Постанова № 50085135, 25.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2011 № 9/27

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Кривошеї О.В.

за участю представників:

від позивача – Іваненко І.П. (довіреність №Д07/2011/04/22-17 від 22.04.2011 р.)

від відповідача – Філоненко В.В. (довіреність №33 від 20.01.2011 р.)

- Ковалевська К.М. (довіреність б/н від 15.03.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» та Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 16.03.2011 р.

у справі № 9/27 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії (Публічного

акціонерного товариства) «Київенерго» в особі

Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут

Київенерго»

до Колективного житлово-комунального підприємства

«Агропромбудіндустрія»

про стягнення 410595,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» про стягнення 359237,19 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 41228,97 грн. інфляційних втрат, 8744,89 грн. 3 % річних та 1384,39 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. у справі №9/27 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 131984,59 грн. основного боргу, 1384,39 грн. пені, 41228,97 грн. інфляційних втрат та 8744,89 грн. 3 % річних, 1833,43 грн. державного мита, 105,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що, оскільки, відповідачем було заявлено клопотаня про застосування строку позовної давності, то судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості з відповідача за період з жовтня 2003 року по грудень 2007 року включно, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 131984,59 грн.. Крім того, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню 41228,97 грн. інфляційних втрат, 8744,89 грн. 3% річних та 1384,39 грн. пені, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати в частині відмови у стягненні 227252,60 грн. основного боргу, який виник за період з 01.10.2003 р. по 01.12.2007 р. включно та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушеням норм матеріального і процесуального права, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст.. 125 Конституції України та ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України, а також ст.ст. 38, 43 ГПК України, без належного з’ясування та обговорення усіх обставин справи, у зв’язку з чим, на підставі ст. 104 ГПК України, дане рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення змінити, стягнувши з Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» 109625 грн. основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, за неповного та необ’єктивного дослідження обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, заперечував, просив залишити її без задоволення та повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, заперечували, просили залишити її без задоволення та повністю підтримали доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.05.2001 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №8383016 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.2.1, 2.3.1 договору передбачено, що Енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до договору. Абонент зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом (по приладам обліку).

Додатком №1 до договору визначено обсяги постачання теплової енергії, які при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожен наступний рік (п.5 Додатку №1 до договору).

Відповідно до Додатку 3 до договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, які згідно п. 3 в період дії договору можуть змінюватися.

На виконання умов п. 5 Додатку 4 до договору, відповідач зобов’язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії, яка споживається.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що зобов’язання за вказаним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2003 р. по 01.11.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2010 р. становить 359237,19 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем заявлено позовні вимоги з порушенням приписів ст. ст. 256, 257 ЦК України, тобто поза межами строків позовної давності, що на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, про наявність заборгованості відповідача по договору, позивач повинен був та міг довідатись у день виникнення такої заборгованості.

В данному випадку, відповідно до статті 253, 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності щодо заявленої заборгованості розпочинається з 01.10.2003 р. та закінчується 01.01.2008 р..

З огляду на вищезазначене, колегія суддів критично оцінює твердження позивача про те, що ним не допущено пропуску строку позовної давності через переривання строків позовної давності у вересні 2003 року, жовтні 2003 року, лютому-грудні 2004 року, листопаді 2005 року – листопад 2006 року, шляхом визнання відповідачем наявної заборгованості та укладення зведених актів звірки нарахувань за спожиту теплову енергію.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що навіть з урахуванням переривання строку позовної давності у листопаді 2006 року, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з жовтня 2003 року по січень 2008 року позивачем було пропущено. Крім того, за весь вказаний період часу позивач не був позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості з відповідача за період з жовтня 2003 року по грудень 2007 року включно.

Щодо суми основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року включно, про стягнення якої позивачем заявлено в межах строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з січня 2008 року по жовтень 2010 р. Колективному житлово-комунальному підприємству «Агропромбудіндустрія» було нараховано 552787,78 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, фактично сплачено 443162,78 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 109625,00 грн. Крім того, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було долучено до матеріалів справи довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго» тепло енергію КЖКП «Агропромбудіндустрія» де зазначено, що в листопаді 2010 р. року відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 10622,00 грн..

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши розрахунок, приходить до висновку, що борг відповідача перед позивачем становить 99003,00 грн. та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідачем на спростування вказаних обставин не наведено жодних заперечень, заявлені позовні вимоги в цій частині пред’явлені в межах строку позовної давності, встановленого для захисту порушеного права. Інших доказів погашення суми заборгованості відповідачем не надано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1384,39 грн..

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7 Додатку №4 до договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чиним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, а відтак не виконав договірні забов’язання належним чином, чим порушив умови Договору.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за прострочення оплати теплової енергії у період серпня по листопад 2010 року, тобто в межах скороченого строку позовної давності та у відповідності до ч. 6 ст. 232 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1384,39 грн..

Позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат в сумі 41228,97 грн. та 8744,89 грн. – 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41228,97 грн. інфляційних втрат є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8744,89 грн., апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку, дійшов висновку, що сума 3% річних за спірний період становить 7110,69 грн..

За таких обставин, апеляційний господарський суд, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних частково - в розмірі 7110,69 грн..

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в порушення зазначених норм належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Що стосується апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів дійшла висновку про те, що остання підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. у справі №9/27 в частині суми основного боргу, 3 % річних, а відтак і розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. у справі № 9/27 змінити, в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» (01034, м. Київ, вул. Михайлівська, 20 б; код ЄДРПОУ 22949319, р/р 26001203524001 Київ. дир. банк «Україна», МФО 300023) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р №26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 99003 (дев’яносто дев’ять тисяч три) грн. 00 коп. основного боргу, 1384 ( одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 39 коп. пені, 7110 (сім тисяч сто десять) грн. 69 коп. 3% річних, 41228 (сорок одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 1487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 27 коп. державного мита та 85 (вісімдесят п’ять) грн. 48 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р №26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» (01034, м. Київ, вул. Михайлівська, 20 б; код ЄДРПОУ 22949319, р/р 26001203524001 Київ. дир. банк «Україна», МФО 300023) 111 (сто одинадцять) грн. 80 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Справу №9/27 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Тищенко О.В.

Смірнова Л.Г.