Рішення № 50058562, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015

Справа №910/17610/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпром»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Твич»

Про стягнення 65 164,01 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Євтушенко О.В. представник за довіреністю № б/н від 01.02.14.

Від відповідача: Похилько О.В. представник за довіреністю № б/н від 24.07.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпром» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твич» (далі – відповідач) про стягнення 106 250,41 грн., а саме: 69 082,50 грн. – основного боргу, 1 706,69 грн. – 3% річних, 35 461,22 грн. – збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.15. порушено провадження у справі № 910/17610/15 та призначено її до розгляду на 28.08.15.

20.08.15. відповідачем через відділ діловодства суд убуло подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Твич» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 03.09.15.

В судовому засіданні 03.09.15. позивачем підтримано подану ним 01.09.15. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 65 164,01 грн., а саме: 27 996,10 грн. – основного боргу, 1 7063,69 грн. – 3% річних, 34 461,22 грн. – збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 03.09.15. позивачем подано письмові пояснення по справі та підтримано позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення.

В судовому засіданні 03.09.15. відповідач подав письмові пояснення по справі та проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17610/15.

В судовому засіданні 03.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

01.04.14. між позивачем (далі – Постачальник) та відповідачем (далі – Покупець) було укладено Договір поставки № 101-142-ДА14 (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується поставити товар згідно із замовленням Покупця, а Покупець прийняти його відповідно до накладних та Протоколу узгодження цін, що є невід’ємною частиною Договору, та оплатити товар у строки, зазначені в п. 3.2 Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 4.16 з моменту підписання (01.04.14.) і діє до 31.12.14. Якщо за 20 календарних днів до закінчення дії Договору жодна зі сторін не відмовляється від Договору, він вважається продовженим на один календарний рік (п. 4.17 Договору).

Відповідно до п. 2.8 Договору Постачальник здійснює поставку товару згідно з графіком поставок з наданням Покупцеві наступних документів: видаткова накладна, податкова накладна, посвідчення про якість, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору у 2014 році позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, на загальну суму 137 082,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Податкові накладні складені на виконання зобов’язань за Договором та довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача, наявні в матеріалах справи.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов’язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання продукції відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов’язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов’язань з поставки продукції на загальну 137 082,50 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати, відтак, обов’язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

Загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого за всіма разом узятими накладними до Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору (з врахуванням додаткової угоди від 01.04.14. до Договору), Покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. Оплата може здійснюватись в тому числі й шляхом готівкових розрахунків, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.3 Договору, у випадку не виконання Постачальником п. 2.8; п. 2.11; п. 2.12; п. 3.5 оплата за товар затримується до виконання перерахованих вище пунктів.

У відповідності до реєстру платіжних документів та платіжних доручень, відповідачем було сплачено 109 086,40 грн. за поставлений позивачем за Договором товар.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Стосовно викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача, суд відзначає, що відсутність реалізації відповідачем поставленого позивачем товару не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

До того ж, господарський суд вказує, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст. 631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.

Отже, обов’язки контрагентів повинні бути виконані саме в межах строку дії Договору, який відповідно до п. 4.16 Договору закінчився ще 31.12.14.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за Договором та не оплачено відповідачем на загальну суму 27 996,10 грн., настав.

Стосовно наданого відповідачем до матеріалів справи листа № 119 від 02.09.15. з вимогою до позивача забрати залишки товару, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 2.13 Договору, якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, Покупець має право повернути його Постачальникові, попередньо повідомивши про це Постачальника. Повернення нереалізованого товару здійснюється в присутності відповідальних представників Покупця й Постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів з моменту виставлення вимоги в письмовій формі. Коригуючі накладні Постачальник зобов'язаний надати протягом 5 (п'яти) робочих днів.

При цьому, вимога відповідача датована 02.09.15., та станом на день прийняття рішення в даній справі 03.09.15., не сплив семиденний строк, встановлений п. 2.13. Договору.

Крім того, судом враховано, що відповідно до п. 3.4 Договору, за взаємною домовленістю сторін розрахунки можуть проводитися шляхом заліку взаємних вимог, про що складається додаткова угода до Договору. Проте, жодної додаткової угоди про залік взаємних вимог сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 27 996,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 1 706,69 грн. – 3% річних та 35 461,22 грн. – збитків від інфляції, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснені відповідачем часткові проплати платіжними дорученнями поставленого позивачем товару не містять призначень платежу із зазначенням того, яка сама видаткова накладна оплачується, а містять лише посилання на Договір, а встановити періоди для нарахування 3% річних та збитків від інфляції з врахуванням часткових проплат з моменту настання строку виконання кожної видаткової накладної є неможливим.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем розрахунків, 3% річних та збитки від інфляції він нараховує станом на 25.06.15. Станом на вказану дату з врахуванням здійснених відповідачем проплат, борг відповідача становив 69 082,50 грн. При цьому, остання часткова проплата, в межах встановленого позивачем періоду, була здійснена 08.09.14.

Отже, суд вбачає за можливе здійснити перерахунок 3% річних та збитків від інфляції на суму 40 939,97 грн. (сума поставок, здійснена до 08.09.14.) за період з 09.09.14. по 25.06.15.

Після здійснення власного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 218,60 грн. – збитків від інфляції та 975,83 грн. – 3% річних. В іншій частині в розмірі 730,86 грн. - 3% річних та 15 242,62 грн. - збитки від інфляції нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твич» (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима № 6 (літери Б, Б’); ідентифікаційний код 39118195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпром» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, б. 5; ідентифікаційний код 19155069) 27 996 (двадцять сім тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 10 коп. – основного боргу, 20 218 (двадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 60 коп. – збитків від інфляції, 975 (дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 83 коп. – 3% річних, 1 379 (одну тисячу триста сімдесят дев’ять) грн. 14 коп. – витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко