Рішення № 50080131, 11.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2015 Справа № 905/1715/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Предко А.В., розглянувши матеріали за позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія» м.Харків до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська» м.Добропілля про стягнення 10213,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Орлов Ю.І. – довірен. від 24.07.15р., Голуб І.М. – довірн.01.06.15р.,

від відповідача – Притула Я.М.– довіреність від 20.02.2015р.,

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за продукцію сумі 6081,90грн., поставлену відповідно до договору № 258ШБ від 14.01.2014р., пені в сумі 304,10грн. за період прострочення з 02.04.15р. – 28.08.2015р. відповідно до п.6.8 договору і судові витрати у вигляді судового збору і юридичних послуг адвоката в сумі 2000,00грн.

Обгрунтовуючи вимоги позову відповідач посилається на невиконання грошових вимог, визначений договором № 258 ШБ від 14 січня 2014року і поставку за цим договором товару за накладною № 548 від 17.08.2014р., за що нараховані пеня в сумі 304,10грн. за період з 02.04.15р. по 28.08.2015р.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечує проти позову на тій підставі, що позивач не виконав умови договору, зазначені в п.5.4, зокрема, не виставив рахунок для оплати, який і повинен був сплачений в установлений строк. Крім цього, на накладної про отримання товару не вказана дата отримання товару.

Для надання сторонами додаткових документів, в засіданні суду оголошена перерва з 09 до 11 вересня 2015р. на 11:00годин.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості і пені. Підставою позову є виконання грошових зобов’язань за договором № 258ШБ від 14.01.2014р

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки № 258ШБ від 14.01.2014р. постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає і оплачує на умовах договору продукцію, кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікації.

Пунктом 4.7 і п.5.4 договору встановлений строк поставки і оплати прийнятого товару відповідачем, пунктом 6.8 встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання. Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За своїм змістом та правовою природою договір, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що за видатковою накладною № 548 від 17 липня 2014року відповідач отримав від позивача товар, визначений специфікацією на загальну суму 6081,90грн.

Відповідно до п.4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідному супроводжувальному документі. Таким документом є видаткова накладна і дата, яка виписана накладна і за якою було отримано товар представником відповідача без-будь-яких зауважень, а тому заперечення відповідача відносно як не є обґрунтовано.

Заперечення відповідача стосовно відсутності доказів передачі позивачем товаросупроводжувальних документів: рахунок на оплату, товарну (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну не приймається до уваги судом, так як при необхідності цих документів, позивач мав можливість запросити ці документи у постачальника товару, як і запросити їх після поставки, факт здійснення якої він не заперечує.

Оскільки на час вирішення спору залишилась несплаченою вартість отриманого товару, господарський суд задовольняє вимогу про стягнення заборгованості в сумі 6081,90грн.

Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання явилось для позивача підставою для нарахування пені за період з 02.04.15р. по 28.08.2015р.в сумі 304,10грн.

гідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд враховує, що згідно главі 49 Цивільного кодексу України пеня являється способом забезпечення виконання зобов’язань. Це значить, що зобов’язання сплатити пеню, а також її розмір може встановлюватись виключно договором, укладеним в письмовій формі.

Сторони передбачили пунктом 6.8 договору, що за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більш за 5% від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до пункту першого ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено сторонами в пункті 5.4 договору розрахунки за поставку товару здійснюються в термін 5(п’яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідного товару на підставі виставленого рахунку.

Позивачем не доведено, що рахунок виставлявся відповідачу для оплати поставленого товару.

Але доведено, що претензія № 17/06-03 від 17 червня 2015р., в який зазначена вимога щодо оплати отриманого відповідачем товару, направлена замовленою поштою з описом вкладення від 07.08.2015р.

Господарський суд вважає, що вимога щодо оплати отриманого товару повинен на бути оплачена відповідачем в термін, визначений пунктом другим ст.530 Цивільного кодексу України, тобто у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто з 15.08.2015р.

За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов’язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов’язання). Однак, нарахування пеня обмежується відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996року, яким встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня не більш як за шість місяців. Крім того, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) підпункт перший пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Приймаючи до уваги, що сторонами договором передбачені: а) строк виконання грошового зобов»язання; б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов»язання; в) розмір пені, а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов’язання з 15.08.2015р., господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені частково в розмірі 38,35грн., оскільки вона розрахована позивачем без урахування Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання”, тобто розміру облікової ставки НБУ.

Оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення 2000,00грн. витрат, пов’язаних з юридичним супроводжуванням, господарський суд приймає цю відмову, так як вона не зачіпає інтересів інших сторін, а тому на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження в цій частині позову.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі 1827,00грн.

На підставі ст. 33,49, п.4.ст.80, 82,84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білозерська» , ЄДРПОУ 36028628, м.Добропілля – 85014, вул.Будівельна, 17 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Техномрія», ЄДРПОУ 38385636, м.Харків -61128, пр.50-річчя СРСР, буд.149,офіс 319 заборгованість в сумі 6081,90грн., пеню в сумі 38,35грн., судові витрати в сумі 1827,00грн.

Суддя С.Ю. Гринько