Ухвала суду № 49990449, 31.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р.Справа № 820/1998/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Балканрезинотехніка" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/1998/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Балканрезинотехніка"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Балканрезинотехніка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.11.2014 року №0003962201, від 17.11.2014 року №0003972201.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Балканрезинотехніка" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.11.2014 року №0003962201 в частині нарахування грошових зобов'язань за основним платежем у розмірі 92715 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46357,5 грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.11.2014 року №0003972201 у повному обсязі. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення в частині нарахування грошових зобов'язань за основним платежем у розмірі 9320 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4660 грн.- відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Балканрезинотехніка" (адреса: м.Харків, пр.Московський,51 ; код 37999099 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 452,12 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні дванадцять копійок).

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме: п.138.1, п.138.2 п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, пункт 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на обставини встановлені в ході перевірки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Балканрезинотехніка", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не надано належної правової оцінки наданим до матеріалів справи доказам, неповно встановлено обставини у справі та не правильно застосовано норми матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року в частині незадоволених позовних вимог, а саме податкове повідомлення - рішення від 17.11.2014 року №0003962201 скасувати в повному обсязі. Вказує, що ТОВ "Торговий дім "Балканрезинотехніка" правомірно обліковувало вказані витрати.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб №582342 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Балканрезинотехніка" зареєстроване в якості юридичної особи з 12.12.2011 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлень від 09.10.2014 року № 1961, 1962, 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, наказу від 29.09.2014 року №1456, наказу від 23.10.2014 року №1563 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Балканрезинотехніка" (податковий номер 37999099) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2011 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2011 року по 31.12.2013 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акту. За результатами перевірки складено Акт від 03.11.2014 №3522/20-34-22-01-05/37999099 (а.с.14- 57т.І).

Згідно висновків акту від 03.11.2014 №3522/20-34-22-01-05/37999099 перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" :

1)п. п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. п. 138.10.2, 138.10.5 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями занижено доходи, що враховуються при визначенні оподаткування на загальну суму 250000 грн., у т. ч. за 2013 рік у сумі 250000 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 287026 грн., у т. ч. за 2013 рік у сумі 287026 грн. році, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 102035 грн. за 2013 рік.

2) Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95-ВР за порушення вимог п.2.6 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми 360,0 грн. х 5 = 1800,0 тис. грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі міста Харкова прийняті податкові повідомлення рішення від 17.11.2014 №0003962201 та податкове повідомлення рішення від 17.11.2014 №0003972201.

На підставі висновків акту перевірки від 03.11.2014 №3522/20-34-22-01-05/37999099 відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення форми від 17.11.2014 №0003962201(а.с.79 т.І), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 153052 грн.50 коп., з якої за основним платежем у розмірі 102035 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 51017,5 грн. та податкове повідомлення-рішення форми від 17.11.2014 №0003972201 (а.с.80 т.І), яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1800000,00 грн.

З розрахунку штрафних санкцій по акту ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" , наданого представником ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с.2 т.ІІ) встановлено, що позивачу нараховано суму грошових зобов'язань у розмірі 71250 грн. за заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Гонорій".

Між ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (Продавець) та ТОВ "Гонорій" (Покупець) 01.02.2013р. укладено договір купівлі - продажу № 2/2013АВ (а.с.81 т.І), предметом якого є те, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця мастильні матеріали та запчастини для автомобілів , а також інші ТМЦ , Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, вказану у видаткових накладних. Асортимент , кількість , ціна та загальна сума угоди вказується в видаткових накладних (п.1.1 договору).

На виконання договору № 2/2013АВ сторонами складено та підписано видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи (а.с.84- 113 т.І). та податкові накладні (а.с.114- 145 т.І).

ТОВ "Гонорій" розраховувалось за отримані ТМЦ частково, відповідно до наступних платіжних доручень: №5610 від 04.06.2013 року на суму 150000 грн., у т. ч. ПДВ - 25000 грн.,

№5919 від 19.06.2013 року на суму 100000 грн., у т. ч. ПДВ - 16666,67 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с.146 т.І).

Представник позивача в суді першої інстанції пояснив, що метою укладення зазначеного договору з ТОВ "Гонорій" було отримання прибутку за реалізований товар, придбаний позивачем від інших продавців, первинні документи по яким долучені до матеріалів справи (а.с. 51 - 209 т.ІІ).

