Рішення № 50059879, 03.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2015 Справа № 920/688/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна», м. Київ,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 74475 грн. 83 коп.

Суддя О.В. Коваленко

Представники:

від позивача: Куліков М.В., довіреність б/н від 05.04.2015 року,

від відповідача: не з'явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Н.М. Саленко.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 40243 грн. 88 коп. боргу, 5331 грн. 46 коп. пені, 11393 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 5434 грн. 28 коп. 28% річних, 12073 грн. 16 коп. штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 07.03.2014 року договору поставки № 2-14.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явились, відзив на позовну заяву не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Тому, оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав і враховуючи, що явка в судове засідання та можливість подання доказів є правом, а не обов'язком сторони, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 2-14 (надалі - Договір).

З матеріалів справи вбачається, що у встановленому законом порядку цей договір не розірвано або не визнано недійсним.

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукти харчування (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов даного Договору.

Згідно до п. 5.1 Договору підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або рахунок фактура.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № РТ-0000814 від 09.09.2014 року, № РТ-0000777 від 26.08.2014 року, № РТ-0000861 від 25.09.2015 року.

Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами, скріплені їх печатками, в тому числі з боку відповідача підписано саме ОСОБА_1, а також скріплено печаткою вищезазначеної ососби.

Автентичність відтиску печатки відповідачем не заперечується, у справі відсутні докази про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Тому відповідач фактично прийняв товар без жодних зареречень стосовно кількості, якості, тощо.

Отже підтвердженням належного виконання позивачем обов'язку щодо отриманням відповідачем товару є видаткові накладні, які містять посилання на Договір та є юридичним оформленням такої передачі, є первинним фінансовим документом, підтверджує факт вчинення юридичних дій - виконання господарської операції (передача товару).

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок позивача протягом 30 календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній (дати виписки видаткової накладної).

Позивач направляв відповідачу вимогу від 09.01.2015 року, відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому зазначив, що визнає 45243 грн. 88 коп. боргу по та гарантує оплату згідно наведеного графіку.

Позивач надав суду виписки з рахунку про часткову сплату боргу позивачем в розмірі 19900 грн., за товар поставлений по видатковій накладній № РТ-0000777 від 26.08.2014 року.

Однак відповідач борг погасив частково, проте не сплатив 40243 грн. 88 коп., а тому позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом, для захисту свого порушеного права та законного інтересу.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі N 1-26/2011 та Рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року по справі N 1-10/2004 регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Тобто, сторони при виконання договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови Договору, а не ухилятись від виконання обов'язків з формальних причин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а суд має приймати рішення виходячи саме з поданих сторонами доказів.

Передача товару позивачем відповідачу вібулась в 2014 році, однак кошти безпідставно протягом значного проміжку часу сплачені не були, що є недобросовісним.

Враховуючи вищезазначене та порушені інтереси позивача, та те, що відповідач не надав ні доказів сплати боргу, ні таких, що заслуговують на увагу доказів своєї позиції по справі, то суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 40243 грн. 88 коп. основного боргу є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 28 % річних в розмірі 5434 грн. 28 коп. та 11393 грн. 05 коп. інфляційних втрат, за загальний період з 26.09.2014 року по 08.04.2015 року, які були нараховані окремо по кожному факту поставки та з урахуванням часткових проплат відповідачем суми боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 28% річних від суми , строк оплати по якій було порушено.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 28 % річних в розмірі 5434 грн. 28 коп. та 11393 грн. 05 коп. інфляційних втрат, за загальний період з 26.09.2014 року по 08.04.2015 року, які були нараховані окремо по кожному факту поставки та з урахуванням часткових проплат відповідачем суми боргу, є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідно до п. 1 Додатку до Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а при несвоєчасній оплаті поставленого товару більше 1 (одного) календарного місяця - штраф у розмірі 30% вартості неоплаченого вчасно товару.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5331 грн. 46 коп., за загальний період з 26.09.2014 року по 08.04.2015 року, яка нарахована окремо по кожному факту поставки (по кожній видатковій накладні) та 12073 грн. 16 коп. штрафу.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня та штраф вільно передбачені сторонами у Договорі, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 5331 грн. 46 коп., за загальний період з 26.09.2014 року по 08.04.2015 року, яка нарахована окремо по кожному факту поставки та 12073 грн. 16 коп. штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» (пр-т. М. Бажана, 1-М, м. Київ, 02068, код 30107943) 40243 грн. 88 коп. боргу, 5331 грн. 46 коп. пені, 11393 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 5434 грн. 28 коп. 28% річних, 12073 грн. 16 коп. штрафу, 1827 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2015 року.

Суддя О.В. Коваленко