Ухвала суду № 50010693, 04.09.2015, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/23/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/885/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 вересня 2015 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору про іпотечний кредит та договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі позивач) до відповідача ОСОБА_2 (далі відповідач) та просило з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.09.2015 року №564 про таке:

1. Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 05.09.2008р., на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру. Загальна площа становить 63,90 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кривий ріг, АДРЕСА_1, яка належить відповідачеві ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія МН № 825924, виданий 06.02.2006 року Орджонікідзевьким РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області) в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 797 в сумі 59 753,47 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2014 року, що складається з: строкової заборгованості по кредиту 37 533, 47 доларів США, простроченої заборгованості по кредиту 3 652, 58 доларів США, простроченої заборгованості по відсоткам - 2 682,47 доларів США, пені за несвоєчасне повернення відсотків 12 950, 27 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 677, 32 доларів США, 3 процентів річних за несвоєчасну сплату процентів (ст. 625 ЦК України) 212, 88 дол. США, 3 процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) 44,48 доларів США.

2. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Банком як Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною не менше 209 509 (двісті девять тисяч пятсот девять) гривень 00 копійок.

3. Надати публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у порядку ст. 34 Закону України «Про іпотеку» право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки) необхідних для продажу нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 63,90 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кривий ріг, АДРЕСА_1.

4. На період реалізації предмета іпотеки передати його в управління публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у порядку ст. 34 Закону України «Про іпотеку».

5. Стягнути понесені витрати за проведення оцінки майна в розмірі 1 500 (одна тисяча пятсот ) гривень.

Позов мотивовано тим, що 05.09.2008 року сторонами був укладений договір про іпотечний кредит №797 та надано кредит в сумі 62000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14% річних, строком повернення 04.09.2028 р..

Відповідач повинен точно в строки обумовлені договором про іпотечний кредит, повернути кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно п. 1.1 договору про іпотечний кредит Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 62 000,00 дол. США, а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 14 (чотирнадцять) % річних, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

В забезпечення виконання зобовязань за договором про іпотечний кредит, між Банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 5238, згідно п. 1.2 якого предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме трикімнатна квартира загальною площею 63,9 кв.м., житлова, що знаходиться за адресою: м. Кривий ріг, АДРЕСА_1.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому Іпотечним договором у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_4 за Кредитним договором та/або Іпотечним договором, в тому числі: невиконання або неналежного виконання Боржником ОСОБА_4 за Кредитним договором в цілому або в будь-якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частини становить більше (двох) місяців (п. 3.1.3 Іпотечного договору).

Згідно п. 4.2 Іпотечного договору у випадку не виконання чи неналежного виконання Боржником ОСОБА_4 в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки у порядку, визначеному цим Договором.

Згідно п. 4.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається Іпотекодержателем самостійно на момент реалізації Права іпотеки, у тому числі, але не виключно: а) основну суму кредиту; б) проценти за користування кредитом; в) комісійну винагороду, визначену Кредитним договором; г) нараховані та несплачені на момент реалізації Права іпотеки штрафні санкції за порушення ОСОБА_4 за Кредитним договором (пеня, штраф); д) витрати, понесені Іпотекодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на Предмет іпотеки та його реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати Іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце; е) спричинені Іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Згідно п. 1.4 Іпотечного договору, вартість Предмета Іпотеки становить 429 780 гривень 00 копійок. При цьому Сторони погоджуються з тим, що вартість Предмету іпотеки, зазначена у цьому пункті Договору, є приблизною вартістю Предмету іпотеки на момент передачі його у іпотеку. Реалізація Предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти в порядку, передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації Законодавством.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет Іпотеки у випадку, якщо у момент настання Строку платежу ОСОБА_4 (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання. Строку платежу у випадку невиконання Іпотекодавцем будь-якого з своїх обовязків, передбачених цим Договором та/або у випадку невиконання Боржником своїх обовязків передбачених Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих Іпотекодавцем у відповідності з цим Договором, виявиться (стане) недійсною (п. 6.1 Іпотечного договору).

Станом на 25.11.2014 р. заборгованість ОСОБА_2 перед Банком складає:

- строкова заборгованість по кредиту 37 533, 47 доларів США;

- прострочена заборгованість по кредиту 3 652, 58 доларів США;

- прострочена заборгованість по відсоткам - 2 682,47 доларів США;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків 12 950, 27 доларів США;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 677, 32 доларів США;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (ст. 625 ЦК України) 212, 88 дол. США;

- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (ст. 625 ЦК України) 44,48 доларів США.

Всього заборгованість складає 59 753,47 доларів США.

Згідно статті 38 ЗУ «Про іпотеку» за рішенням суду іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з оцінкою, проведеною субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 вартість заставленого майна (предмета іпотеки) станом на 01 грудня 2014 року складає (без врахування ПДВ) 209 509 (двісті девять тисяч пятсот девять) гривень 00 копійок.

14 травня 2014 року Банком вручено боржнику претензію за вих. №177. Відповідача повідомлено, що у разі ігнорування законних вимог, ОСОБА_6 звернеться до суду за захистом своїх порушених прав.

Боржником заборгованість не погашається, чим значно порушуються права Банку та вимоги діючого законодавства України.

ОСОБА_4 вважається порушеним у випадку його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

ОСОБА_6 у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України.

ОСОБА_6 визначено ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України в разі невиконання зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, а саме сплата неустойки, пені, штрафу. Неустойкою, штрафом пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі п. 4.2.2 договору про іпотечний кредит №797, при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці, ОСОБА_6 має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Аналогічне положення закріплене в ст. 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2,3 ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Уповноважений представник позивача у судових засіданнях, у яких він був присутній позов підтримав та наполягав на його задоволенні, проти зустрічного позову заперечував повністю, просив застосувати позовну давність на підставі ч.ч.3 та 4 ст.267 ЦК України щодо зустрічних вимог.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом та просив про таке:

1. Визнати недійсним з моменту укладення договір про іпотечний кредит №797 від 05.09.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер №5238 від 05.09.2008 року (уточнена редакція зустрічної позовної заяви т.2 а.с. 5-10).

Позов мотивовано наступним.

Звертаючись до суду із вказаними вимогами ОСОБА_6 не надав належний та допустимий доказ видачі кредиту на підставі вказаного ним договору, не надав належним чином оформлений розрахунок суми позовних вимог (в наявності є лише розрахунок пені та 3 % річних), а розрахунки суми основного боргу та процентів відсутні, отже не можливо перевірити обґрунтованість висновку позивача про суму заборгованості. Відповідач зберегла про сплату на користь позивача 53 439 доларів США (реєстр платежів наданий суду), тому не зрозумілим є чому позивачем вказується сума основного боргу в розмірі 41 186 доларів США.

По суті Споживач заперечує проти позовних вимог Банку з огляду на те, що обидва правочини, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги, є недійсними і не утворюють жодних юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з їх недійсністю.

Так, в 2008 році Споживач звернулась до Банку з метою отримання якісних фінансових послуг задля власних побутових потреб - придбання житла.

Споживач мала намір придбавати житло - трикімнатну квартиру за гривні, про що було зазначено в кредитній заявці. Розрахунки за квартиру мали здійснюватись в офіційній валюті України. Оцінку квартири, яку Споживач бажала купити, робив ОСОБА_6. Саме на підставі інформації, наданої Банком, вартість квартири була визначена в заявці на отримання кредиту. За рекомендацією працівника Банку (з посиланням на те, що це буде вигіднішим для Споживача) в кредитній заявці сума кредиту була зазначена в доларах США.

Порушуючи вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.1997 року N8 168), ОСОБА_6 до підписання кредитного договору не повідомив належним чином Споживача про основні умови кредитування, відмінності схем кредитування, ризики, які покладаються на споживача додатково в зв'язку із застосуванням в договорі іноземної валюти, не надав даних щодо реальної відсоткової ставки та повної вартості кредиту для споживача Натомість неофіційно схилив Споживача до оформлення кредитного договору в іноземній валюті, запевняючи, що це буде більш вигідним для Споживача, оскільки відсоткова ставка є нижчою, ніжу валюті України.

Крім того, ОСОБА_6 приховав від Споживача вимоги законодавства України про необхідність відкриття резидентом України поточного банківського рахунку у валюті для отримання валютного кредиту та єдину законну можливість отримувати готівкову валюту виключно з власного поточного рахунку клієнта банку. ОСОБА_8 ввів в оману Споживача щодо порядку та підстав, а також способу видачі кредиту.

В подальшому, діючи з метою підтримання омани Споживача, Банк виготовив всі договори (кредитний та іпотеки), решту документів для підписання Споживачем, яка за умов їх одночасного підписання на протязі короткого часу, разом із договором купівлі-продажу квартири, не мала можливості їх прочитати та адекватно оцінити. При цьому ОСОБА_8 не виклав в кредитному договорі обов'язкові істотні умови, які могли перешкодити отриманню згоди Споживача на його укладення. А також, з метою підтримання та продовження омани, виклав умови щодо порядку та умов видачі кредиту, у спосіб, що не відповідає вимогам чинного законодавства, дійсним намірам Банку та умовам повідомлення про умови кредитування, кредитній заявці.

Так, зокрема, в пункті 3.1 договору про іпотечний кредит ОСОБА_8 зазначив, що «надання кредиту здійснюється одноразово з позичкового рахунку готівкою. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку № 1-2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною»

Споживач змушена була одночасно підписати велику кількість документів, зі змістом яких вона не мала реальної можливості ознайомитись і, довіряючи Банку, не ознайомлювалась.

Валютні кошти згідно підписаного кредитного договору фактично не видавались. Розрахунки з продавцем квартири проводили працівники Банку, Споживач жодних розрахунків з продавцем квартири не проводила, і жодні кошти продавцеві на платила. Згідно нотаріальної заяви продавця квартири від 05.09.2008 року вона отримала за продану квартиру 429780 гривень. В дійсності які саме кошти були сплачені за Споживача в рахунок придбаної нею квартири їй невідомо, оскільки вона не приймала участь в розрахунках.

В результаті омани з боку Банка Споживач фактично отримала (шляхом сплати за неї вартості квартири) гривневі кошти в позадоговірному порядку, одночасно маючи договірні валютні зобов'язання перед Банком згідно кредитного договору, які не була спроможна виконувати, але намагалась виконувати на протязі тривалого часу. З 2008 по 2014 роки Споживач сплатила безпідставно на користь Банку більше 50 тисяч доларів США.

На підставі викладених фактичних обставин справи Споживач стверджує, що, проводячи нечесну підприємницьку практику, використовуючи необізнаність Споживача у питаннях фінансових послуг, ОСОБА_8 ввів Споживача в оману щодо істотних умов кредитування, уклав зі Споживачем кредитний договір, якій не відповідає вимогам законодавства України, валютні кошти згідно кредитного договору в розпорядження Споживача не видавав, а гривневі кошти в фактичній сумі, яка не відома Споживачу, надав в позадоговірному порядку шляхом сплати за Споживача вартості квартири, поклавши при цьому на Споживача валютні зобов'язання згідно недійсного кредитного договору та отримавши права звернення стягнення на житло Споживача в рахунок погашення недійсних зобов'язань.

ОСОБА_8 нечесні дії Банка, а також укладені в результаті омани з боку сильнішої сторони правочини, порушують права Споживача, гарантовані ст. 42 Конституції України та закріплені в ст.ст. 4, 6, 11, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правова позиція Споживача ґрунтується на наступному.

1. Споживач не був належним чином повідомлений про дійсні умови кредитування до моменту підписання кредитного договору.

Імперативні вимоги законодавства України про зміст, спосіб і порядок попереднього повідомлення Споживача про умови кредитування передбачені в ч. 2! ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункті 2.1 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.1997 року № 168). Порушуючи ці вимоги ОСОБА_8 не надав дані про сукупну вартість кредиту для Споживача в валюті кредиту на відповідних умовах, не попередив Споживача про необхідність несення ним додаткових витрат в розмірі від 2 до 24 % вартості платежів на погашення кредиту в зв'язку з необхідністю конвертації гривні у валюту платежу (долари США).

Крім того, у відповідності до п. 3.8 вказаних «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.1997 року № 168), у разі надання кредиту в іноземній валюті, банки зобов'язані під час укладання кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, а також надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Банк не надав попередньо Споживачу інформації щодо покладення валютних ризиків (їх змісту - в чому вони полягають) на споживача, не повідомив про методику, яка використовується банком для визначення валютного курсу.

Зокрема, саме приховування методики визначення валютного курсу та самого факту значних додаткових витрат споживача на купівлю валюти для погашення кредитних зобов'язань, істотно впливає на розмір сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. Банк приховав від споживача те, що маючи для виконання обов'язків по кредиту виключно гривневі кошти, споживач змушений буде купувати валюту за комерційним курсом, самостійно визначеним Банком або іншою фінансовою установою, який є значно вищим офіційного курсу НБУ. ОСОБА_2 0.0. кожного разу при необхідності внесення чергового платежу купувала долари США в обмінних пунктах, банках, в тому числі у позивача. Вона не зберігала квитанції про валюто-обмінні операції, проте деякі з квитанції збереглись. Суми додаткових витрат споживача при виконанні зобов'язань перед Банком викладені в Порівняльній таблиці (надана суду) і складають від 2 % до 24,6 % від суми платежу, а в середньому - 6,02 %. Очевидним є те, що такі приховані витрати істотно збільшують сукупну вартість кредиту для споживача і розмір реальної процентної ставки за кредитом. Зокрема реальна процентна ставка для Споживача мінімум на 6 % вище (22,43 %) від вказаної в додатку № 1 до кредитного договору (16,43 %).

ОСОБА_8 наприкінці повідомлення Банка про умови кредитування дрібним шрифтом вказано, що банк повинен надати споживачу тарифи банку у випадку необхідності відкриття поточного рахунку. Для видачі валютного кредиту саме потрібно відкриття поточного рахунку, але це було приховано від споживача, і тому тарифи банку, в тому числі і щодо валюто-обмінних операцій, не були надані.

Вказана інформація, прихована Банком, мала істотне значення для забезпечення можливості прийняття Споживачем свідомого рішення щодо отримання конкретної фінансової послуги та оцінки реальної можливості виконання власних фінансових зобов'язань. Банк, маючи відповідний законодавчий обов'язок, свідомо не виконав його, приховав від Споживача важливу інформацію, зміст іншої інформації свідомо перекрутив, що у сукупності спричинило порушення свободи волевиявлення Споживача при укладенні кредитного договору та пов'язаних з ним правочинів.

2. Банк не видавав Споживачу валютні кошти в якості кредиту на підставі укладеного договору, саме тому у нього і відсутні відповідні належні докази факту такої виплати.

Згідно вимог абзацу 9 пункту 2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» (затверджена Постановою Правління НБУ від 30.12.1998 року № 566) документи на отримання (видачу) готівкових коштів мають бути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій.

Відповідно до пункту 4 глави 3 «Інструкції про касові операції в банках України» (затверджена Постановою Правління НБУ від 14.08. 2003 року № 337) видача готівки іноземної валюти за заявою на видачу готівки здійснюється фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків, переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземних валют прийнятих на інкасо. Отже видача готівкових валютних коштів наданих в якості кредиту, за заявою фізичної особи можлива лише з її власного поточного, вкладного (депозитного) рахунку, на який відповідні кошти мають бути перераховані Банком. Про це свідчить і підпункт а) пункту 7.13 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492), згідно якого виплата готівкою іноземної валюти за дорученням фізичної особи здійснюється з її поточного рахунку в іноземній валюті.

Крім того, у відповідності до ст. 1069 ЦК України можливе кредитування рахунку клієнта - здійснення платежів з рахунка клієнта за його розпорядженням, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів. Тобто і в цьому разі має існувати відповідний рахунок клієнта.

У відповідності до ст.ст. 1058, 1059, 1066, 1067 ЦК України належність банківського рахунку певній особі - клієнту банка та умови користування (обслуговування) рахунку визначаються у відповідному договорі, для якого встановлена обов'язкова письмова форма

У відповідності до п. 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Позичковий рахунок не можна відкрити «клієнту», адже це не є рахунок для розпорядження за вимогою клієнта - це обліковий рахунок банківської установи.

Свідомо порушуючи права споживача на отримання якісної фінансової послуги, відповідач вказав в пунктах 3.1 та 4.1.2 кредитного договору положення, які не відповідають чинному законодавству, а саме: про «видачу кредиту з позичкового рахунку» та про «відкриття позичальнику позичкового рахунку № 2233* для надання кредиту обліку заборгованості за кредитом.

Згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (затверджені Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280) рахунки типу 2233 мають назву «Довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам». Цей тип рахунків призначений для «обліку довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості». Тобто рахунки цього типу є виключно обліковими та не призначені для видачі кредитів, на відміну від рахунків 26-го типу, які мають назву «Рахунки клієнтів банку», зокрема рахунків типу 2620 - «Кошти на вимогу фізичних осіб», які призначені для «обліку вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт». Саме за дебетом таких рахунків проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків. Лише з такого (поточного рахунку фізичної особи) Споживач мав можливість отримати готівкові валютні кошти за її розпорядженням.

Умови кредитного договору про видачу кредиту у вигляді готівкової валюти без відкриття банківського рахунку клієнта (отримувача кредиту) згідно з вимогами ст.1066 ЦК України, є недійсними.

Саме порушення вимог законодавства щодо порядку видачі валютного кредиту надало банку можливість маніпулювати грошима при оплаті іпотечної квартири та при отриманні грошей від ОСОБА_2

Оскільки валютні кошти не перераховувались на поточний рахунок клієнта, то фактично і не відбувалось переходу права власності на них. Обидва бухгалтерські рахунки: і типу 1007, і типу 1001, і типу 2233, які вказані у виписці по рахунку N2 1001590401840 за 05.09.2008 року, є внутрішніми рахунками Банку, прибутково-видатковий касовий ордер також є документом для використання виключно у внутрішньому обігу банка. Отже валютні кошти «фізично» з банку нікуди не виходили, їх рух відображений лише номінально.

При внесенні коштів на погашення кредиту ОСОБА_2 0.0. не мала жодної можливості контролювати, за відсутності відкритого поточного рахунку, розподілення внесених нею коштів за цільовим призначенням та стан її розрахунків з Банком. Більше того, ОСОБА_8 на власний розсуд «перекидував» гроші споживача з рахунку на рахунок без відома платника, штучно збільшуючи її заборгованість перед банком. Так, наприклад у виписці по рахунку № 2233 (а.с.138) відображено, як внесені ОСОБА_2 0.0. 700 доларів 11.06.2010 та 700 доларів 26.07.2010 спочатку направлені на погашення кредиту, а потім - ЗО 07.2010 - був збільшений на 700 доларів США залишок кредиту, і ця сума направлена на сплату процентів. Подібна ж операція вчинена і 08.12.2010 року на суму 1000 доларів США (див. виписку по рахунку 3739 за період 01.10.10 - 18.05.12). Спочатку кошти були зараховані на погашення кредиту, а потім перенаправлені на погашення процентів (тобто на виплату доходів банку). ОСОБА_8 маніпуляції, а фактично - викрадення грошей, були б неможливими при здійсненні розрахунків через поточний рахунок фізичної особи, як того вимагає чинне законодавство.

Саме з метою введення Споживача в оману щодо дійсних обставин видачі грошових Коштів Споживачу Банком був оформлений фіктивний за своїм змістом документ «прибутково-вибутковий ордер» № б/н від 05.09.2008 року про начебто видачу Споживачу готівки в розмірі 62 000 доларів США. В дійсності цей документ не підтверджує не тільки факт видачі кредиту згідно умов кредитного договору, а і взагалі не може підтверджувати факту жодної бухгалтерської операції із сторонньою особою (клієнтом) на таку суму.

По-перше, належним документом, що підтверджує отримання готівкових валютних коштів з рахунку в банківський установі є заява на отримання готівки (пункт 2,4 глави 3 розділу III Інструкції про касові операції в банках України (затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337).

По-друге, валютні кошти за заявою на отримання готівки можуть бути видані фізичній особі виключно з її поточного (депозитного) валютного рахунку (пункт 4 глави 3 розділу III Інструкції про касові операції в банках України (затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 )).

По-третє, обов'язковими реквізитами первісного документу бухгалтерського обліку банківської касової операції (зокрема тієї, що оформлюється прибуткового-вибутковим ордером, є: номер документу, дата, назва банківської установи, номери дебетового та кредитового рахунків, інше (пункти 1,2 глави 3 розділу III Інструкції про касові операції в банках України (затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 ), додаток № 7 до вказаної Інструкції"). У відповідності до ч.ч.І, 2_ ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно положень ст. 4 вказаного Закону вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці. Єдиною грошовою одиницею на території України є гривня. ОСОБА_6 вбачається оформлений Банком «прибутково-вибутковий ордер» не містить обов'язкових реквізитів.

По-четверте, прибутково-видатковий касовий ордер є документом, який застосовується для оформлення касових операцій з видачі готівки територіальним управлінням, банкам, їх філіям (відділенням) за описом цінностей у національній валюті, що перевозяться, завантаження і розвантаження банкоматів, видачі та приймання готівки під звіт касовим працівникам під час ведення аналітичного обліку, переміщення готівки з рахунку "Банкноти та монети, інкасовані до перерахування" на рахунок "Банкноти та монети в касі банку", а також для оформлення загальної суми проведених операцій (пункт 8 глави 1 розділу III Інструкції про касові операції в банках України (затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 )). Тобто'він взагалі не призначений для оформлення касових операцій із сторонніми особами (не працівниками банку).

По-п'яте Споживач не може не підтвердити, не заперечити її підпис на вказаному документі, оскільки їй одночасно надавалась для підпису велика кількість документів, і вона не пам'ятає всіх цих документів, але валютні кошти на підставі цього документу вона не отримувала, оскільки вона взагалі в Банку їх не отримувала.

З огляду на наведені вимоги законодавства та фактичні обставини справи прибутково-видатковий ордер № б/н від 05.09.2008 року не є належним документом для підтвердження будь-якої касової операції, в тому числі факту видачі валютного кредиту і не підтверджує такий факт.

3. Виготовлений Банком та наданий на підпис Споживачу кредитний договір не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством, істотно суперечить кредитній заявці та умовам, викладеним в повідомленні про умови кредитування.

Імперативні вимоги до змісту договору про надання споживчого кредиту містяться в ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та в розділі 3 вказаної вище Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року.

Зміст кредитного договору № 797 від 05.09.2008 року свідчить про те що вимоги законодавства Банком були грубо порушені.

Так в запропонованому для підписання Споживачу кредитному договорі відсутні:

- значення реальної процентної ставки та сукупної вартості кредиту для споживача в валюті кредиту.Викладений в додатку до кредитного договору розрахунок сукупної вартості кредиту не відповідає законодавчим вимогам. По-перше, він викладений в гривні, а не в валюті кредиту. По-друге, в ньому міститься послання на те, що розрахунок викладений в гривні виходячи з офіційного курсу НБУ валюти кредиту до гривні. В дійсності для виконання своїх зобов'язань споживач має купувати валюту за комерційним курсом продажу валюти. Отже, розрахунок Банку свідомо вводить споживача в оману щодо його реальних витрат на погашення кредиту, посилаючись на офіційний курс НБУ та не вказуючи в розрахунку однією із складових витрат споживача витрати на валюто обмінні-операції (комісії Банку, збори до ПФ, ін..) при купівлі валюти;

- умови відкриття поточного рахунку, вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування, а також умови про можливість отримання готівкових валютних кредитних коштів виключно з поточного рахунку споживача на підставі заяви на отримання валютної готівки.

Крім того, в пункті 1.4.4 кредитного договору передбачено в якості умови надання кредиту сплату Позичальником Банку комісійної винагороди за надання інформаційно-консультаційних послуг щодо порядку кредитування, оформлення документів, роз'яснення діючих вимог щодо кредитування, експертизу документів, наданих для отримання кредиту. Згідно пункту 4.1.1 кредитного договору кредит видається при умові виконання «Загальних умов надання кредиту». ОСОБА_6 стверджує, що видав кредит згідно умов договору, то відповідна умова про сппату вказаної комісійної винагороди була виконана. Проте вартість цієї послуги не визначена в кредитному договорі і не вказана в додатках до договору. Особисто ОСОБА_2 таку послугу Банку не оплачувала. З урахуванням того, що працівники Банку самостійно проводили розрахунки із продавцем квартири Споживачу невідомо, який саме розмір вартості цієї послуги був утриманий ними при розрахунках.

ОСОБА_8 слід зазначити, що кредитний договір не передбачає обов'язок Позичальника сплатити частину вартості квартири власними коштами. І по факту ОСОБА_2 не сплачувала жодних власних коштів за придбану квартиру. Отже кредитна заявка і повідомлення про умови кредитування, надані суду Банком, не мають жодного відношення до підписаного кредитного договору.

4. Порушуючи вимоги законодавства щодо обов'язковості попереднього повідомлення

споживача про умови надання фінансово-кредитних послуг, приховуючи від Споживача дійсні обставин

надання коштів та викладаючи договір з грубими невідповідностями вимогам поточного законодавства, ОСОБА_8 діяв свідомо з метою введення Споживача в оману та порушення його прав.

Так у відповідності до п. З ч. З ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» однією з умов початку діяльності фінансової установи є відповідність професійної якості та ділової репутації персоналу встановленим законом вимогам. Тому відповідальні уповноважені особи Банку, приховуючи інформацію, перекручуючи її, пропонуючи незаконну угоду, не могли не знати, що порушують чинне законодавство та права споживача кредитних послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Ненадання до підписання договору інформації, необхідної для усвідомленого вбору та зміст кредитного договору з відсутніми істотними умовами та умовами, які суперечать чинному законодавству, свідоме перекручування інформації і є підтвердженням вчиненого замовчення важливої інформації, яка могла перешкодити вчиненню правочину.

5. Омана є різновидом нечесної підприємницької практики, яка законодавчо заборонена. Наслідком такої практики є недійсність відповідних правочинів.

У відповідності до положень частини 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, яка вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається, або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У відповідності до п. 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги - це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Згідно пункту 19 цієї ж статті продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Отже фінансова (банківська) послуга кредитування в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» - це також продукція.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Якість банківської послуги - це її відповідність вимогам законодавства про банки і банківську діяльність, про фінансові послуги, нормам Цивільного і Господарського кодексу України, валютного та іншого законодавства України.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року («справа про захист прав споживачів кредитних послуг») відзначив: «держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги».

Здійснюючи нечесну підприємницьку практику ОСОБА_8 свідомо використав слабкість іншої сторони договору, необізнаність Споживача у фінансових та юридичних питаннях.

Згідно частини 6 статі 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У відповідності до ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України правочини, зміст яких суперечить чинному законодавству, а також які укладені внаслідок навмисного введення однією стороною в оману іншої сторони щодо обставин, які мають істотне значення, є недійсними.

6. Недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність похідного зобов'язання.

Щодо недійсності договору іпотеки реєстраційний № 5238 від 05.09.2008 року слід зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства України, моральним засадам суспільства. Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину. Спеціальними нормами Цивільного Кодексу України (ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст.574) встановлено, що виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок того, що договір про іпотечний кредит № 797 від 05.09.2008 року є недійсним - основне зобов'язання (щодо погашення кредиту та сплати процентів) не виникло, тобто не існувало на час укладення договору іпотеки. Договір іпотеки, яким забезпечується неіснуюче основне зобов'язання, не відповідає вимогам ст. 546, 548, 574 ЦК України, тому є також недійсним.

В судове засідання 04.09.2015 року надійшли заяви представників сторін про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. У звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснювався судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та без ведення журналу судового засідання.

Представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача належним чином посвідчену копію «Порядку кредитування фізичних осіб на придбання нерухомого майна на вторинному ринку нерухомості АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 24.06.2015 року №53, про призначення судово-товарозначої експертизи об'єкту нерухомості.

Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Справа перебуває у провадженні суду з 04.02.2015 року (т.1 а.с. 60), розгляд справи по суті розпочато 08.07.2015 року (т.2 а.с. 51), а тому відповідач мав достатньо часу для підготовки та подачі даного клопотання та відповідно не мав обєктивним перешкод для його заявлення. Попереднє судове засідання відбулось 08.07.2015 року (т.2 а.с.51), в якому був присутній представник відповідача ОСОБА_9 Подачу даного клопотання в день судового засідання 04.09.2015 року суд оцінює як намагання умисно затягнути судовий розгляд справи. Крім цього, питання щодо дійсності зображення квартири на фотознімках виходить за межі предмету доказування за зустрічним позовом, відповідно до якого слід перевірити дійсність договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх звязок, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю з підстав.

Суд погоджується з доводами позивача та їх нормативним обґрунтуванням, наведеним вище. Вказані позивачем обставини доводяться належними та допустимими доказами, а саме, договором про іпотечний кредит №797 від 05.09.2008 року, договором іпотеки від 05.09.2015 року, щодо справжності тексту та підпису на них у сторін спору немає (а.с. 11-22), прибутково-касовим ордером від 05.09.2008 року (т.1 а.с. 10), кредитною заявкою відповідача (т.1 а.с. 25-28), повідомленням про умови кредитування (а.с. 29-31), заявою відповідача про видачу 62000 доларів США у якості кредиту (т.1 а.с. 32), договором купівлі-продажу квартири від 05.09.2008 року (т.1 а.с. 97, 98), розрахунком заборгованості, розрахунками пені, 3-ох процентів річних та втрат банку від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу станом на 25.11.2014 року включно.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що грошові кошти за договором про іпотечний кредит не отримувались відповідачем, оскільки відповідач тривалий час з дати підписання даного договору 05.09.2008 року по вересень 2013 року виконувала взяті на себе зобовязання, що свідчить про зворотнє. Невідповідність форми прибутково-видаткового касового ордеру від 05.09.2008 року вимогам НБУ свідчить лише про невідповідність цим вимогам (т.1 а.с. 10). Дана обставина стосується вірності бухгалтерського обліку у позивача та не стосується законності (дійсності) відповідного кредитного договору, тобто дана обставина стосується вірності оформлення факту виконання договору, а відтак не впливає на дійсність умов договору.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що відповідач не був повідомлений про дійсні умови кредитування. Ця обставина спростовується повідомленням про умови кредитування (т.1 а.с. 29-31). Щодо розрахунків на майбутнє, тобто ризиків, які виникли у майбутньому через інфляційні втрати грошової одиниці гривні, то суд їх відхиляє, оскільки станом на 05.09.2008 року, тобто на дату укладення договору, банк як кредитор обєктивно не міг про них знати. Це є звичайний ризик для будь-якої сторони договору. Фактично відповідач заявляє про нечесну підприємницьку діяльність станом на 05.09.2008 року, при цьому доводить дану обставину фактами, які відбулись у майбутньому.

Доводи щодо слабкості позичальника як сторони договору з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 року, а відтак, про неможливість усвідомити дійсні умови договору суд відхиляє, оскільки дане рішення слід застосовувати в контексті конкретних правовідносин фактичних обставин справи, субєктів правочину (наприклад, кредитний договір між банком та фізичною особою, яка є засновником іншого банку, теж є споживчим, але слабкість сторін в контексті рішення КСУ у подібних ситуаціях носить протилежний характер), позичальник отримував 62000 доларів США, що є значною сумою, це не побутовий правочин. Позичальник на момент укладення договору, мав таку ж можливість, як і на момент розгляду даної цивільної справи скористатись правовою допомогою кваліфікованого адвоката, а також у разі потреби економіста.

В частині доводів відповідача щодо недійсності умов кредитного договору суд за заявою позивача застосовує загальну позовну давність три роки як підставу для відмови у задоволенні позову щодо основної вимоги та додаткової вимоги (ст.257, ч.4 ст.267, ч.1 ст.266 ЦК України).

При цьому суд перебіг позовної давності обчислює з моменту підписання договору про іпотечний кредит 05.09.2008 рок, оскільки, як було зазначено вище, позичальник міг довідатись про порушення свого права, скориставшись відповідною допомогою.

Суд не застосовує позовну щодо вимог позивача в частині розрахунків заборгованості, оскільки відповідної заяви зі сторони відповідача не надходило.

Доводи відповідача щодо недійсності договору у зв'язку з маніпуляціями позивача при обліку коштів, що надходили на погашення кредитного договору, суд відхиляє, оскільки ці доводи стосуються виконання договору, а не дійсності його умов. При цьому відповідачем не надано іншого розрахунку, а тому суд керується розрахунками позивача.

Суд викладає резолютивну частину відповідно до п.42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до якої … при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій), оскільки оцінка на момент проведення виконавчий дій може суттєво різнитись.

Витрати позивача у розмірі 1500 грн на проведення оцінки не входять до переліку судових витрат, а тому суд не стягує їх з відповідача (ст.ст. 79 ЦПК України). Дані витрати здійснені до моменту судового розгляду, а отже, не відшкодовуються. Під час судового розгляду за заявою позивача спеціаліст з оцінки не залучався (ч.1 ст.86 ЦПК України). Клопотання про розподіл витрат не є позовною вимогою, а тому позов задовольняється повністю.

Оскільки нерухоме житлове майно не використовується як місце постійного проживання відповідача, то мораторій, передбачений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на виконання цього рішення.

На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Первісний позов публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 05.09.2008 року на нерухоме майно, а саме, на трикімнатну квартиру, загальна площа якої становить 63,9 кв.м., житлова площа - 37,7 кв.м., що знаходиться за адреою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія МН №825924, виданий 06.02.2006 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №797 від 05.09.2008 року в сумі 59753 (п'ятдесять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесять три) долари США 47 центів за офіційним курсом НБУ таном на 25.11.2014 року, що складається з:

- строкової заборгованості по кредиту 37533 (трицять сім тисяч п'ятсот тридцять три) долари США 47 центів;

- прострочена заборгованість по кредиту 3652 (три тисячі шістсот п'ятдесять два) долари США 58 центів;

- прострочена заборгованість по відсоткам 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесять два) долари США 47 центів;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків 12950 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) доларів США 27 центів;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) доларів США 32 центи;

- 3 (три) проценти річних за несвоєчасну сплату проентів 212 (двісті дванадцять) доларів США 88 центів;

- 3 (три) проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу 44 (сорок чотири) долари США 48 центів.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Надати публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у порядку ст.34 Закону України «Про іпотеку» право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів, будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для продажу нерухомого майна, а саме, трикімнатної квартири, загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

На період реалізації предмета іпотеки передати його в управління публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» у порядку ст.34 Закону України «Про іпотеку».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору про іпотечний кредит та договору іпотеки відмовити повністю.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 09 вересня 2015 року.

Суддя Мазурчак В.М.