Постанова № 50067673, 28.10.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року

Справа № 2а-2437/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,

з участю представника позивача Шеремети А.І.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» звернулася з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000042399/0 від 11.01.2010р., яким податковий орган визначив позивачу податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 309 485грн.40коп., в тому числі 228 132грн. за основним платежем та 81353грн.40коп. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- висновок податкового органу про нікчемність укладених позивачем угод,а саме: із ТзОВ «Атлант Сервіс Груп» - про припинення грошових зобов’язань №18 від 31.01.2009р., із ТзОВ «Транс Національ Груп» та ТзОВ «Юніверсал Сервіс Україна» - переуступки боргу №711 від 15.07.2008р., із ТзОВ «Ферум-М» та ТзОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» - переуступки боргу №773 від 30.04.2009р., не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, яке не наділяє податкові органи правом визнавати угоди недійсними;

- у випадку визнання зазначених вище угод недійсними у встановленому законодавством порядку, його наслідком буде відновлення у бухгалтерському обліку позивача поточної кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Атлант Сервіс Груп», ТзОВ «Транс Національ Груп» та ТзОВ «Ферум-М», стосовно якої на момент проведення перевірки та звернення до суду не закінчився строк позовної давності, що відповідно виключає можливість включення суми такої заборгованості до складу валових доходів ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» як безповоротної фінансової допомоги;

- посилання податкового органу на те, що суми коштів, визначені в договорах про припинення грошових зобов’язань та переуступки боргу необхідно трактувати як суму вартості товарів (послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітних періодах, суперечить обставинам справи, оскільки це кошти, які мали бути сплачені за поставлену поліграфічну продукцію згідно оплатних договорів, але сплачені були частково в силу певних обставин.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2010р. усно уточнив позовні вимоги, а саме: просить скасувати також і податкові повідомлення-рішення, що приймались Луцькою ОДПІ за результатами адміністративного оскарження - №0000042399/1 від 29.03.2010р., №0000042399/2 від 23.04.2010р., №0000042399/3 від 09.07.2010р., уточнені позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві.

Луцька ОДПІ у своїх запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що юридичні особи, з якими позивачем укладались договори про припинення грошових зобов’язань та переуступки боргу - ТзОВ «Атлант Сервіс Груп», ТзОВ «Транс Національ Груп» та ТзОВ «Ферум-М», на момент їх укладення були визнані банкрутами, а тому такі договори повинні були підписувати від їх імені ліквідатори товариств, однак підписані неуповноваженими особами, відповідно дані правочини є нікчемними, тобто не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, відповідно податковим органом правомірно проведено коригування показників декларацій про прибуток підприємства в частині збільшення валових доходів та донараховано податок на прибуток.

Розглянувши доводи, викладені у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення. При цьому судом враховано наступне:

З 26.11.2009р. по 16.12.2009р. працівниками ДПА у Волинській області та Луцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва-Луцьк» (далі – ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., про що складено акт перевірки від 21.12.2009р. №474/2399/31880976.

Перевіркою встановлено ряд порушень ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк», в тому числі порушення абз. 1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі – Закон України №334/94-ВР) в результаті чого товариством занижено скориговані валові доходи на суму 912 526грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 228 132грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042399/0 від 11.01.2010р., про визначення позивачу податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 309 485грн.40коп., в тому числі 228 132грн. за основним платежем та 81353грн.40коп. за штрафними санкціями.

25.12.2009р. позивачем було подано до ДПА у Волинській області заперечення на акт перевірки, однак своїм рішенням від 31.12.2009р. №6069/10/23-512 ДПА у Волинській області не взяла дані заперечення до уваги з посиланням на правомірність зроблених при проведенні перевірки висновків.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку: до Луцької ОДПІ – рішенням від 26.03.2010р. №6149/10/25-006 первинну скаргу залишено без задоволення; до ДПА у Волинській області – рішенням від 21.04.2010р. №1847/10/25-006 повторну скаргу залишено без задоволення; до ДПА України – рішенням від 02.07.2010р. №6342/6/25-0115 повторну скаргу залишено без задоволення.

За результатами оскарження в адміністративному порядку Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0000042399/1 від 29.03.2010р., №0000042399/2 від 23.04.2010р., №0000042399/3 від 09.07.2010р.

Висновки перевірки та рішення про результати розгляду скарг позивача вмотивовані тим, що перевіркою встановлено відсутність достатньої доказовості фактичного здійснення та реального настання наслідків за наступними правочинами з огляду на таке:

- угода №18 від 31.01.2009р. про припинення грошових зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 632 616грн., яка була укладена між ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» і ТзОВ «Атлант-Сервіс Груп», підписана зі сторони останнього неуповноваженою особою – колишнім директором Карпець І.В., в той час як 29.12.2008р. постановою господарського суду м.Києва у справі №15/81-Б ТзОВ «Атлант-Сервіс Груп» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, печатки вважаються втраченими, тобто право підпису такої угоди мав лише ліквідатор товариства, що відповідно має наслідком нікчемність укладеної угоди;

- договір переуступки боргу від 30.04.2009р. №773, укладений між ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» (Боржник), ТзОВ «Ферум-М» (Кредитор) та ТзОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» (Новий кредитор), про переведення права вимоги боргу в сумі 350 000грн. з Кредитора на Нового кредитора, підписана колишнім директором товариства «Ферум-М» Клепіковим І.В., в той час як 16.10.2008р. постановою господарського суду м.Києва у справі №24/395-Б ТзОВ «Ферум-М» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, печатки вважаються втраченими, тобто право підпису такої угоди мав лише ліквідатор товариства, що відповідно має наслідком нікчемність укладеної угоди;

- договір переуступки боргу від 15.07.2008р. №711, укладений між ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» (Боржник), ТзОВ «Транс-Національ Груп» (Кредитор) та ТзОВ «Юніверсал Сервіс Україна» (Новий кредитор), про переведення права вимоги боргу в сумі 112 415грн. з Кредитора на Нового кредитора, підписана колишнім директором товариства «Юніверсал Сервіс Україна» Журавльовою О.В., в той час як 05.11.2007р. постановою господарського суду м.Києва у справі №15/803-Б ТзОВ «Юніверсал Сервіс Україна» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, печатки вважаються втраченими, тобто право підпису такої угоди мав лише ліквідатор товариства, що відповідно має наслідком нікчемність укладеної угоди.

В зв’язку з наведеним податковим органом зроблено висновок про те, що суми за вказаними договорами фактично є безнадійною заборгованістю, яка повинна бути включена позивачем до складу валового доходу та відповідно здійснене коригування показників податкових декларацій з податку на прибуток за період, що перевірявся.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із зазначених вище правових норм можна зробити висновок, що недійсність правочину повинна бути встановлена судом, за винятком випадку якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом (нікчемний правочин).

Цивільний кодекс України, а саме ст.228, визначає, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Даною статтею визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки як вбачається з матеріалів справи, недійсність зазначених вище правочинів прямо не встановлена законом, а отже потребує визнанню судом, то висновок податкового органу, зроблений при перевірці ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» щодо недійсності угоди №18 від 31.01.2009р. про припинення грошових зобов’язань, договору переуступки боргу від 30.04.2009р. №773, договору переуступки боргу від 15.07.2008р. №711 є перевищенням наданих чинним законодавством України органам ДПС повноважень.

Факт підписання вказаних правочинів зі сторони ТзОВ «Атлант Сервіс Груп», ТзОВ «Транс Національ Груп» та ТзОВ «Ферум-М» не ліквідаторами даних товариств, а колишніми директорами може бути підставою для звернення до суду зацікавлених сторін з позовною вимогою про визнання укладених договорів (угод) недійсними, однак не є підставою для застосування податковим органом наслідків недійсності таких договорів у вигляді збільшення валових доходів позивача та, відповідно, донарахування податку на прибуток в загальній сумі 228 132грн. в періоді, що перевірявся.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених вище обставин, суд не вважає доведеним факт отримання позивачем доходу у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді на загальну суму 912 526грн., відповідно констатація податковим органом порушення ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР є неправомірною та не ґрунтується на матеріалах справи, а отже визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 228 132грн. є безпідставним.

Враховуючи безпідставність здійснених донарахувань по податку на прибуток, неправомірним є також і застосування до товариства штрафних санкцій на підставі ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 81353грн.40коп.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000042399/0 від 11.01.2010р. як таке, що прийняте всупереч вимог чинного законодавства.

Судом також не приймається до уваги посилання відповідача на можливість фіктивності угод на поставку поліграфічної продукції, як таких, що укладались з контрагентами, які не мали в наявності ні виробничих потужностей, ні необхідної кількості працівників, оскільки такі посилання не знайшли свого підтвердження та обґрунтування як в акті перевірки від 21.12.2009р. №474/2399/31880976, так і в судових засіданнях, натомість позивачем були надані докази щодо фактичного виконання укладених з ТзОВ «Атлант Сервіс Груп», ТзОВ «Транс Національ Груп» та ТзОВ «Ферум-М» договорів на поставку продукції – зразки поліграфічної продукції, акти виконаних робіт тощо. Крім того, донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток позивачу здійснено саме за угодами уступки боргу та припинення грошових зобов’язань, а не за договорами на придбання продукції.

Згідно з п.6.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21 червня 2001 року N 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, у випадках, визначених підпунктом "б" пункту 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій).

Оскільки за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000042399/0 від 11.01.2010р. залишено без змін, то прийняті в зв’язку з таким оскарженням податкові повідомлення-рішення №0000042399/1 від 29.03.2010р., №0000042399/2 від 23.04.2010р., №0000042399/3 від 09.07.2010р. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 309 485грн.40коп., в тому числі: 228 132грн. за основним платежем та 81353грн.40коп. за штрафними санкціями, не вважаються відкликаними, а отже також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 71, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000042399/0 від 11.01.2010р., №0000042399/1 від 29.03.2010р., №0000042399/2 від 23.04.2010р., №0000042399/3 від 09.07.2010р. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 309 485грн.40коп., в тому числі: 228 132грн. за основним платежем та 81353грн.40коп. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук