Ухвала суду № 50079288, 02.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/7639/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Маліновська В.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Крижанівської Г.В., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мануілової Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» про стягнення боргу по виплаті дивідендів,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів за 2010 рік.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.02.2011 Загальними зборами акціонерів ВАТ «Укрнафта» (з 22.03.2011 - ПАТ «Укрнафта») було прийнято рішення, зокрема, про спрямування на виплату дивідендів частини отриманого Товариством чистого прибутку за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2010 році, а саме - 793 905 386,40 грн. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію Товариства встановлено у сумі 14,64 грн. Виплату дивідендів за 2010 рік акціонерам Товариства вирішено розпочати 01.03.2011 та закінчити 31.12.2011. Станом на 01.03.2011, тобто на дату початку виплати дивідендів за 2010 рік Bank of New York Mellon був власником 433 470 простих іменних акцій Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах депонента обмеженою за емітентом ВАТ «Укрнафта», ISIN UA 1004781001 № 07/14 вих.-008, виданою ПАТ «ІНГ Банк Україна», таким чином Банк мав право на отримання дивідендів Товариства за 2010 рік у розмірі 6 346 000,80 грн.

На підставі Договору про відступлення права вимоги від 18.07.2014 банк відступив на користь позивача право грошової вимоги до відповідача щодо сплати частини належних банку дивідендів Товариства за 2006, 2007 та 2010 року на загальну суму 2 186 814,72 грн., з них дивідендів за 2010 рік на суму 390 712,32 грн.

23.07.2014 позивач направив Товариству повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах за 2010 рік від 22.07.2014, яким повідомив Товариство про набуття позивачем на підставі Договору прав вимоги на відповідні суми дивідендів з 18.07.2014, а також вимагав від Товариства негайно сплатити заборгованість по дивідендах за 2010 рік. Разом з тим, відповідач не виплатив позивачу суму дивідендів за 2010 рік, в зв'язку з чим має прострочене грошове зобов'язання перед позивачем з виплати відповідних дивідендів на загальну суму 390 712,32 грн. В зв'язку з простроченням ПАТ «Укрнафта» виплати дивідендів, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму несплачених дивідендів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних та відшкодувати останньому збитки у вигляді упущеної вигоди.

Таким чином, з урахуванням уточнень, позивач просив стягнути з ПАТ «Укрнафта» на свою користь суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, 3% річних та збитків завданих простроченням, в загальному розмірі 1 057 601,05 грн., в тому числі: сума боргу по дивідендах - 371 176,70 грн., інфляційні втрати - 133 252,44 грн., 3% річних - 36 094,56 грн., збитки - 497 541,73 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті суми дивідендів за 2010 рік - 332 105,47 грн., інфляційні втрати - 119 225,83 грн., 3% річних - 32 318,87 грн., а всього 483 649,97 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині задоволених вимог про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_2 332 105,47 грн. - суми боргу, 119 225,83 грн. - інфляційні витрати, 32 318,87 грн. - 3% річних, всього на загальну суму 483 649,97 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину, що звертаючись до суду з вимогою про стягнення дивідендів має право виключно акціонер товариства; не з'ясував, що право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання акціонерного товариства по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права; не надав належної правової оцінки тому факту, що виплата товариством частини прибутку не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України; не застосував положення Конвенції про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал. Також вважає, що дохід позивача не підлягає індексації внаслідок інфляційних процесів. Крім того, суд взагалі не надав оцінки тій обставині, що дохід позивача має бути оподаткований військовим збором за ставкою 1,5%.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального закону.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, а тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Так, задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по виплаті суми дивідендів за 2010 рік, інфляційних втрат та 3% річних.

Вказаний висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, наявних в ній доказах та вимогах закону, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п. 6.1.-6.4. Протоколу № 20 Загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта» (правонаступником якого є ПАТ «Укрнафта») від 25.02.2011, загальними зборами акціонерів ВАТ «Укрнафта» було прийнято наступне рішення:

- затвердити прибуток у розмірі 2 646 287 000,00 грн., отриманий ВАТ «Укрнафта» за 2010 рік;

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку, отриманого ВАТ «Укрнафта» у 2010 році: - 793 905 386,40 грн., що складає 30,00073% від суми чистого прибутку, отриманого Товариством за 2010 рік, спрямувати на виплату дивідендів. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 14,64 грн.; - 1 852 381 613,60 грн. чистого прибутку, отриманого Товариством за 2010 рік, спрямувати на поповнення обігових коштів та технічне переобладнання Товариства;

- виплату дивідендів за 2010 рік здійснити в грошовій формі у строк з 01.03.2011 по 31.12.2011 відповідно до Закону;

- затвердити наступний порядок виплати акціонерам дивідендів за підсумками 2010 року: - дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011; - виплату дивідендів здійснити Товариству (центральній бухгалтерії) із залученням реєстратора ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на банківський рахунок, акціонерам - фізичним особам - готівкою, поштовим переказом або на банківський рахунок; - витрати по оплаті переказу дивідендів несе акціонер; - виплату дивідендів акціонерам - юридичним та фізичним особам на банківський рахунок проводити після надходження від акціонерів листів, оформлених згідно вимог чинного законодавства України, з зазначенням (уточненням) усіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів. Відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту наданих банківських реквізитів покладається на акціонера.

Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах депонента обмежена за емітентом, виданої 01.03.2011 ПАТ «ІНГ Банк Україна» The Bank of New York Mellon станом на 01.03.2011 був власником 433 470 простих іменних акцій ВАТ «Укрнафта», що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 167 ГК України та ст. 152 ЦК України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного підприємства (дивідендів).

Наявним в матеріалах справи рішенням ПАТ «Укрнафта», що оформлене протоколом № 20 від 25.02.2011 підтверджується затвердження Загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» прибутку за 2010 рік, визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам, а саме: в розмірі 14,64 грн. на одну акцію із строком сплати у період з 01.03.2011 по 31.12.2011 на повідомлені акціонерами рахунки.

18.07.2014 між Банком Нью-Йорк Меллон (The Bank of New York Mellon) (Відчужувач за договором) та ОСОБА_2 (Набувач за договором) було укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Відчужувач відступає Набувачу, а Набувач набуває право грошової вимоги до Укрнафта на частину Дивідендів Відчужувача пропорційно кількості АДР Набувача, які складають узгоджену суму в 2 186 814,72 грн., а саме: - щодо дивідендів за 2006 рік - 1 187 082,24 грн., - щодо дивідендів за 2007 рік - 609 020,16 грн., - щодо дивідендів за 2010 рік - 390 712,32 грн.

Відповідно до п.1.2. Договору про відступлення права вимоги, разом з правом грошової вимоги на Відступлені Дивіденди до Набувача переходить право вимагати від Укрнафта сплати суми боргу за Відступленими Дивідендами з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних за весь час прострочення, інших збитків, завданих простроченням виплати Відступлених Дивідендів та інші способи захисту порушеного права, передбачені законодавством.

Право грошової вимоги на Відступлені Дивіденди переходить від Відчужувача до Набувача з моменту підписання Сторонами цього Договору та з цього моменту Набувач вправі вимагати від Укрнафта виплатити йому заборгованості по Відступлених Дивідендах та інших передбачених законодавством України платежів, пов'язаних з простроченням виплати Відступлених Дивідендів (п.1.3. Договору).

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що позивач не має права звертатися до суду з вимогою про стягнення суми боргу по дивідендах Товариства за 2010 рік, оскільки позивач не був акціонером Товариства на відповідну дату початку виплати спірних дивідендів.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки воно суперечить приписам законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та спростовується обставинами справи, що були встановлені судом першої інстанції.

Так, судом встановлено, що право грошової вимоги на частину дивідендів Товариства за 2010 рік позивач набув на підставі Договору про відступлення права вимоги від 18.07.2014, укладеного з Bank of New York Mellon, який в свою чергу, був акціонером Товариства станом на дату початку виплати спірних дивідендів (а саме, станом на 01.03.2011). За умовами Договору Bank of New York Mellon (Відчужувач по Договору) відступив на користь позивача право грошової вимоги на частину дивідендів Товариства, зокрема, за 2010 рік. Відповідне право вимоги перейшло до позивача 18.07.2014.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному дивідендному зобов'язанні (тобто, зобов'язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством).

Таким чином, позивач правомірно (на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного з Bank of New York Mellon - акціонером Товариства, який мав право на відступлені дивіденди) набув право грошової вимоги щодо боргу по спірних дивідендах Товариства, а Товариство має прострочене грошове зобов'язання перед позивачем щодо виплати відповідної частини дивідендів, відступлених на користь позивача.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що позивач мав право звертатися до суду з вимогою (позовом) про стягнення з Товариства суми боргу по дивідендах за 2010 рік, право вимоги на який позивач набув в порядку відступлення права вимоги (заміни кредитора у зобов'язанні), та законно стягнув з Товариства на користь позивача відповідні суми боргу по дивідендах.

Також апелянт посилався на те, що, ухвалюючи рішення про стягнення з Товариства боргу по виплаті відступлених дивідендів за 2010 рік, суд не звернув увагу на те, що у Товариства не виникло зобов'язання з виплати спірних дивідендів. На думку апелянта, Bank of New York Mellon не реалізував право на отримання дивідендів Товариства за 2010 рік, з огляду на те, що такий акціонер не надіслав Товариству листа з зазначенням банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування дивідендів, у строки встановлені для виплати відповідних дивідендів (тобто, з 01.03.2011 по 31.12.2011).

Однак, вказані доводи не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Апелянтом не вказано на підставі чого Bank of New York Mellon та/або позивач зобов'язується для отримання дивідендів за 2010 рік звертатись до Товариства з вимогами про виплату належних дивідендів чи надсилати Товариству листа з зазначенням банківських реквізитів або будь-який інший документ чи інформацію. При цьому, ні законодавство, що підлягає застосуванню до спірних дивідендів, ні Статут не передбачали обов'язку акціонерів (в тому числі, й Bank of New York Mellon) звертатись до Товариства з вимогами про виплату належних дивідендів чи будь-якими іншими документами та інформацією як необхідну умову для виплати дивідендів за 2010 рік.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В свою чергу, суд, посилаючись на положення Закону України «Про господарські товариства» та норми Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами Товариства від 25.02.2011), прийшов до законного та обґрунтованого висновку, що чинне законодавство регламентує виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів складеного на дату початку виплати дивідендів та даних вказаних у цьому реєстрі, і не встановлює ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів. Відповідно, обов'язок з виплати дивідендів без будь-яких інших додаткових умов (у тому числі направлення Товариству листа з зазначенням банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування дивідендів) покладено на виконавчий орган акціонерного товариства.

Таким чином, звернення Bank of New York Mellon та/ або позивача до Товариства з будь-якими документами або інформацією не було обов'язковим для виникнення у Товариства обов'язку з виплати уповноваженим особам дивідендів за 2010 рік, а Товариство було зобов'язане виплатити спірні дивіденди Bank of New York Mellon у строки, встановлені у відповідному рішенні Загальних зборів акціонерів Товариства, а саме до 31.12.2011, а після відступлення права вимоги на такі дивіденди на користь позивача, що відбулось 18.07.2014 - позивачу.

Крім того, як встановлено судом Товариством після відступлення права вимоги на спірні дивіденди на користь позивача, останній 23.07.2014 направив Товариству повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах за 2010 рік. Відповідне повідомлення-вимога позивача містило, в тому числі дані про банківські реквізити позивача, на які необхідно перерахувати суму відповідного боргу по дивідендах. Товариством повідомлення-вимогу було отримало.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до цілком законного та обґрунтованого висновку про виникнення у Товариства зобов'язання зі сплати спірних дивідендів у строки, встановлені відповідним рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства (протокол №20 від 25.02.2011), прострочення Товариством виконання такого грошового зобов'язання та право позивача вимагати стягнення з Товариства відповідного боргу по дивідендах в судовому порядку.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд не надав належної правової оцінки тому факту, що виплата товариством частини прибутку не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України. Вказане спростовується наступним.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у своїх постановах від 12.12.2011 у справі № 3-131гс та від 05.12.2011 у справі № 3-125гс11 сформував правову позицію про те, що для цілей статті 625 ЦК України зобов'язання, предметом якого є передача грошей, незалежно від підстав виникнення зобов'язання.

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, Пленум ВГСУ роз'яснив, що за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 25.02.2011 виплату дивідендів за 2010 рік вирішено здійснити в грошовій формі. Отже, зобов'язання Товариства з виплати боргу по спірним дивідендам є зобов'язанням, вираженим в грошових одиницях, та предметом такого зобов'язання є передача грошей. Відповідно, зобов'язання Товариства перед позивачем із виплати боргу по відступленим дивідендам є грошовим в розумінні статті 625 ЦК України і на нього поширюється дія приписів про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у разі прострочення його виплати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про застосування положень ст. 625 ЦК України до зобов'язань Товариства щодо витати боргу по дивідендах і законно стягнув інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що дохід позивача, пов'язаний з отриманням частини відступлених йому дивідендів Товариства, не підлягає індексації внаслідок інфляційних процесів. При цьому апелянт посилався на пункт 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, в якому зазначено, що доходи від акцій та інших цінних паперів не відносяться до об'єктів індексації грошових доходів громадян.

Однак, доводи апелянта про те, що дохід позивача, пов'язаний з отриманням частини відступлених йому дивідендів Товариства, не підлягає індексації відповідно до пункту 3 Порядку, не має жодного відношення до предмету спору, з огляду на наступне.

Передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 491-IV від 06.02.2003 та Порядком індексація грошових доходів населення являє собою механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Такий механізм передбачає індексацію встановлених в гривні доходів громадян, що носять систематичний (не разовий) характер, та жодним чином не пов'язаний із фактом прострочення виплати боржником грошового зобов'язання. В свою чергу, стягуючи з Товариства на користь позивача суми інфляційних нарахувань та 3% річних, суд не здійснював індексацію доходів позивача відповідно до Закону та Порядку. Натомість, суд першої інстанції застосував положення ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Відповідні законодавчі положення, як зазначалось вище, поширюються і на спірні правовідносини з виплати боргу по відступлених дивідендах Товариства.

В свою чергу, положення Закону та Порядку не регулюють спірні правовідносини (відповідальність за порушення/прострочення грошового зобов'язання) та суд першої інстанції обґрунтовано не застосовував приписи таких нормативних актів при вирішенні спору у справі.

Також помилковим є посилання апелянта на ухвалу Верховного Суду України від 11.10.2006, оскільки у даній справі предмет спору стосувався виплати дивідендів за привілейованими акціями, у випадку, коли загальні збори акціонерів товариства не приймали рішення про виплату дивідендів та, відповідно, строки такої виплати не були встановлені. Натомість, у даному випадку, має місце прострочення виконання грошового зобов'язання (порушення встановлених Загальними зборами акціонерів Товариства строків виплати дивідендів, розподіл за простими акціями), і до спірних відносин мають застосовуватися положення статті 625 ЦК України.

Щодо ставки податку, який утримується з доходів позивача, пов'язаних з отримай частини відступлених дивідендів, то суд першої інстанції, визначаючи суму боргу по відступлених дивідендах, що підлягають стягненню на користь позивача з Товариства, утримав з суми відступлених дивідендів податок на доходи нерезидентів по ставці 15%. Отже, суд застосував максимально можливу ставку податку на доходи нерезидентів, що відповідно до пункту 141.4.2 ст. 141 ПК України може бути застосована до відповідних доходів позивача.

Вимоги апеляційної скарги щодо необхідності утримання з позивача військового збору, також не можуть бути задоволені, з огляду на наступне.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував того факту, що при виплаті належної позивачу суми дивідендів, позивач зобов'язаний утримати з цієї суми всі визначені законодавством податки і інші обов'язкові платежі.

В свою чергу, суд, розглядаючи справу, не наділений повноваженнями обраховувати необхідні до утримання податки, збори та інші обов'язкові платежі, а відтак при визначенні сум, які підлягають стягненню, слід мати на увазі і вказувати про це в судовому рішенні, що, в даному випадку, виплата належних позивачу дивідендів повинна проводитись з обов'язковим утриманням всіх передбачених законом податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Також неможливо погодитись із твердженням апелянта про те, що нарахування відповідного доходу позивачу та, відповідно, виникнення об'єкта оподаткування могло мати місце лише у разі та у дату набрання законної сили рішенням суду про стягнення відповідного боргу по дивідендах на користь позивача. Правовою підставою виникнення у Товариства зобов'язання з виплати позивачу спірного боргу по дивідендах виступає рішення Загальних зборів акціонерів Товариства про виплату відповідних дивідендів (протокол № 20 від 25.02.2011) та подальше відступлення позивачу права грошової вимоги на спірні дивіденди, а не судове рішення про стягнення з Товариства відповідного боргу на користь позивача. Рішення суду про стягнення відповідних сум з Товариства не призводить до виникнення якогось нового зобов'язання у Товариства, а таке рішення лише офіційно підтверджує наявність у Товариства відповідного грошового зобов'язання перед позивачем, що виникло раніше, та суд шляхом винесення судового рішення здійснює захист порушених прав та інтересів позивача шляхом примусу боржника (Товариства) виконати взяте на себе зобов'язання в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» про стягнення боргу по виплаті дивідендів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді