Рішення № 50058921, 02.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.15 Справа№ 914/1719/15

За позовом:

до відповідача:

третя особа 1, що

третя особа 2, що

Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

Львівської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), м.Львів

не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності департаментиу економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівське комунальне підприємство «№503», м.Львів

про: визнання договору укладеним.

Головуючий суддя: Кітаєва С.Б.

Суддя : Ділай У.І.

Суддя : Петрашко М.М.

Представники:

від позивача: Собечко Г.І- представник (довіреність від 18.08.2015р.);

від відповідача: не з»явився;

від третьої особи 1 : Чернобай С.С. – представник (довіреність від 12.06.2015р. №2302-вих-1361);

від третьої особи 2 : Варцаба Г.М. – представник (довіреність №323 від 01.09.2015р.).

Права та обов’язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз’яснив представнику позивача та третіх осіб. Заяви в порядку ст.20 ГПК України до суду не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Львівським комунальним підприємством «Львівтепллоенерго», м.Львів, до до Львівської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), м.Львів, про визнання укладеним договору №1655/Г від 11 грудня 2014 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Провадження у справі порушено ухвалою о суду від 28.05.2015 року, судове засідання призначено на 15.06.2015 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду у справі.

Так, ухвалою від 15.06.2015 року залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м.Львів), відкладено розгляд справи на 01.07.2015 року.

Ухвалою від 01.07.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство «№503№ (м.Львів) та відкладено розгляд справи на 14.07.2015 року.

Ухвалами від 14.07.2015 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів , відкладено розгляд справи на 02.09.2015 року.

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів, до складу колегії увійшли судді Ділай У.І. та Петрашко М.М.

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях позивач заявлені вимоги підтримав та просить задоволити. Стверджує, що Львівська обласна організація Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) використовує нежитлове приміщення у житловому будинку за адресою м.Львів, вул.Шота Руставелі,буд.1; теплова енергія до вказаного приміщення фактично постачається ЛМКП «Львівтеплоенерго» та використовується даним споживаем. Позивачем скеровано відповідачу підписаний проект договору №1655/Г від 11.12.2014 року про постачання теплової енергії в гарячій воді для підписання. Однак, договір Львівською обласною організацією Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) не підписано та не повернуто позивачу, що й обумовило звернення позивача з позовом до суду.

13.07.2015 року позивач подав Клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх.№29048/16 від 13.07.15р. ). У долученому документі, іменованому як «Обгрунтування наявності підстав про визнання судом договору №1655/Г від 11.12.2014 року укладеним», позивач стверджує про наявність у відповідача обов»язку укласти договір з виконавцем на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, відповідно до положень у п.1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово –комунальні послуги «. Цей обов»язок споживача відповідає обов»язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст.21 названого Закону, підготувати та укласти із споживачем договір з надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а відмова відповідача від укладення договору, вважає позивач. суперечить вимогам ст.ст.19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В обгрунтування визнання договору укладеним у минулому часі (п.10.1 проекту договору №1655/Г від 11 грудня 2014р.) позивач посилається на наявність з цього питання судової практики , а також пояснює , що до 01.09.2011 року постачання теплової енергії до приміщень відповідача здійснювалось на підставі договору №3343/Л від 12.09.2002р. та додаткової угоди №4 до договору від 12.09.2002 р., укладеного між ЛМКП «Львівтеплоенерго» і Львівським комунальним підприємством №502. З 1 вересня 2011 року, згідно розпорядження виконавчого комітету Львівської міської ради, нежитлові приміщення відповідача були «виокремлені» із договору з «ЛКП» та договірні відносини встановлювались безпосередньо із споживачами , які користувались такими нежитловими приміщеннями.

Проте, Львівська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану не уклала договір з ЛМКП «Львівтеплоенерго» , постачання теплової енергії здійснювавлось до цього споживача без наявності договірних відносин.

Позивач підтвердив, що у приміщенні відповідача на предмет споживання останнім теплової енергії перевірки Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» не проводилися (пояснення позивача вх.№24552/15 від 15.06.2015).

Позовні вимоги мотивовані також нормами: ч.1 ст.714 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.275 ГК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабунету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 ( з наступними змінами).

З підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№27341/15 від 01.07.15р.), доповненні до відзиву на позов (вх.№28735/15 від 10.07.2015р.) відповідач, Львівська обласна організація Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), позовні вимоги заперечує та просить у їх задоволенні відмовити. Стверджує, що Львівська обласна організація Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) є неприбутковою, громадською організацією. Приміщення по вул.Ш.Руставелі 1, яке займає організація, є півпідвальним, технічним приміщенням, що знаходиться у власності Львівської міської ради. У 2013 році господарським судом Львівської області вже було відмовлено позивачу у задоволенні аналогічного позову.

Відповідач підтверджує, що до нього був направлений позивачем проект Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1655/Г від 11.12.2014 року та пояснює, що даний проект не був підписаний з боку відповідача, оскільки його зміст суперечить вимогам чинного законодавства, а саме :

П.1 Договору (Предмет договору) передбачає, що відповідач зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію… п.3.2.2 договору передбачено, що відповідач зобов»язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії… п.6 договору (порядок розрахунків) передбачає порядок здійснення відповідачем оплати за гаряче водопостачання та фактично спожитої теплової енергії. Відповідач вважає, що зазначені положення договору суперечать ст.20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч.1 ст.203 ЦК України). Підставою недійсності правочину є недодержання в моменти вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На думку відповідача позивач просить визнати укладеним договір зміст якого суперечить ст.20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що є неправомірною та неприпустимою вимогою з огляду на приписи ст.ст.203,215 ЦК України.

Відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі-договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральними органами виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Договір, який просить визнати укладеним позивач, стверджує відповідач, суперечить вимогам п.4 названих Правил.

Глава 53 ЦК України передбачає порядок укладення, зміни і розірвання договору. Жодна із статей гл.53 ЦК України не передбачає права особи, яка направила пропозицію укласти договір та не отримала відповіді від іншої особи про прийняття цієї пропозиції, звертатися з позовом до суду про визнання такого Договору укладеним, вважає відповідач.

Третя особа 1 ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, у наданих поясненнях за №2302-вих- від 30.06.2015 (вх.№27338/15 від 01.07.15) повідомляє, що 13.08.1993р. між Фондом комунального майна міста Львова (повноваження якого на даний момент здійснює Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) та Львівською обласною організацією ветеранів Афганістану укладено договір оренди нежитлових приміщень №1899 за адресою:м.Львів, вул.Шота Руставелі,1, який на даний час є чинним. Нежитлові приміщення по вул.Шота Руставелі, 1 у м.Львові перебувають на балансі Львівського комунального підприємства «№503» Личаківського району.

Управління комунальної власності підтримує позовні вимоги ЛКП «Львівтеплоенерго» та просить їх задоволити. В обґрунтування своєї позиції посилається на норми ст.24 Закону України «Про теплопостачання», згідно якої обов»язком споживача є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; на норми ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику», згідно якої споживання енергії (під терміном «енергія», відповідно до ст.1 Закону, розуміють електричну чи теплову енергію) можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

13.07.2015 року (за вх.№28940/15) подано до справи Додаткові пояснення від 10.07.2015 року, у яких, зокрема, третя особа 1 надає пояснення щодо чинності договору оренди №1899 від 13.08.1993 року та висловлює думку, що оскільки позивачем було скеровано проект відповідного договору про постачання теплової енергії відповідачу, відповідач отримав проект договору (при цьому продовжував користуватися послугами позивача, споживання яких можливе на підставі договору), не надав жодних заперечень до проекту договору, то такі дії можна розцінювати як акцепт пропозиції позивача укласти договір.

Третя особа 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівське комунальне підприємство «№503», по суті позовних вимог пояснення не надала, однак в додаток до листа від 01.09.2015 року №325 ( вх.№36744/19 від 02.09.15) подала для долучення до матеріалів справи копії документів а також лист від 01.09.15р. №324, у якому повідомляє господарський суд про те, що нежитлове півпідвальне приміщення площею 89,0 кв.м. в житловому будинку №1 на вул.Шота Руставелі, використовує Львівська обласна організація Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), відповідно до договору оренди з Управлінням комунальної власності №1899 від 13.08.1993 року.

В додаток до Заяви про долучення до матеріалів справи документів (вх.№34956/15) від 20.08.2015р., позивачем подано до справи Акт від 22.07.2015 року комісійного обстеження приміщень, які використовує за адресою вул.Шота Руставелі, 1 у м.Львові відповідач та довідку від 19.08.15 №09-6241 у якій за результатами , встановленими у зазначеному Акті обстеження приміщень відповідача позивачем проведено розрахунки теплонадходження від відкрито прокладених трубопроводів в приміщенні відповідача.

01.09.2015 року позивачем подано заяву (вх.№ 3974/15) про зупинення провадження у справі, у зв»язку із подачею ЛМКП «Львівтеплоенерго» до господарського суду Львівської області позовної заяви «про зобов»язання привести систему централізованого опалення до попереднього стану», а конкретніше (що вбачається із п.1 прохальної частини позовної заяви ЛМКП від 01.09.2015 року (копія позовної заяви долучена до справи)),-зобов»язати Львівську обласну організацію Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) привести систему централізованого опалення до попереднього стану, а саме приєднати радіатори опалення до стояків централізованої системи опалення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов»язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов»язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі,- у зв»язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов»язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Заслухавши пояснення представника позивача по заяві про зупинення провадження у справі, у т.ч. ознайомившись з обставинами, які наводить ЛМКП у позовній заяві від 01.09.2015 року до Львівської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) про зобов»язання привести систему централізованого опалення до попереднього стану,зважаючи, що станом на 02.09.2015 року провадження у справі за цим позовом ще не порушено господарським судом Львівської області, враховуючи предмет і підстави позову у справі за №914/1719/15 яка розглядається господарським судом (про визнання договору укладеним), суд не вбачає наявності правових підстав, передбачених ст.79 ГПК України, для задоволення заяви позивача (вх.№3874/15 від 01.09.15) і зупинення провадження у справі №914/1719/15.

Відтак, заява позивача (вх.№3874/15 від 01.09.15р.) про зупинення провадження у справі №914/1719/15 задоволенню не підлягає .

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання договору №1655/Г від 11 грудня 2014 року про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним.

Згідно норми ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об»єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом України „Про теплопостачання" також передбачено, що „Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу" (п. 4 ст. 19 Закону).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п. 2 ст. 275 ГК України).

Згідно Правил користування тепловою енергією затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) - правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з п. 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов»язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Позивач вважає, що на відповідача в силу вказаних норм покладено обов»язок укласти з теплопостачальною організацією договір про постачання теплової енергії в гарячій воді на умовах, викладених позивачем в проекті договору №1655/Г від 11 грудня 2014 року.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору.

Згідно із ч.ч. 3, 6 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язком для суб»єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»ктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування; суб»єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв»язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб»єкти зобов»язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов»язкові умови таких договорів.

За змістом ч.1 ст.187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов»язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних , господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхніх прав та обов»язків.

Статтею 19 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.3 цього ж Закону передбачений обов»язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основаі типового договору. Цей обов»язок відповідає зустрічному обов»язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання у мов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому випадку узгодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 2 статті 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб»єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Виходячи з аналізу вказаних норм права, слід дійти висновку, що проект договору повинен бути розроблений та відповідати типовому договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови. При цьому повинні бути дотримані умови, які забезпечують захист кінцевих споживачів послуг.

Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Мінічтрів України від 21.07.2005 року №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року №933).

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо запропонований виконавцем договір відповідає типовому договору, є обов»язком споживача.

Отже, проект договору повинен бути розроблений та відповідати Типовому договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець (ст.179 ГК України) забороняє відступати від змісту типового договору. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови.

Тільки у цьому випадку укладення договору є обов»язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст.ст.627,630 ЦК України та ст.ст.19,20 Закону україни «Про житлово-комунальнгі послуги».

21 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України №630 «Про правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» було затверджено Типовий договір про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.

Пункт 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі Правила) встановлює, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії відноситься до комунальних послуг

В Законі України «Про житлово-комунальні послуги» від 21 червня 2004 року Розділом VI передбачено порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг. Так статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

21 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 630 «Про правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» було затверджено Типовий договір про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.

Дослідивши умови запропонованого позивачем проекту договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1655/Г від 11 грудня 2014р., суд встановив, що даний проект не містить ряд істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, які встановлені ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема у договорі не визначено предмет договору, не визначені тарифи та їх складові на кожну з житлово-комунальних послуг.

Так, в Типовому договорі предмет договору визначений наступним чином: «Виконавець зобов»язаний надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов»язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах,що передбачені договором».

Предмет проекту договору від 11 грудня 2014 визначений наступним чином: «За цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати Споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов»язується отримувати та оплачувати теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором».

Слід зазначити, що відповідно до умов договору виконавець «бере на себе зобов»язання постачати теплову енергію в гарячій воді споживачу», що відрізняється від предмету, який міститься в типовому договорі.

В типовому договорі у розділі «Предмет договору» повинні бути визначені суб»єкти користування послугами, характеристика об'єкта надання послуг,характеристика засобів обліку води і теплової енергії, тарифи на послуги та їх загальна вартість, розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору, у тому числі за : централізоване постачання гарячої води в грн. за куб.метр, централізоване опалення в грн. за кв.метр (куб.метр) , наявність пільг з оплати послуг (назва законодавчого акта, відсотків).

Проте, проект договору від 11 грудня 2014 року не містить характеристики суб»єкта користування послугами (власник, наймач, орендар; характеристики об»єкта надання послуг ( опалювальна площа (об»єм) нежитлових приміщень площею (?) кв.м.); характеристики засобів обліку води і теплової енергії (порядковий номер, вид засобу обліку води і теплової енергії, заводський номер, місце встановлення тощо); визначені тарифи та їх складові на кожну з послуг , їх загальна вартість і вартість кожної складової ( з централізованого постачання гарячої води (?) грн.; з централізованого опалення (?) грн. ); розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору ( ? ) грн.( централізоване постачання гарячої води (? ) грн. за ( ?) куб.м., централізоване опалення(? ) грн. за ( ?) кв .м.

Проект договору ( в розділі предмет договору) не містить відомостей про наявність пільг з оплати послуг (назву законодавчого акта, відсотків).

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( із наступними змінами) ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Споживачем у проекту договору вказано Львівську обласну організацію Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Також, договором не передбачено порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі.

В пункті 6.1.,6.3 проекту договору зазначено, що розрахунки за даним договором здійснюються у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими не забороненими законодавством формами. Споживач до 15-го числа місяця , наступного за розрахунковим періодом ( згідно п.6.2 розрахунковий період – це календарний місяць) сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Проте, пунктом. 3.2.2. проекту договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Крім того, « вартість фактично спожитої теплової енергії « не включає в себе звільнення від плати за користування комунальними послугами в межаз середніх норм споживання, передбачене ч.2 ст.20 20 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Обов'язки споживача викладені у 18 пунктах договору, а обов'язки Теплопостачальної організації лише у 5 пунктах договору.

В типовому договорі зазначено, що виконавець зобов'язаний: утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень кількісних і якісних показників надання послуг у строки, встановлені згідно із законодавством; звільняти від сплати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за [перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт; своєчасно проводити за власний рахунок роботи з усунення виявлених несправностей, пов»язаних з отримання послуг, що виникли з його вини.

В проекті договору вищенаведені обов'язки теплопостачальної організації не передбачені.

Обов»язки споживача викладені у 18 пунктах договору, а обов»язки теплопостачальної організації у 5 пунктах договору.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проект договору від 11 грудня 2014 року не містить ряд істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, які встановлені ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вказаний проект договору не відповідає Типовому договору Про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджений 21 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 630 «Про правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води».

Суд звертає увагу, що в пункті 10.1. проекту договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання. У відповідності до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди, що умови договору застосовуються до відносин між с ними, які виникли до його укладення, а саме з 01 вересня 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно до ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішення суду, яким вирішене питання про переддоговірний спір, вважається днем укладення господарського договору.

Дія договору на відносини, які виникли до його укладення, може бути поширена лише за згодою сторін. Проте, відповідач не надавав згоди на поширення дії договору з 01.09.2011 року, а позивач був не позбавлений права та можливості звернутись з відповідним позовом починаючи з вересня 2011 року.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

Як визначено в ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відтак, юридична особа має право вибору контрагента та визначення умов договору.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача обов'язку з укладання договору №1655/Г від 11 грудня 2014 року про постачання теплової енергії в гарячій воді в запропонованій редакції, оскільки наданий позивачем проект договору за своїм змістом суперечить нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В даному випадку, невідповідність запропонованого позивачем проекту договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1655/Г від 11 грудня 2014 року вимогам закону, а також відсутність ряду істотних умов, які є необхідними для даного виду договору, свідчить про неукладеність договору та не породжує наслідків його примусового укладення в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що згідно із ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочини від імені юридичних осіб вчиняться їх органами, які діють відповідно до установчих документів та закону ( ст.92 ЦК України).

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов»язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Наявними у справі документами, у тому числі й Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим судом для доручення до матеріалів справи, підтверджується , що керівником Львівської обласної організаціє Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) є Равлінко Ігор Ярославович, відтак є особорю, яка наділена повноваженнями вчиняти правочини від імені юридичної особи (відповідача) .

Однак, як вбачається з проекту договору №1655/Г від 11 грудня 2015 року головю Львівської обласної організаціє Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) вказана інша особа, Магеровський Михайло Львович, який не обіймає посади керівника відповідача і, відповідно, не наділений повноваженнями вчиняти правочини від імені відповідача.

Згідно із Правилами користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 споживач теплової енергії – фізична особа, яка є власником будівлі або суб»єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Позивач, як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих ним пояснень стверджує, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» надаються відповідачу послуги по постачанню теплової енергії , починаючи з 01.09.2011 року і станом на час звернення з позовом до суду та що відповідач споживає надані послуги з теплопостачання, хоча договір між позивачем та відповідачем не укладено.

З матеріалів у справі вбачається, що між Львівським комунальним підприємством «№502» (покупець) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальна організація) 12 вересня 2002 року укладено Договір №3343/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п.10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2013 року Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.( п.10.4). Відповідно до п.10.2 договір припиняє свою дію у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін. Енергопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію в гарячій воді до наступних об»єктів покупця : ж/б і Організація ветеранів Афганістану , які знаходяться за адресою вул.Шота Руставелі 1 (додаток №1 до договору №3343/Л від 12.09.2002р.).

15.03.2007 року , згідно розпорядження №111, Личаківська районна адміністрація розпорядилась припинити діяльність ЛКП «№502» шляхом його приєднання до ЛКП «№503» з 01.04.2007р., встановити територію обслуговування ЛКП №503» після приєднання до нього ЛКП №» 502» у встановлених межах ( до цієї території включено і буд1 по вул.Шота Руставелі у м.Львові).

Рішенням №801 від 02.09.2011 року «Про результати розгляду основних показників фінансово-господарської діяльності львівських комунальних підприємств за 10е півріччя 2011 року» покладено на Департамент житлового господарства та інфраструктури обов»язок завершити процес переукладення прямих угод ЛМКП «Львівтеплоенерго» з орендарями та власниками нежитлових приміщень, що знаходяться у будинках житлового фонду ( п.3.6 Рішення).

Листом №91 від 17.05.2011 р. Львівське комунальне підприємство «№ 503» звернулось до директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» , у якому посилаючись на те, що Львівська обласна організація Української Спілки ветеранів Афганістану має значну заборгованість станом на 1.05.2011 р. за спожиту теплову енергію та ухиляється від підписання договору на теплопостачання безпосередньо з ЛМКП «Львівтеплоленерго», просило з 20.05.2011р. від»єднати приміщення Львівської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану на вул.Руставелі,1 від загально будинкової системи теплопостачання. (Лист отриманий ЛМКП «Львівтеплоенерго» 17.05.11 р. і зареєстрований за вх.№1230).

У службовій записці за №156 від 04 серпня 2011 року на ім»я директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» п.С.Пакіжа начальник відділу збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго» Г.П.Пакупець (посилаючись і на лист ЛКП «№503» №91 від 17.05.2011р, який був долучений до службової записки) просить терміново дати вказівку працівникам Галицького МТМ терміново від»єднати приміщення ЛОО Української спілки ветеранів Афганістану по вул.Шота Руставелі 1, від споживання теплової енергії від джерел ЛМКП «Львівтеплоенерго», оформити відповідний акт і передатий його у ВОтаЗТЕ.

Зі змісту резолюцій посадових осіб ЛМКП «Львівтеплоенерго» на зазначеному листі вбачається , що звернення ЛКП «№503» та висновок спеціаліста енергопостачальної організації у службовій записці розглянуті керівництвом ЛМКП «Львівтеплоенерго» позитивно, оскільки лист ЛКП №503» взято на контроль до поступлення акту.

01.10.2012 року між ЛКПП «№503» та ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено договір №4965/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді, чинний з моменту його підписання згідно п.10.1. Відповідно до п.11.3 зазначеного договору , теплопостачальна організація і споживач дають згоду на припинення дії низки договорів, серед яких і договір №3343/Л від 12.09.2002 року, з моменту укладення договору №4965/Г. В переліку об»єктів у Додатку №1до договору №4965/Г – ж/б без кв. 5,6,46,17,20,48,26,4,12,28,19,47,42,10 за адресою Шота Руставелі, 1.

22.07.2015 року комісією в складі працівників ЛМКП «Львівтеплоенерго», ЛКП «№503» та відповідача, Львівської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, проведено обстеження приміщення , яким користується відповідач за адресою вул.Шота Руставелі буд.№1 за результатами якого встановлено , що приміщення складається з коридору, санвузла і 4-х кімнат, та що в даному приміщенні прилади опалення ліквідовані, через 3-и кімнати проходить зворотня магістраль будинкової системи центрального опалення діаметром 50мм, довжиною 11 метрів. Через 4-у кімнату проходить зворотня магістраль діаметром 25 мм і довжиною 3,5 метра.

Те, що у приміщеннях відповідача ліквідовані прилади опалення (демонтовані радіатори опалення) стверджує і сам позивач а також підтверджується ним у акті обстеження від 22.07.2015 року приміщень відповідача та у позовній заяві від 01.09.2015 року, яка подана на розгляд до господарського суду Львівської області, і у якій ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить суд зобов»язати Львівську обласну організацію Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) привести систему централізованого опалення до попереднього стану, а саме приєднати радіатори опалення до стояків централізованої системи опалення.

Системою опалення називається комплекс пристроїв, що виконують функцію опалення .

У Законі України «Про житлово-комунальні послуги» визначено термін «централізоване опалення», - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях, яка надається виконавцем із використанням систем теплопостачання.

Основне призначення систем опалення – підтримання внутрішньої температури повітря у приміщеннях, відповідно до встановлених норм і стандартів.

Централізованою системою опалення називається такий пристрій, при якому тепло виробляється у певному центрі ( наприклад, в центральній котельні), а теплоносій по трубопроводах передає тепло нагрівальним приладам, встановленим в окремих приміщеннях.

До нагрівальних приладів зокрема, належать радіатори, влаштування та принцип дії яких полягає у тому, що нагрітий до необхідної температури теплоносій надходить в радіатор, забезпечуючи нагрівання його поверхні, і як наслідок тепле повітря від радіатора заповнює приміщення.

Споживання теплової енергії можливе лише при наявності підключення до системи центрального опалення. Позивачем не спростовано належними доказами факт відключення відповідача від мереж центрального опалення, а відтак, не підтверджено доводів про надання послуг з теплопостачання відповідачу і споживання таких послуг останнім.

Виходячи із наведеного, відповідач не є споживачем послуг з постачання теплової енергії, в розумінні положень чинного законодавства, які наведені вище в рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшла висновку, про безпідставність позовних вимог в зв'язку з їх документальною та матеріальною необґрунтованістю. Позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,22, 32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85ГПК України, суд,-

Вирішив:

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.09.2015р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.