Рішення № 50058243, 12.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015

Справа №910/15874/15

За позовом Фізичної особи-підприємця Суліменка Віталія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхове товариство з додатковою відповідальністю “Глобус”

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Власюк К.П. – за договором про надання правової допомоги №001 від 05.05.2015р.;

від відповідача: Шаркаді І.І. – за довіреністю від 05.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2015 року Фізична особа-підприємець Суліменко Віталій Володимирович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхове товариство з додатковою відповідальністю “Глобус” (відповідач) про стягнення 15 150,00 грн. заборгованості за надані послуги, 8 843,68 грн. пені, 11 514,00 грн. інфляційних втрат, 1 181,50 грн. 3% річних, а також витрат на правову допомогу в розмірі 7 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором № 606 від 23 липня 2010 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату наданих йому позивачем послуг.

Позивач звернувся до суду із заявами про збільшення позовних вимог від 22 липня 2015 року та від 04 серпня 2015 року. На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає вказані заяви до розгляду, у зв’язку із чим позовні вимоги складаються з 15 150,00 грн. заборгованості за надані послуги, 10 437,54 грн. пені, 11 620,05 грн. інфляційних нарахувань та 1 261,19 грн. 3% річних.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/15799/15-г. Розгляд справи призначено на 27.06.2015р.

В судовому засіданні 27.06.2015 року у справі оголошено перерву до 12.08.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2010 року між відповідачем (далі – замовник) та позивачем (надалі – виконавець) (разом – сторони) укладено Договір № 606 (далі – Договір або Договір про надання послуг, належним чином завірена копія договору в справі), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого, за цим договором виконавець зобов’язується на свій ризик виконати роботи, які передбачені цим договором, за замовленням замовника, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. Замовник замовляє виконавцю виконання робіт щодо «Кіа Ріо», державний реєстраційний номер АА 0606 ІС, а саме проведення перевірки обставин ДТП.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором № 606 від 23 липня 2010 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату наданих йому послуг, у зв’язку із чим просить стягнути з останнього 15 150,00 грн. заборгованості за надані послуги, 10 437,54 грн. пені, 11 620,05 грн. інфляційних нарахувань та 1 261,19 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві зазначив, що договором та актом не визначено ДТП, по якій проводилася перевірка, акт виконаних робіт підписано Абрамкіним Б.П. без підтвердження повноважень на вчинення вказаної дії, крім того, для проведення оплати виконаних робіт позивачем необхідно надати акт виконаних робіт та звіт, проте, останнього документу відповідачу не надано. Також відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 23.07.2010 року між сторонами укладено Договір № 606, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого, за цим договором виконавець зобов’язується на свій ризик виконати роботи, які передбачені цим договором, за замовленням замовника, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. Замовник замовляє виконавцю виконання робіт щодо «Кіа Ріо», державний реєстраційний номер АА 0606 ІС, а саме проведення перевірки обставин ДТП.

Згідно з п. 2.3. Договору за результатами виконання робіт виконавець повинен передати замовнику звіт та акт виконаних робіт.

За даним договором замовник виплачує виконавцю вартість робіт у розмірі 15 150,00 грн. без ПДВ. (п. 3.1. Договору про надання послуг).

На виконання умов Договору позивачем було передано акт виконаних робіт від 30 жовтня 2012 року за Договором № 606 від 23 липня 2010 року. Відповідно до вказаного акту виконавець передав, а замовник прийняв звіт про виконані роботи. Від відповідача акт виконаних робіт від 30 жовтня 2012 року підписано Абрамкіним Б.П., повноваження якого на вчинення зазначених дій підтверджуються довіреністю № 4308 ЮРС від 31 жовтня 2011 року та Договором-дорученням на посередницькі послуги старшого аварійного комісара від 28 травня 2009 року.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата за цим договором здійснюється замовником у день отримання звіту та акту виконаних робіт або у випадку безготівкового розрахунку протягом 3 банківських днів з моменту отримання виконавцем звіту та акту виконаних робіт.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач свого обов’язку щодо оплати наданих за Договором № 606 від 23.07.2010 року послуг не виконав, зворотного суду не довів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги що стягнення з відповідача 15 150,00 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за надані послуги, з урахуванням того, що в силу п. 3.2. Договору строк оплати наданих послуг настав 05.11.2012 року (03.11.2012 року є вихідним днем) суд дійшов висновку про його неправильність, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 1 258,90 грн. 3% річних та 11 359,62 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 10 437,54 грн. пені, з приводу якої суд відзначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання послуг у випадку порушення замовником строку сплати вартості робіт, проти строків, встановлених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 20% від суми заборгованості за кожний календарний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня.

Таким чином, з урахуванням того, що сторонами не передбачено продовження строку нарахування пені за Договором, а зазначення у договорі про нарахування пені за кожний день затримки оплати вартості наданих послуг не є таким продовженням, позивачем неправильно визначено період нарахування пені з 02.11.2012 року по 12.08.2015 року. З урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 3.2. Договору, період нарахування пені почався 05.11.2012 року та закінчився 05.05.2013 року.

Проте, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо пені, розглянувши яке, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом встановлено вище, що правильним періодом нарахування пені є період з 05.11.2012р. по 05.05.2013р., враховуючи спеціальний строк позовної давності в один рік щодо даної вимоги, суд дійшов висновку, що строк позовної давності в частині стягнення пені сплив 06.05.2014р., а тому визнається обґрунтованим клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені, що зумовлює залишення зазначеної вимоги без задоволення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 15 150,00 грн. заборгованості за надані послуги, 1 258,90 грн. 3% річних та 11 359,62 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимог відповідача про стягнення з відповідача витрат, понесених на послуги адвоката в розмірі 7 600,00 грн., суд повідомляє наступне.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4556 на ім`я Власюк Катерини Петрівни, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, посвідчення адвоката, Договір про надання правової допомоги № 001 від 05 травня 2015р. рахунок-фактуру № С-00000001 від 15 травня 2015 року, акт наданих послуг від 22 травня 2015 року, платіжне доручення № 336 від 20.05.2015р. на суму 7 600,00 грн. за надання правової допомоги.

Крім того, як зазначено у п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За таких обставин, враховуючи неспіврозмірність суми сплаченої за надання послуг адвокатом та ціною позову, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимоги про відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 2 776,85 грн., що складає 10% від розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБУС" (01010, м. Київ, Бутишев провулок, будинок 21/17 літера А, поверх 1, ідентифікаційний код 20448234), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця Суліменка Віталія Володимировича (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Костянтинівська, будинок 199, корпус Б, квартира 27, свідоцтво платника податків 2914206650, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця 20089268176), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 15 150,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто п’ятдесят гривень) заборгованості за надані послуги, 1 258,90 грн. (одна тисяча двісті п’ятдесят вісім гривень 90 копійок) 3% річних, 11 359,62 грн. (одинадцять тисяч триста п’ятдесят дев’ять гривень 62 копійки) інфляційних втрат, 1 318,81 грн. (одна тисяча триста вісімнадцять гривень 18 копійок) судового збору та 2 776,85 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 85 копійок) витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний рішення складено 31.08.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало