Постанова № 50085422, 02.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа № 922/2318/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Зливка К.О., посв. №013773 від 06.12.2012 р.

позивача - Сосіна І.О., дов. №01/01-24/05-14 від 08.01.2014 р.

відповідача - Перхун Ю.М., дов. №369 від 30.11.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3621 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/2318/15

за позовом в.о. прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства “Укртелеком“ в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком“, м. Харків

про стягнення 214586,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року в.о. прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, позивача, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача- Публічного акціонерного товариства “Укртелеком“ в особі Харківської філії ПАТ “Укртелеком“ на користь Державного бюджету збитки, заподіяні державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 214586,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2318/15 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 214 586,50 грн.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4291,73 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права , просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу з урахуваням письмових пояснень до апеляційної скарги (вх.№10816 від 20.07.2015 року) обгрунтовує тим, що позивачем при обґрунтуванні розміру збитків не підтверджений належними доказами ні час роботи устаткування відповідача у період з 01.06.2012 р. по 01.06.2013 р. та здійснення викиду забруднюючих речовин у відповідному періоді, ні обсяги використаного газу устаткуванням, що перешкоджає визначенню дійсного розміру шкоди.

Також вказує на те, що після перевірки відповідача державними інспекторами Державної екологічної інспекції Харківської області не складався протокол про адміністративне правопорушення на виконання п. 4.17 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N464 (далі Порядок №464) та відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 N 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за N 934/9533 (далі Інструкція N 264 ).

Крім того зазначає, що : розрахунок шкоди проведено без врахування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі Методика №639); позивачем було неправомірно проведено розрахунок по джерелах викидів №№ 1201, 3001, 0901, 0501, 0601, 2205, так як джерело №2205 має однакові значення Мі оксиду вуглецю - 0,138413т та диоксиду сірки - 0,138413т, що неможливо фізично, а по інших джерелах не враховано наявність відповідних дозволів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 22.07.2015 року на 11:30 год.

У судовому засіданні 22.07.2015 року було оголошено перерву до 10:30 год. 02.09.2015 року.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№10693 від 16.07.2015 року) та його представник у судових засіданнях 22.07.2015 року та 02.09.2015 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що згідно з пунктами 21., 2.2., 2.7 Методики № 639, момент виявлення порушення визначається з початку експлуатації обладнання, пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу; відлік фактично відпрацьованого часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати закінчення терміну дії дозволу; у разі відсутності дозволу відлік часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати, з якої суб'єкт господарювання здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу.

Оскільки докази наявності дозволів на викиди забруднюючої речовини в атмосферне повітря на невраховані джерела (паливовикористовуюче обладнання) у період з 01.06.2012 по 10 (13,17).12.2013 року були відсутні, то, з урахуванням пунктів 21., 2.2., 2.7. Методики №639, період, визначений Держекоінспекцією, є правомірним.

Також вказує на те, що згідно з Методикою №639 державні інспектори Держекоінспекції не обмежені у праві самостійно вибирати відповідні документи для розрахунку маси викиду, до якого входить час роботи джерела. Отже, застосувавши при розрахунку розміру шкоди завантаженість технологічного обладнання по даним таблиці 2.1. матеріалів звіту інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Держекоінспекцією дотримані вимоги п.п.3.11, 3.6 Методики №639.

Крім того, зазначає, що посилання відповідача на неправомірне проведення розрахунку по джерелах викидів №№1201, 3001, 0901, 0501, 0601, 2205 є необгрунтованими, оскільки Державною екологічною інспекцією у Харківській області при здійсненні перевірки були враховані всі дані, які стосуються зазначених джерел.

Прокурор у запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№10762 від 17.07.2015 року) та у судових засіданнях 22.07.2015 року, 02.09.2015 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що: через відсутність дозволів на викиди забруднюючи речовини в атмосферне повітря на невраховані джерела викидів (паливовикористовуюче обладнання) у період з 01.06.2012 по 10 (13,17).12.2013 року, період, визначений Держекоінспекцією, є правомірним; Методикою №639 державні інспектори Держекоінспекції не обмежені у праві самостійно вибирати відповідні документи для розрахунку маси викиду, до якого входить час роботи джерела; Державною екологічною інспекцією у Харківській області при здійсненні перевірки були враховані всі дані, які стосуються джерел №№1201, 3001, 0901, 0501, 0601, 2205.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, письмових поясненнях та запереченнях на апеляційну скаргу доводи відповідача, позивача та прокурора, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 08.11.2013 р. №1552/01-03 і направлення на проведення перевірки №1552/01-03 від 08.11.2013, в період з 12 листопада 2013р. по 02.12.2013р., у присутності відповідальних посадових осіб Харківської філії ПАТ “Укртелеком”, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Харківською філією ПАТ "Укртелеком", м. Харків, вул. Іванова, 7/9, під час якої були виявлені порушення природоохоронного законодавства, зокрема в галузі охорони атмосферного повітря.

За результатами цієї перевірки було складено Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 02.12.2013р. №1552/01-03/07-11, в якому, зокрема, встановлено, що до дозволів на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Харківської філії ПАТ "Укртелеком" не увійшли організовані стаціонарні джерела щодо викидів від паливовикористовуючого обладнання, а саме котли опалювальні: (АОГВ-23,2, АОГВ-25 ЦхТУ №2, АОГВ-96 (4 од.) ЦхТУ №3, МАЯК 10Р- ЦхТУ №5, АОГВ-23, АОГВ-29 ЦхТУ №6, КЧМ-30, СЛИМ, КСТ-16, СЛІМ1,230 (2 од.) - ЦхТП №11, АОГВ-100Є, КСТ-16 - ЦхТУ №14, Колві Термона КТН50СЕ (2 од.) - ЦхТУ №16, АОГВ-23,2 - ЦхТУ №17, АОГВ-96 та АОГВ-50 - ЦхТУ №18, АОРВ-100Є (2 од.) - ЦхТУ №21, АОГВ-50, АОГВ-96 - ЦхТУ №25, VIADRUS U22C (2 од.) - ЦхТУ №9, НИИСТУ-5, КТ2Е (2 од.) - ЦхТУ №15, КСТ-16 - ЦхТУ №20, КСТ-16 (2 од.) – ЦТУ та ін. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від вказаних котлів Харківська філія ПАТ “Укртелеком” здійснює за відсутності відповідного дозволу на викиди, тобто Харківська філія ПАТ “Укртелеком” здійснює наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушення ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.

Вказаний акт підписано уповноваженою особою відповідача із внесенням своїх зауважень, викладених у листі №01-32/531/1 від 05.12.2013р., про те, що під час перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища не враховані дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на деякі виявлені стаціонарні джерела викидів.

Дії посадових осіб Державної екологічної інспекцієї у Харківській області щодо складання акту перевірки від 02.12.2013р. №1552/01-03/07-11 відповідачем не оскаржувалися.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем згідно з Методикою № 639, розмір шкоди, заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу в результаті його неправомірних дій складає 214 586,50 грн. з яких: за період з 01.06. 2012р. по 01.06.2013р. - 202 209,71грн., за період з 12.11.2013р. по 10.12.2013р. – 12 376,79грн.

Як зазначено в акті перевірки, Харківська філія ПАТ "Укртелеком" проводить свою господарську діяльність з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що є порушенням ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". В результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу державі завдано збитки в сукупності на загальну суму 214 586,50грн.

Крім того, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведеної перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідачу видано припис №07-25-478, яким, зокрема, приписувалось в строк до 02.04.2014р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення по неврахованим у дійсних дозволах стаціонарним джерелам викидів.

Дії посадових осіб Державної екологічної інспекцієї у Харківській області щодо винесення припису відповідачем також не оскаржувалися.

24.02.2015р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області пред'явлено претензію за № 13 про відшкодування ПАТ "Укртелеком" у добровільному порядку суми збитків 214586,50 грн., нарахованих за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Проте, вказана претензія відповідачем залишена без відповіді і вимога щодо сплати збитків залишена без задоволення, що стало причиною подання прокурором позову у даній справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем було здійснено викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідних дозволів уповноваженого органу виконавчої влади на такий викид, що є порушенням вимог ст.ст.11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та спричинило державі збитки на суму 214 586,50 грн.

Місцевий госпиодарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що Харківська філія ПАТ "Укртелеком" проводить свою діяльність з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що є порушенням ч. 5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", в результаті чого державі завдано збитки на загальну суму 214 586,50 грн., Вказаний факт було зафіксовано в акті перевірки та у приписі 07-25-478, які не оскаржувались відповідачем і не були скасовані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, як зазначив господарський суд першої інстанції, факт відсутності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до частини ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначена відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема, до таких порушень віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Статтями 16, 202, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

Державна екологічна інспекція у Харківській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується, у зв"язку з чим є уповноваженим органом державної влади щодо здійснення контролю стосовно відповідача у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно п.2.2. Методики №639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Як вже зазначалося, факт здійснення відповідачем в порушення вимог ч. 5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу було встановлено під час здійснення старшим державним інспектором Державної екологічної інспекції у Харківській області планової перевірки відповідача та зафіксовано в акті перевірки від 02.12.2013р. №1552/01-03/07-11 та у приписі №07-25-478, дії посадових осіб щодо їх складання у судовому порядку не оскаржувались та не визнавалися незаконними у встановленому законодавством порядку, у зв"язку з чим акт перевірки та припис є належними та допустимими доказами у справі.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, заявлених до стягнення з відповідача, здійснено позивачем на підставі Методики №639, яка розроблена відповідно до вимог статей 3, 41, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 22, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та інших нормативно-правових актів. Методика встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців.

При цьому, позивачем розмір заподіяних державі збитків обчислено згідно з п.4.1 Методики №639 за формулою: 3 = mі х 1,1 П х Аі х Кт х Кзі,

де 3 - розмір збитків у гривнях;

mі - це маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно.

1,1П - базова ставка - компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн./т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально - екологічні особливості;

К3 - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною

Контррозрахунок суми збитків, який би спростовував розрахунок збітків позивача, відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 наведеного вище Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила шкоду.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

У пункті 1.6 Роз"яснень Вищого Арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року зазначено, що, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, відповідач, здійснюючи викид у повітря забруднюючих речовин у наднормативній кількості за відсутності відповідного дозволу, спричинив державі шкоду, розмір якої згідно з Методикою №639 складає 214586,50 грн.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивачем при обґрунтуванні розміру збитків не підтверджений належними доказами ні час роботи устаткування відповідача у періоді з 01.06.2012 р. по 01.06.2013 р. та здійснення викиду забруднюючих речовин у відповідному період, ні обсяги використаного газу устаткуванням, що перешкоджає визначенню дійсного розміру шкоди; розрахунок шкоди проведено без врахування Методики №639.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке.

З листа-роз'яснення Держекоінспекції України від 28.11.2011 №5-17/1709/0/1-9/21 та оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» вбачається, що відповідно до п.2.1. Методики, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства, вважаються наднормативними.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розрахунковими методами проводиться у відповідності з п.3.6 Методики за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п.3.11 Методики).

Згідно п.2.2. Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 2.7. Методики, передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1).

Таким чином, момент виявлення порушення визначається з початку експлуатації обладнання, пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу, зокрема:

відлік фактично відпрацьованого часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати закінчення терміну дії дозволу;

у разі відсутності дозволу відлік часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати, з якої суб'єкт господарювання здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Отже, враховуючи відсутність на час перевірки доказів наявності дозволів на викиди забруднюючи речовини в атмосферне повітря на невраховані джерела та факт здійснення відповідачем викидів у період з 01.06.2012 р. по 10 (13,17).12.2013 р., період порушення, визначений позивачем, є правомірним.

Також, відповідно до п.3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Методикою №639 державні інспектори Держекоінспекції не обмежені у праві самостійно вибирати відповідні документи для розрахунку маси викиду, до якого входить час роботи джерела.

Таким чином, застосувавши при розрахунку розміру шкоди завантаженість технологічного обладнання по даним таблиці 2.1. матеріалів звіту інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Державною екологічною інспекцією у Харківській області дотримані вимоги п.п.3.11, 3.6 Методики.

Наданий відповідачем суду апеляційної інстанції власний розрахунок розміру збитків не може прийматися до уваги, так як відповідач не обгрунтував в порядку частини 1 статті 101 ГПК України поважності причин ненадання цього розрахунку суду першої інстанції.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що після перевірки відповідача державними інспекторами Державної екологічної інспекції Харківської області не складався протокол про адміністративне правопорушення.

Однак, такі посилання не можуть братися до уваги, так як непритягнення відповідача до адміністративної відповідальності не спростовує факту вчинення відповідачем господарського правопорушення у вигляді спричинення державі збитків у зв"язку із викидом у повітря забруднюючої речовини у наднормативних обсягах, зафіксованого в акті перевірки від 02.12.2013р. №1552/01-03/07-11.

Відповідно до частин 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем було неправомірно проведено розрахунок по джерелах викидів №№ 1201, 3001, 0901, 0501, 0601, 2205, так як джерело №2205 має однакові значення Мі оксиду вуглецю - 0,138413т та диоксиду сірки - 0,138413т, що неможливо фізично, а по інших джерелах не враховано наявність відповідних дозволів.

Проте, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке:

- щодо джерела № 1201, як зазначає відповідач, вказане джерело мало дозвіл №6324655100-6, однак вказаний дозвіл видано на 3 організованих джерела - котел побутовий, дизель-електростанція, акумулятори, а не на котел марки АОГВ-50, як невраховане джерело, по якому Держекоінспекцією розраховувалася шкода;

- щодо джерела №3001, як зазначає відповідач, вказане джерело мало дозвіл №6321455100-013, однак вказаний дозвіл видано на 3 організованих джерел - котел КЧМ, дизель-електростанція, акумулятори, а не на 2 котли марки КТ 2Е, як невраховані джерела, по яким Держекоінспекцією розраховувалася шкода;

- щодо джерела №0901, як зазначає відповідач, вказане джерело мало дозвіл №6323255100-8, однак вказаний дозвіл видано на 3 організованих джерела - котел АГОВ-50, дизель-електростанція, акумулятори, а не на котел марки АОГВ-50, як невраховане джерело, по якому Держекоінспекцією розраховувалася шкода;

- щодо джерела № 0601, як зазначає відповідач, вказане джерело мало дозвіл №6325156700-126, однак шкода по вказано джерелу Держекоінспекцією не розраховувалася, про що свідчить розрахунок розміру відшкодування збитку, заподіяного державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ХФ ПАТ «Укртелеком» від 24.02.2015 року.

Щодо джерела №2905, то дійсно по вказаному джерелу в розрахунку збитків було допущено помилку стосовно показнику Мі, яка визнана позивачем, про що вказано в листі №1318/01-25/02-11 від 30.04.2015 року ( том І, а.с. 242), проте вказана помилка призвела до нарахування збитків у розмірі, меншому ніж той, що підлягав би стягненню у разі врахування вірного показнику Мі. Тобто вказана помилка не призвела до збільшення позовних вимог.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі № 922/2318/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.09.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.