Постанова № 5008308, 07.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 р.

№ 16/268

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

Губенко Н.М.,

Суддів :

Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ "Хімекс"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р.

у справі

№ 16/268 господарського суду Полтавської області

за позовом

ВАТ "Хімекс"

до

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

про

стягнення 150 720 грн.

за участю представників сторін:

позивача

Галанський Д.П.

відповідача

не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 р. (суддя: Тимощенко О.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 150720 грн. боргу та судові витрати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р. (судді: Мостова Г.І., Тарасенко К.В., Шевченко В.Ю.) зазначене рішення змінено, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції. Позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 125600 грн. боргу, 1256 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у задоволенні решти позову.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову у даній справі скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як з’ясував апеляційний господарський суд, сторони уклали договір поруки б/н від 03.06.2004 р., який є договором часткового забезпечення виконання зобов’язань емітентом (відповідачем) за облігаціями, описання яких наведене в розділі 2 договору та які емітовані емітентом відповідно до рішення останнього про випуск облігацій (протокол спільного засідання спостережної ради та дирекції емітента від 03.06.2004 р. № 1).

Відповідно до умов п.п. 1.2., 2 Договору поручитель (позивач) поручається перед власником облігацій, визначених п.2.9. договору, за виконання емітентом своїх зобов’язань за облігаціями щодо відшкодування власникам номінальної вартості облігацій в передбачений в облігації строк та щодо виплати визначеного облігацією фіксованого проценту.

Дані про облігації: емітент облігацій - відповідач; код ЄДРПОУ емітента - 00152299; тип і категорія облігацій: процентні облігації на пред’явника; такі, що вільно обертаються; звичайні, з додатковим забезпеченням; форма випуску облігацій: документарна, власнику облігацій видається сертифікат облігацій; кількість облігацій: 150 штук; номінальна вартість однієї облігації: 100000 грн.; запланована дохідність за облігаціями: 3 % річних; термін обігу: з 27.07.2004 р. по 27.07.2014 р. включно; загальна кількість облігацій, що забезпечуються цим договором: 75 штук; серія та номер сертифікатів облігацій, що забезпечуються цим договором: серія А з N9 000076 по ГС0150 включно; загальна номінальна вартість облігацій, що забезпечуються цим договором: 7500000 грн.

Згідно п. 4 Договору послуги поручителя за цим договором є оплатними; оплата становить 6000 грн. на місяць та перераховується емітентом на банківський рахунок поручителя не пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним.

Проте, відповідач не провів оплату згідно умов договору за період з червня 2004 р. по лютий 2006 р. включно, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 150720 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) боргу за вказаний період.

При прийнятті постанови, апеляційний суд керувався положеннями ст.ст. 525, 526, 553, 558, 610, 626, 629 ЦК України.

Оскільки в п.4.2. договору поруки від 03.06.2004 р. чітко визначена оплата послуг у сумі 6000 грн. за кожен місяць до моменту повного припинення забезпечення зобов’язання, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, що складаються з щомісячної оплати та нарахованим податком на додану вартість у розмірі 20%, оскільки з відповідача стягнуто оплату послуг поручителя у розмірі більшому, ніж це встановлено п.4.2. Договору.

Разом з тим, погодитись з висновками судів попередніх інстанцій неможливо, зважаючи на нижчевикладене.

Місцевий та апеляційний господарські суди не дали правової оцінки наявним у матеріалах справи завіреним ксерокопіям актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 66-81); не зробили висновок, чи є ці акти доказами, які доводять наявність у позивача права на отримання оплати відповідно до вимог р. 4 договору поруки.

Окрім того, суди попередніх інстанцій не дали оцінку тій обставині, що у названих актах сторони включили до загальної вартості робіт суму ПДВ у розмірі 20 % за кожен місяць.

Також господарські суди не дали оцінку чи відповідає вимога про стягнення ПДВ у розмірі 20 % нормам Закону України "Про податок на додану вартість" та чи є необхідність залучення в зв’язку з цим для участі у справі у якості третьої особи податкових органів.

Зазначене свідчить про порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.

Крім того, згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, рішення та постанову у даній справі не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду необхідно більш ретельно з’ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Хімекс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р. у справі №16/268 скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий

Н. Губенко

Судді

Т. Барицька

С. Мирошниченко