Постанова № 50060550, 08.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року Справа № 904/10022/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.– доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників:

від ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська: Никитенко Є.В., довіреність №1959/04-62-10-026 від 08.07.15;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року у справі №904/10022/14

про банкрутство приватного підприємства “Базіс – Опт”, м. Дніпропетровськ в поряду статті 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року у даній справі (суддя Калиниченко Л.М.) долучено до матеріалів справи клопотання №21-05/2015.1 від 21.05.2015 року та клопотання №22-05/2015.1 від 22.05.2015 року ліквідатора з додатками. Затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, ліквідовано юридичну особу – приватне підприємство "Базіс – Опт", припинено повноваження ліквідатора у справі про банкрутство приватного підприємства "Базіс – Опт" голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2. Провадження у справі припинено.

При винесенні ухвали суд керувався приписами статей 37,46,83 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з ухвалою господарського суду, до апеляційного господарського суду звернулась Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року по справі № 904/10022/14, припинити провадження у справі.

Зокрема, скаржник посилається на те, що:

Приватне підприємство «Базіс-ОПТ» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська як платник податків.

Забезпечення проведення позапланової перевірки достовірного і повного визначення сум податків,що підлягали сплаті приватним підприємством «Базіс-ОПТ» до державного бюджету за період його діяльності та відповідно стягнення в разі необхідності донарахованих сум податків та зборів в межах справи про банкрутство № 904/10022/14 на користь державного бюджету є економічними інтересами держави, які полягають у отриманні державним бюджетом належних сум платежів і відповідно виконання дохідної частини ,Державного бюджету, визначеної Бюджетним кодексом України та забезпечення безумовного дотримання припису статті 67 Конституції України.

Відповідно до Бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, у боржника наявні розбіжності по формуванню податкових зобов’язань з ПДВ, що фактично виражається в їх зниженні та не сплаті коштів до бюджету.

Отже, характер господарських операцій свідчить про мінімізацію товариством податкових зобов’язань та вказує на ознаки здійснення фіктивної господарської діяльності боржника.

Таким чином, скаржник вважає дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом, а також так як положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності,тощо.

Отже, визнаючи боржника приватне підприємство «Базіс-ОПТ» банкрутом, судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи та прийнято передчасне рішення.

Скаржник посилається на те, що судом не враховано, що процедура банкрутства, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» може бути введена та завершена затвердженням ліквідаційного балансу тільки щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які набули статусу юридичної особи законно, а не були створені з метою фіктивної підприємницької діяльності. Незаконне визнання боржника банкрутом унеможливлює доведення податковим органом обставин фіктивного підприємництва (недійсності установчих документів боржника, скасування державної реєстрації фіктивно створеного суб'єкта підприємницької діяльності), оскільки ліквідація банкрута є підставою для припинення будь-якого позовного провадження щодо юридичної особи банкрута в судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах.

На адресу ліквідатора ОСОБА_2 11.02.2015 року направлено листи № 24834/04 10-019, №4467/10/04-62-22-3 про необхідність в наданні документів фінансово- господарської діяльності ПП «Базис-ОПТ» за останні три роки для проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідь від ліквідатора на адресу ДПІ не надходила.

Крім того, до заяви про порушення справи про банкрутство не надано доказів того, що ліквідатор до затвердження ліквідаційного балансу склав та подав органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та Фондів соціального страхування звітність за останній звітній період. Так само відсутні докази того, що складений ліквідаційний баланс та затверджений учасниками товариства був наданий органам доходів і зборів ( як того вимагає частина 10-11 статті 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська є кредитором по справі, але ліквідатором звіт на погодження не надавався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "БАЗІС - ОПТ", м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі – Закон).

Частиною 1 статті 95 Закону встановлено, що якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідне правило передбачено частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена статтею 95 Закону, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Відповідно до частини 2 статті 95 Закону за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року господарський суд Дніпропетровської області визнав приватне підприємство "БАЗІС - ОПТ", 49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Леніна, буд. 10, оф. 400 Б, код ЄДРПОУ 39020030 банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, строком до 29.04.2015року, ліквідатором призначив голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2 (місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 10, оф. 400 Б., ідентифікаційний номер НОМЕР_1), якого зобов'язано у строк до 29.04.2015 року подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом розміщено на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 30.12.2014 року, номер публікації № 13156.

В результаті ліквідаційної процедури ліквідатором встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість:

- приватне підприємство "Айсберг", м. Дніпропетровськ на суму 417135, 00 грн.;

- Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 8742932, 38 грн.

Частиною 2 статті 41 Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його зберігання; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом тощо.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідації банкрута.

Судом першої інстанції на підставі поданого звіту ліквідатора та доданих до нього доказів досліджено, що ліквідатором вживалися заходи, спрямовані на виявлення кредиторів банкрута та встановлення наявності його майнових активів.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість:

- приватне підприємство "Айсберг", м. Дніпропетровськ на суму 417135, 00 грн.;

- Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 8742932, 38 грн.

Згідно довідок № 101-05/1/1-15 від 30.01.2015 року Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, за № 0314/878 від 19.01.2015 року, за № А834/04-62-10-019 від 11.02.2015 року Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за № 251-14/05 від 02.02.2015 року Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області, за № 14/1ЦПН-532 від 03.03.2015 року Дніпропетровського центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Дніпропетровськ та Солонянського району, за № 09/04/1708/нк від 29.01.2015 року Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за № 21.1.19-2928 від 17.02.2015 року. Державної авіаційної служби України, за № 28-411-0.2.-214/2-15 від 29.01.2015 року Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 32669974 від 26.01.2015 року, Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 45758861 від 02.12.2014 року, за банкрутом автотранспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок не зареєстровано, виконавчі провадження відсутні, повітряні судна, великотоннажні та інші технологічні транспорті засоби, плавзасоби не зареєстровані, рухоме майно не зареєстровано, розрахункові рахунки закриті.

Ухвалою від 31.03.2015 року господарський суд Дніпропетровської області затвердив реєстр вимог кредиторів з вимогами наступних кредиторів:

1. Приватне підприємство "Айсберг", м. Дніпропетровськ на суму 1 218,00 грн. - 1 черга задоволення, на суму 415 917, 00 грн. - 4 черга задоволення;

2. Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 1 762 490, 00 грн. - 6 черга задоволення.

Включені до реєстру вимоги кредиторів залишились незадоволеними у зв’язку з відсутністю майнових активів банкрута.

Частиною 5 статті 45 Закону передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому цим Законом.

Щодо доводів апеляційної скарги, згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підству своїх вимог і заперечнь. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Частиною 6 статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визання його банкрутом» передбачено, що питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Наразі у абзаці 2 частини 1 статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визання його банкрутом» наголошено на тому, що обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок ліквідації, прописаний зокрема і у статті 111 ЦК України. Зокрема, частиною 7 цієї статті передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів та зборів та Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, реєстрів бухгалтерського та податкового обліку.

Також частиною 11 цієї статті передбачено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби.

Всі ці обставини і вимоги законодавства залишилися поза межами уваги і ухвали суду першої інстанції.

Так, у матеріалах справи міститься клопотання скаржника про незатвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора з огляду на не проведення перевірки боржника (т.1 ас.157).

22.01.2015 року за №67 Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийняла рішення про здійснення документальної позапланової перевірки боржника за період з 13.02.2013 року по 21.01.2015 року протягом 5 робочих днів з 22.01.2015 року (т.1 а.с.158).

22.01.2015 року виписано направлення на перевірку №68 (т.1 а.с. 159) на ім'я старшого державного ревізора – інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Воронцова М.М., та старшого – інспектора відділу контрольно – перевірочної роботи доходів і зборів з юридичних осіб Шевченко І.О. (т.1 а.с.160), але розпочати перевірку не виявилося можливим у зв’язку з відсутністю посадових осіб платника податків за податковою адресою (т.1 а.с.162).

Таким чином, боржником порушено порядок ліквідації юридичної особи, оскільки у разі порушення провадження у справі про банкрутство проведення документальної податкової перевірки є обов’язковим (п.п.78.1.7 та п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції послався на ці заперечення ( клопотання) скаржника і кредитора, також надання доказів щодо внесення скаржником заходів щодо проведення податкової документальної перевірки. Із цих доказів видно, що скаржник направив запити ліквідатору (т.1 а.с.174) та ряду державних органів (т.1 а.с.175-182) для надання документів та інформації, але відповіді не надійшло, про що зазначено у клопотанні від 06.03.2015 року (т.1 а.с.172).

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції мав би належним чином дослідити зазначені вище обставини і дати їм відповідну правову оцінку, але цього зроблено не було.

Між тим, це є суттєвим, оскільки скаржник є кредитором боржника і виїзна позапланова документальна перевірка його діяльності не проведена, відтак і ліквідаційну процедуру не може бути завершено.

Це саме стосується і обов’язку ліквідатора надати документи юридичної особи боржника (частина 7 статті 111 ЦК України), докази чого у справі відсутні, а також обов’язку надати податковому органу проміжний ліквідаційний баланс (частина 7 статті 111 ЦК України). У матеріалах справи є проміжний ліквідаційний баланс станом на 12.12.2014 року (т.1 а.с.67), ліквідаційний баланс станом на 31.03.2015 року (т.2 а.с.7), але докази направлення жодного з них податковому органу відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ліквідатор ліквідаційна комісія припустилися порушень порядку ліквідації юридичної особи, встановленого законодавством, і сам порушив норми матеріального і процесуального права, не дослідивши ці порушення і доводи скаржника і не давши їм оцінки.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу від 07.09.2015 року на судову практику у справі 904/4890/14 (постанова Вищого господарського суду України від 25.05.2015 року) не може бути прийнято апеляційним судом оскільки як вбачається з Реєстру судових рішень за цим номером зареєстрована інша справа, з участю інших сторін, і її предмет не стосується банкрутства.

Тому оскаржувану ухвалу не можна визнати законною і обґрунтованою, вона має бути скасована, оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Справа підлягає поверненню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року у справі №904/10022/14 – задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року у справі №904/10022/14 – скасувати.

Справу №904/10022/14 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст складений 10.09.2015 року

Головуючий Л.М.Білецька

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков