Постанова № 50085105, 08.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.09.2015 справа №905/511/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:

судді

Склярук О.І.

Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.

При секретарі Поляковій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача 1:

від відповідача 2:

Міщенко М.В., за довіреністю

Шатунов А.О., за довіреністю

Майтак І.В., за довіреністю

Кулініч О.О., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

03.08.2015р.

у справі

№ 905/511/15 /суддя Гринько С.Ю./

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство "Метален", м. Єнакієве

до відповідачів

1. Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк

про

стягнення 117 040 861,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-швейцарське підприємство «Метален» м. Єнакієве звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» м.Кривій Ріг, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» м. Донецьк про стягнення 117 040 861,11 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.2015р. у справі №905/511/15 (суддя Гринько С.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00191307, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство “Метален”, м. Єнакієве, ЄДРПОУ 30615347, заборгованості в сумі 51 138 850,08грн., 3% річних в сумі 9 391 629,48грн., інфляційні витрати в сумі 56490381,55грн., судові витрати в сумі 71 253,00грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Ресурс”, м. Донецьк, ЄДРПОУ 24819472, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство “Метален” м. Єнакієве, ЄДРПОУ 30615347 заборгованість в сумі 20 000,00грн. і судові витрати в сумі 1827,00грн. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» м. Кривий Ріг звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00191307, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство “Метален”, м.Єнакієве, ЄДРПОУ 30615347, заборгованості в сумі 51 138 850,08грн., 3% річних в сумі 9391629,48грн., інфляційні витрати в сумі 56490381,55грн., судові витрати в сумі 71253,00грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що договір поруки є нікчемним, а тому справа взагалі повинна розглядатися у господарському суді Дніпропетровської області. Посилається, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого він наполягав під час розгляду справи місцевим господарським судом, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015р. порушено апеляційне провадження у справі № 905/511/15.

В судовому засіданні, представники першого відповідача по справі підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Жодних клопотань представниками заявника апеляційної скарги заявлено не було.

Представники позивача та другого відповідача по справі проти задоволення апеляційної скарги заперечували, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Від зазначених представників, окрім клопотань про залучення відзивів на апеляційну скаргу, не надходило. Відзиви сторін на апеляційну скаргу залучено до матеріалів справи.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-швейцарське підприємство “Метален” м.Єнакієве (в подальшому-Продавець, позивач по справі) і Публічним акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат” м. Кривий Ріг (в подальшому-Покупець, перший відповідач по справі) укладений договір № 215 від 18 лютого 2008року.

Згідно п.3.1. договору, Продавець зобов’язався поставити залізничним транспортом на умовах і в строки, вказані в додатках до договору у відповідності з правилами Інкотермс 2000 товар, а Покупець взяв на себе зобов’язання сплатити отриману партію товару в термін 180 банківських днів від дати поставки товару відповідно до п.5.1, який було змінено додатковою угодою № 1 від 31 жовтня 2008року.

Датою поставки відповідно до п.3.3договору вважається дата підписання акта приймання-передачі товару по якості та кількості.

Строк дії договору визначений пунктом 10.1. договору та встановлювався до 31.12.2008р.

В подальшому, до вищезазначеного договору сторони неодноразово підписували додаткові угоди, якими змінювали як строк дії договору, так і встановлювали строк позовної давності до невиконаних зобов’язань за договором, а саме: № 2 від 30.08.2011р. до 29.02.12р., № 3 від 30.12.2011р. до 30.06.12р., № 4 від 27.06.2012р. до 30.09.12р., № 5 від 27.09.2012р. до 31.12.12р., № 6 від 28.12.2012р. до 31.01.13р., № 7 від 31.01.2013р. до 30.04.13р., № 8 від 30.04.2013р. до 30.06.13р., № 9 від 30.06.2013р. до 30.09.13р., №10 від 30.09.2013р. до 31.12.13р., № 11 від 30.12.2013р. до 31.12.14р.

Місцевим господарським судом також було встановлено, що сторони підписали:

акт №16 від 13.08.2008р., яким підтвердили приймання-передачу товару на загальну суму 9 666 555,03грн. (без ПДВ). На цей товар виписана видаткова накладна на суму 11599866,04грн. і податкова накладна № 764 від 13.08.2008р.

акт № 17 від 14.08.2008року, яким підтвердили приймання-передачу товару на загальну суму 9 971 909,26грн. (без ПДВ). На цей товар виписана видаткова накладна на суму 11966291,11грн. і податкова накладна № 765 від 14.08.2008р.

акт № 18 від 16.08.2008року, яким підтвердили приймання-передачу товару на загальну суму 13 548 076,31грн. (без ПДВ). На цей товар виписана видаткова накладна на суму 16 257 691,57грн. і податкова накладна № 766 від 13.08.2008р.

акт № 19 від 16.08.2008року, яким підтвердили приймання-передачу товару на загальну суму 9 445 834,47грн. (без ПДВ). На цей товар виписана видаткова накладна і податкова накладна № 764 від 13.08.2008р. на суму 11335001,36грн.

Відповідно до п.5.1. договору, Покупець був зобов’язаний сплатити отриманий товар до 29.04.2009року з урахуванням встановлених календарних вихідних і святкових за 2008-2009роки.

Місцевим господарським судом також було встановлено, що отриманий товар за актом № 16 від 13.08.2008р. покупець зобов’язаний сплатити до 29.04.2009року.

Отриманий товар за актом № 17 від 14.08.2008р. покупець зобов’язаний сплатити до 30.04.2009р.

Отриманий товар за актом № 18 від 15.08.2008р. покупець зобов’язаний сплатити до 05.05.2009р.

Отриманий товар за актом № 19 від 16.08.2008р. покупець зобов’язаний сплатити до 05.05.2009р.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується першим відповідачем отриманий за вище зазначеним договором товар за вказаними актами приймання-передачі № 16, № 17, №18, №19 на загальну суму 51 158 850,08грн., ним не сплачений до наступного часу.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 18.12.2014р. позивачем підписано договір поруки № ПР 001-18.12.14/1 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест-ресурс”, який зобов’язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов’язання першого відповідача за договором купівлі-продажу № 215/8 від 18.02.2008р. шляхом перерахування 20 000,00грн. (п.2.3). При цьому зазначений договір було підписано за 13 календарних днів до закінчення строку дії договору купівлі-продажу №215/8 від 18.02.2008р. При цьому, як пояснив представник другого відповідача, вони усвідомлювали, що на час підписання договору поруки, перший відповідач вже порушив свої обов’язки за договором № 215/8 від 18.02.2008р. щодо своєчасної оплати отриманого товару, а саме порушення відбулося у 2009 році.

Свої зобов’язання як основний боржник, так і поручитель не виконали, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено повністю з підстав їх обґрунтованості.

Про те судова колегія не може повністю погодитися з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є:

- стягнення з першого відповідача суми боргу в розмірі 51 138 850,08грн., який виник за невиконання грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу № 215/8 від 18.02.2008р. і нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань 3% річних в сумі 9 391 629,48грн. і інфляційні витрати в розмірі 56 490 381,55грн. відповідно до ст. 625 ЦК України;

- стягнення з другого відповідача суми в розмірі 20 000,00грн., якою поручитель відповідно до договору поруки № ПР 001-18.12.14/1 від 18.12.2014р. зобов’язався відповідати перед позивачем за виконання Відповідачем-1 договору купівлі-продажу № 215/8 від 18.02.2008р.

Відповідно до приписів ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори, правочини.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином .

Боржник прострочивший виконання грошового зобов’язання повинен на вимог кредитора сплатити суму основного боргу збільшену та індекс інфляції та три відсотка річних з простроченої суми, якщо інший процент відсотків не встановлено договором (ст.625 ЦК України).

Стаття 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинення із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальністю поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Як зазначалося вище, свої обов’язки щодо оплати за отриманий товар за договором №215/8 від 18.02.2008 р. перший відповідач не виконав.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача як до першого відповідач, так і до другого відповідача є такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, порушення основного зобов’язання першим відповідачем відбулося у 2009 році.

Представником першого відповідача під час слухання справи у суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності. Про застосування строку позовної давності також йдеться у відзиві на позовну заяву, який надав до суду перший відповідач 30.07.2015р. (т.с.1 а.с.228).

Відповідно до приписів ст.256 ЦК України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст.266 ЦК України).

Судова колегія зазначає, що суть і призначення строку позовної давності полягає у забезпеченні стабільності цивільних правовідносин у гарантуванні принципу правової визначеності між сторонами у таких відносин. Ситуація, за якою можливо було ставити під сумнів на протязі десятиріч спірні юридичні питання явно суперечить основним засадам розумності, добросовісності і справедливості та це завдало значного негативного впливу і цивільному обігу і правам учасників правовідносин.

За цей час будь-яка особа без наявності правових знань має змогу визначитися з характером порушеного права, суб’єктом порушення та звернутися до суду за примусовим захистом своїх прав до відповідного суду.

Судова колегія також бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2013р. у справі «Олександр Волков проти України», в якому зазначалося, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог.

Для правильного розуміння суті призначення позовної давності слід розрізняти право на позов в процесуальному та матеріальному значенні. Право на позов в процесуальному значенні означає гарантовану Конституцією і законами України можливість кожного звернутися за захистом своїх прав до суду без будь-яких безпідставних обмежень. При дотриманні формальних вимог до складання позовних документів суд не може відмовити в прийнятті позовної заяви, в тому числі внаслідок пропуску строку позовної давності. Право на позов в матеріальному значенні означає право на його задоволення, тобто на прийняття позитивного для позивача рішення суду. Саме тут і застосовується строк позовної давності у випадку його пропуску без поважних причин. Відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Судова колегія також враховує, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено і у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов’язково повинно бути зазначено у протоколі судового засідання відповідно до приписів п.6 частини другої статті 81 ГПК України. Господарський суд може запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до справи. Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив позовної давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

У випадку, коли позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто відмовити в позові у зв’язку з спливом позовної давності, або за наявністю поважних причин її пропущення – захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України.

Саме така правова позиція викладена у Постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013р.

Про те в тексті судового рішення йде посилання лише про право заявника на звернення до суду поза межами позовної давності та узгодження між позивачем та першим відповідачем строку позовної давності за невиконаними зобов’язаннями за договором купівлі-продажу №215/8 від 18.02.2008р. до 31.12.2014р., у зв’язку з чим господарський суд заперечення першого відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не прийняв до уваги.

Посилання представника позивача, що ним було заявлено клопотання про визнання поважним пропуску позовної давності не підтверджується текстом рішення по справі. В протоколі судового засідання також не зазначено, що першим відповідачем було заявлено відповідне клопотання. Судова колегія також бере до уваги, що позивач не звертався до місцевого господарського суду з письмовими зауваженнями з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу , як це передбачено ст.81-1 ГПК України

Суд першої інстанції також не дослідив докази поважності пропуску позовної давності.

Під час апеляційного оскарження, представник позивача також лише послався, що зазначене клопотання було заявлено під час розгляду справи у суді першої інстанції. Як зазначалося вище, під час апеляційного оскарження будь-яких клопотань представник позивача не заявляв.

Що стосується його пояснень, що неможливість звернення до суду з відповідним позовом у межах встановленого між сторонами строку позовної давності була пов’язана з проведення на території Донецької області антитерористичної операції, то судова колегія бере до уваги наступне.

Як свідчать матеріали справи позивач та перший відповідач збільшили строк позовної давності за невиконаними зобов’язаннями за договором купівлі-продажу № 215/8 від 18.02.2008р. до 31.12.2014р., що підтверджується копіями додаткових угод до договору, які надані до матеріалів справи.

Порушення умов договору купівлі-продажу № 215/8 від 18.02.2008р. з боку першого відповідача відбулося у 2009р.

Тобто враховуючи, збільшений за домовленістю сторін строк позовної давності, позивач мав змогу на протязі п’яти років звернутися без будь-яких перешкод та обмежень за захистом свого порушеного права до господарського суду, оскільки проведення антитерористичної операції розпочалося лише у квітні 2014 року.

В той час, звернення до суду відбулося лише у червні 2015 року.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що строк позовної давності пропущено позивачем без поважних причин.

Згідно приписів ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, враховуючи наявність доказів звернення першого відповідача до прийняття рішення по справі з клопотанням про застосування строку позовної давності, не визнання судом поважності причин пропущення строку позовної давності, судова колегія вважає, що у задоволені позовних вимог до першого відповідача по справі повинно бути відмовлено у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог до першого відповідача.

В той же час, судова колегія не погоджується зі ствердженням заявник апеляційної скарги, що зазначений спір підлягає вирішенню у господарському суді Дніпропетровської області з огляду на наступне.

Стаття 17 ГПК України встановлює, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудність не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Справа прийнята до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинно бути ним розглянути по суті в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду.

Предметом спору по цій справі є стягнення з відповідачів заборгованості за договором купівлі-продажу та за договором поруки.

Згідно приписів ст.15 ГПК України, справи за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до позовної заяви місцезнаходження першого відповідачів є місто Кривій Ріг, другого відповідача - місто Донецьк.

Позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області, тобто за місцезнаходженням другого відповідача по справі, що відповідає приписам ст.15 ГПК України.

Судова колегія зазначає, що приписи Господарського процесуального кодексу України не надають право господарському суду до порушення провадження по справі виключити зі складу відповідачів осіб, які, на думку сторін або на думку суду, з якихось причин не є належними відповідачами по справі.

Такі дії, згідно приписів ст. 65 ГПК України, можуть вчинятися суддею при підготовці справи до розгляду.

В той же час, відповідно до приписів частини 3 ст.17 ГПК України , справа прийнята до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду.

Крім того, нікчемним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (п.2 ст.17 ЦК України).

Посилаючись на нікчемність правочину підписаного між позивачем та другим відповідачем (договір поруки) заявник апеляційної скарги посилається на різницю між наданими до справи копіями договору, на неналежну печатку на договорі поруки. Про те, зазначені обставини, на думку колегії суддів, є підставою для звернення з позовною заявою про його недійсність, який, на відміну від нікчемного правочину, повинен бути визнано недійсним саме судом, з огляду на приписи ст.215 та ст.204 ЦК України.

Що стосується посилання заявник апеляційної скарги, що матеріали справи необхідно було направити до правоохоронних органів, то відповідно до приписів ст.90 ГПК України це є право суду, а не його обов’язок.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покласти на позивача по справі.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2015р. у справі № 905/511/15– задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2015р. у справі №905/511/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство “Метален” (86429, Донецька обл., м.Єнакієве, пр. Металургів, 12, ЄДРПОУ 30615347) заборгованості в сумі 51 138 850,08грн., 3% річних в сумі 9 391 629,48грн., інфляційні витрати в сумі 56 490 381,55грн., судові витрати в сумі 71253,00грн. – скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство “Метален” м.Єнакієве до Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00191307, про стягнення заборгованості в сумі 51 138 850,08грн., 3% річних в сумі 9391629,48грн., інфляційні витрати в сумі 56 490 381,55грн.

В решті рішення по справі залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-швейцарське підприємство “Метален” м. Єнакієве, ЄДРПОУ 30615347, на користь Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00191307, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 36 540грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

Н.О. Мартюхіна

Надруковано: 4 прим.

1. відповідачу 1

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСДО