Постанова № 50070048, 03.08.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р. Справа № 2a-2260/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача: Ясінського Т.І.,

представника відповідача: Іванцюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: державної податкової інспекції у Надвірнянському районі

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю у вигляді підприємства з іноземними інвестиціями "Одін"

про стягнення боргу в сумі 510,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2011 року державна податкова інспекція у Надвірнянському районі (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю у вигляді підприємства з іноземними інвестиціями "Одін” (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 510,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом за неподання декларації з податку на прибуток в розмірі 510,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про податкову службу", податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Податковим кодексом України визначені види податків та зборів, які є обов’язковими до сплати на усій території України. Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та відповідно до вимог статті 36 Податкового кодексу є податковим обов’язком. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із вимогами підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, податкове зобов’язання платника податків вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, а відповідно до абзацу третього п.п.5.3.1 п.5.3 вказаної статті Закону нарахована сума податкового зобов’язання повинна бути погашена платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В пункті 3 частини 1 статті 9 цього Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 16.4. статті 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон) встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону зазначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За результатами проведеної перевірки щодо своєчасності представлення відповідачем звітності, позивачем складено акт за 5088/15-32331009 від 27.12.2010р., згідно з яким встановлено порушення у вигляді не подання відповідачем декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, за І півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року. Внаслідок чого, згідно із рішенням позивача від 27.12.2010р. за № 0000701501/0 до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 гривень.

Дане рішення направлялось на адресу відповідача, однак ТОВ "Одін" не отримано, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про неможливість вручення платнику податків податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 року.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п.6.2.2).

Як встановлено з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу першої податкової вимоги за № 1/40 від 12.02.2009р. на суму 170,00 грн. та другої податкової вимоги за № 2/81 від 18.03.2009р. на суму 170,00 грн.

Вищевказані вимоги направлялись на адресу відповідача, однак адресатом не отримано, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами від 17.02.2009 року та 26.03.2009 року відповідно, внаслідок чого, вимоги вивішено на дошці податкових оголошень.

Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 КАС відповідачу надано право визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем – це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-провового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову відповідачем слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктами 2 та 4 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а суд може не прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

З матеріалів справи (а саме поданої усної заяви відповідача) слідує, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному об"ємі.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позовних вимог не потребує подальшого доказування, не порушує жодних прав, свободи чи інтересів, окрім того, є підстави вважати, що вимоги позивача обґрунтовані, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 510,00 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю у вигляді підприємства з іноземними інвестиціями "Одін" (ЄДРПОУ 32331009), вул. Княгині Ольги, 5/17, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 510,00 грн. (п"ятсот десять гривень) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 03.08.2011 року.