Ухвала суду № 50055180, 01.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів Кияшка О.А.,

Юденко

Т.М., Мороза І.М.,

при секретарі Сологуб В.І.,

за участю:

прокурора Ковальчука О.С.,

потерпілих ОСОБА_3,

законного представника

потерпілого ОСОБА_4,

представників потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2015 року, яким:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.

Патюки Козелецького району Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 в рахунок матеріальної шкоди 12 329 грн. 29 коп., в рахунок моральної шкоди 150 000 грн., а всього 162 239 грн. 29 коп.

Стягнуто з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди 35 003 грн. 58 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 в рахунок моральної шкоди 10 000грн,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 06.04.2013 року приблизно о 16 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Форд" д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною перехрестя вул. Здолбунівська та проспекту Григоренка в м. Києві, порушив вимоги п.п. 10.1., 16.6 Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.16.6 ПДР України - повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі світлофору, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виразилось в тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, рухаючись проїзною частиною вул. Здолбунівська, зі сторони вул. Дніпровська Набережна в напрямку вул. Драгоманова в м. Києві, на перехресті з проспектом Григоренка проявив неуважність, а також не переконався, що його дії будуть безпечними і не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та, під час виконання маневру лівого повороту, при зеленому сигналі основного світлофора, виїхав в зустрічний напрямок руху, де не надав дорогу транспортному засобу автомобілю «Фольксваген» д.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався прямо у вказаному напрямку руху зазначеної проїзної частини, чим створив для нього аварійну обстановку.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянню водію ОСОБА_3 та пасажиру автомобіля «Фольксваген» д.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №742/Е від 30.05.2013 року - дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_3 свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 07.04.2013 року о 02 год. 25 хв. у нього мали місце наступні тілесні ушкодження:

а) закрита травма грудної клітки, перелом 6 ребра справа по переднє-пахвовій лінії зі зміщенням уламків;

б) підшкірна гематома по переднє-внутрішній поверхні правого плеча у нижній третині;

в) забійно-рвана рана у ділянці правого коліна.

Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень свідчить про те, що вони утворились від травматичної дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма в салоні автомобіля, який рухається, при зіткненні з перешкодою), за давністю можуть відповідати вказаному терміну, тобто 06.04.2013 року.

Тілесне ушкодження, зазначене у п. а) підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості. Тілесні ушкодження зазначені у п.п. б), в) підсумків за ступенем тяжкості, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №818/Е від 18.06.2013 року, дані судово-медичного обстеження та наданої медичної документації свідчать про те, що при поступленні до стаціонару 06.04.2013 року о 18 год.15 хв. у ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження:

- тяжка закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з переважним ураженням стволових відділів, забійно-рваних ран в підбрівній ділянці справа донизу від голівки та тіла брови, в ділянці перенісся зліва, в ділянці перенісся зліва з переходом в підбрівну ділянку зліва та на верхню повіку лівого ока, в підбрівній ділянці зліва донизу від хвоста брови з переходом на верхню повіку лівого ока, в лобно-скроневій ділянці зліва, у лівій надбрівній ділянці, в лобній ділянці справа, в ділянці перенісся справа, множинних саден верхніх повік обох очей.

Вказана черепно-мозкова травма супроводжувалась порушенням рівня свідомості до коматозного стану та в подальшому протягом 06-12.04.2013 року порушенням рівня свідомості до сопорозного, розвитком правобічного геміпарезу, атактичного синдрому, дизартрії.

Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень, які містяться в медичній документації, з урахуванням обставин справи, в тому числі і часових даних, у своїй сукупності дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок дії тупого предмету (предметів), могли утворитись в термін та за обставин вказаних у постанові, тобто 06.04.2013 року при транспортній травмі (травма в салоні автомобіля, що рухався при зіткненні його з перешкодою).

За ступенем тяжкості вищевказана закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінити, призначивши йому основне покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням терміном 1 рік без позбавленням права керування транспортними засобами, стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 12 329, 29 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., в решті вирок суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_8 зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував його щире каяття, як обставину, що помякшує покарання, оскільки він повністю визнав вину у скоєному, а також суд належним чином не врахував його особу, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування завданих збитків. Крім того вказує, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову є незаконним, оскільки його відповідальність застрахована страховим полісом АВ/4648772 ПАТ «УСК «Гарант-Авто», яке було залучено в якості співвідповідача у справі. Таким чином матеріальна шкода на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3 повинна бути стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» повністю, а моральна шкода підлягає стягненню з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у розмірі 5 000 грн. на користь потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_3, а рішення суду в частині стягнення 150 000 грн. моральної шкоди є необґрунтованим, оскільки ухвалюючи рішення про задоволення позову в цій частині суд не навів доводів на обґрунтування її розміру та не врахував інші обставини провадження. Крім того ОСОБА_8 зазначає, що у вироку суд не вказав про часткове відшкодування збитків у розмірі 8 000 грн.

Потерпілий ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінити в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., матеріальну шкоду у розмірі 58 364, 45 грн., залучивши ТОВ «Роберт

Бош Лтд» в якості співвідповідача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок незалежного експерта №8356 від 26.02.2014 року, згідно з яким розмір матеріальних збитків, завданих йому внаслідок пошкодження транспортного засобу, становить 58 364, 45 грн., що призвело до зменшення відшкодування матеріальних збитків. Крім того вказує, що суд безпідставно не залучив до справи ТОВ «Роберт Бош Лтд» в якості співвідповідача, яке є роботодавцем ОСОБА_8

Представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінити, призначивши ОСОБА_8 більш тяжке покарання, стягнути з останнього на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 400 000 грн., залучивши ТОВ «Роберт

Бош Лтд» в якості співвідповідача, а також стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_9 18 мінімальних заробітних плат, як виплату страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив цивільний позов в частині стягнення моральної, шкоди оскільки її розмір повністю обґрунтований. Також суд незаконно не залучив до справи ТОВ «Роберт Бош Лтд» в якості співвідповідача, яке є володільцем автомобіля "Форд" д.н.з. НОМЕР_1. Крім того вказує, що суд залишив по за увагою, що потерпілий ОСОБА_9, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, будучи інвалідом, не отримав відшкодування, передбачене ст. 26 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на дату настання страхового випадку.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставину, яка помякшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 щодо застосування до нього ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки він скоїв тяжкий злочин, який потягнув за собою тяжкі наслідки у вигляді інвалідності неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9

Апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_4 в частині необхідності призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання не містить жодного мотивування, а тому колегія суддів визнає її необґрунтованою.

Вирішуючи цивільні позови в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_4, та потерпілого ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає характеру та обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, які зазнали потерпілі внаслідок отриманих травм, ступеню порушення нормальних життєвих зв'язків та активного способу життя потерпілого ОСОБА_9 внаслідок його інвалідності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т.4 а.51-55), в судовому засіданні відповідач ПАТ «УСК «Гарант-Авто» визнав за собою обовязок відшкодувати потерпілим моральну шкоду у розмірі 5 тисяч гривень у безспірному порядку відповідно до вимог ст.26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не включив вказану суму до розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь потерпілих.

Рішення суду про стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 35 003 грн. 58 коп. є обґрунтованим та відповідає вимогам ст.30.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, згідно з якою власнику транспортного засобу, який вважається знищеним, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про часткове відшкодування збитків у розмірі 8 000 грн. не мають документального підтвердження, а тому обґрунтовано залишені судом першої інстанції поза увагою при обчислені розміру стягнення матеріальної шкоди.

Вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь потерпілого ОСОБА_9 передбаченого ст. 26 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування у розмірі 18 мінімальних заробітних плат виходять за межі апеляційного розгляду, оскільки позивач не заявляв такі вимоги в суді першої інстанції, а тому вони не були предметом судового розгляду (т.3 а.138-139).

Колегія суддів не вбачає підстав для залучення ТОВ «Роберт Бош Лтд» в якості співвідповідача, оскільки докази того, що потерпілим було завдано шкоду під час виконання ОСОБА_8 своїх трудових (службових) обовязків в матеріалах провадження відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування або зміни вироку відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

_______ _______ _______