Рішення № 50006666, 14.08.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/543/13- ц

Провадження № 2/752/148/14

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Калініченко Л.С., при секретарях Руденко М.М., Ткаченко В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та відновлення становища, яке існувало до порушення -

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом до відповідачів Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Свої вимоги заступник прокурора м. Києва обґрунтовував тим, що на підставі п. 887 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» ОСОБА_2 було передано із зони зелених насаджень загального користування у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_3) у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, зареєстрований 22.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111.

У подальшому, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.12.2010 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_4, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як стверджував позивач, прийняте рішення Київської міської ради, видані державні акти на право власності на земельну ділянку та укладений договір купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зокрема, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки за замовленням ОСОБА_2 не розроблявся, контролюючими органами не розглядався та не погоджувався, а проект рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не готувався та на розгляд міської ради не направлявся.

Також, у порушення ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п.2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 №1577, експертиза проекту землеустрою та містобудівної документації не проводилась.

Крім того, у порушення п.2 ст.14 закону України «Про екологічну експертизу», оспорюваним рішенням міської ради внесено зміни до Генерального плану міста Києва без проведення обов'язкової державної екологічної експертизи документації та у порушення ст.11 вказаного закону не проводились громадські слухання щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та передання її у приватну власність ОСОБА_2

Оскільки п. 889 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» ухвалено з порушенням вимог закону, позивач просив суд визнати його незаконним та скасувати; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 22.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111; визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., яка знаходиться у АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., за територіальною громадою міста Києва.

У ході розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн. у АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у містах - не більше 0,10 гектара.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На підставі п. 887 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, зареєстрований 22.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111.

У подальшому, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.12.2010 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Давиденко Ю.А., на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_4, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111.

Також судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 у справі № 2а-16462/10/2670, зміненою в частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 у справі № 2а-16462/10/2670, скасовано рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва», зокрема щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, у АДРЕСА_1. При цьому зазначеними судовими рішеннями встановлено, що проект відведення спірної земельної ділянки та будь-які погодження проекту відведення земельної ділянки не розроблялися.

Зазначені судові рішення набрали законної сили та не скасовані в частині, що стосується ОСОБА_2 та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 у АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, у листах Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.08.2009 № 05-360/21530 та Головного управління Держкомзему в м. Києві від 24.09.2009 № 1266 зазначено, що документи із землеустрою, що стали підставою для прийняття рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» до Головного управління земельних ресурсів та Головного управління Держкомзему в м. Києві на погодження не надходили. Також оформлене в установленому порядку оспорюване рішення Київської міської ради до Головного управління земельних ресурсів не надходило.

За положеннями ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до вимог та в порядку, передбаченому ЗК України.

Згідно зі ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Порядок погодження землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначений Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №457/1867 (в редакції рішення Київської міської ради від 28 травня 2009 року № 547/1603). Цим порядком передбачено, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує зацікавлена особа. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується Головним управлінням земельних ресурсів, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), державними органами охорони навколишнього природного середовища у випадках, передбачених законодавством, органом охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічним органом, а також відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у передбачених законодавством випадках).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується органами, зазначеними в ч.2 ст.14 вищезазначеного Порядку - шляхом надання ними письмового висновку або напису на проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі на графічній частині або на погоджувальному листі до проекту землеустрою, «погоджено», засвідченого підписом уповноваженої особи і скріпленого печаткою відповідного органу. Надання висновку (погодження) у письмовій формі є обов'язковим за наявності обмежень погоджують проект землеустрою або налають висновок про відмову в його погодженні із зазначенням підстав з посиланням на відповідні норми законодавства.

При розгляді проекту землеустрою забороняється органам, які його розглядають (погоджують), надавати будь-які попередні висновки з вимогою надати на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або вимагати надання висновків, актів обстеження, інших погоджень від будь-яких комерційних (госпрозрахункових) підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх підпорядкування, мети або предмету обстеження, якщо це безпосередньо не передбачено законодавством.

Враховуючи наведене суд зазначає, що обов'язковою умовою для прийняття Київською міською радою рішення про відведення земельної ділянки є наявність погодженої документації із її землеустрою.

Однак в матеріалах справи відсутні копії документів проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 у АДРЕСА_1.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації.

Так, згідно абз. 7 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ст. 118 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, рекреаційного призначення, до яких згідно зі ст. 51 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) відносяться земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Вимогами ч. 2 ст. 52 ЗК України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Згідно п. 5 Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затвердженою рішенням Київради від 19.07.2005 за № 806/3381, земельні зелених насаджень загального користування, також як ї землі природно-заповідного, іншого природно- охоронного призначення та лісового фонду, підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання.

Відповідно до п.10.4 ДБН 360-92 розміщення будівель, споруд та комунікацій не допускається на землях природних національних парків та на землях зелених зон міст, якщо запроектовані об'єкти не призначені для відпочинку, спорту та обслуговування приміського лісового господарства.

Пунктом 6.1 та п. 4.2 ДСП №173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» встановлено, що будівництво та реконструкція об'єктів житлово-громадського призначення за рахунок території парків та скверів, зелених зон загального користування забороняється.

При цьому, п. 2.1.1 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.2005 № 11/2587, встановлено, що планування, забудова, реконструкція, інше використання територій та окремих земельних ділянок в місті здійснюються відповідно до законодавства та Генерального плану розвитку міста, а також іншої затвердженої містобудівної та проектно-кошторисної документації з дотриманням державних норм, стандартів та правил.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 №1577 (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що незалежно від замовника та джерел фінансування експертизі підлягають усі види містобудівної документації, зокрема, Генеральна схема планування територій адміністративно-територіальних одиниць або їх окремих частин, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій, плани червоних ліній, проекти розподілу територій.

Пунктом 3 вищезазначеного Порядку передбачено, що експертиза проводиться в обов'язковому порядку до затвердження містобудівної документації, а позитивний комплексний експертний висновок є підставою для затвердження містобудівної документації (п. 15 Порядку).

Також ст. 17 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні полягає у визначенні потреби в територіях, необхідних для розташування та утримання об'єктів загальнодержавного значення, вирішення інших завдань державної політики щодо використання територій.

Врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за плануванням, забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних ділянок у порядку, встановленому законодавством.

Проте, у порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п. 2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 № 1577 обов'язкові державні експертизи проекту землеустрою та містобудівного обґрунтування не проводились, тому рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 прийнято незаконно.

Крім того, в порушення п. 2 ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу», оскаржуваним рішенням Київської міської ради внесено зміни до Генерального плану міста Києва, без проведення обов'язкової державної екологічної експертизи документації щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 у АДРЕСА_1.

При цьому згідно п. 2 ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» державній екологічній експертизі підлягають проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, інша передпланова та передпроектна документація.

В свою чергу, відповідачами не було надано до суду докази на підтвердження розроблення та затвердження проекту землеустрою та факт відсутності якої встановлено зазначеними вище судовими рішеннями у справі № 2а-16462/10/2670.

Також відповідачами не надано докази проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації та обов'язкової державної екологічної експертизи щодо внесених змін до Генерального плану міста Києва та передання згідно п. 889 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 за № 922/922 земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 із зони зелених насаджень загального користування у приватну власність ОСОБА_2 із зміною її цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Окрім того, Київська міська рада при прийнятті рішення від 18.12.2008 за № 922/922 діяла без врахування публічних інтересів територіальної громади міста Києва, без інформування населення через засоби масової інформації про заплановану зміну цільового призначення земельних ділянок та про заплановану передачу цих земельних ділянок у приватну власність, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про екологічну експертизу».

В свою чергу, згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Крім того, ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку

У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що оскаржуваний п.889 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 за № 922/922 не відповідає вищевикладеним вимогам законодавства України, що є підставою для визнання його у судовому порядку незаконним та скасуванню.

Разом з цим, Верховний Суд України в своїй ухвалі від 08.06.2011 зазначає, що та обставина, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

При цьому, згідно з вимогами ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, зареєстрований 22.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111, виданий ОСОБА_2, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 118, 155 Земельного кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 і 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 с. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

При цьому відповідно до вимог ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., у АДРЕСА_1, укладений 11.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Давиденко Ю.А.

Також слід визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111, адже договір купівлі-продажу земельної ділянки, після укладення якого і був виданий цей державний акт, визнаний судом недійсним.

При цьому, оскаржуваними рішенням, державними актами та договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки було порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю.

В свою чергу, зазначене право підлягає захисту у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, - відновлення становища, яке існувало до порушення. Застосування саме такого способу захисту забезпечить досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності територіальної громади міста Києва земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, для захисту порушеного права необхідно відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради спірної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 1. ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 20, 39, 118, 123, 124, 155, 186-1, 210 Земельного кодексу України, та, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 294-296 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 889 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 за № 922/922.

Визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., у АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 22.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05111.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., у АДРЕСА_1, укладений 11.12.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Давиденко Ю.А.

Визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн., у АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_3 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки у АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 217 000 грн.

Стягнути солідарно з Київської міської ради (01044, м Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141), ОСОБА_2 (АДРЕСА_3; номер платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; номер платника податків НОМЕР_2) судовий збір на користь держави в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя