Постанова № 50085380, 02.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/3793/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з’явились

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2015р.

у справі № 910/3793/15-г (суддя Селівон А.М.)

за позовом Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до Публічного акціонерного товариства «Трест

«Київелектромонтаж»

про внесення змін до договору

В судовому засіданні 02.09.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015р. Прокурор Солом’янського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах в держави в особі Київської міської ради з позовом до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» про внесення змін до п. 2.1. договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 17.04.2000р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що після укладення між позивачем та відповідачем договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 17.04.2000р., у зв’язку зі зміною законодавства та зміни оцінки землі, виникла необхідність у перегляді нормативної оцінки та ставки оплати землі, а тому просив суд внести зміни до договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 17.04.2000р., зареєстрованого у книзі реєстрів договорів на право тимчасового користування землею 17.07.2000р. за № 69-5-00034, укладеного між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київелектромонтаж», шляхом викладення п. 2.1. договору у наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативно-грошової оцінки».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2015р. у справі № 910/3793/15-г позов задоволено повністю.

Внесено зміни до пункту 2.1. Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 17.04.2000 року, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Київелектромонтаж», зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 17.04.00р. за № 69-5-00034, шляхом викладення в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативно - грошової оцінки».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» в дохід Державного бюджету України 1 218, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з’ясуванням фактичних обставин справи.

Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» 02.07.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.09.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р., у зв’язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя – Скрипка І.М., судді – Гончаров С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Прокурор та представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 02.09.2015р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з’явились, перчини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглунити справу у відсутність прокурора та представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 23.09.1999р. № 27/529 вирішено оформити Відкритому акціонерному товариству «Київелектромонтаж» право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди строком на 24 років земельними ділянками площею 2,63га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничих баз управління виробничо-технічної комплектації (УВТК) на вул. Пост-Волинській, 7 площею 1,00 га та спеціалізованого управління механізації (СУМ) на вул. Пост-Волинській, 9 площею 1,63 га у Жовтневому районі у зв'язку з переходом права власності на будинки і споруди (свідоцтва про право власності від 12.08.98р. № 010001642 та № 010001641) за рахунок частини земель, відведених згідно з рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 21.11.1961р. № 2239 «Про відвід земельної ділянки Головкиївбуду під будівництво електромеханічного заводу» та від 18.02.1969р. № 246 «Про відвід земельної ділянки тресту «Київелектромонтаж» під будівництво продбази Механізації та базу матеріально-технічного постачання».

17.04.2000р. між Київською міською радою (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київелектромонтаж», яке було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж», (відповідач) укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, який зареєстровано в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 17.04.2000р. за № 69-5-00034.

Відповідно до п. 1.1. договору Київська міська рада на підставі рішення від 23.09.99р. № 27/259 надає, а Відкрите акціонерне товариство «Київелектромонтаж» приймає в тимчасове користування земельні ділянки загальною площею 2,6410 га згідно з планами землекористувань, що додаються.

Згідно п. 1.2. договору земельні ділянки надаються в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничих баз управління виробничо-технічної комплектації (УВТК) на вул. Пост-Волинській, 7 площею 1,0003 га та спеціалізованого управління механізації (СУМ) на вул. Пост-Волинській, 9 площею 1,6407 га у Жовтневому районі м. Києва.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно закону України «Про плату за землю» у вигляді земельного податку у розмірі одного відсотку у рік від грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується на рахунок 25429025020037, код 13050200 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код ЗКПО 02317474.

Згідно п. 3.2. договору землекористувач зобов’язаний після заключення договору на право тимчасового користування в 20-ти денний строк подати в державну податкову адміністрацію за місцем розташування земельних ділянок розрахунок плати за землю та копію договору на право тимчасового користування землею; вносити плату щоквартально рівними долями не пізніше 15 числа останнього місяця кварталу; сплачувати пеню у розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення внесення орендної плати у строки, встановлені договором; щороку, не пізніше строку, встановленого діючим законодавством України, звітувати перед державною податковою адміністрацією району за місцем розташування земельної ділянки про сплату орендної плати за користування землею.

Відповідно до п. 4.1. Договору взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством.

Договір, згідно п. 4.2., набуває чинності з моменту його реєстрації.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України «Про плату за землю» втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом,

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Судом встановлено, що з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013р. Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України». Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. При цьому, п. 2 резолютивної частини вказаного рішення обов’язок забезпечення оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди покладено саме на орендарів земельних ділянок.

Крім того, у випуску офіційної газети Київської міської ради «Хрещатик» № 33 від 02.04.2013р. було опубліковано повідомлення, а також витяг з вищезазначеного рішення № 89/9146, в якому було безпосередньо зазначено, зокрема, про необхідність орендарям приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України.

В ході проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що орендарі земельних ділянок продовжують сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України».

Відповідно до інформації ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міністерства доходів і зборів в м. Києві відповідач орендує земельну ділянку площею 26410,20 кв.м. по вул. Пост-Волинська, 7-9 у Солом’янському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничих баз управління виробничо-технічної комплектації та спеціалізованого управління механізації на підставі укладеного з позивачем договору тимчасового дострокового користування землею від 17.04.2000р., терміном до 17.04.2024р.

За твердженнями прокурора, станом на 05.01.2015р. розмір річної суми орендної плати не приведений у відповідність до вимог ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України», та відповідно до поданої декларації з плати за землю становить 1,0 %.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради вих. № 057041-1869 від 04.02.2015р., копія якого наявна в матеріалах справи, ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» проінформовано про прийняте рішення Київською міською радою від 28.02.2013р. № 89/9146 та необхідність внесення змін до договору на право тимчасового дострокового користування землею від 17.04.2000р.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем жодних дій, направлених на виконання рішення Київської міської ради № 89/9146 здійснено не було, у зв’язку з чим, станом на момент розгляду справи, відповідач продовжує сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог чинного законодавства та вищезазначеного рішення Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до частини першої статті 73 цього ж Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.19. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013р. на момент розгляду справи є діючим та не скасоване в судовому порядку.

Крім того, в пункті 2.19. вказаної постанови пленуму чітко роз’яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже, встановивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, а оскільки положеннями спірного договору оренди та нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Разом з тим, за висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові від 20.11.2012р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р., надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов’язком позивача, тому недотримання вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Враховуючи вищезазначене, посилання скаржника у апеляційній скарзі на відсутність у позивача права на односторонню зміну умов договору в судовому порядку є безпідставними та необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 30.04.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2015р. у справі № 910/3793/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2015р. у справі №910/3793/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3793/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.М. Коротун