазначені вище платіжні документи були проведені Відповідачем в день їх подання, однак згідно із виписками по рахунках від 06.02.2015 (додаток № 4) кошти в загальній сумі 24092,2147442,50 грн. були повернуті Відповідачем із позначкою “Сторно”, як помилково списані.

Отже, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було.

Разом з тим, слід зазначити про те, що на підставі Постанови №83 від 05.02.2015 правління Національного банку України “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 по 05.05.2015 тимчасової адміністрації та призначення повноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням №85 від 23.04.2015 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Комерційний банк “Надра” до 05.06.2015р включно.

Вказані документи долучені до матеріалів справи в копіях, зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та НБУ (http://www.bank.gov.ua/control/uk/index), а тому в розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

У відповідності до ч.1 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

З приписів п.1 ч.5 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

При цьому, згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Колегія суддів виходить з того, що виключення, які передбачені п.1 ч.6 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, до спірних правовідносин не застосовуються, тому що позивач є кредитором банку, а не вкладником, а відповідно до ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов’язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодекс України, зобов’язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов’язанням.

Як зазначалось раніше, зобов’язання відповідача виникли з договору банківського рахунку, у відповідності до якого у Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” виникло грошове зобов’язання з перерахування грошових коштів.

При цьому посилання скаржника на положення п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” щодо непоширення обмежень встановлених п. 1 ч. 5 цієї статті на зобов’язання банку щодо виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров’я або смертю тощо, судом відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення коштів (залишків) з рахунків виконавчої дирекції та про їх перерахування на рахунки відділення фонду, а не вимоги про здійснення державних чи соціальних виплат банку.

Пункт 4 ч. 6 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” застосовується саме у відношенні зобов’язань банку щодо здійснення соціальних, державних виплат, тоді як при перерахуванні грошових коштів з рахунків відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, банк не виконує свої зобов’язання по здійсненню соціальних чи державних виплат, а проводить розрахунково-касове обслуговування рахунку згідно укладеного договору.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач є саме кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Комерційний банк “Надра” не задовольняються.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 235,92 грн., як похідні вимоги від основного зобов’язання.

За наслідками повторного розгляду справи судова колегія не знайшла підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. у справі №910/8384/15 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. у справі №910/8384/15 - без змін.

2.Матеріали справи №910/8384/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова