Рішення № 50055178, 01.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9748/15 Головуючий в 1 інстанції Даниленко В.В.

Доповідач Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Гарматюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський бак» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором яка виникла станом на 07.11.2014 року в сумі 429 273, 37 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 429 273 грн. 37 коп. заборгованості за кредитним договором від 04.12.2008 року.

В тому числі проценти за користування кредитними коштами 344 383, 44 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту 5 465, 75 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків 60 674,18 грн., штраф за недотримання умов договору 18 750,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В скарзі посилався на відсутність доказів видачі кредиту, порушення позивачем строку позовної давності, неправомірне нарахування пені за період з 08 листопада 2013 року до 07 травня 2014 року.

Умова договору , щодо визначення розміру штрафу суперечить засадам рівності учасників цивільних правовідносин.

Скарга також містить посилання на проведення позивачем невірного розрахунку заборгованості, який не містить порядку утворення заборгованості, дат погашення відповідачем тіла кредиту, що унеможливлює зробити вірний розрахунок пені.

В скарзі також зазначено, що позивач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надсилав відповідачу повідомлення про дострокове повернення кредиту, а тому відсутні підстави вважати, що на момент звернення позивача до суду його права були порушені.

Позивач здійснив розрахунок заборгованості за відсотками починаючи з 2008 року, а суд безпідставно не застосував ч.4 ст. 267 ЦК України та не відмовив в задоволенні вимог про стягнення відсотків нарахованих поза межами трирічного строку позовної давності. Яка обчислюється по кожному простроченому платежу.

Суд також не врахував положення договору, яким передбачено сплату процентів після погашення тіла кредиту. Оскільки кредит мав буди погашений з урахуванням додаткової угоди 07 травня 2014 року, відповідно пеню позивач мав право нараховувати лише з 08 травня 2014 року.

Стягуючи штраф, суд не звернув увагу, що положення договору, які передбачили розмір штрафу є несправедливими , відповідно є нікчемними, згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача до апеляційного суду не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

04 грудня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір А2/980/К/191, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в національній валюті на загальну суму 375 000,00 грн., терміном до 03.12.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за його користування в розмірі 20% річних.

Позивач виконав свої зобовязання за договором та надав відповідачу грошові кошти відповідно до п. п . 2.1. кредитного договору, перерахувавши кошти на поточний рахунок : позичальника( а.с. 12-18).

03 грудня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, термін користування кредитом продовжено до 02.12.2010 року.

02.12.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до якої термін користування кредитом продовжено до 01.12.2011року.

02.12.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, - термін користування кредитом продовжено до 28.09.2012 року.

28.09.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору, - термін користування кредитом продовжено до 27.09.2013 року.

08.05.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору, термін користування кредитом продовжено до 07.05.2014 року.

Станом на 07.11.2014 року залишок непогашеної заборгованості за договором, відповідно до розрахунку позивача , становить 429 273,37 грн., з яких: заборгованість за процентами - 344 383,44 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 5 465,75 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 60 674, 18 грн., штраф за недотримання умов кредитного договору - 18 750,00 грн.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про порушення відповідачем умов договору та наявність заборгованості за відсотками відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, які вірно застосовані судом.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для стягнення та недоведеність факту видачі кредиту спростовуються письмовими доказами, а саме: меморіальним ордером, виписками з особового рахунку.

Відповідач тіло кредиту погасив, що також свідчить про визнання ним факту отримання грошей в борг. Крім того, відповідач підписував неодноразово на протязі дії договору з 2009 до 2013 року додаткові угоди, якими переносився строк повернення кредиту, що також свідчить про те, що він не заперечував факт отримання кредитних коштів та вчиняв дії щодо їх повернення та зміни умов договору.

Посилання в скарзі на порушення позивачем вимог Закону щодо направлення вимоги про дострокове повернення кредиту на правильність ухваленого судом рішення не впливає, тому, що на час ухвалення рішення строк повернення кредиту, який передбачений останньою додатковою угодою сплив, а тому заборгованість судом стягнуто не достроково, а після закінчення строку повернення кредиту.

Доводи скарги з приводу порушення позивачем строку позовної давності, щодо стягнення відсотків за кредитом є безпідставні та не ґрунтуються на умовах договору.

Так відповідно до п.2.6 кредитного договору нараховані проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту, шляхом внеску в касу, або безготівкового перерахунку одночасно з остаточним погашенням кредиту.

Так, як сторони по справі укладаючи додаткову угоду 08 травня 2013 року погодили, що термін остаточного погашення кредиту переноситься до 07 травня 2014 року, а позивач з позовом звернувся в листопаді 2014 року, відповідно строк звернення до суду з вимогою про стягнення відсотків, позивач не пропустив.

Також судом встановлено, що тіло кредиту відповідач погасив не 07 травня 2014 року, а з простроченням на 28 днів, тому відповідно до умов договору позивачем вірно нарахована пеня за період з 08 травня 2014 року до 04 червня 2014 року в сумі 5 465 грн. 75 коп. у відповідності з умовами договору в розмірі подвійної облікової ставки.

Проте, задовольняючи позов в частині стягнення пені в повному обсязі за порушення строків погашення відсотків та штрафу судом першої інстанції не враховані обставини, що мають значення для вирішення цих вимог та положення договору.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Відповідно до п 4.2 кредитного договору позичальник у разі прострочення строків сплати процентів сплачує кредитору пеню від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до вищенаведених умов договору у боржника обовязок сплатити відсотки настає в останній день погашення кредиту, яким є 07 травня 2014 року.

Разом з тим пеня в сумі 60 674 грн. 18 коп. за несвоєчасну сплату процентів, позивачем нарахована за період з 08 листопада 2013 року до 06 листопада 2014 року.

З огляду на те, що прострочення по виплаті процентів у відповідача почалося в травні 2014 року, відповідно пеня підлягає стягненню за період з 08 травня 2014 року до 06.11. 2014 року, що відповідно до розрахунку наданого позивачем, який відповідачем та його представником не спростований становить суму 39 084 грн. 15 коп.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд не повно встановив обставини справи, не навів в рішенні за яке конкретно порушення стягує з відповідача штраф, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 4.4 у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.5.-3.3.13 цього Договору Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 5% від суми кредиту за кожний випадок.

Як на підставу для стягнення штрафу позивач посилався на п.п.3.3.5, відповідно до якого позичальник зобовязаний дотримуватись положень цього договору, а також договорів, що є або будуть укладені на забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором.

Позовна заява не місить жодних обґрунтувань, щодо того, які конкретно положення цього договору, або інших договорів, укладених на забезпечення зобовязань позичальник недотримався.

Відповідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України до складу неустойки, яка підлягає стягненню у разі порушення зобов'язання за договором, входить як штраф, так і пеня.

Так, як позивач не навів у позові за яке конкретно порушення умов договору суд має стягнути з нього штраф, а за порушення строків виплати кредиту та відсотків нарахована пеня, колегія прийшла до висновку, що вимоги в цій частині є необґрунтованими та недоведеними.

На підставі викладеного, та керуючись вимогами ст. 309 ЦПК України, колегія прийшла до висновку, що рішення районного суду в частині стягнення пені має бути змінено, пеня стягнута за період з 08 травня 2014 року до 06.11.2014 року в сумі 39 084 грн. 15 коп., а в частині стягнення штрафу скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 штрафу скасувати в задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Старокиївський бак» заборгованість за кредитним договором від 04.12.2008 року в сумі 388 933 грн. 34 коп. з яких: проценти за користування кредитними коштами 344 383, 44 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту 5 465, 75 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків 39084 грн. 15.

В частині стягнення судового збору рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: