Рішення № 50058560, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015

Справа №910/15571/15

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про

відшкодування шкоди в сумі 6 924,62 грн.

Суддя

Борисенко І.І.

Представники:

від позивача –

Юхименко С.Ю., за довіреністю;

від відповідача –

Ліповуз Д.І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6 924,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач проти позову заперечив, послався на те, що останнім було розглянуто вимогу позивача про виплату страхового відшкодування за результатами чого було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 10 047,43 грн. Вказана сума була перерахована на рахунок позивача згідно платіжного доручення №11190 від 10.04.2015р. В задоволенні іншої частини заявленої суми відповідачем було відмовлено оскільки, відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягає оцінена шкода з урахуванням зносу. За розрахунком відповідача застосувавши значення «Ез» (0,61) для нових складників, які підлягають заміні при ремонті автомобіля «Тойота» вартість матеріального збитку, що прирівнюється вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 13 629,67 грн. Також, відповідач у відзиві вказав, що згідно звіту №ЦВ/14/1813 ТОВ «Експертум-АВЕ», ринкова вартість «Тойота» складає 453 970,44 грн., страхова сума згідно наданого договору страхування ПрАТ «УПСК» складає 360 000 грн., що дорівнює 79% дійсної ринкової вартості ТЗ. На думку відповідача розрахунок розміру страхового відшкодування складений виходячи зі застосуванням пропорційності відповідно до вимог Закону України «Про страхування» та згідно умов наданого Договору страхування (13 629,67*79%= 10 767,43 грн.), з урахуванням того, що наданий договір страхування передбачає франшизу в розмірі 720,00 грн., сума яка має бути сплачена в порядку регресу на думку відповідача дорівнює 10 047,43 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2015р. за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2014р. в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля “Порше”, д.р.н. АА0772СК, яким керував Пасічник О.В. та автомобіля «Тойота» д.р.н. АА3900НТ.

Причиною ДТП стало те, що водій Пасічник О.В., керуючи автомобілем “Порше”, д.р.н. АА0772СК не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота» д.р.н. АА3900НТ, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №9476275 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Шевченківського районного суду міста Києва (справа №761/39022/14-п (провадження 3/761/150/2015), копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота» д.р.н. АА3900НТ (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 05.09.2014р. №АЗ-000/054/140000247.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 05.09.2014р. №АЗ-000/054/140000247, страхового акту №КАСКО/054/000/14/0150 від 29.12.2014р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16 972,05 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №41497 від 29.12.2014р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля “Порше”, д.р.н. АА0772СК, яким керував Пасічник О.В., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва (справа №761/39022/14-п (провадження 3/761/150/2015).

На час скоєння вищевказаної ДТП (16.12.2014р.) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб під час експлуатації автомобіля «Порше», д.р.н. АА0772СК, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АІ/609828 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза – 0,00 грн., строк дії полісу з 12.11.2014р. до 11.11.2015р.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АІ/609828 покладено обов’язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Порше», д.р.н. АА0772СК, на час спірної ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №К-00001107 від 22.12.2014р. складає 17 692,05 грн. Відповідно до акта виконаних робіт (здачі-прийняття робіт) №К-00000512 від 31.12.2014р. складає 17 692,05 грн.

При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).

Відтак, реальний розмір витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Тойота» д.р.н. АА3900НТ, склав 17 692,05 грн., відповідно до акта здачі-прийняття робіт №К-00000512 від 31.12.2014р. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 16 972,05 грн. суду також доведений (підтверджується платіжним дорученням №41497 від 29.12.2014р.).

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України “Про страхування” страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачаться, що відповідач часткового сплатив суму матеріальної шкоди в розмірі 10 047,43 грн., про що свідчить розробка банківської виписки №001 від 10.04.2015р. та підтверджується сторонами по справі.

Як було зазначено раніше відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України “Про страхування”, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 21.4 п. б) договору добровільного страхування від 05.09.2014р. №АЗ-000/054/140000247, сторонами договору досягнуто згоди, що розмір збитків може визначатися страховиком на підставі кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлення та інших документів, які підтверджують вартість відновлювального ремонту. Зазначені документи приймаються страховиком зав умови, що з ним було письмово узгоджено вибір станції технічного обслуговування для ремонту застрахованого ТЗ.

Виходячи з вищевикладеного, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що відповідач неправомірно здійснює перерахування суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування від 05.09.2014р. №АЗ-000/054/140000247, укладеного між позивачем та страхувальником. Сума страхового відшкодування виплачена позивачем (страховиком) своєму страхувальнику на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування від 05.09.2014р. №АЗ-000/054/140000247, страхового акту №КАСКО/054/000/14/0150 від 29.12.2014р.

Щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу «Ез» для нових складників, які підлягають заміні при ремонті автомобіля «Тойота» д.р.н. АА3900НТ, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд вказує, що наданий позивачем Звіт від 26.12.2014р. №01161_14 та наданий відповідачем Звіт від 09.04.2015р. №ЦВ/14/1813 є попередніми оціночними документами, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. До того ж, Законами України «Про страхування» та «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов’язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Відповідно до звіту від 26.12.2014р. №01161_14 експертом було визначено, що строк експлуатації автомобіля «Тойота» д.р.н АА3900НТ склав 7,07 року, дата виготовлення значиться 01.12.2007р.

В матеріалах справи наявний запит позивача адресований експерту, який проводив автотоварознавчу експертизу, за результатом якого було складено звіт №01161_14, та просив повідомити на підставі яких документів було визначено строк експлуатації «Тойота»; чи можливо визначити точну дату виготовлення ТЗ включаючи день, місяць, рік виготовлення.

Згідно відповіді оцінювача, який міститься в матеріалів справи дата виготовлення визначена на підставі даних заводу виробника, який зафіксований у VIN-коді ТЗ, за допомогою мережі Інтернет та програмного комплексу Audatex. На підставі вищенаведеного можливо визначити дату виготовлення ТЗ з точністю до місця та року яка лежить у інтервалі дат з 01.12.2007р. до 31.01.2008р., а визначити точну дату (включаючи день, місяць, рік) використовуючи доступні оцінювачу ресурси неможливо.

Таким чином з наявних матеріалів справи за відсутністю можливості встановити точну дату виготовлення пошкодженого автомобіля, суду не доведено те, що строк його експлуатації перевищив 7 років, відповідно до п/п «б», п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 16 972,05 коп., з яких відповідачем сплачено 10 047,43 грн.

Відтак, суд вважає обґрунтовані позовні вимоги про стягнення з відповідача решти несплаченої сими страхового відшкодування в розмірі 6 924,62 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АІ/0609828 та положення статей 12, 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статей 9, 27 Закону України “Про страхування”, статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (16 972,05 грн.), з урахуванням того, що франшиза за полісом №АІ/0609828 дорівнює 0,00 грн., та за мінусом вже сплаченої відповідачем суми в розмірі 10 047,43 грн. тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 6 924,62 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю в заявленій сумі 6 924,62 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) 6 924 (шість тисяч дев’ятсот двадцять чотири) грн. 62 коп. страхового відшкодування, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.08.2015

Суддя І.І. Борисенко