Постанова № 50085256, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/22275/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача – Андрієнко С.В.

відповідача - Андрощук О.А.

Сонов В.М.

Федаш М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014

по справі № 910/22275/14 (суддя Босий В.П. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче

підприємство “Бровари”

до Київської морської школи товариства сприяння обороні України

про стягнення збитків у розмірі 500000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 по справі №910/22275/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 по справі №910/22275/14 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Лобань О.І., судді: Федорчук Р.В., Майданевич А.Г. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” та призначено справу до розгляду 16.02.2015.

16 лютого 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 провадження по справі №910/22275/14 зупинено, до набрання законної сили рішення суду по справі №911/2749/14 за позовом Київської морської школи товариства сприяння обороні України до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за комунальні платежі за договором оренди нежитлового приміщення від 01.10.2013 року №45, що розглядається Київським апеляційним господарським судом.

Зобов’язано Київську морську школу товариства сприяння обороні України та товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” повідомити Київський апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 911/2749/14.

23 червня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, від ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Бровари” надійшло клопотання про поновлення провадження по справі № 910/22275/14, в зв’язку з набранням законної сили постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/2749/14, копія якої додана до вказаного клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 поновлено провадження по справі № 910/22275/14. Розгляд справи № 910/22275/14 призначено 20.07.2015.

17 липня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

20 липня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 продовжено строк вирішення спору по справі № 910/22275/14 на п’ятнадцять днів.

В судовому засіданні 20.07.2015 оголошено перерву до 05.08.2015.

04 серпня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло повідомлення по справі.

В судовому засіданні 05.08.2015 оголошено перерву до 10.08.2015.

07 серпня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про прийняття письмових доказів.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського №09-52/1065/15 від 10.08.2015, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Лобаня О.І. у відпустці, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/22275/14 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/22275/14 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М.

10 серпня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшла заява про відвід суддів Лобаня О.І., судді: Федорчука Р.В., Майданевича А.Г.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, в зв’язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015р. №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, для розгляду апеляційної скарги по справі №910/22275/14 сформувано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя – доповідач): Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду 07.09.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, в зв’язку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Пономаренко Є.Ю. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/22275/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

В судове засідання 07.09.2015 з’явились представники позивача та відповідача.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача, про зупинення провадження по справі, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, в зв’язку з необґрунтованістю.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2014.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2014.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 жовтня 2013 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №45 (далі – Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування приміщення для розташування (офісу, виставочно-торгівельного залу для профгрупи) 35 кв.м на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Володимира Сосюри, 5, м. Київ, 02090, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва серії НБ №01000812 про право власності на нежилий будинок, видане 18.09.1997 Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 7.2 Договору встановлено строк дії останнього з 01.10.2013 по 01.10.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, розташоване на 4-му поверсі за адресою: вул. Володимира Сосюри, 5, м. Київ, загальною площею 35 кв.м з 01.10.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 01.06.2014 заблоковано вхід до офісного приміщення, в якому знаходилася система клієнт-банку Товариства, в зв’язку з чим, останнє не мало можливості оплатити продукцію, придбану за угодою №16/1 від 01.05.2014, а також продати її на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофорум Люкс”, на виконання угоди купівлі-продажу №52 від 05.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2014 між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Інвест” (продавець) укладено угоду купівлі-продажу №16/1.

Відповідно до умов угоди купівлі-продажу №16/1 продавець зобов’язався продати покупцю товар – олію соняшникову рафіновану дезодоровану марки “П” та моркву сушену вагову фасовану у гофротару на умовах дійсної угоди, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даної угоди. Загальна вартість товару була визначена сторонами у розмірі 356400,00 грн., яку покупець мав оплатити на умовах 100% передплати в національній валюті України на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

01 червня 2014 року комісією у складі працівників позивача складено акт блокування відповідачем офісного приміщення, шляхом заблокування вхідних дверей та опломбування їх двома стрічками із печатками відповідача.

Посилаючись на зазначений акт, позивач зазначив, що оскільки відповідачем з 01.06.2014 заблоковано вхід до офісного приміщення, в якому знаходилася система клієнт-банку Товариства, останнє позбавлене можливості оплатити продукцію, придбану за угодою №16/1 від 01.05.2014, а також продати її на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофорум Люкс”, на виконання угоди купівлі-продажу №52 від 05.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов угоди купівлі-продажу №16/1 продавцем виставлено рахунки-фактури №РН-00016 від 21.05.2014 та №РН-00018 від 25.05.2014.

Згідно з п. 3.1 угоди №16/1 від 01.05.2014 позивач повинен оплатити виставлені рахунки-фактури протягом 3 банківських днів з їх отримання.

В той же час, як вірно встановлено місцевим господарським судом, наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактур №РН-00016 від 21.05.2014 та №РН-00018 від 25.05.2014 не містять позначок про те, що позивач отримав такі рахунки-фактури пізніше від дати їх виставлення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що датою отримання вказаних рахунків фактур є саме 21.05.2014 та 25.05.2014 відповідно.

Таким чином, посилання апелянта на неможливість вчасно оплатити продукцію за угодою №16/1 від 01.05.2014 визнано безпідставними, оскільки продукція повинна була бути оплачена позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Інвест” до 26.05.2014 та 28.05.2014, тобто до блокування приміщення відповідачем.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Обов’язковою умовою для покладення відповідальності повинна бути сукупність чотирьох умов: вчинення правопорушення, наявність реальної шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою (вчиненням правопорушення) і збитками, вина відповідача. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В п. 3 Оглядового листа ВГСУ від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків” зазначено, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності причинного зв'язку між протиправною поведінкою позивача та збитками, на які посилається позивач, оскільки позивачем не доведено неможливості вчасно оплатити продукцію саме з вини відповідача.

Крім того, колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо критичної оцінки акту блокування офісного приміщення від 01.06.2014 та зазначає, що згідно з зазначеним актом комісія виявила опломбовані вхідні двері двома стрічками із круглими печатками відповідача. Проте, колегія суддів зазначає, що таке опломбування не може вважатися протиправною поведінкою відповідача, внаслідок якої позивач не зміг потрапити до приміщення.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не доведено неможливості оплатити вищезазначені рахунки іншим шляхом, ніж через систему «Клієнт-Банк». Крім того, позивачем не надано доказів того, що саме в приміщенні на 4-му поверсі за адресою: вул. Володимира Сосюри, 5, м. Київ, загальною площею 35 кв.м знаходиться робочий комп’ютер керівника підприємства із встановленою системою «Клієнт-Банк», грошові кошти в касі підприємства та вся документація бухгалтерського та податкового обліку. Доказів звернення позивачем до правоохоронних органів, в зв’язку з неможливістю потрапити до орендованого приміщення, матеріали справи не містять.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно з’ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2014.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Бровари” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 по справі №910/22275/14 - без змін.

Матеріали справи №910/22275/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Є.Ю. Шаптала

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2015.