Постанова № 50076586, 11.08.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2063/15

11 серпня 2015 року

15год. 05хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Романюк І.О.,

відповідача: представник Фаліковська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ - Хмельницький "

до

Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ - Хмельницький" (далі – ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі – Костопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004631500 від 03.04.2015року за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за штрафними санкціями у розмірі 2040,00грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим посилаючись на те, підприємство здійснювало добування підземних вод на підставі дозволу на спеціальне водокористування для задоволення власних господарсько-побутових потреб. У виробничому процесі добута вода не використовувалася, а отже ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" не повинен був звітувати податковому органу, шляхом подання декларацій з плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Натомість, підприємство своєчасно звітувалося за III та IV квартали 2014 року по збору за спеціальне використання води. З цих підстав, позивач просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив повністю. На підтвердження своїх заперечень повідомив, що контролюючим органом встановлено неподання ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" податкових розрахунків з плата за користування надрами для видобування корисних копалин за III та IV квартали 2014 року. Відповідно до податкової звітності поданої ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" по збору за спеціальне використання води за III та IV квартали 2014 року, підприємством використано 104 куб.м. та 94 куб.м. прісної підземної води, що свідчить про проведення її видобутку. Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України Костопільська ОДПІ вважає податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500 про застосування штрафних санкцій у сумі 2040,00грн. за неподання відповідних декларацій – обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства. А тому, представник відповідача просив у задоволенні позову ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" відмовити повністю – за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судом встановлено, що ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" зареєстроване юридичною собою 12.05.2006року. Основний вид економічної діяльності: 47.30 роздрібна торгівля пальним, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(а.с.8-9).

Так, позивачем отримано дозвіл на спеціальне водокористування з 06.10.2011 року на термін до 07.10.2014 року УКР №1221/Рвн. Свердловина №1 глибиною 103м., дебітом 10,5м3/год. Метою водокористування є господарські та побутові потреби(а.с.24).

Поміж тим, матеріалами справи встановлено, що ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" подавало до контролюючого органу податкові декларації по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за III квартал 2014 року від 06.10.2014 року та IV квартали 2014 року від 06.01.2015 року(а.с.14-16, 19-21). Відповідно до платіжного доручення №1477 від 06.11.2014 року платником податків здійснено оплату в сумі 48,00грн. та відповідно до платіжного доручення №4 від 13.02.2015 року платником податків здійснено оплату в сумі 28,57грн. (а.с.22-23).

З матеріалів справи вбачається, що Костопільською ОДПІ проводилася камеральна перевірка податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за III та IV квартали 2014 року ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький"(код ЄДРПОУ 34382474). За результатами якої складено акт перевірки від 23.03.2015року № 297/15/34382474 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" (код за ЄДРПОУ 34382474) за III та IV квартали 2014 року (далі – акт перевірки від 23.03.2015року № 297/15/34382474) (а.с. 10-11).

В даному акті перевірки від 23.03.2015року № 297/15/34382474 зроблено висновок про неподання ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" податкової декларації з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за III та IV квартали 2014 року. Відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 23.03.2015року № 297/15/34382474 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2040,00грн.(а.с.12).

Матеріалами справи встановлено, що позивач оскаржив в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500(а.с.46-47). Так, рішенням від 15.06.2015 року Державна фіскальна служба України ГУ ДФС у Рівненській області податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500 – залишила без змін, а скаргу від 16.04.2015 року №1/34/15- без задоволення(а.с.48-50). Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" надіслав скаргу до Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 року №1/63/15, яка останньою залишена без розгляду(а.с.51-54, 55-56).

Костопільська ОДПІ наголосила, що позивач не підпадає під ознаки платників збору за спеціальне використання води, визначені у ст.323.1 ПК України.

У своїх заперечення відповідач зазначав, що товариство підпадає під дію Розділу XI «Плата за користування надрами» Податкового кодексу України, оскільки у відповідності до п.п.263.1.5 Податкового кодексу України, платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Крім того, згідно п.263.1.1 п.263.1 ст.263 ПК України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Контролюючий орган наголосив, що ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" отримав дозвіл на термін дії 3 роки, свердловина №1 глибиною 103м.

Також, відповідно до долученої податкової звітності по збору за спеціальне використання води за III та IV квартали 2014 року, ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" використано відповідно 104 куб. м та 94куб.м прісної підземної води. Дані факти, на думку Костопільської ОДПІ свідчить про проведення її видобутку.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач не звітувався, шляхом подання декларацій з плата за користування надрами за III та IV квартали 2014 року, податковим органом встановлено порушення п.п.49.18.2, та як наслідок винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

За приписами пп. 14.1.67 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір, який справляється за спеціальне:

а) використання води водних об'єктів;

б) використання води, отриманої від інших водокористувачів;

в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

г) використання води для потреб рибництва.

Натомість п.п.14.1.37 цього Кодексу передбачає, що господарська діяльність гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу XI цього Кодексу - діяльність гірничодобувного підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.

Так, в п.п.14.1.128 Податкового кодексу України передбачено, що обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

Розділ XVI Податкового кодексу України «Збір за спеціальне використання води» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначав платників збору, об'єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення та сплати збору.

Відповідно до п.323.1 ст. 323 Податкового кодексу України, платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Таким чином, п. 323.2 ст. 323 Податкового кодексу України конкретизує перелік платників збору за спеціальне використання води та визначає водокористувачів, які не є платниками збору.

Як попередньо судом було встановлено, що основним видом економічної діяльності ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" є роздрібна торгівля пальним – стиснутим природним газом на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції. Станція розташована на земельній ділянці площею 1га, яку позивач орендує у Костопільської РДА.

На даній ділянці ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" спорудило водозабірну свердловину глибиною 103м, з якої за допомогою технічних пристроїв добувається прісна вода з підземних горизонтів. Продуктивність водозабору 10,5м3/год., тобто 252 м. куб. на добу, що також підтверджується дозволом на спеціальне водокористування УКР №1221/Рвн.

Товариство посилалося на те, що вода ним використовувалася для власних господарсько-побутових потреб (для прибирання приміщень, наповнення пожежних резервуарів, зливу води у туалеті, миття рук), воно не є гірничодобувним підприємством з видобування корисних копалин в розумінні розділу XI Податкового кодексу України. Вода, яка видобувається з підземних горизонтів, не використовується підприємством у сфері матеріального виробництва, не є товарною продукцією, і економічної вигоди від її використання ТзОВ "АРЕТІ - Хмельницький" не отримує.

Таким чином, підприємство дотрималося норм передбачених ст.23 Кодексу України про надра, де вказано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Що стосується встановлення податковим органом порушення п.п.49.18.2 Податкового кодексу України, то суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.п.49.18.2 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктами 328.1, 328.2 Розділу XVI Податкового кодексу України «Збір за спеціальне використання води» передбачалося, що базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Долученими до матеріалів справи податковими декларації по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за III квартал 2014 року від 06.10.2014 року та IV квартали 2014 року від 06.01.2015 року, позивачем підтверджено, що ним подавалися податкові декларації, чим і виконано вимоги п.п.49.18.2, та ст.328 Податкового кодексу України.

Таким чином, судом вважається безпідставним посилання відповідача на Розділ XI «Плата за користування надрами» Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), та як наслідок застосування відповідальності за неподання відповідних декларацій по платі за користування надрами.

Так, п.п.263.11.1 п.263.11 Податкового кодексу України передбачається, що платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу.

Пунктом 120.1 ст.120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Із суми грошового зобов'язання вбачається, що до позивача вже було застосовано штрафну санкцію. А тому, Костопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2040,00грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач в оскаржуваний період був платником збору за спеціальне використання води, а тому зобов'язаний обчислювати та сплачувати цей збір.

Таким чином, позивач не належав до суб’єктів, що використовують надра у господарській діяльності, а тому не був платником плати за користування надрами.

Отже, судом не встановлено підстав для нарахування штрафних санкцій за неподання декларацій з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Натомість, факт подання декларацій по збору за спеціальне використання води – судом встановлено.

А тому, суд також зазначає, що у зв'язку з відсутністю обов'язку позивача сплачувати плату за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, відсутній його обов'язок подавати відповідні звіти з цього податку.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 року №0004631500.

Отже, при зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірні та обґрунтовані, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, то поданий позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 182,70грн. судового збору.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.04.2015 №0004631500.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ - Хмельницький " із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.