Ухвала суду № 49990494, 03.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1927/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

03 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Залімського І. Г. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника відповідача: Роюк Вікторії Юріїни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Нетішині Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішитні Хмельницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Хмельницької області про визнання рішення протиправним та стягнення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля в сумі 7915,82 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явилась, надала заяву, у якій заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін та просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Представником третьої особи також подана заява про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності позивача та представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що при реєстрації придбаного легкового автомобіля NISSAN X-Trail T31 в органах ДАІ позивачем сплачено до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7915,82 грн., що підтверджується довідкою відділення №1 Славутського МВ ПАТ «Брокбізнесбанк».

20.03.2013 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля.

За результатами розгляду звернення позивача, відповідачем було надіслано позивачу листа № 19/с-10 від 28.03.2013 року, у якому зазначено, що підстав для повернення коштів сплачених при реєстрації автомобіля не має, посилаючись на п. 7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Не погоджуючись з вказаним листом позивач звернулася до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року в адміністративну справу №822/1927/13-а за позовом ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Хмельницької області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів залишено без розгляду на підставі ст. 99 КАС України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 06.06.2013 року, яка набрала законної сили того ж дня, скасовано ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року в адміністративній справі №822/1927/13-а, та зазначено, що момент виникнення права на звернення до адміністративного суду з приводу оскарження зазначених дій управління Пенсійного фонду України у м. Нетішині, настає з моменту одержання позивачем письмової відповіді про відмову в поверненні сплаченого 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто з моменту коли він дізнався про порушення, на його думку, своїх прав та інтересів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року даний позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позов ОСОБА_3 в частині вимог щодо визнання протиправним рішення відповідача залишено без розгляду, в задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають чинному на момент сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля законодавству, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

Пунктом 7 статті 1 даного Закону, якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Відповідно до пункту 12 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Згідно частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, оскільки положення Порядку № 1740 щодо платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля суперечать положенням Закону № 400/97-ВР, застосуванню підлягаю положення п. 7 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, в силу якого платником зазначеного збору є продавець автомобіля.

Статтею 3 Закону № 400/97-ВР визначено, що платники збору, визначеними пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до бюджету підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 7 ч. 3, 7 Положення про Державну казначейську службу України затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач позбавлений обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, а відповідачем неправомірно відмовлено в поверненні коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Нетішині Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 вересня 2015 року.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Залімський Ігор Геннадійович

Білоус Олег Валерійович