Постанова № 50076549, 04.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 року 13:00

м. Полтава

Справа № 816/2806/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання – Петренко О.В.,

представника позивача – Незвицька Г.С.,

представника відповідача – Полтавської митниці ДФС - Дудника В.І.,

представника відповідача – Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області - Ткаченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" до Полтавської митниці ДФС, Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання митної вартості, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю " СВГ ПЛЮС " (надалі по тексту - позивач, ТОВ "СВГ ПЛЮС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС (надалі по тексту - відповідач1, Полтавська митниця), Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач2) про визнання протиправними та скасування рішення митного посту "Лтава" Полтавської митниці ДФС від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/00121, зобов'язання Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області вчинити певні дії, а саме - повернути надмірно нараховані суми митних платежів, зокрема - 2007,79 грн надмірно нарахованого додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 022), а також 8432,72 грн надмірно нарахованого податку на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 028).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надано необхідний пакет підтверджуючих документів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. У письмових запереченнях наполягав на правомірності рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки під час митного контролю встановлено, що подані декларантом документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Представник відповідача2 у судовому засіданні в частині вимог, що стосуються Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області посилався на положення Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. При цьому зауважував на відсутність звернень позивача із заявою про таке повернення коштів, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

16 квітня 2015 року між Tarone Trade LLP (Великобританія) (по тексту договору - Продавець) та ТОВ "СВГ ПЛЮС" (по тексту договору - Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 150416-LPG, за умовами якого Продавець реалізує, Покупець придбаває у відповідності з дійсним контрактом та на умовах, обумовлених в Додатках до дійсного контракту, зріджені вуглеводневі гази (газ вуглеводневий паливний для комунально-побутового споживання СПБТ) та світлі нафтопродукти (надалі по тексту - Товар). Відвантаження Товару здійснюється в період з моменту підписання даного Контракту по 31 грудня 2015 року включно (надалі - період поставки). Кількість Товару, що поставляється підтверджується вагою, вказаною в кг, в графі 13 залізничних накладних (SMGS).

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано до контролюючих органів наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 150416-LPG від 16 квітня 2015 року; додаткова угода №2 до контракту від 21 квітня 2015 року; накладна УМВС Л0178469 від 30 квітня 2015 року; накладна УМВС Л0178470 від 30 квітня 2015 року; накладна УМВС Л0178471 від 30 квітня 2015 року; рахунок-фактура (інвойс) № 0000000001 від 06 квітня 2015 року; рахунок-фактура (інвойс) № 0430/3-СІ від 30 квітня 2015 року; сертифікат відповідності UA1.185.0024611-15 від 13 травня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2719 від 30 квітня 2015 року; декларація походження товару № 3105 від 30 квітня 2015 року; паспорт якості № 90 від 29 квітня 2015 року; митна декларація країни відправлення 50713/300415/0000772 від 30 квітня 2015 року; договір про надання послуг митного брокера №12 від 25 лютого 2015 року; котирування товару офіційного видання Argus International LPG від 30 квітня 2015 року (а.с. 15-50).

Митна вартість товару заявлена за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в розмірі 360,00 доларів США за 1 метричну тону товару (газу вуглеводневого скрапленого для комунально-побутових потреб марки СПБТ (ГОСТ 20448-90), що загалом становить 35137,44 долари США за партію Товару кількістю 97,604 м.т.

Митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, до митного оформлення надано експортну декларацію 50713/300415/0000772 від 30 квітня 2015 року, в якій є посилання на інвойс № 00000000001 від 06 квітня 2015 року, а до митного оформлення фактично надано інвойс № 0000000001 від 06 квітня 2015 року.

14 травня 2015 року ТОВ «СВГ ПЛЮС» повідомило митний орган листом № 363 про те, що розбіжності в номері інвойсу, зазначеного в експортній декларації та в оригіналі самого представленого до товаросупровідних документів інвойсу, де в номері міститься лише дев’ять цифр « 0», є виключно технічною помилкою, яка була допущена декларантом при оформленні експортної декларації, проте цей факт не прийнятий до уваги Полтавською митницею, навіть не зважаючи на факт експортного оформлення на Казахстанській митниці (а.с. 62).

Рішенням Митного посту «Лтава» Полтавської митниці ДФС від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 митну вартість імпортованого товару скориговано за резервним методом до рівня 380,00 доларів США за 1 метричну тону товару (газу вуглеводневого скрапленого для комунально-побутових потреб марки СПБТ (ГОСТ 20448-90), що загалом становить 37089,52 долари США за партію Товару кількістю 97,604 м.т (а.с.12-13).

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00121 від 14 травня 2015 року (а.с.14).

08 червня 2015 року в порядку п. 8 ст. 55 Митного кодексу України, а також враховуючи повідомлення декларанту № 806020002/2015/004401 від 13 травня 2015 року з вимогою щодо отримання додаткових документів, ТОВ «СВГ ПЛЮС» направило до митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (хоча при поданні митної декларації декларантом подано повний перелік документів у відповідності до вимог Митного кодексу України), нами було додатково подано наступні документи: контракт № 018/-415-СГ від 10 квітня 2015 року; Додаток №1 від 10 квітня 2015 року; Підтвердження оплати згідно контракту № 018/-415-СГ від 10 квітня 2015 року; Запит № 367/1 від 15 травня 2015 року ТОВ «СВГ ПЛЮС» до «Тарон Трейд» ЛЛП; Відповідь 0519/2 від 19 травня 2015 року «Тарон Трейд» ЛЛП; Лист перевізника «Інтергейт» АГ за № 375 від 25 травня 2015 року; Інвойс 0000000001 від 06 квітня 2015 року (а.с. 51-62).

Згідно Листа Полтавської митниці ДФС від 12 червня 2015 року № 339/10/16-70-25, направленого в адресу ТОВ «СВГ ПЛЮС», зазначені документи прийняті до уваги митним органом, проте рішення про коригування митної вартості від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 залишилось без змін, мотивуючи це тим, що надані документи не підтверджують заявлену вартість Товару (а.с. 63-66).

Не погодившись з рішенням митного посту "Лтава" Полтавської митниці ДФС від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/00121, а також вважаючи за необхідне зобов'язати Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області вчинити певні дії, а саме - повернути надмірно нараховані суми митних платежів, зокрема - 2007,79 грн надмірно нарахованого додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 022), а також 8432,72 грн надмірно нарахованого податку на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 028), позивач звернувся до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправними та скасування рішення митного посту "Лтава" Полтавської митниці ДФС від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/00121, суд виходив з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою /стаття 52 Митного кодексу України/.

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару /частина шоста статті 53 Митного кодексу України/.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право органу доходів і зборів коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З огляду на вищезазначене, до компетенції органу доходів і зборів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару.

Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За приписами статей 57, 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1-2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В силу положень ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезеним на митну територію України.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що відмова в митному оформленні товару вмотивована Полтавською митницею тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме до митного оформлення надано експортну декларацію № 50713/300415/0000772 від 30 квітня 2015 року, в якій є посилання на інвойс № 00000000001 від 06 квітня 2015 року, а до митного оформлення фактично надано інвойс № 0000000001 від 06 квітня 2015 року. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та в митному органі.

Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару №1 становить 0,36 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 14 квітня 2015 року № 125130005/2015/542799, що визнана митним органом, становить 0,38 дол. США за кг.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на МД від 14 квітня 2015 року № 125130005/2015/542799, що визнана митним органом.

Суд зауважує, що позивачем в ході проведення консультацій надано лист від 14 травня 2015 року № 363, в якому ТОВ «СВГ ПЛЮС» зазначено, що розбіжності в номері інвойсу зазначеного в експортній декларації № 50713/300415/0000772 від 30 квітня 2015 року за номером № 00000000001 від 06 квітня 2015 року (зазначено в номері десять цифр « 0») та оригіналі самого представленого до товаросупровідних документів інвойсу, де в номері міститься лише дев’ять цифр « 0», а саме № 0000000001, є виключно технічною помилкою, яка була допущена декларантом при оформленні експортної митної декларації (а.с.60).

У наданому листі, позивач додатково повідомив, що декларант, виробник товару та продавець, який здійснив оформлення даного інвойсу є однією компанією - ТОО «Казахский газоперерабатывающий завод» (Казахстан, Мангістауська обл., м.Жанаозен, промзона).

Таким чином, вказана розбіжність, що послугувала підставою для винесення оскаржуваних рішень, не відноситься до виконання умов контрактом № 150416-LPG від 16 квітня 2015 року з поставки зазначеного вище товару між позивачем та його безпосереднім контрагентом у якого придбавав такий товар, який, в свою чергу, декларувався позивачем.

При цьому, суд зауважує, що документом, що визначає підставу для оплати партії Товару згідно вказаного контракту є інвойс, виданий Tarone Trade LLP (постачальник) позивачеві від 16 квітня 2015 року № 0430/3-СІ, порушень та розбіжностей стосовно якого Полтавською митницею не встановлено ані в ході митного оформлення, ані в судовому порядку.

Спірний інвойс оформлений в межах виконання умов контракту між Tarone Trade LLP (постачальник) та його контрагентом з питань проведення транспортування та не могло бути предметом дослідження митного органу в межах поставки товару за контрактом № 150416-LPG від 16 квітня 2015 року.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій інформаційній системі, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій інформаційній системі є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована інформаційна система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому таким даним не може надаватися перевага порівняно з наданими декларантом первинними документами на товар.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується статтею 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Матеріалами справи підтверджено, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Крім того, суд звертає увагу, що під час митного оформлення спірного товару жодних інших розбіжностей, окрім технічної помилки в частині визначення номеру інвойсу, згадуваного у наданій експортній декларації № 50713/300415/0000772 від 30 квітня 2015 року, який виставлений контрагенту позивача, а не самому позивачу - не встановлено таким контролюючим органом.

У зв'язку з чим суд не знаходить підстав для виходу за межі досліджуваних обставин справи щодо визначеної відповідачем необхідності встановлення вимог, умов та підстав транспортування такого товару, зважаючи, що останнє здійснювалось без участі позивача.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а відповідачем не зазначено в оскаржуваному рішенні жодних зауважень до вказаних документів, а також відповідачем не доведено, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Також, митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.

Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу належний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК.

Натомість, коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно, з порушенням частини 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 МК та всупереч правилам, визначеним статті 58 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки відповідачу були надані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів за ціною контракту, які містять усю необхідну інформацію про вартість товару реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів без необхідних на те підстав, а оскаржуване рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/00121, суд зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у прийнятті митних декларацій (митному оформленні) є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картка відмови у прийнятті митних декларацій (митному оформленні) також підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірних рішень.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "СВГ ПЛЮС" в частині визнання протиправними та скасування рішення митного посту "Лтава" Полтавської митниці ДФС від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/00121 - підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов'язання Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області вчинити певні дії, а саме - повернути надмірно нараховані суми митних платежів, зокрема - 2007,79 грн надмірно нарахованого додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 022), а також 8432,72 грн надмірно нарахованого податку на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 028), суд виходить з наступного.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07. 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за №1097/14364, передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Позивачем не надано доказів подання вказаної заяви та отримання відмови митного органу в поверненні митних платежів.

Суд зазначає, що судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямоване на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства, воно не може регулювати суспільні відносини на майбутнє.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині зобов'язання Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області вчинити певні дії, а саме - повернути надмірно нараховані суми митних платежів, зокрема - 2007,79 грн надмірно нарахованого додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 022), а також 8432,72 грн надмірно нарахованого податку на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код виду надходжень - 028).

Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" до Полтавської митниці ДФС, Головного Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання митної вартості, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення митного посту "Лтава" Полтавської митниці ДФС від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/000045/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 травня 2015 року № 806020002/2015/00121.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 36396839) витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський