Рішення № 50083858, 04.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2015 р.

Справа № 916/447/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ"

до відповідача: публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК”

про розірвання договору та стягнення 2 122 387,00 грн.

та

За зустрічним позовом: публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ"

про стягнення 244 055,54 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: Овдієнко А.М. (за довіреністю)

від відповідача: Владімірова А.В. (за довіреністю)

Богатирьов С.А. (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.08.2015р. до 10 год. 20 хв. 04.09.2015р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить суд:

- розірвати договір №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р., укладений між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ", додаткову угоду №1 від 06.07.2012р. до договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р. та додаткову угоду №2 від 20.12.2013р. до договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р., що укладені між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ";

- стягнути з публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" 1 629 941,02 грн., де 1 320 376,09 грн. – заборгованість з оплати послуг, 305 006,92 грн. – винагорода, 4 558,01 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2015р. справу №916/447/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" до публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК” про стягнення 1 629 941,02 грн. прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2015р. зустрічну позову заяву публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" про стягнення 244 055,54грн. прийняти до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/447/15-г, поновлено провадження з розгляду зустрічної позовної заяви та об’єднано зустрічну позовну заяву в одне провадження із первісним позовом по справі №916/447/15-г.

20.08.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог (вх.№2-4637), відповідно до якої просить суд розірвати договір №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р., укладений між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ", додаткову угоду №1 від 06.07.2012р. до договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р. та додаткову угоду №2 від 20.12.2013р. до договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р., що укладені між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ", стягнути з відповідача 2 122 387,00 грн., де 1 320 376,09 грн. – заборгованість, 305 006,92 грн. – неустойка, 472 694,61 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 24 309,38 грн. – 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача уточненні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, зустрічну позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов (вх.№21095/15 від 20.08.2015р.).

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№5387/15 від 27.02.2015р.), зустрічні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

06 липня 2012р. між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” (Клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" (Виконавець) було укладено договір №654 про надання юридичної допомоги, згідно умов п.1.1. якого предмет договору складають платні юридичні послуги, що надаються Виконавцем Клієнту.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати в порядку та на умовах визначених договором, наступні види юридичних послуг щодо:

- захисту інтересів Відповідача в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах, Державній виконавчій службі тощо;

- надання Відповідачу консультацій з питань цивільного, господарського, податкового та інших галузей законодавства України;

- підготовки правових висновків з питань, що відносяться до зазначених вище галузей законодавства України;

- підготовки різного роду процесуальних та інших документів, необхідних для ефективного виконання замовлення Відповідача.

Відповідно до п.2.1. Позивач приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:

У відповідності до п.2.1.1. Договору представляє інтереси Відповідача з питань повернення дебіторської заборгованості, що обліковується на балансі Відповідача з метою захисту його інтересів в межах цього Договору.

За приписами п.2.1.2. Договору представляє, у встановленому законом порядку, інтереси Відповідача в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, третейських судах, державній виконавчій службі, а також в інших органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами під час захисту інтересів Відповідача до повного повернення йому дебіторської заборгованості за предметом цього Договору.

За п.2.1.3. Договору готує відповідні процесуальні та інші документи, надає усні та письмові консультації з питань за запитом Відповідача в рамках предмету даного Договору та надає Відповідачу інформацію, в якій він зацікавлений, в межах цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки з Позивачем за надані послуги здійснюються за наступними умовами:

- Коли сторони обумовили заздалегідь розмір оплати за послуги, що надаватимуться сплата здійснюється в порядку, який Сторони встановили для такого випадку шляхом укладення Додаткової угоди до даного Договору (п. 4.1.1. Договору).

- Оплата здійснюється поетапно на підставі рахунків Позивача (п. 4.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.4. Договору взаємовідносини сторін цього Договору стосовно надання конкретного виду послуги та/чи виконання конкретного об'єму роботи, строки такого виконання, ціна та порядок оплати визначаються Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору.

06.07.2012 року на виконання положень Договору між Сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, у п.1. якої Сторони погодили види послуг які Позивач надає Відповідачу.

Пунктами 1.1 - 1.2 Додаткової угоди № 1 передбачено, що Позивач надає Відповідачу наступні послуги:

За п.1.1. Додаткової угоди №1 – послуги з представлення інтересів Відповідача в органах виконавчої служби України, з приводу порушення виконавчого провадження на виконання рішення господарського суду м. Києва по справі №42/367 про стягнення заборгованості за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 р., який укладено між Відкритим акціонерним товариством “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, правонаступником якого за всіма правами та обов'язками з 12.11.2010р. є ПАТ "МАРФІН БАНК” та Приватним підприємством “СВІЧКОЛАП трейдінг”.

Сторони визначили у вказаному пункті, що розмір заборгованості Дебітора перед Відповідачем по зазначеному у цьому пункті кредитному договору становить 12 200 277,12 грн. з урахуванням процентів.

Пунктом 1.2. Додаткової угоди №1 – послуги з представництва Відповідача в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах, Державній виконавчій службі тощо в справі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору іпотеки, укладеного між Відповідачем та гр. Свічколап Наталією Петрівною 28 вересня 2005 року, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №76/К від 27.09.2005р., який було укладено між Відкритим акціонерним товариством “МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК” та приватним підприємством “СВІЧКОЛАП трейдінг”.

У п. 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що загальна вартість послуг Позивача (гонорар) за виконання завдань, зазначених у п.1.1. Додаткової угоди № 1 становить 7,2%, які сплачуються за результатами виконавчої процедури.

Пунктом 2.2 Додаткової угоди №1 передбачено, що загальна вартість послуг Позивача (гонорар) за виконання завдань, зазначених у п.1.2. Додаткової угоди №1 становить 18%, з яких:

- 2% від загальної суми заборгованості Дебітора перед Відповідачем сплачуються Відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Додаткової угоди № 1 на рахунок Позивача. Сплачена Відповідачем сума попередньої оплати поверненню не підлягає;

- 10,8% від суми фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс Відповідача або фактично отриманої суми за результатами продажу майна на аукціоні, які сплачуються Відповідачем протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання чинності рішенням суду (першої, другої чи касаційної інстанції);

- 5,2% за результатами виконавчої процедури від суми фактично задоволених вимог Відповідача, які сплачуються Відповідачем протягом 5 (п’яти) банківських днів після закінчення виконавчого провадження.

09.07.2012р. на виконання умов Договору та п.2.2. Додаткової угоди №1 відповідач сплатив Позивачу попередню оплату у розмірі 244 005,54 грн., що становить 2% від загальної суми заборгованості Дебітора перед Відповідачем, про свідчить Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2013 року.

Після укладення та підписання Договору та Додаткової угоди №1 позивач розпочав виконання своїх обов'язків за Договором та активно захищав інтереси відповідача у справах, зазначених у пп.1.1. та 1.2 Додаткової угоди №1.

У зв'язку з намаганнями Дебіторів оскаржити рішення суду щодо стягнення з них заборгованості та створенню перешкод для такого стягнення, у віданні позивача замість двох судових справ станом на березень 2013 року перебувало 12 судових справ, де відповідач був учасником судового процесу, про що свідчать відповідні процесуальні документи та звіти, що позивач надав відповідачу у відповідності до умов Договору.

У виконанні завдань встановлених у пп.1.1. Додаткової угоди № 1 під час надання послуг по захисту інтересів ПАТ "МАРФІН БАНК" в органах Державної виконавчої служби виникла обставина, яка мала наслідком зміну правовідносин між позивачем та відповідачем щодо предмету захисту інтересів та визначення взаєморозрахунків між сторонами Договору.

Внаслідок оскарження Дебітором судового рішення щодо стягнення з нього заборгованості, справа, зазначена в п.1.1. Додаткової угоди №1, що перебувала на стадії виконавчого провадження, була направлена за постановою Вищого Господарського суду України на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.12.2013 року між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою було уточнено порядок розрахунків між сторонами за юридичні послуги, що надаються позивачем відповідачу згідно Додаткової угоди №1.

У п.1.1 Додаткової угоди №2 сторони визначили: “У зв'язку з тим, що на момент укладення Договору та Додаткової угоди №1 до нього, судова справа зазначена у п.1.1. Додаткової угоди №1 до Договору, знаходилась на стадії виконання судового рішення, однак 26 червня 2012р., відповідно до Постанови Вищого Господарського суду України була направлена на повторний розгляд і таким чином фактично виконавець розпочав за згодою клієнта повне супроводження судового розгляду зазначеної справи починаючи з першої інстанції, сторони цим домовились про застосування положень п.2.2. Додаткової угоди №1 до Договору щодо порядку сплати та визначення загальної вартості послуг виконавця (гонорар) за виконання завдань по стягненню заборгованості по кредитному договору по відповідній судовій справі, зазначеній в п.1.1. Додаткової угоди №1 до Договору”.

З метою запобігань будь-яких непорозумінь щодо порядку розрахунків за Договором сторони у п.1.2. Додаткової угоди №2 уточнили, що:

У разі та по факту отримання відповідачем відповідного рішення суду на користь відповідача по обох або по будь-якої з зазначених в п.п.1.1.-1.2. Додаткової угоди №1 судових справах, що набрало законної сили, відповідач протягом п'яти банківських днів одноразово сплачує Позивачу всього 10,8% від стягнутої згідно такого рішення суми або вартості майна на яке судом звернуто стягнення, з послідуючим відповідним перерахунком вищезазначеної суми на дату та від суми фактично задоволених вимог кредитора за результатами виконавчого провадження.

Сторони також підтверджують, що сума передоплати в розмірі 2% від загальної суми заборгованості, вищезазначені 10,8% за рішенням суду, що набрало чинності та 5,2% від суми фактично задоволених вимог відповідача, що підлягають сплаті за результатами виконавчого провадження, сплачуються відповідачем позивачу лише один раз незалежно від кількості супроводжених позивачем судових справ, включаючи судові справи зазначені в п.п.1.1. та 1.2. Додаткової угоди №1 до Договору, у процесі надання юридичних послуг за Договором щодо стягнення заборгованості на користь відповідача.

В подальшому з метою належного виконання своїх зобов'язань по Договору позивач активно захищав інтереси відповідача у судових інстанціях при розгляді різних судових справ, де відповідач був учасником судового процесу.

Результатом надання Позивачем послуг Відповідачу стало винесення господарським судом рішення щодо стягнення заборгованості з Дебіторів на користь відповідача, як то погоджено Договором.

Так, 04.11.2013 року, як результат перегляду справи № 42/367 господарським судом міста Києва в іншому складі суду на підставі постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2012р., господарський суд міста Києва розглянувши справу № 42/367-75/321-2012 за позовом Відповідача до Приватного підприємства “Ратмир-Соло” (попереднє найменування Приватне підприємство “Свічколап трейдінг”), Приватного підприємства “Раном”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика по виробництву ділових книг “А” про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 76/К від 27.09.2005 року, виніс рішення про стягнення солідарно з боржників на користь Відповідача 7 123 097,67 гривень боргу за кредитом, 3 058 130,31 грн. боргу по процентах, 1 942 634,22 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 76 107,01 грн. пені за прострочення сплати процентів та 25 735, 35 судових витрат.

Всього рішенням суду було стягнуто на користь відповідача заборгованості у розмірі 12 225 704,56 грн.

Вказане рішення суду було оскаржено приватним підприємством “Ратмир-Соло”, внаслідок чого позивач на стадії розгляду справи в апеляційній інстанції активно захищав інтереси відповідача та вчиняв дії спрямовані на стягнення заборгованості з дебіторів відповідача, що підтверджується відповідними звітами позивача та процесуальними документами.

02.12.2014 р. Київський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу та постановив рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року у справі №42/367-75/321-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства “Ратмир-Соло” без задоволення.

Таким чином, 02.12.2014 року відповідачем було отримано рішення суду, що набрало законної сили по судовій справі визначеній у п.1.1. Додаткової угоди №1, про стягнення на його користь заборгованості у розмірі 12 225 704,56 грн.

Отже, у позивача виникло право на отримання від відповідача оплати за надані йому послуги у розмірі 10,8 % від стягнутої згідно такого рішення суми, що становить 1 320 376,09 грн.

Зазначену суму Відповідач згідно п.1.2. Додаткової угоди №2 мав сплатити Позивачу протягом п'яти банківських днів після набрання рішенням суду законної сили.

12.12.2014р., керуючись п.2.1.4. Договору, згідно якого позивач надає оперативну інформацію відповідачу у вигляді електронних повідомлень, за кожною подією, що відбулася з додаванням документів у справі в межах цього Договору та виходячи з положень п.4.1.2. Договору за яким оплата здійснюється поетапно на підставі рахунків, позивач направив відповідачу шляхом електронного повідомлення скановану копію листа (вих.№019/14) з проханням здійснити оплату послуг, рахунок №СФ-0000043, постанови Київського апеляційного господарського суду № 42/367-75/321-2012 від 02.12.2014 року.

Рішення суду на користь відповідача було отримано 02.12.2014 року (дата винесення рішення), після того як воно було видано у паперовому вигляді, позивач 12.12.2014р. направив рішення суду відповідачу у спосіб встановлений Договором разом з відповідним рахунком на оплату послуг. Після чого відповідач мав п'ять банківських днів на оплату рахунку за надані юридичні послуги, а саме в крайній строк до 20.12.2014р.

Також в обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач, не зважаючи на свої зобов'язання по Договору не здійснив оплату наданих йому послуг ні у встановлені Договором строки ні з їх порушенням.

Пунктами 3.1.4 та 3.1. Договору встановлено, що відповідач приймає на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем, в тому числі за додатково надані послуги, відповідно до положень цього Договору.

Згідно п.4.4. Договору відповідач не вправі відмовитися від сплати вартості наданих юридичних послуг, вартості витрат та винагороди Позивача.

Крім того, п.5 Додаткової угоди №1 передбачає, що відповідач не вправі відмовитися від сплати вартості наданих юридичних послуг, вартості витрат, зазначених в п.п.3.4. цієї Додаткової угоди та винагороди позивача.

Не отримавши оплату, 22.12.2014р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом (вих.№021/14), в якому просив здійснити оплату наданих юридичних послуг.

Проте, вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді.

29.12.2014р. позивач втрете направив на адресу відповідача вимогу щодо сплати винагороди за надані юридичні послуги в розмірі 10,8 % від стягнутої заборгованості за рішенням суду, що набрало законної сили 02.12.2014р.

13.01.2015р. на адресу позивача надійшов лист відповідача (вих.№55), датованого 12.01.2015р., у відповідності до якого відповідач відмовився від здійснити оплати отриманих від позивача юридичних послуг, з посиланням на п.2.2. Додаткової угоди №1, за яким 10,8% сплачуються від фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс ПАТ “МАРФІН БАНК” або виходячи з суми за результатами продажу майна на аукціоні.

З врахуванням наведеного позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Публічне акціонерне товариство “МАРФІН БАНК” в обґрунтування заявленого зустрічного позову зазначає що, здійснюючи передплату відповідно до п.2.2. Додаткової угоди № 1 від 06.07.2012р. ПАТ "МАРФІН БАНК" розраховувало на отримання юридичної допомоги в повному обсязі.

Але, на думку відповідача, неправомірна вимога ТОВ "Софоклеус і Партнери Консалтінг" про сплату коштів та розірвання Договору свідчить про відмову ТОВ "Софоклеус і Партнери Консалтинг" від надання відповідних юридичних послуг відповідачу.

Крім того, відповідно до п.2.2. Додаткової угоди №1 від 06.07.2012р. сума попередньої оплати підлягає перерахунку виходячи з фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс ПАТ "МАРФІН БАНК", або виходячи з фактично отриманої суми за результатами продажу майна на аукціоні, однак ПАТ "МАРФІН БАНК" майно на баланс не отримало та не було здійснений продаж такого майна, а враховуючи неправомірну відмову позивача від виконання обов'язків за Договором, вважає, що наявні достатні підстави для виникнення обов'язку ТОВ "Софоклеус і Партнери Консалтінг" щодо повернення отриманих від ПАТ "МАРФІН БАНК" грошових коштів у розмірі 244 055,54 грн.

Оскільки юридичну допомогу при розірванні договору відповідач не отримує, отже передплата, що була сплачена ПАТ "МАРФІН БАНК" на користь ТОВ "Софоклеус і Партнери Консалтінг" у розмірі 244 055,54 грн. має бути повернена ПАТ "МАРФІН БАНК", що і стало підставою для ПАТ "МАРФІН БАНК" звернутись до суду із зустрічним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Щодо первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу юридичних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов’язання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1 320 376,09 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 1 320 376,09 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 305 006,92 грн. – неустойки, 472 694,61 грн. – інфляційного збільшення суми боргу, 24 309,38 грн. – 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання юридичної допомоги.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 24 309,38 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу, суд зазначає наступне:

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційного збільшення, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційного збільшення в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 472 694,61 грн. грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача неустойки в сумі 305 006,92 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума неустойки в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 305 006,92 грн.

Щодо позовної вимоги в частині розірвання договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р. суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Позивач зазначає, що відповідач суттєво порушив свої зобов’язання за Договором, відмовившись видати довіреність на ім’я співробітників позивача, чим позбавив останнього можливості виконувати свої обов’язки по Договору, так як без довіреності неможливе представництво інтересів в суді касаційної інстанції та на стадії виконавчого провадження, що у свою чергу створило умови для того, щоб позивач не міг отримати те, на що розраховував при укладенні Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2014 року закінчився строк довіреності, виданої на ім’я співробітників позивача, на представництво інтересів відповідача по Договору.

Згідно положень п.3.1.3 Договору відповідач зобов’язаний видавати позивачу довіреність на осіб, що є співробітниками позивача і будуть представляти інтереси відповача в межах цього Договору.

Відповідно до умов п.3.1.6 Договору відповідач приймає на себе зобов’язання додержуватися умов цього Договору.

Положеннями ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.10.2014 року позивач направив відповідачу лист (вих.№016/14) з вимогою видати йому нову довіреність для представництва інтересів відповідача на виконання Договору.

З матеріалів справи вбачається, що не отримавши довіреність, 29.12.2014 року позивач повторно направив відповідачу лист (вих.№022/14) з проханням видати довіреність на співробітників Позивача для законного представництва інтересів та попередив про те, що у зв’язку з відсутністю довіреності він вже позбавлений можливості в подальшому представляти інтереси відповідача та не має можливості в повному обсязі виконувати обов’язки по Договору.

Судом встановлено, що в порушення умов п.3.1.3. Договору, відповідач не видав довіреність позивачу чим допустив неналежне виконання своїх обов'язків по Договору, при тому, що належне виконання такого обов’язку є необхідною умовою виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо надання юридичної допомоги по Договору.

Таким чином, на думку суду, відповідач допустив істотне порушення Договору в результаті якого позивач не зміг виконати свої зобов’язання по договору та значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Таким чином, за умови встановлення судом, що з боку відповідача мало місце порушення умови договору про надання юридичної допомоги, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту порушених прав позивача, шляхом розірвання в судовому порядку, договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012р., укладеного між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ", у зв’язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача в цій частині підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Щодо зустрічної позовної заяви публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК”, суд зазначає наступне:

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.2. Додаткової угоди №1 до договору про надання юридичної допомоги №654 від 06.07.2012р. встановлено, що загальна вартість послуг виконавця (гонорар) за виконання завдань, зазначених п.1.2. цієї Додаткової угоди становить 18%:

- 2% від загальної суми заборгованості Дебітора перед Клієнтом, які сплачуються Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання цієї додаткової угоди на рахунок Виконавця. Сплачена Клієнтом сума попередньої оплати поверненню не підлягає.

Сума попередньої оплати підлягає перерахунку виходячи з фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взяте на баланс Клієнта, або виходячи з фактично отриманої суми за результатами продажу майна на аукціоні;

- 10,8% від суми фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс Клієнта, або виходячи з фактично отриманої суми за результатами продажу майна на аукціоні, які сплачуються Клієнтом протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання чинності рішення суду (першої, апеляційної чи касаційної інстанції);

- 5,2% за результатами виконавчої процедури від суми фактично задоволених вимог Клієнта, які сплачується Клієнтом протягом 5 (п'яти) банківських днів після закінчення виконавчого провадження. Фактичним задоволенням вимог є фактичний перерахунок грошових коштів на користь Клієнта в рахунок погашення Дебіторської заборгованості чи погашення Дебіторської заборгованості іншим шляхом (майном), що підтверджується платіжним дорученням, товарною/транспортною накладною, документом на право власності, актом приймання-передачі, довіреністю сурової звітності, складською квитанцією чи іншим чином оформленим документом.

Приймаючи до уваги те, що ані договором, ані додатковою угодою №1 до договору про надання юридичної допомоги №654 від 06.07.2012р. не передбачено повернення суми попередньої плати, у зв'язку з чим, суд у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовляє в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2015р., якою скасовані рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2015р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. у справі №916/447/15-г, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області, зазначено те, що судами господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом не встановили обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, не надали оцінки наявним у справі доказам та доводам відповідача, викладеним в письмових поясненнях та в апеляційній скарзі, зокрема, щодо відсутності доказів виконання позивачем умов договору, в т.ч. доказів участі представників позивача у судових справах, на які останній посилається в підтвердження позовних вимог.

За імперативними приписами ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться, у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того, чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, проте, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок ВГСУ, висловлених у Постанові Вищого господарського суду України від 23.06.2015р. у даній справі, судом було досліджено докази на які посилається відповідач, та встановлено, що в матеріалах справи наявні документи, що спростовують його твердження про не виконання позивачем умов договору, та в свою чергу підтверджують факт виконання умов договору з боку позивача шляхом складанням документів та шляхом прямої участі представників (співробітників) позивача в судових справах.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи було подано роздруківку з електронної пошти від 21.11.2013р. та докази направлення кур'єрською поштою на адресу відповідача документів по судовій справі №42/367-75/321-2012.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 43 665,74 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" – задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК” (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853) заборгованість по Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, яка складається з суми заборгованості з оплати послуг у розмірі 1 320 376,09 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч триста сімдесят шість гривень дев’ять копійок), неустойки у розмірі 305 006, 92 грн. (триста п’ять тисяч шість гривень дев’яносто дві копійки), 3% річних в розмірі 24 309 (двадцять чотири тисячі триста дев'ять) грн. 38 коп., інфляційного збільшення в розмірі 472 694 (чотириста сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору 43 665 (сорок три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 74 коп.

3. Розірвати договір № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, укладений між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853), Додаткову угоду № 1 від 06.07.2012 року до Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року та Додаткову угоду № 2 від 20.12.2013р. до Договору №654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, що укладені між публічним акціонерним товариством “МАРФІН БАНК” (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853).

4. У зустрічному позові публічного акціонерного товариства “МАРФІН БАНК” – відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 09 вересня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський