Постанова № 50085291, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/10393/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Суліма В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання – Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.09.2015 року по справі № 910/10393/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Енергобанк” на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.06.2015 року) по справі № 910/10393/15 (суддя – Яковенко А.В.)

за позовом житлово-будівельного кооперативу “Обчислювач – 13”

до публічного акціонерного товариства “Енергобанк”

про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування від

08.04.2003 року та стягнення заборгованості у розмірі 1 010,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив “Обчислювач – 13” звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства “Енергобанк” про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 та стягнення заборгованості у розмірі 1 081 010,77 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 22 838,22 грн. також покласти на відповідача.

05.06.2015 року на адресу господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 року, стягнути заборгованість у розмірі 1010,77 грн. та судовий збір в розмірі 3 045,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/10393/15 позов задоволено у повному обсязі. Розірвано договір на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 року, укладений між публічним акціонерним товариством “Енергобанк” та житлово-будівельним кооперативом “Обчислювач – 13”. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Енергобанк” на користь житлово-будівельного кооперативу “Обчислювач – 13” заборгованість у розмірі 1 010,77 грн. із залишку коштів на рахунку № 260093205201 житлово-будівельного кооперативу “Обчислювач – 13”, відкритому у публічному акціонерному товаристві “Енергобанк”, що станом на 13.02.2015 року становить 1 081 010,77 грн. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Енергобанк” на користь житлово-будівельного кооперативу “Обчислювач – 13” витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 045,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство “Енергобанк”, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в частині стягнення коштів та прийняти в цій частині нове, яким у цій часині у задоволенні відмовити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Енергобанк” по справі № 910/10393/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

У зв’язку з перебуванням суддів Куксова В.В. та Ільєнок Т.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10393/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року по справі № 910/10393/15 відновлено публічному акціонерному товариству “Енергобанк” строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 08.09.2015 року.

Житлово-будівельним кооперативом “Обчислювач – 13” на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/10393/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв’язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10393/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В. та Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 року по справі № 910/10393/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження зазначеною колегією.

Представник скаржника був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати в частині стягнення коштів та прийняти в цій частині нове, яким у цій часині у задоволенні відмовити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Енергобанк” - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року по справі № 910/10393/15 – слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2003 року між житлово-будівельним кооперативом “Обчислювач – 13” (клієнт, позивач) та акціонерним банком “Енергобанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Енергобанк” (банк, відповідач) укладено договір про розрахунково-касове обслуговування (договір, а.с. 7-8).

РОЗРАХУНКОВО-КАСОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ - послуги, пов'язані зі здійсненням безготівкових розрахунків, а також прийманням і видачею готівки.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Основним документом при здійсненні видаткових операцій готівки є грошовий чек встановленої форми. У внутрішньобанківських операціях використовується видатковий касовий ордер. Цей документ також заповнюється індивідуальними позичальниками, що одержують позики в банках, вкладниками і пенсіонерами.

Відповідно до п. 1.1. договору для здійснення розрахунково-касового обслуговування банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260093205201 в національній валюті України/іноземній валюті, а також інші поточні рахунки згідно заяви Клієнта встановленої форми.

Пунктом п. 1.2. договору передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта на підставі договору за дорученням клієнта або за розпорядженнями стягувачів – у випадках, передбачених чинним законодавством України, а клієнт сплачує послуги банку згідно тарифних ставок на операції та послуги, що надаються клієнтам, які встановлюються правлінням банку.

Сторони погодили, що платежі з рахунків клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк здійснює платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта протягом операційного часу (п. 1.4. договору).

Приписами пункту 2.2.1. договору встановлено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків примусового списання (стягнення), а також договірного списання коштів згідно з умовами цього договору та вимогами чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.2.3. договору клієнт має право самостійно обирати платіжні інструменти, передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України (крім меморіального ордера), а також використовувати платіжні доручення у довільній формі, за формою, що розроблена банком.

У відповідності до п.п. 2.3.2.-2.3.3. договору банк зобов’язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.

Пунктом 2.3.7. договору передбачено, що банк зобов’язаний виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, але не пізніше наступного робочого дня, якщо сума, вказана у розрахунковому документі не перевищує суму залишку коштів на рахунку. У разі надходження розрахункового документа клієнта до банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Клієнтом на підставі укладеного договору надано банку до виконання платіжні доручення: №1 від 16.01.2015 року на суму 216,00 грн.; № 2 від 16.01.2015 року на суму 6 148,00 грн.; № 3 від 26.01.2015 року на суму 240 000,00 грн.; № 4 від 26.01.2015 року на суму 7 091,22 грн.; № 5 від 26.01.2015 року на суму 20 966,72 грн.; № 7 від 26.01.2015 року на суму 1 036,80 грн.; № 8 від 26.01.2015 року на суму 378,84 грн.; № 9 від 26.01.2015 року на суму 1 111,98 грн.; № 10 від 26.01.2015 року на суму 3 745,48 грн.; № 11 від 26.01.2015 року на суму 9 328,29 грн.; № 12 від 26.01.2015 року на суму 3 341,28 грн.; № 13 від 26.01.2015 року на суму 346,62 грн.; № 10 від 13.02.2015 року на суму 700 000,00 грн.; № 11 від 16.02.2015 року на суму 20 966,72 грн. та № 12 від 16.02.2015 року на суму 66 782,26 грн.

Однак, відповідач повертав всі подані платіжні доручення без виконання.

У зв’язку з чим, житлово-будівельний кооператив “Обчислювач – 13” звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства “Енергобанк” про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 року та стягнення заборгованості у розмірі 1010,77 грн. та судовий збір в розмірі 3 045,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 72 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 7.1.2. ст. 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України

Банк зобов'язаний вчиняти для Клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений Договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений Договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 ЦК України).

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Згідно з ч. ст. 22. Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Пунктом 2 ст. 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 за №2121-III, встановлено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, на особовому рахунку клієнта № 260093205201 залишок грошових коштів станом на 13.02.2015 року складає 1 081 010,77 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодекс України).

Як зазначалося раніше, згідно з приписами положень п. 2.2.1. Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків примусового списання (стягнення), а також договірного списання коштів згідно з умовами цього Договору та вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Колегією суддів взято до уваги, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року за № 96 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Енергобанк” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 року прийнято рішення № 29 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Енергобанк”, згідно з яким у Банку з 13.02.2015 року по 12.05.2015 року (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2015 року за №93 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Енергобанк” по 11.06.2015 року (включно), тобто під час розгляду в суді першої інстанції даного спору в Банку була запроваджена тимчасова адміністрація, разом з тим, станом на 13.02.2015 року, тобто на момент запровадження тимчасової адміністрації, банк уже вважався таким, що прострочив своє зобов’язання з перерахування коштів за наданими платіжними дорученнями.

Як було зазначено вище, відповідно до довідки № 539 від 24.02.2015 року стосовно залишку коштів на рахунку клієнта у банку утворилася заборгованість у розмірі 1 081 010,77.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність на рахунку позивача грошових коштів достатніх для виконання розпоряджень про списання грошових коштів станом на момент їх подання, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання платіжних доручень позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги позивача в частині стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 1010,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розірвання договору від 08.04.2003 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем поданих позивачем платіжних доручень, останнього було позбавленого того, на що він розраховував при укладенні договору банківського рахунку, та оскільки внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором досягнення мети договору для позивача стає неможливим, це дає підстави вважати порушення договору, допущені відповідачем, істотними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги про розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 року є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року, від 11.02.2015 року, від 30.07.2014 року у справах № 910/11224/14, № 910/15222/14 та № 927/537/13 відповідно.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року “Про судове рішення” рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/10393/15 – залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного публічного акціонерного товариства “Енергобанк” на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.06.2015 року) по справі № 910/10393/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/10393/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10393/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Сулім

П.В. Авдеєв