Постанова № 50085191, 29.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 925/688/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Юрченко В.О. – представник за довіреністю від 07.07.2014 року;

від відповідача: Вороний О.Г. – представник за довіреністю від 19.05.2014 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Добробут»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2014 року

у справі № 925/688/14 (суддя Боровик С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Добробут»

про стягнення 2 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айболит» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Добробут» про стягнення 2 000, 00 грн. передоплати у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань за усною угодою оренди банера.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2014 року у справі № 925/688/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вручення кореспонденції наручним способом з відміткою про отримання не є належним доказом у справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Добробут» по справі № 925/688/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Дідиченко М.А. – головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Добробут» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 29.07.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2014 року підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Будівельний центр «Добробут» виставив для оплати оренди банера ТОВ «Айболит» рахунок-фактуру № БЦ-0000007 від 03.04.2013 року на суму 2 000, 00 грн.

Позивач здійснив оплату вказаного рахунку у повному обсязі, що підтверджується латіжними дорученнями № 226 від 08.04.2013 року, № 291 від 29.04.2013 року та № 294 від 30.04.2013 року.

Статтею 181 ГК України передбачено, що за загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі.

Оскільки ТОВ «Айболит» перерахувало згідно виставленого ТОВ «Будівельний центр «Добробут» рахунку-фактури №БЦ-0000007 від 03.04.2013 року кошти у сумі 2 000, 00 грн., колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами договірних відносин, а отже існування у сторін цивільних прав і обов’язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).

При цьому, як вбачається із призначення платежу вказаному в рахунку-фактурі №БЦ-0000007 від 03.04.2013 року, оплата коштів здійсювалася за оренду банера, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору оренди, за яким орендодавець передає або зобов'язується передати орендареві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України). За користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди (стаття 762 Цивільного кодексу України).

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідач свої зобов’язання по наданню банера в оренду не виконав. Враховуючи зазначене, 26.03.2014 року позивач звернувся до відповідача із претензією про повернення 2 000, 00 грн. сплачених в якості попередньої оплати оренди банера. Однак, відповіді на претензію відповідач не надав, кошти не повернув.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що ним були виконанні взяті на себе зобов’язання у повному обсязі про, що свідчить здійснення позивачем оплати поетапно (частинами).

Крім того, відповідач зазначив, що ним 30.05.2013 року на адресу позивача було направлено два примірники актів виконаних робіт (наданих послуг). Однак, позивач вказані акти не підписав та не повернув один із примірників відповідачеві.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи та повідомив відповідач в ході розгляду справи, супровідний лист №17 від 30.05.2013 року разом із актом виконаних робіт (наданих послуг) від 30.05.2013 року на адресу позивача він не направляв, а надав позивачеві наручно, що підтверджується написом «отримала», із датою 30.05.2013 року і підписом на листі №17.

Однак, колегія суддів не приймає вказаний напис як належний доказ отримання позивачем акту виконаних робіт, оскільки з матеріалів справи не можливо встановити, що підпис на супровідному листі № 17 від 30.05.2013 року здійснений саме уповноваженим представником позивача, а не іншо особою.

Щодо поданного відповідачем до апеляційного суду фотознімку у якості доказу, що підтверджує надання в оренду баннера, то колегія суддів зазначає, що із поданного знімку не можливо встановити в який час він був зроблений, де розміщений і чи розташований рекламний постер на рекламній площині відповідача.

Крім того, згідно із ст. 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглдяає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, апелянт не обгрунтував неможливість подання до суду першої інстанції фотознімку з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним зобов’язань по наданню в оренду позивачеві баннеру.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на адресу відповідача 26.03.2014 року була направлена претензія, з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 2 000 грн.

Отже, в даному випадку за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем зобов’язання по поверненню передоплати настав з моменту отримання ним претензії від 26.03.2014 року, а через сім днів у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань по поверненню передоплати.

Беручи до уваги, що вищевстановлений строк відповідач суму попередньої оплати не повернув, колегія суддів приходить до висновку, що кошти у сумі 2 000, 00 грн. утримуються відповідачем без достатньої підстави.

Так, статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому положення щодо повернення безпідставно набутого або збереженого майна застосовуються також і до вимог, про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, відповідач банер в оренду не надав, суму передоплати у розмірі 2 000 грн. не повернув, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2014 року у справі № 925/688/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Добробут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2014 року у справі № 925/688/14 – без змін.

3. Матеріали справи № 925/688/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко