Постанова № 50085793, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/13643/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від стягувача: не викликався, не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від боржника: Шляхетський А.Л. – представник, дов. № 2-383д від 24.02.2015;

від ОДВС: не викликався, не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2015

у справі № 910/13643/13 (суддя Стасюк С.В.)

винесену за результатом розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві

у справі № 910/13643/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 3 315 939,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/13643/13 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві задоволено; визнано недійсною постанову Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м.Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2015 ВП № 45637402; визнано недійсною постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2015 ВП № 47180949.

Ухвала мотивована тим, що суд погоджується з твердженням боржника про те, що примусове стягнення з виконання наказу від 02.12.2014 у справі № 910/13643/13 у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", не відбулось, у зв’язку з самостійним виконанням боржником рішення у справі № 910/13643/13, тому у державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" виконавчого збору.

В апеляційній скарзі орган Державної виконавчої служби просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/13643/13 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги боржника відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник, посилаючись на п.7 ч.2 ст.17, ч.5 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", абз.3, 4 п.6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, зазначає, що скаргу боржника на постанову про стягнення з боржника виконавчого збору належало розглядати в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Як стверджує скаржник, оскільки: 02.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 № 910/13643/13 та надано боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови на самостійне виконання рішення суду; 10.12.2014 до Відділу надійшла заява боржника від 10.12.2014, згідно із якою встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 виконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, розстрочено на 36 місяців; згідно із заявою стягувача від 05.03.2015 № 511 рішення суду боржником виконано у повному обсязі; жодної інформації щодо належного виконання умов розстрочки, наданої ухвалою суду, боржником не надано; за період з 01.01.2014 по 01.03.2015 умови розстрочки боржником не виконувались, то сума боргу, з якої необхідно стягнути виконавчий збір, становить – 93 951,60 грн.х14 місяців = 1 315 322,40 грн., тому, на думку органу Державної виконавчої служби, постанова державного виконавця від 07.04.2015 ВП № 45637402 про стягнення з боржника виконавчого збору винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника боржника, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі № 910/13643/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп" Україна" 311 185,63 грн. пені, 3 004 753,47 грн. три проценти річних, 66 318,78 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі № 910/13643/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014, заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про розстрочення виконання рішення задоволено; розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі № 910/13643/13 на 36 місяців рівними платежами по 93 951,60 грн., щомісячно, протягом січня 2014 року-листопада 2016 року та 93 951,88 грн. у грудні 2016 року.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2.013 у справі № 910/13643/13 видано наказ Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 № 910/13643/13.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 02.12.2014 ВП № 45637402 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 910/13643/13, виданого 19.05.2014 Господарським судом міста Києва.

В п.2 зазначеної постанови вказано боржнику добровільно виконати в семиденний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

10.12.2014, вхідний № 14400/64-03-18, скаржником надано органу Державної виконавчої служби повідомлення від 10.12.2014, у якому вказано про надсилання постанови від 02.12.2014 про відкриття виконавчого провадження ВП № 45637402 – 05.02.2014, яка була одержана боржником 08.12.2014, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції та з урахуванням несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2014 ВП № 45637402, скаржник просив відкласти виконавчі дії в межах строків, встановлених ст.35 Закону України "Про виконавче провадження", крім того, скаржник повідомив про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі № 910/13643/13 на 36 місяців рівними платежами ухвалою господарського суду від 26.12.2013, з урахуванням чого станом на 01.12.2014 боржник повинен сплатити стягувачу борг в сумі 1 033 467,60 грн., що платіжні документи про сплату заборгованості будуть надані пізніше.

В матеріалах справи відсутні докази того, що постанова від 02.12.2014 ВП № 45637402 про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику раніше, ніж 05.02.2014, як зазначає скаржник.

Згідно із ч.1 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV (далі – Закон № 606) за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів; про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

10.03.2015 стягувачем надіслано органу Державної виконавчої служби заяву № 511 від 05.03.2015 із проханням відповідно до пп.8 п.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчити виконавче провадження № ВП 45637402 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 19.05.2014 № 910/13643/13, у зв’язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення боржником.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 07.04.2015 ВП № 45637402 стягнуто з боржника : Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" виконавчий збір у розмірі 131 532,24 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 07.04.2015 ВП № 45637402 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/13643/13, виданого 19.05.2014 Господарським судом міста Києва, закінчено; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2015 виведено в окреме виконавче провадження.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 08.04.2015 ВП № 47180949 відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 45637402, виданої 07.04.2015 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про стягнення виконавчого збору в розмірі 131 532,24 грн.

Боржником до Господарського суду міста Києва подана скарга на дії (рішення) органу Державної виконавчої служби від 16.04.2015, у якій боржник просив визнати недійсними постанови Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2015 ВП № 45637402 та про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2015 ВП № 47180949.

В постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2015 ВП № 45637402 стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 131 532,24 грн. обґрунтовується положеннями ч.4 ст.36 та ст.28 Закону № 606 та висновком про те, що за період з 01.01.2014 по 01.03.2015 умови розстрочки боржником не виконувались, а відтак, сума боргу, з якої необхідно стягнути виконавчий збір, становить – 93 951,60 грн.х14 місяців =1 315 322,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606 в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

В ч.2 ст.25 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В ч.4 ст.36 Закону № 606 встановлено, що рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як вбачається із угоди про припинення зобов’язання, укладеної стягувачем та боржником, у тому числі, було припинено у порядку ст. 601 ЦК України, зобов’язання боржника перед стягувачем за наказом господарського суду від 19.05.2014 № 910/13643/13 у тій самій сумі, у якій і було пред'явлено стягувачем до органу Державної виконавчої служби для примусового виконання.

Отже, виконання зазначеного виконавчого документу відбулось боржником добровільно 03.03.2015.

Як вбачається із наявної у справі копії згаданої заяви стягувача від 05.03.2015 № 511, ця заява одержана органом Державної виконавчої служби 12.03.2015.

Відповідно до п.8 ч.1, ч.3 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з ч.ч.1, 3 та 7 ст. 28 Закону № 606, в редакції, чинній станом на момент виконання боржником наказу Господарського суду міста Києва та на момент одержання органом Державної виконавчої служби заяви стягувача про виконання рішення боржником, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом; у зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача; постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю; при наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні; у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Із матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду міста Києва від 19.05.2014 № 910/13643/13 був пред’явлений стягувачем до виконання органу Державної виконавчої служби із заявою від 24.11.2014 № 3184 та одержаний, згідно із штампом вхідної кореспонденції, 27.11.2014. Докази повторного надходження наказу господарського суду до органу Державної виконавчої служби, відсутні.

Таким чином, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2015 ВП № 45637402 винесена органом Державної виконавчої служби через чотири місяці після надходження наказу господарського суду до органу Державної виконавчої служби та через 25 днів після надходження заяви стягувача про виконання 03.03.2015 у повному обсязі боржником рішення господарського суду, на виконання якого видано зазначений наказ.

Статтею 1 Закону № 606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах та в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч.ч.1, 2 ст.11 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В ч.3 ст.11 Закону № 606 закріплено право державного виконавця на конкретні дії у процесі здійснення виконавчого провадження.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази вчинення якихось дій державним виконавцем, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва, на виконання якого одержано наказ № 910/13643/13 від 19.05.2014 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2014 ВП № 45637402.

Як роз’яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до статей 46, 45 Закону № 606-ХIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, постанови Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.04.2015 ВП № 45637402 та про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2015 ВП № 47180949 винесені з порушенням положень Закону № 606 та без врахуванням обставин виконавчого провадження ВП № 45637402.

Слід зазначити, що оскільки добровільне виконання боржником рішення, на виконання якого видано наказ господарського суду від 19.05.2014 № 910/13643/13, відбулось 03.03.2015, про що органу Державної виконавчої служби стало відомо 12.03.2015 із заяви стягувача від 05.03.2015 № 511, то у органа Державної виконавчої служби не було підстав керуватись положеннями ст.28 Закону № 606 в редакції Закону України від 12.02.2015 № 191-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція), адже останній набрав чинності з 05.04.2015.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та матеріалах справи.

Згідно із п.п.1, 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950р.; ратифікована Законом України від 17липня 1997р. № 475/97-ВР), Закону № 202/98, Закону № 606-ХIV, гл.31-Г Цивільного процесуального кодексу України, розд. ХIV Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства, яким врегульовано ці питання; скарги розглядаються за правилами гл.31-Г ЦПК та ст.121-2 ГПК, якщо вони стосуються примусового виконання документів, перелік яких наведений у ст.3 Закону № 606-ХIV; стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст.121-2 ГПК); враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами згідно зі ст.4 Закону № 202/98-ВР та ст.2 Закону № 606-ХIV здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст.121-2 ГПК.

В п.п.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", із змінами, роз’яснено, що за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об’єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо); оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Отже, оскільки винесення оскаржуваних постанов органом Державної виконавчої служби ґрунтується на виконанні рішення господарського суду, розгляд скарги боржника підлягає здійсненню місцевим господарським судом, яким прийнято судове рішення, передане на примусове виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/13643/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві залишити без задоволення.

2. Справу № 910/13643/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 08.09.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха