Ухвала суду № 50058913, 07.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2015 р. Справа№ 914/1044/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали

заяви Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області

про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р.

у справі № 914/1044/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м.Львів

про стягнення 6 234 087,39 грн.

За участю представників:

від заявника (боржник): Боржієвська Л.А. – представник (довіреність б/н від 15.07.2015р.);

від стягувача (ПАТ “НАК “Нафтогаз України”): Конопліцький І.В. – головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень управління судової роботи юридичного департаменту (довіреність №14-10 від 14.01.2015р.);

від третьої особи (ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”): не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. у справі № 914/1044/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” про стягнення 6 234 087,39 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2015р. прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд на 07.09.2015р.

Представник заявника подав клопотання (вх.№37300/15 від 07.09.2015р.) яким просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: копію звіту про фінансові результати за 2014р.; копію звіту про фінансові результати за I півріччя 2015р.; копію довідки щодо кредиторської заборгованості вих..№01/2217 від 02.09.2015р.; копію пояснення до звіту про фінансові результати за 2014р.; копію генерального договору кредитної лінії №70 від 30.10.2012р.; копії додаткових договорів №70/16 до генерального договору кредитної лінії №70 від 30.10.2012р., а саме: від 15.07.2015р., від 12.08.2015р., від 13.08.2015р.

У судовому засіданні представник заявника заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. підтримав повністю, просив її задоволити з підстав викладених у заяві.

Представник стягувача в судове засідання з’явився, подав заперечення на заяву боржника (вх.№37311/15 від 07.09.2015р.), в якому просить відмовити у її задоволенні з підстав викладених у запереченні.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду від 28.08.2015р. не повідомила. Про призначення заяви до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2015р. була належним чином повідомлена, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79039 0466852 0 від 28.08.2015р. – вручено 02.09.2015р.

Станом на 07.09.2015р. від третьої особи нормативно та документально обґрунтоване пояснення, щодо поданої заяви, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду заяви не надходили. Слід зазначити, що ухвалою суду від 28.08.2015р. явка третьої особи не визнавалась обов’язковою.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, надавши оцінку доказам долученим на підтвердження обставин наведених у ній, заслухавши представників заявника та стягувача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. у справі №914/1044/13-г позовні вимоги ПАТ “Національна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково. Стягнуто з КП “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради на користь ПАТ “Національна компанія “Нафтогаз України” 5 275 967,55 грн. основного боргу, 68 907,35 грн. пені, 228 799,45 грн. три проценти річних, 40 246,90 грн. інфляційних нарахувань та 68 820,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Вищевказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р, відтак набрало законної сили, у зв’язку з чим господарським судом Львівської області 23.07.2013р. видано наказ (бланк № 0036673).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. залишено без змін, а касаційну скаргу ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” без задоволення.

23.07.2013р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. видано відповідний наказ (бланк №0036673).

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на виконання судового наказу № 914/1044/13-г було відкрито виконавче провадження № 39484140, про що старшим державним виконавцем Тетюком Р.М. 27.08.2013р. прийнято відповідну постанову, якою боржнику надано можливість у строк до 03.09.2013р. добровільно виконати своє зобов’язання.

05.09.2013р. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийняв постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 39484140 на підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 закону України “Про виконавче провадження”.

12.02.2014р. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийняв постанову про поновлення виконавчого провадження у зв"язку із виходом терміну перебування КП "Дрогобичтеплоенерго" у реєстрі підприємств, які перебувають у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

04.09.2014р. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийняв постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 39484140 на підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 закону України “Про виконавче провадження”.

27.07.2015р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області - Тетюком Р.М. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №39484140 відповідно до частини ч.3 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” із змінами, внесеними згідно із Законом № 423-VIII (423-19) від 14.05.2015р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.08.2015р. скаргу КП “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради від 28.07.2015р. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задоволено та визнано недійсною постанову, винесену 27.07.2015р. Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про поновлення виконавчого провадження ВП №39484140, а дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, щодо поновлення виконавчого провадження незаконними.

Комунальне підприємство “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради користуючись своїм процесуальним правом, наданим ст.121 ГПК України, просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. у справі №914/1044/13-г, строком на 120 календарних місяців в рівних частинах щомісячно, з моменту винесення ухвали господарським судом Львівської області, мотивуючи тяжким фінансовим станом підприємства, яке функціонує на межі банкрутства.

В підтвердження обставин наведених у заяві боржник подав фінансовий звіт за 2014р.; звіт про фінансові результати за I півріччя 2015р.; довідку щодо кредиторської заборгованості вих.№01/2217 від 02.09.2015р.; пояснення до звіту про фінансові результати за 2014р., звіт про фінансові результати за 2014р.; звіт про фінансові результати за I півріччя 2015р.; довідку щодо кредиторської заборгованості вих.№01/2217 від 02.09.2015р.; генеральний договір та додаткові договори до договору кредитної лінії №70 від 30.10.2012р.

В обгрунтування підстав для розстрочки виконання рішення заявник вказує на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду та практично роблять його неможливим, а саме:

1. Комунальне підприємство працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджет та інші. Затверджені тарифи для населення за 1 Гкал теплової енергії в розмірі 727,51 грн. (тариф введений в дію з 08.05.2015 року). До цього діяв тариф в розмірі 434,79 грн., рівень відшкодування, яких становить 76 % фактичної собівартості.

2. Дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.08.2015 року становить 8 428,4 тис. грн., в тому числі населення - 6 396,7 тис. грн., державний бюджет - 497,6 тис. грн., місцевий бюджет - 264,2 тис. грн., інші споживачі - 1 269,9 тис. грн.

3. Станом на 01.08.2015 року невідшкодована різниця у тарифах для населення становить 5158,587 тис. грн., невідшкодована різниця у тарифах для бюджетних установ - 6043 тис. грн.

4. Заборгованість за природний газ, спожитий станом на 01.01.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), і не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" становить 14247,42995 тис. грн.

5. Сума нарахованої пені, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань станом на 01.01.2014 року становить 5010,33596 тис. грн.

6. Заборгованість за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), і не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" становить 2948,68464 тис. грн.

7. Згідно довідки про стан претензійно-позовної роботи станом на 01.08.2014 року, у Дрогобицький міськрайонний суд подано 493 заяви про видачу виконавчих листів про стягнення заборгованості з фізичних осіб на суму 2320,5 тис. грн.

У ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції відкрито 388 проваджень на суму 2797,6 тис. грн., про стягнення боргу з фізичних осіб та 10 проваджень про стягнення боргу з юридичних осіб на суму 1634,0 грн.

Крім того, заявник, звертає увагу суду на те, що КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради є включеним до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005 року. Та зазначає, що на момент подання цієї заяви КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради не виключено з вищезазначеного Реєстру.

Стягувач у своєму запереченні зазначає, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як суб'єкт господарювання державного сектору економіки, яка забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави. Відповідно до Статуту позивача, реалізація імпортного природного газу суб'єктам господарювання є однією з основних видів діяльності позивача.

За спірним договором постачався імпортований природний газ, закуплений позивачем за зовнішньоекономічними контрактами, умовами яких встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України.

Саме тому, позивач розраховує на те, що вчасне виконання боржником своїх зобов'язань перед позивачем, в тому числі за судовими рішеннями, мінімізує ризик невчасних розрахунків компанії за поставлений за зовнішньоекономічними контрактами імпортований природний газ, зменшить можливі фінансові втрати позивача та позбавить необхідності залучати комерційні кредити для розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Крім того, стягувач у своєму запереченні зазначає, що наслідком невчасних та неповних розрахунків контрагентів позивача за надані ним послуги стало залучення позивачем довгострокових кредитів, обтяження за якими станом на 01.10.14 року становлять 129 536 234,00 тис. грн., в підтвердження чого долучив консолідований баланс підприємства позивача.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, заслухавши представників заявника та стягувача, оцінивши докази подані в підтвердження обставин, якими обґрунтована заява, враховуючи подане стягувачем заперечення, суд дійшов висновку висновку відмовити у задоволенні заяви повністю.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Як вказано у п.п.7.2. п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Комунальне підприємство “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради не подало доказів, які підтверджують можливість виконання рішення суду протягом 120 календарних місяців, не обґрунтувало, яким чином розстрочка виконання рішення суду надасть можливість покращити важке фінансове становище протягом 120 календарних місяців та виконати рішення суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача виникла за період з 30.11.2011р. по 30.04.2012р., має тривалий характер, більше 3 років відповідачем не виконуються грошові зобов’язання, у боржника було достатньо часу на погашення заборгованості частинами.

Слід зазначити, що обов'язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які до того ж мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

При розгляді заяви слід відзначити припис ч. 2 ст. 193 ГК України, згідно з яким кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід зазначити, що фінансове становище стягувача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання заявником рішення у даній справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Як стягувач, так і боржник несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання боржником зобов'язань з оплати отриманого природного газу негативно відображується на фінансовому стані стягувача. А подальше ухилення боржника від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси стягувача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Слід зазначити, що кожний суб’єкт господарювання наділений правом звернутися до суду за захистом його порушених, оспорюваних або не визнаних інтересів. Процесуальний зміст права на судовий захист суб’єктів господарювання можна поділити на основні елементи, а саме: - звернення суб’єкта до суду з вимогами про захист порушених прав та оспорюваних інтересів, викладеними у позовній заяві, яка у встановленому законом порядку подається до суду; - користування усіма процесуальними правами під час розгляду судом справи, які гарантовані відповідно до процесуального законодавства: - оскарження судового рішення до апеляційної та касаційної інстанції; - виконання судового рішення, яке є завершальним у структурі права особи на судовий захист і, власне, є тією метою, заради якої особа звертається до суду з позовом. Без права на виконання судового рішення структура права на судовий захист не мала б логічного завершення і мотивації. Тому судове рішення має бути виконаним, адже без цього судовий процес є незавершеним.

Слід зазначити, що 04.09.2014р. постановою державного виконавця виконавче провадження ВП № 39484140 з примусового виконання наказу №914/1044/13-г від 23.07.2013р. зупинено до 01.01.2016р. у зв’язку з внесенням КП "Дрогобичтеплоенерго" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Тому загрози арешту рахунків державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду, і як наслідок, зупинення діяльності підприємства на сьогодні немає, адже виконавче провадження зупинено. Боржник має можливість добровільно сплачувати свій борг перед позивачем.

Заявником не доведено, що ті обставини, які на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться у майбутньому після можливого розстрочення та нададуть змогу виконати рішення в повному обсязі.

Разом з тим, наведені заявником обставини слід розглядати як наслідки ведення ним господарської діяльності, яка за своєю правовою природою є підприємницькою діяльністю, що здійснюється в тому числі на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 ГК України).

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”. Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном. Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 07.10.2012 р. у справі №5015/5801/11, у постанові від 17.12.2012 р. у справі №31/282.

Заявником не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Отже, тривале невиконання рішень національних органів, які набрали законної сили, у встановленому законом порядку, протягом розумного строку, порушують п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідають судовій практиці Європейського суду (“Ткаченко проти України”, “Кисельов проти України”) (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 30.10.2013 № 01-06/1556/13).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст.115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. у справі №914/1044/13-г.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2013р. у справі №914/1044/13-г на 120 календарних місяців відмовити повністю.

2. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані у ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно вимог ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя Сухович Ю.О.