Ухвала суду № 50024804, 09.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/346/2015(м)

241/1124/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Топчій Т.В., Свіягіної І.М.

при секретарі Багіровій П.А.

за участю: прокурора Нікітіної К.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 07 липня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червона України Першотравневого району Донецької області, громадянина України, АДРЕСА_1, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

28 січня 2015 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, та рухаючись по автодорозі Одеса - Мелітополь - Новоазовськ по дільниці дороги м. Маріуполь - смт. Мангуш - с. Комишувате Першотравневого району в напрямку с. Комишувате, на одній з її дільниць, за смт. Мангуш, порушивши вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечні швидкість, дистанцію та інтервал, маючи реальну і об'єктивну можливість уникнути дорожньо-транспортну пригоду, однак не впорався з керуванням автомобіля та скоїв зіткнення з автомобілем «Швидка допомога» «УАЗ 3741», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухаючись в попутному напрямку, зупинився для виконання повороту вліво в с. Дем'янівка та пропускав зустрічний транспорт. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирці автомобіля «УАЗ 3741» ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляційній скарзі та доповненій апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що вирок незаконний та підлягає скасуванню. Вважає, що потерпіла надавала показання, які не відповідають дійсності. Стверджує, що висновок судово-медичної експертизи безпідставний. Вважає, що експерт не встановив зв'язок діагнозів потерпілої з ДТП, але незважаючи на це суд позов задовольнив. Зазначає, що покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та є несправедливим внаслідок суворості, тому його необхідно пом'якшити. Просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, в разі незгоди змінити, застосувавши покарання у виді штрафу.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції кримінальне провадження розглядалось відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно того, що потерпіла надавала показання, які не відповідають дійсності, висновок судово-медичної експертизи безпідставний та те, що експерт не встановив зв'язок діагнозів потерпілої з ДТП, але незважаючи на це суд позов задовольнив, не підлягають задоволенню, оскільки всі учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Ст. 394 ч. 2 КПК України прямо передбачено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Вивченням журналу судового засідання та прослуховуванням технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції встановлено, що під час розгляду даного провадження судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 та всім учасникам провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а також з'ясовано чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Тому всі доводи апеляційної скарги та доповненої апеляційної скарги, які стосуються дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в тому числі стосовно висновку судово-медичної експертизи, зв'язку між тілесними ушкодженнями потерпілої та подією ДТП та інші не підлягають задоволенню.

Як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження ОСОБА_1 неодноразово вручалися пам'ятки про його права та обов'язки, в яких серед іншого зазначено про право мати захисника, ніяких заяв з цього приводу ОСОБА_1 не робив, тому доводи апеляції стосовно порушення права на захист спростовуються матеріалами провадження.

Покарання, призначене обвинуваченому, відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки визначено в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України, відповідно до положень загальної частини КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, конкретних обставин даного провадження. На думку колегії суддів по своєму виду і розміру призначене покарання ОСОБА_1 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що він відноситься до злочинів невеликої тяжкості та вчинений з необережності, особу винного, його молодий вік, те, що раніше він не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, неодружений, не працює.

До обставин, що пом'якшують покарання, суд відніс визнання вини та щире каяття.

Також суд врахував те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху і саме з цих підстав застосував до ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, з чим погоджується колегія суддів.

Тому доводи апеляції стосовно того, що суд має пом'якшити покарання ОСОБА_1 неспроможні.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду ухвалений законно і обґрунтовано і підстав для його скасування або зміни немає, апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 07 липня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді: