Постанова № 50074677, 31.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2015 р. Справа № 814/1510/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація», м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.12.2014 року № 0003172201,

в с т а н о в и в:

Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.12.2014 року № 0003172201 про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 182 763 грн. та штрафних санкцій в сумі 91 382 грн.

Позов обґрунтовано тим, що вищевказані висновки, щодо завищення податкового кредиту з ІІДВ в сумі 182763 грн. є помилковими, а податкове повідомлснни-рішення від 25.12.2014 року № 0003172201 підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з перевищенням повноважень контролюючого органу.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем під час перевірки не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Відповідно до наданих клопотань та підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 02.12.14 р. по 04.12.14 р. відповідач по справі провів документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВЕКТОР АРТ» за липень 2014 рокута правомірності формування податкових зобов»язань та доходів, що враховуються при визначені об»єкта оподаткування по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «ВЕКТОР АРТ» у липні 2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем був складений Акт від 11.12.14 р. № 6327/14-02-22-01/01273125 (надалі - Акт перевірки № 6327/14-02-22-01/01273125).

Зокрема, в Акті перевірки № 6327/14-02-22-01/01273125 відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.2 - 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 182 763, 00 грн.:

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 р. № 0003172201 про визначення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 182 763, 00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 91382, 00 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали, суд вважає позовні вимоги доведеними з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що вся аргументація відповідача та висновок ґрунтується виключно на аналізі отриманої ним податкової інформації, а саме – акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області від 02.12.14 № 3118/14-04-22-02/38929991 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВЕКТОР АРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені правових відносин з контрагентами постачальниками та контрагентами – покупцями за липень та серпень 2014 року та зводиться до того, що правочини з ТОВ «ВЕКТОР АРТ» не мали реального товарного характеру та не підтверджені доказами, а тому позивачем було порушено ряд норм податкового законодавства.

Підставою для визначення контролюючим органом податкового зобов’язань слугував висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ВЕКТОР АРТ», що грунтується на судженнях про те, що подорожні листи не відображають фактичне просування товару від постачальника ТОВ «ВЕКТОР АРТ» до покупця ТДВ «Миколаївбудмеханізація».

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб’єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб’єкта господарювання, яких виконав зобов’язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 року за позовом ПП “Армавір” до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 року у справі за позовом ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 року за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року по справі “Булвес” проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 року між позивачем та ТОВ “ВЕКТОР АРТ” укладено договір про надання послуг машинами та механізмами № 615/07 УММ, відповідно до умов якого ТОВ “ Нафто ВЕКТОР АРТ ” (виконавець) зобов’язується надати, а ТДВ «Миколаївбудмеханізація» зобов’язується прийняти й оплатити послугт машинами та механізмами (товар/ послуги). Номенклатура, кількість й ціна послуг визначаються Сторонами в рахунку–фактурі до договору.

На виконання договору ТОВ “ ВЕКТОР АРТ ” здійснено послуги машинами та механізмами, що підтверджується первинними документами.

Таким чином, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані:

- довгостроковий договір про надання послуг машинами та механізмами від 01.07.14року №615/07 УММ;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ0000003 від 08.07.2014 року; №ОУ0000004 від 09.07.2014 року; №ОУ0000005 від 10.07.2014 року; №ОУ0000006 від 11.07.2014 року; №ОУ0000007 від 14.07.2014 року; №ОУ0000008 від 15.07.2014 року; №ОУ0000009 від 16.07.2014 року; №ОУ0000010 від 17.07.2014 року; №ОУ0000011 від 18.07.2014 року; №ОУ0000012 від 21.07.2014 року; №ОУ0000013 від 22.07.2014 року; №ОУ0000014 від 23.07.2014 року; №ОУ0000015 від 24.07.2014 року; №ОУ0000016 від 25.07.2014 року; №ОУ0000017 від 28.07.2014 року; №ОУ0000018 від 29.07.2014 року; №ОУ0000019 від 30.07.2014 року; №ОУ0000020 від 31.07.2014 року;

- податкові накладні: №28 від 08.07.2014 року; №31 від 09.07.2014 року; №34 від 10.07.2014 року; №38 від 11.07.2014 року; №62 від 14.07.2014 року; №66 від 15.07.2014 року; №72 від 16.07.2014 року; №78 від 17.07.2014 року; №80 від 18.07.2014 року; №103 від 21.07.2014 року; №104 від 22.07.2014 року; №106 від 23.07.2014 року; №112 від 24.07.2014 року; №113 від 25.07.2014 року; №114 від 28.07.2014 року; №116 від 29.07.2014 року; №118 від 30.07.2014 року; №121 від 31.07.2014 року;

- банківські виписки: від 20.08.2014 року; від 17.09.2014 року; від 16.12.2014 року; від 23.12.2014 року; від 09.01.2015 року; від 30.01.2015 року; від 20.03.2015 року;

- видаткова накладна №РН-0000045 від 31.07.2014 року;

- податкова накладна №122 від 31.07.2014 року;

- подорожні листи вантажного автомобіля №ПЛ-009967 від 26.07.2014 року по 31.07.2014 року; №ПЛ-0000993 від 26.07.2014 року по 31.07.2014 року;

- звіт про витрати ПММ за липень 2014 року;

- картка складського обліку матеріалів;

- вексельна угода від 30.03.2015 року до договору №615/07 УММ від 01.07.14року;

- акт №1 приймання-передачі векселя від 30.03.2015 року;

- договір №06.5/13 ПМ від 06.05.2013 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 382 від 31.07.2014 року; № 464 від 30.08.2014 року;

- довгостроковий договір №539/09 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 19.09.2013 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 432 від 15.08.2014 року;

- договір №611/07 УММ про надання послуг від 12.07.2014 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 443 від 21.08.2014 року;

- довгостроковий договір №383/01 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 10.01.2012 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 376 від 31.07.2014 року; № 360 від 23.07.2014 року;

- довгостроковий договір №381/01 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 17.01.2012 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 467 від 29.08.2014 року; № 354 від 21.07.2014 року; № 368 від 25.07.2014 року;

- довгостроковий договір №584/03 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 17.03.2014 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 378 від 31.07.2014 року;

- довгостроковий договір №411/03 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 28.03.2012 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 388 від 31.07.2014 року; № 361 від 23.07.2014 року; № 459 від 28.08.2014 року; № 390 від 05.08.2014 року;

- довгостроковий договір №401/02 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 17.02.2012 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 339 від 09.07.2014 року;

- довгостроковий договір №375/01 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 10.01.2012 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 367 від 24.07.2014 року;

- довгостроковий договір №609/07 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 11.07.2014 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 346 від 16.07.2014 року;

- довгостроковий договір №504/02 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 28.02.2013 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 347 від 16.07.2014 року; № 365 від 24.07.2014 року;

- довгостроковий договір №560/12 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 25.12.2013 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 341 від 10.07.2014 року;

- довгостроковий договір №581/03 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 11.03.2014 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 371 від 29.07.2014 року; № 375 від 31.07.2014 року; № 455 від 27.08.2014 року; № 442 від 20.08.2014 року; № 421 від 11.08.2014 року; № 427 від 13.08.2014 року;

- довгостроковий договір №464/09 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 05.09.2012 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 328 від 03.07.2014 року;

- довгостроковий договір №429/05 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 03.05.2012 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 435 від 18.08.2014 року;

- довгостроковий договір №614/08 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 08.08.2014 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 470 від 30.08.2014 року;

- довгостроковий договір №S-11-1065/506/03 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 25.07.2013 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 362 від 23.07.2014 року;

- довгостроковий договір №605/06 УММ/120614 про надання послуг машинами та механізмами від 16.07.2014 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 393 від 05.08.2014 року;

- довгостроковий договір №601/05 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 23.05.2014 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 332 від 07.07.2014 року; № 352 від 18.07.2014 року; № 386 від 31.07.2014 року;

- довгостроковий договір №557/11 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 27.11.2013 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 366 від 24.07.2014 року; № 377 від 31.07.2014 року;

- довгостроковий договір №563/01 УММ про надання послуг машинами та механізмами від 14.01.2014 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 419 від 11.08.2014 року; № 380 від 31.07.2014 року; № 454 від 26.08.2014 року; № 419 від 11.08.2014 року; № 460 від 29.08.2014 року; № 349 від 17.07.2014 року; № 338 від 09.07.2014 року; № 333 від 07.07.2014 року;

-договір будівельного підряду №23/06-1 від 23.06.2014 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 372 від 29.07.2014 року; № 383 від 31.07.2014 року;

В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов’язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об’єкту оподаткування. А недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб’єкта господарювання, яких виконав зобов’язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Оскільки відповідачем (суб’єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та безпосереднім контрагентом є бездоказовими.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області від 02.12.14 № 3118/14-04-22-02/38929991 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВЕКТОР АРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені правових відносин з контрагентами постачальниками та контрагентами – покупцями за липень та серпень 2014 року не має правового значення, оскільки недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб’єкта господарювання, яких виконав зобов’язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

З матеріалів акту перевірки вбачається, що позивач підтвердив господарські відносини з ТОВ «ВЕКТОР АРТ», подавши письмові відповіді на запити відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження по фінансово-господарським операціям з одночасним наданням всіх первинних документів обліку позивача, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, перелік яких зазначено в акті перевірки, що свідчить про реальність факту отримання ТДВ «Миколаївбудмеханізація» послуг.

Тому, щодо, висновку відповідача про укладення позивачем господарських операцій, що не мали реального товарного характеру, суд вважає, що вони не є підтвердженими та ґрунтуються лише на припущеннях чи непрямих аргументах.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (стаття 234 ЦК України). В свою чергу, згідно із статтею 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом, а не органом державної податкової служби. З цього також вбачається, що правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, не належить до нікчемних правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом (частина 2 статті 215 ЦК України), а є оспорюваним правочином, визнання якого недійсним відповідного із частиною 3 статті 215 ЦК України потребує рішення суду.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішень суду про визнання фіктивними правочинів, які були предметом перевірки, висновок відповідача про те, що правочини з вищезазначеними постачальниками є нікчемним через відсутність реальних наслідків є безпідставним.

Щодо висновку відповідача про порушення статей 185, 198 ПК України, суд зазначає наступне. Зазначені норми матеріального права регулюють питання визначення об’єкта оподаткування та порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг – тобто, регулюють дії щодо визначення податкового зобов’язання платника податку, в той час як матеріали Акту перевірки № 6327/14-02-22-01/01273125 не містять жодного належного доказу, або встановленого факту заниження або завишення підприємством позивача податкових зобов’язань.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду ачається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня айних цін, тшзначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих лачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого ітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах тюдарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних идів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених італьпих інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою дальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються, документами що надавались посадовим особам Відповідача до перевірки, зокрема, податковими накладними. Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні обов'язкові реквізити та мають юридичну силу , виписані податкові накладні відповідають вимогам ПК України, що не заперечується актом перевірки.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з контрагентом ТОВ «ВЕКТОР АРТ» зазначеним в акті перевірки.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта суб’єктів владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру та відповідно фіктивними (нікчемними) не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими, а отже мають характер лише припущень Відповідача, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 25.12.2014 року № 0003172201 про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 182 763, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 91 382, 00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа