Ухвала суду № 49992927, 09.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6861/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Провадження № 22-ц/773/1367/15 Категорія: 20 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про передання оплаченого товару за апеляційною скаргою відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 31 липня 2015 року,

встановила:

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2014 року в даній справі постановлено зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 чавунну ванну розміром 1,5 х 0,7 м «Continental». Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 308,14 грн. судових витрат.

20 травня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій зазначив про те, що відповідач відмовився добровільно виконати рішення. З часу придбання ним ванни її ціна значно зросла. Тому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь вартість ванни на час розгляду даної заяви.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 31 липня 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Постановлено змінити спосіб та порядок виконання рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про передання оплаченого товару шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості чавунної ванни розміром 1,5 х 0,7 м «Continental» в розмірі 10023 грн.

В апеляційній скарзі відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати цю ухвалу і залишити заяву без задоволення, посилаючись на неналежну оцінку судом доказів, вихід за межі позовних вимог, неврахування вартості ванни на момент укладення договору купівлі-продажу.

В запереченні позивач ОСОБА_1 просить відхили апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін, зазначаючи про безпідставність доводів скарги.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено (а. с. 50-51).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2014 року вищевказане рішення місцевого суду було скасовано, зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 чавунну ванну розміром 1,5 х 0,7 «Continental», стягнуто із відповідача на користь позивача судові витрати (а. с. 67-68).

На підставі рішення Апеляційного суду Волинської області 02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було видано виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 чавунну ванну розміром 1,5 х 0,7 «Continental» (а. с. 97).

08 жовтня 2014 року за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження, яке було закінчено постановою заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 23 лютого 2015 року з підстав неможливості виконання рішення суду у відсутності боржника (а. с. 98). Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження була скасована на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 03 квітня 2015 року, а 15 травня 2015 року виконавче провадження було відновлено.

З пояснень сторін судом встановлено, що чавунна ванна розміром 1,5 х 0,7 «Continental» відсутня у відповідача ОСОБА_3, він відмовився передавати вказану ванну ОСОБА_1 та згоден відшкодувати лише вартість ванни у межах 3000-4000 грн.

На теперішній час рішення суду не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно зі ст. 373 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відсутність у відповідача майна, яке за рішенням суду має бути передане позивачу, є винятковим випадком, що виключає можливість примусового виконання рішення суду від 11 вересня 2014 року в даній справі.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Виконання законного судового рішення, ухваленого за результатами всебічного, об'єктивного та своєчасного розгляду, є кінцевою метою діяльності суду, оскільки на цій стадії відбувається надання реального захисту правам та свободам сторін, порушення яких встановлено у відповідному процесуальному порядку.

Враховуючи те, що рішенням Апеляційного суду Волинської області 02 жовтня 2014 року було поновлено порушене право ОСОБА_1 на отримання від ОСОБА_3 придбаного і оплаченого майна, однак відповідач не виконав це рішення добровільно, а його примусове виконання виявилося неможливим, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду є правильним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На обґрунтування заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду та з метою визначення вартості чавунної ванни розміром 1,5 х 0,7 «Continental» заявником ОСОБА_1 було надано суду видаткову накладну від 06 травня 2015 року, з якої вбачається що вищезазначена чавунна ванна в товаристві з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Епіцентр К» коштує 9321,39 грн. (а. с. 96).

Оспорюючи вартість вказаного майна, боржник ОСОБА_3 надав суду рахунки на оплату від 31 липня 2015 року, згідно з якими вартість аналогічної ванни в ПП «Гідро-трейд» становить 3999 грн., у «ROSTEX» - 326,096 євро (а. с. 119, 120).

Суд правильно не прийняв до уваги дані рахунки, оскільки в них зазначена ціна спірного майна, нижча ніж його дійсна ринкова вартість за місцем проживання покупця.

Згідно з повідомленням ТОВ «Епіцентр К» на запит суду станом на 29 липня 2015 року ціна ванни чавунної Континенталь з ніжками розміром 1500 х 700 виробника «Roca» у будівельно-господарському гіпермаркеті «Епіцентр К» м. Луцьк становить 10023 грн. ( а. с. 117).

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, постановивши стягнути з відповідача на користь позивача вартість присудженого йому майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Твердження апелянта про неналежну оцінку судом наданих ним доказів щодо вартості ванни у ПП «Гідро-трейд» та у інших виробників є безпідставним. По-перше, надані ОСОБА_3 рахунки на оплату (а. с. 119, 120) ніким не підписані і не завірені. По-друге, вони спростовуються повідомленням директора будівельно-господарського гіпермаркету «Епіцентр К» м. Луцьк на офіційний запит суду (а. с. 115, 117-118). По-третє, у відповідача не було ніяких об'єктивних перешкод для добровільного виконання рішення суду шляхом придбання за нижчими цінами товару, який він зобов'язаний був передати позивачу.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки у заяві ОСОБА_1 зазначено меншу суму стягнення.

Дійсно у поданій до суду 20 травня 2015 року заяві про зміну способу і порядку виконання рішення суду позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 вартість ванни в сумі 9321,39 грн. (а. с. 95), виходячи з ціни на вказане майно, яка склалася на той час (а. с. 96). Однак після надходження до суду офіційної інформації про ціну ванни на час розгляду справи позивач 31 липня 2015 року подав суду заяву, в якій просив стягнути на його користь 10023 грн. (а. с. 122), що узгоджується з положеннями ст. 31 ЦПК України, згідно з якою позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити розмір позовних вимог.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Якщо відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-якої причини ухиляється від цього, він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно на час розгляду заяви витратити, для придбання майна, що належало кредитору і не було повернене боржником у натурі.

З огляду на викладене судом вірно не враховано вартість ванни на момент укладення договору купівлі-продажу в розмірі 3449 грн., оскільки на час розгляду заяви для придбання вказаного майна, тобто для відновлення порушених прав позивача, потрібно витратити значно більшу суму грошових коштів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 31 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: