Рішення № 50083714, 03.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.15р. Справа № 914/2572/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів”, м. Яворів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей – як для себе!”, м. Львів

про стягнення 833236,01 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: Крупенко О.В.

Від відповідача: Макарик І.В.

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів”, м. Яворів до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії “Перша приватна броварня “Для людей – як для себе!”, м.Львів про стягнення 833236,01 грн.

Заявою про зменшення позовних вимог від 01.09.2015р. вх.№3877/15 позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 11072,04 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.08.2015р.

Для об’єктивного та всестороннього вирішення спору, з’ясування всіх обставин справи, 18.08.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 03.09.2015р. представник позивача з’явися, подав письмові пояснення на відзив. Зокрема, зазначив, що на момент подання позову розмір протермінованої заборгованості відповідача перед позивачем згідно укладеного між сторонами договору поставки №13-2015/К від 02.02.2015р. становив 815630,73 грн. Проте, після порушення провадження у справі, відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий товар, станом на день розгляду справи заборгованість ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» перед ТОВ «Кен-Пак Яворів» за поставлений товар у період з 01.05.2015р. по 19.05.2015р. відсутня. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, просить стягнути з відповідача на користь позивача 11072,04 грн. пені нарахованої на підставі п.8.2. договору. Крім того, долучив до матеріалів справи видаткові накладні за період з 02.02.2015р. по 20.03.2015р. в підтвердження отримання відповідачем товару згідно договору поставки №13-2015/К від 02.02.2015р. Позов просить задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, на виконання вимог ухвали суду подав лист з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р. з виявленими розбіжностями та докази надсилання акту звірки на адресу позивача. Проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позову. Зазначив, що відповідачем оплачено за поставлений товар повністю, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи відсутня. Ствердив, що поставка товару за період з лютого 2015р. по березень 2015р. згідно видаткових накладних №РН-0000055 від 02.02.2015р. на суму 96757,20 грн.; № РН-0000122 від 27.02.2015р. на суму 316569,60 грн.; №РН-0000144 від 11.03.2015р. на суму 78123,60 грн.; №РН-0000163 від 13.03.2015р. на суму 106 372, 80 грн.; № РН-0000198 від 18.03.2015р. на суму 142012,80 грн.; № РН-0000210 від 20.03.2015р. на суму 180867,60 грн. проводилась на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №10-2014/К від 16.02.2014р., а відтак оплати за поставлений товар відповідачем проводились по іншому договору, а саме договору поставки №10-2014/К від 16.02.2014р. В задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

02.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів» (позивач, за договором – постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТВК «Перша приватна броварня «Для людей-як для себе» (відповідач, за договором – покупець) укладено договір поставки №13-2015/К.

Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник приймає на себе зобов’язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю кроненкорки (товар), а покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Згідно п 4.1. договору, товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем, якщо немає претензій: за кількістю – за відсутності різниці між кількістю, вказаною в товарно-транспортних документах,та фактично отриманою; за якістю – за посвідченням якості, якщо якість відповідає вимогам договору.

Пунктом 5.5. договору передбачено, оплата кожної партії товару здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки. Форма розрахунків безготівкова.

Згідно п.9.9. договору, договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє по 31 січня 2016р., включно.

На виконання взятих на себе зобов’язань за період з 01.05.2015р. по 23.05.2015р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 848822,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000404 від 01.05.2015р. на суму 206146,80 грн.; №РН-0000425 від 08.05.2015р. на суму 168037,20 грн.; №РН-0000473 від 19.05.2015р. на суму 244814,40 грн.; №РН-0000493 від 23.05.2015р. на суму 229824,00 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Внаслідок неналежного виконання зобов’язань щодо сплати за поставлений товар за період з 01.05.2015р. по 23.05.2015р., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла у відповідача за неоплачений товар в розмірі 815630, 73 грн. Проте, як зазначає позивач, станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем оплачена повністю.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача в судовому засіданні ствердив, що поставка товару за період з лютого 2015р. по березень 2015р. здійснювалась на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №10-2014/К від 16.02.2014р., а відтак оплати за поставлений товар відповідачем проводились по іншому договору, а саме, договору поставки №10-2014/К від 16.02.2014р.

Проте, наведене спростовується наявними в матеріалах справи видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками сторін: №РН-0000055 від 02.02.2015р. на суму 96757,20 грн.; № РН-0000122 від 27.02.2015р. на суму 316569,60 грн.; №РН-0000144 від 11.03.2015р. на суму 78123,60 грн.; №РН-0000163 від 13.03.2015р. на суму 106372, 80 грн.; № РН-0000198 від 18.03.2015р. на суму 142012,80 грн.; № РН-0000210 від 20.03.2015р. на суму 180867,60 грн. (в матеріалах справи). З видаткових накладних вбачається, що поставка товару проводилась на підставі договору поставки №13-2015/К від 02.02.2015р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак всупереч зазначеному відповідачем, на подано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень.

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача 11072,04 грн. пені, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 01.09.2015р.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 230, п. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію та звернутися з вимогою про її стягнення у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.8.2. договору, за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених у п.5.5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку одинарної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення.

На підставі наведених законодавчих норм та положень договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 01.05.2015р. по 23.05.2015р. в розмірі 11072,04 грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.09.2015р. відповідно до розрахунку станом на 18.08.2015р. (в матеріалах справи). Доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином, внаслідок порушення договірних зобов’язань та вимог законодавства у відповідача перед позивачем виникла заборгованість яка становить 11072,04 грн. пені та підлягає стягненню.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд,–

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе», м.Львів, вул.Дж.Вашингтона,10 (код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів», м. Яворів, вул. Маковея, 62 (код ЄДРПОУ 35413712) – 11072,04 грн. - пені та 1827,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 08.09.2015р.

Суддя Мороз Н.В.