Постанова № 50085802, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/8353/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача – Вербовенко К.А.

відповідача - Шумер С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" на рішення господарського суду міста Києва

від 19.05.2015 (суддя Головатюк Л.Д)

за позовом Міського комунального підприємства (МКП)

"Чернівціспецкомунтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

Укрвторресурс"

про стягнення 765 679,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 по справі №910/8353/15 позовні вимоги Міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" на користь Міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" 155667 грн. 28 коп. - основного боргу, 38731 грн. 85 коп. - пені, 3991 грн. 49 коп. - 3 % річних, 567288 грн. 45 коп. - штрафу та 15313 грн. 58 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 40000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого - судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015, в зв’язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/8353/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" та призначено справу до розгляду 18.08.2015.

13 серпня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

17 серпня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, в зв’язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Майданевича А.Г. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/8353/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу свого до провадження.

В судовому засіданні 18.08.2015 оголошено перерву до 07.09.2015.

03 вересня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли уточнення по справі.

В судове засідання 01.09.2015 з’явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про залучення доказів, яке за резолюцією суддів зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.

Представником відповідача в судовому засіданні подано заяву про приєднання документів, яке за резолюцією суддів зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив частково скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015.

Клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі колегією суддів визнано необґрунтованим, оскільки суд не позбавлений права встановити обставини на які посилається відповідач, в ході розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 липня 2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №130 про надання послуг із вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язується надавати послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів, а замовник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 № 79/3, додатку до нього та дотримуватись положення про санітарне прибирання об’єктів.

Згідно з п. 9 Договору обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Чинним нормативним актом органу місцевого самоврядування, який визначає тарифи на послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів та норми накопичення на момент укладення договору є рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 № 79/3 та додаток до нього.

Відповідно до вказаного акту норми накопичення твердих побутових відходів на одного мешканця м. Чернівців становить 1,98 м3 в рік, а плата за послуги виконавця з одного мешканця квартири (будинку) складає 5,79 грн. в місяць.

Пунктом 10 Договору визначено, що кількість зареєстрованих мешканців, що проживають на території (за адресою), що обслуговується замовником, становить 7349 мешканців. В зв’язку із цим, щомісячний обсяг твердих побутових відходів, що підлягає вивезенню та утилізації, становить 1212,585 м3, а щомісячна плата за послуги виконавця – 42537, 00 грн.

Річний обсяг твердих побутових відходів, що підлягає вивезенню та утилізації становить 14551,02 м3, а плата за послуги виконавця 510449,00 грн.

Згідно з п. 11 Договору обсяги твердих побутових відходів, що підлягають вивезенню та утилізації, понад норми, визначені у рішенні виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.02.2011 № 79/3, додатку до нього та договорі підлягають додатковій оплаті замовником згідно з тарифами, визначенми додатком до вказаного рішення виконавчого комітету. В разі зміни кількості зареєстрованих осіб, замовник повинен протягом 10 днів письмово сповістити про це виконавця, з наданням підтверджуючих документів.

В разі перегляду та зміни органами місцевого самоврядування норм та/або тарифів на послуги за цим договором, сторони дійшли згоди, що з дати набрання відповідними рішеннями законної сили, норми та/або тарифи за цим договором, а також положення цього договору, автоматично змінюються у відповідності до затверджених змін.

В пункті 12 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 13 Договору, в зв’язку з застосуванням щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться замовником не пізніше ніж до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі погодження із виконавцем, замовник може здійснити попередню оплату послуг.

Розрахунки проводяться замовником у безготівковій формі шляхом оплати рахунків, виставлених виконавцем на основі укладених сторонами актів наданих послуг. Оплата рахунків замовником здійснюється шляхом перерахунку коштів на рахунок виконавця в установі банку, згідно з наданими останнім реквізитами (п. 14 договору).

Підпунктом 1 пункту 18 Договору визначено, що замовник зобов'язується оплачувати в установлений договором строк та у повному обсязі надані йому послуги з вивезення та утилізації (захоронення) твердих побутових відходів.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем, за період з лютого 2014 року по грудень 2014 року підписано наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): акт №733/1296 за лютий 2014, №733/2048 за березень 2014, №733/2767 за квітень 2014, №733/3075 за травень 2014, №733/3834 за червень 2014, №733/5123 за липень 2014, №733/5946 за серпень 2014, №733/6727 за вересень 2014, №733/7384 за жовтень 2014, № 733/8179 за листопад 2014, № 733/8923 за грудень 2014 на загальну суму 467522, 89 грн.

Як вбачається з транспортних накладних за січень 2015 та лютий 2015 року позивач надав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів замовника в січні в кількості 1213, 08 метрів кубічних, в лютому – 1123, 1 метри кубічних, на загальну суму 99765, 56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Відповідач свої зобов’язання за Договором, в частині оплати, належним чином не виконав, а саме, частково розрахувався за отримані послуги на загальну суму 411621,17 грн. Внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 155667, 28 грн.

За змістом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 903 ЦК України передбачено, що договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 155667, 28 грн. належним чином доведений.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами

Статтею 631 вказаного Кодексу визначені положення щодо строку договору та частиною 1 передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір діє з 01.08.2013 до 31.12.2013. При цьому, відповідно до пункту 30 вказаного договору, він вважається таким, що продовжений, якщо з місяць до закінчення строку його дії, одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд.

24 листопада 2013 року позивач повідомив КП "Спецкомунтранс" про розірвання договору про вивезення та утилізацію твердих побутових відходів №130 від 25.07.2014, з посиланням на пункт 31 даного Договору. Крім того зазначив, що для укладання нового договору про надання послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів відповідачу необхідно звернутись до позивача в строк до 01.12.2014.

Згідно з п. 31 Договору припинення дії останнього здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У випадку невиконання однією із сторін своїх зобов’язань, інша сторона має право на розірвання договору після письмового попередження другої сторони не менш як за 14 днів до дати розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги умови договору №130 від 25.07.2014, закріплені в розділі визначення строку його дії, а також повідомлення позивача про розірвання Договору, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, колегія суддів прийшла до висновку про припинення договору №130 від 25.07.2014 з 31.12.2014.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості (за січень 2015 року – 42554, 85 грн. та за лютий 2015 року – 57210,71 грн.), розрахованої позивачем на підставі умов Договору після його припинення.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт відповідач, в період дії Договору, надав відповідачу послуги на загальну суму 467522,89 грн., а саме за лютий 2014 року – 42491, 30 грн., за березень 2014 року – 42456, 57 грн., за квітень 2014 року - 42450, 61 грн., за травень 2014 року – 42386, 94 грн., за червень 2014 року – 42392,73 грн. за липень 2014 року 42443, 24 грн., за серпень 2014 року – 42456, 57 грн., за вересень 2014 року – 42670, 56 грн., за жовтень 2014 року – 42606, 72 грн., за листопад 2014 року - 42572, 16 грн., за грудень 2014 року – 42595, 49 грн.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується позивачем, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги в розмірі 411621,17 грн., в зв’язку з чим залишок заборгованості відповідача становить 55901,72 грн. (467522,89 грн. - 411621,17 грн.).

Між тим, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що ним здійснено оплату за послуги з вивезення та утилізацію твердих побутових відходів в розмірі 113680,40грн., в підтвердження чого, надано платіжні доручення: №130 від 23.04.2014, №326 від 30.03.2015, №349 від 02.04.2015, №380 від 10.04.2015, №447 від 05.05.2015, №481 від 15.05.2015 та №465 від 12.05.2015.

Так, пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” від 17 травня 2011 року №7 визначено, що частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

В той же час, оплата по вищезазначеним платіжним дорученням здійснена відповідачем до прийняття оскаржуваного рішення. Колегія суддів приймає до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №63 від 18.05.2015, в зв’язку з укладанням мирової угоди з позивачем, яке відхилено місцевим господарським судом, та приходить до висновку про обґрунтованість подання вищезазначеним платіжних доручень до суду апеляційної інстанції.

Щодо наданого апелянтом платіжного доручення №465 від 12.05.2015 на суму 55223,83 грн., колегія суддів зазначає, що останнє не може вважатись належним доказом оплати заборгованості за Договором №130 від 25.07.2014, оскільки в призначені платежу зазначено «оплата послуг вивозу і утилізації ТПВ за лютий 2015, згідно проплат мешканців», в той час як Договір припинив свою дію 31.12.2014.

Таким чином, колегія суддів враховує оплату відповідачем за послуги з вивезення та утилізацію твердих побутових відходів в розмірі 58456,57 грн., що здійснена до прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що судом встановлено наявність боргу у відповідача за Договором №130 від 25.07.2014, за період з лютого 2014 року по грудень 2014 року, в розмірі 55901,72 грн. та беручи до уваги оплату здійснену відповідачем за послуги отримані за Договором на суму 58456,57 грн., колегія суддів прийшла до висновку про припинення провадження по справі в частині стягнення 55901,72 грн. боргу, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, колегія суддів при розрахунку заборгованості керувалася наявними в матеріалах справи первинними документами, в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими є акти здачі-прийняття робіт, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Таким чином, борг відповідача за Договором №130 від 25.07.2014 на момент прийняття судового рішення відсутній.

Колегія суддів критично оцінює акти звіряння взаєморозрахунків, надані представниками сторін, оскільки зазначені акти підписані в односторонньому порядку та не є первинними документами, які підтверджують наявність або відсутність заборгованості. Крім того, в наявних в матеріалах справи актах звіряння взаєморозрахунків сторони враховують заборгованість відповідача за 2015 рік, яка виникла на позадоговірних відносинах.

Разом з тим, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань є підставою для визнання відповідача боржником, який прострочив виконання з усіма правовими наслідками, пов’язаним з цим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 38731, 85 грн. та 3% річних в розмірі 3991,49 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.03.2014 по 12.03.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 21 договору визначено, що замовник несе відповідальність згідно з законом та цим договором за несвоєчасне внесення плати за послуги шляхом сплати на рахунок виконавця пені в розмірі 0,5 % місячної суми договору за кожний день прострочки, починаючи з 10-го числа місяця наступного після місяця, за який не були перераховані кошти, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивач до розрахунку пені та 3% річних включає заборгованість за послуги надані в січні та лютому 2015 року (за січень 2015 року – 42554, 85 грн. та за лютий 2015 року – 57210, 71 грн.), колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 35090, 82 грн. та 3% річних в розмірі 3773, 62 грн. (за мінусом сум нарахованих за послуги, надані в лютому).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 567288,45 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 2 п. 21 договору замовник несе відповідальність за порушення умов, викладених в п. 18 договору, а саме сплачує на рахунок виконавця штраф в розмірі місячної суми договору, не звільняючись при цьому від оплати наданих послуг.

Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 567288,45 грн. В той же час, як встановлено судом, в період дії Договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 467522,89 грн., тому існують підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 467522,89 грн.

Апелянт заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій зазначає, що ТОВ “Торговий дім Укравторесурс” здійснює оплату за надані послуги за рахунок коштів, які надходять від населення за оплату житлово-комунальних послуг, в склад яких входить оплата за вивезення та утилізацію побутових відходів. Крім того, відповідач зазначає, що систематичне порушення строків оплати безпосередньо пов’язане із нерегулярним, та не повним надходженням коштів від населення.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Сума нарахованого штрафу є надмірною в порівнянні із вартістю послуг, прострочення по оплаті яких допущено відповідачем.

Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.

У зв'язку з цим завданням суду є встановлення такої величини неустойки, яка є достатньою для компенсації втрат кредитора, і у залежності від цього має вирішуватися питання про співрозмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач в повному обсязі здійснив оплату наданих позивачем послуг за 2014 рік, та станом на момент винесення оскаржуваного рішення заборгованість відповідача за Договором відсутня.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ “Торговий дім Укравторесурс” на користь МКП “Чернівціспецкомунтранс” до 40 відсотків від суми наданих послуг, що становить187009,15 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об’єктивно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 по справі №910/8353/15 – зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 по справі №910/8353/15 задовольнити частково.

2.Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 по справі №910/8353/15.

3.Позовні вимоги Міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-В; ідентифікаційний код 37509040) на користь Міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" (58000, м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Жасмінна, 4; ідентифікаційний код 31887442) 35090 (тридцять п’ять тисяч дев’яносто) грн. 82 коп. - пені, 3773 (тридцять сім тисяч сімдесят три) грн. 62 коп. - 3 % річних., 187009 (сто вісімдесят сім тисяч дев’ять) грн.15 коп. - штрафу та 4517 (чотири тисячі п’ятсот сімнадцять) грн. 47 коп. – судового збору.

5. Провадження по справі, в частині стягнення заборгованості в розмірі 55901,72 грн., припинити.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Міського комунального підприємства "Чернівціспецкомунтранс" (58000, м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Жасмінна, 4; ідентифікаційний код 31887442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрвторресурс" (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-В; ідентифікаційний код 37509040) 5398 (п’ять тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 06 коп. – витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8.Видачу наказів доручити до Господарському суду міста Києва

9.Матеріали справи №910/8353/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Є.Ю. Шаптала

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2015.