Крім того, представник позивача пояснив суду, що реалізований ним товар самостійно забирало та транспортувало ТОВ "Гонорій".

На підтвердження можливості зберігання товару позивачем до матеріалів справи надано договір на здійснення послуг по зберіганню товару від 16.11.12р. та додаткову угоду від 31.12.2013 року(а.с.48-50 т.ІІ).

На підтвердження наявності товару, який у подальшому було ним реалізовано ТОВ "Гонорій" позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку 361 за період січень 2012р. по червень 2015 року.

Відповідно до п. 135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України закріплено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Представник відповідача пояснив, що порушення позивачем п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України виявлене по причині виникнення розбіжностей господарської діяльності позивача та інформації , викладеної в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 №499/26-57-22-03-10/38205323 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гонорій" (код ЄДРПОУ 38205323), висновками якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Гонорій" з суб'єктами господарювання-покупцями та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 11.05.2012 по 31.12.2013, які підпадають під визначення ст.44, ст.134, ст.138, ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Положеннями ч.2 ст.161 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, відповідачем не доведено про обізнаність позивача щодо порушень , які могли бути допущені його контрагентом - ТОВ "Гонорій" при здійсненні господарської операції, висновки по якій відображено в акті зустрічної звірки по зазначеному контрагенту.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод позивачем з ТОВ "Гонорій", складання інших первинних документів, позивач та його контрагент не знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також не були платниками податку на додану вартість, та інші доказів, які свідчать, що підприємства не могли здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг.

Позивачем до матеріалів справи надано належний договір, податкові та видаткові накладні, виписки з банку, які підтверджують виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ "Гонорій".

Зі Статуту ТОВ "Торговий Дім "Балканорезинотехніка" вбачається, що видами діяльності позивача є зокрема, оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а.с.29 т. ІІ), що підтверджує те, що реалізація ТМЦ ТОВ "Гонорій" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача для отримання прибутку.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Гонорій" не відповідає встановленим обставинам справи, таким чином позовні вимоги в цій частині вимог обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З розрахунку штрафних санкцій по акту ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка", наданого представником ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с.2 т.ІІ) встановлено, що позивачу нараховано суму грошових зобов'язань у розмірі 13980 грн. за включення до складу адміністративних витрат , витрат на відрядження, виплачених особам , які не є працівниками підприємства.

В ході проведення перевірки позивача встановлено, що ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" включало до складу адміністративних витрат за 2013 рік витрати на відрядження у загальній сумі 49055 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" було укладено договір доручення на представлення інтересів підприємства на території України та за її межами від 01.01.2013 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі довіреностей виданих ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка".

До перевірки було надано звіти про використання коштів у відрядженнях. №1 від 24.04.2013, №3 від 29.04.2013, №4 від 22.05.2013, №5 від 06.06.2013, №6 від 06.06.2013, №7 від 14.06.2013, №8 від 15.07.2013, №9 від 22.07.2013,№11 від 30.09.2013.

Звіти за відрядження складено від імені директора та за його підписом - ОСОБА_2

В ході проведення перевірки встановлено, що особи, що перебували у відрядженнях не були працівниками ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" у періоді з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, отже відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ "ТБ "Балканрезинотехніка" п.138.1, п.138.2 п. п. 138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Положеннями п. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.б) п.п. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України встановлено, що адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Позивачем до матеріалів справи було долучено копії договорів доручення на представлення інтересів підприємства в організаціях, державних органах та установах по господарським та економічним питанням на митній території України та за її межами від 01.01.2013, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.212- 215 т. І), звітів про використання коштів , виданих на відрядження або під звіт, пасажирські квитки на переліт, посвідчення про відрядження та довіреності, видані директором ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" на ОСОБА_3 та ОСОБА_5, звіти про виконані роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4.(а.с.211-242 т.ІІ).

Згідно п.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон , затвердженою Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року, у редакції наказу Мінфіну України від 17.03.2011р. №362, зареєстрованої в Мін'юсті України від 29.03.2011р. №410/19148(далі - "Інструкція") службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням роботодавця на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Отже, особи, які не є працівниками підприємства не можуть вважатись такими , що виконують службове відрядження, через що не мають права на відшкодування витрат і отримання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. Як встановлено та зазначено судом вище, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виконували доручення ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" та отримували винагороду на підставі договорів, укладених з ними, та не перебували у трудових відносинах з позивачем.

Таким чином, виплати на такі відрядження не можуть бути включені до складу адміністративних витрат підприємства, у зв'язку з чим, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення в частині нарахування грошових зобов'язань за основним платежем у розмірі 9320 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4660 грн.(правомірність розміру штрафу не оспорюється).

Щодо посилань позивача на той факт, що сторони вільні в укладанні правочинів, і витрати вчинені за договором іншою стороною можуть бути відшкодовані, колегія суддів зазначає, що такі витрати, як що це передбачено договором дійсно можуть бути відшкодовані, але не в порядку відшкодування витрат на відрядження. Також колегія суддів не погоджується з доводом апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції врахував лише форму документів про «відрядження», а не врахував їх зміст. Як свідчать посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, було оформлене саме відрядження, і саме в зв'язку з цим повернуто кошти, особам що не є працівниками підприємства.

Колегія суддів зазначає, що компенсація при відрядженні здійснюється для працівників підприємства, а при виконанні умов господарського договору доручення, особа , якій надано доручення самостійно вирішує питання вчинення дій на виконання доручення, отримуючи кошти не на відрядження (що віднесено до адміністративних витрат), а в рамках господарського договору, що оформлюється саме в межах такого договору (акти виконаних робіт, рахунки тощо). Витрати по господарському договору не є адміністративними.

Колегія суддів зазначає, що відповідні витрати позивачем належним чином не оформлені, що виключало можливість їх віднесення до витрат господарської діяльності.

Також, з розрахунку нарахувань по акту ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка", наданого представником ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с.2 т.ІІ) встановлено, що позивачу нараховано суму грошових зобов'язань у розмірі 67822,5 грн. за включення до складу фінансових витрат , витрат по договору факторингу у розмірі 237971 грн..

ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" уклало договір від 26.11.2012 року №274-12П з ПАТ "ТК "Гірничі машини", код ЄДРПОУ 25332714, предметом якого є постачання продукції, кількість, ціна та асортимент якої. визначається у специфікаціях (п. 1.1,1.2 договору).

Відповідно до специфікації №1 від 26.11.2013 року ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" постачає стрічку конвеєрну гумовотканинну важкогорючу ЕР1000/5 з товщиною обкладок 4+2, шириною 1000 мм кількістю 9200 м., на загальну суму 8096184 грн., у т. ч. ПДВ 1349364 грн. на умовах оплати - передплата у розмірі 100%.

Згідно Додаткової угоди №2 від 28.12.2012 року ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" змінено п.2 специфікації №1 від 26.11.2013 року, а саме: умови оплати - сплата в розмірі 100% протягом 90 календарних днів з моменту надходження до кінцевого замовника партії товару.

З бухгалтерської довідки позивача від 17.06.2015 року вбачається, що у грудні 2012року ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" відвантажило ПАТ "ТК "Гірничі машини" стрічку конвеєрну гумовотканинну 1000 мм ЕР 1000/5 4+2 VI ТГ у кількості 9200 м., на загальну суму 8096184 грн. у відповідності до видаткових накладних , однак товар у кількості 3 300 кв.м. на суму 2 420 055,00 грн. було повернуто позивачу , про що свідчить видаткова накладна №89 від 26.03.2014р. Таким чином, залишок заборгованості за товар- стрічка конвеєрна гумовотканинна у кількості 5900 кв.м. по договору від 26.11.2012 року №274-12П склав 5 192 118, 00 грн.

У зв'язку з тим, що ПАТ "ТК "Гірничі машини" протягом 90 днів з моменту отримання товару (який було відвантажено позивачем у грудні 2012р.) не здійснило сплату за товар, ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (Клієнт) уклало договір факторингу з регресом №262/59.2 від 24.04.2013 року з ПАТ "ПУМБ" (код ЄДРПОУ 14282829), за яким Фактор (ПАТ "ПУМБ) зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта (ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка") за плату на умовах факторингу з регресом з лімітом фінансування - 4150000 грн. до 01.08.2013 року на умовах плати за факторингове фінансування - 23% річних.

Положеннями п..2.1, 2.2 договору факторингу з регресом №262/59.2 від 24.04.2013 року закріплено, що перелік боржників визначається сторонами у Переліку згідно Додатку №1 до цього договору, а умови придбання Фактором Права вимоги визначається у Реєстрі , що складається за формою згідно Додатку 2 до цього Договору.

Згідно Додатку 1 від 24.04.13р. до договору факторингу з регресом №262/59.2 від 24.04.2013 року визначено Боржником - ПАТ "ТК "Гірничі машини", код ЄДРПОУ 25332714 за договором від 26.11.2012 року №274-12П. Крім того, до матеріалів справи надано Додаток 2 до договору факторингу з регресом №262/59.2, яким визначено умови придбання Фактором права вимоги у Реєстрі.

До матеріалів справи позивачем надано виписки з банку, які свідчать, що Фактор - ПАТ "ПУМБ" погасив за Боржника дебіторську заборгованість у сумі 5 117 897,88 грн.

Також позивачем надано виписки з банку на підтвердження сплати відсотків по договору факторингу з регресом №262/59.2 від 24.04.2013 року .

ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" було включено до складу рядку 06.3 Декларації "Фінансові витрати" відсоток за користування факторинговими коштами у сумі 237971,37 грн.

Відповідач в акті перевірки від 03.11.2014 №3522/20-34-22-01-05/37999099 посилається, як на доказ порушення позивачем п. п. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України на те , що підприємство не вжило самостійно необхідних заходів, щодо стягнення дебіторської заборгованості з покупця та окрім того відповідно до приписів Цивільного, Господарськога та Податкового кодексів України зі змінами та доповненнями зазначена заборгованість ПАТ "ТК "Гірничі машини", код ЄДРПОУ 25332714 перед ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" не може бути визнана як безнадійна оскільки не минув термін позовної давності.

Статтею 512 ЦК України закріплено, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Положеннями ст. 1080 ЦК України встановлено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Таким чином, нормами чинного законодавства надається право укладати договір факторингу щодо відступлення факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідачем не доведено наявності будь - яких заборон на укладення позивачем договору факторингу з ПАТ "ПУМБ", який погасив за Боржника дебіторську заборгованість у сумі 5 117 897,88 грн.

Згідно п. п. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пункт 14.1.206 ст. 14 ПК України визначає проценти як дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Згідно п.141.1. ст. 141 ПКУ, яка передбачає особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, для включення витрат, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, має бути доведеним факт їх виникнення (здійснення) у зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

В суді першої інстанції представник позивача пояснив, що ним було сплачено проценти за договором факторингу №262/59.2 від 24.04.2013 року, укладеного ПАТ "ПУМБ", що було безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, оскільки укладання договору факторингу було необхідно для погашення заборгованості по договору від 26.11.2012 року №274-12П, укладеному з ПАТ "ТК "Гірничі машини" (боржник), на виконання якого позивач здійснив відвантаження товару, але у визначений договором строк боржником не було здійснено сплату позивачу за товар, продаж якого передбачав отримання позивачем прибутку .

Суд зазначає, що само по собі платне залучення банківській коштів не є протиправною дією. Будь - яких доказів, що таке залучення здійснено протиправно не надано. Фактично висновки податкового органу ґрунтуються на його ставленні до порядку ведення господарської діяльності позивача, але суб'єкт господарювання вільний у виборі форм здійснення правочинів у господарській діяльності, їх незаконність не доведено.

Використання залучених коштів не у господарській діяльності не встановлено.

Посилання податкового органу на можливість стягнення коштів з контрагента у судовому порядку, не є обгрунтовним, оскільки така можливість не виключає право укладання передбаченого ЦК України договору факторингу.

Таким чином, відповідачем не наведено наявності порушень позивачем п.138.1,138.2, п. п. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в частині включення до фінансових витрат відсоток за користування факторинговими коштами у сумі 237971,37 грн., у зв'язку з чим суд задовольняє позовну вимогу в цій частині.

Крім того, позивачу податковим повідомленням - рішенням №0003972201 від 17.11.14р. застосовано штрафні санкції у розмірі 1800000 грн. за порушення вимог п.2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки

Згідно п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 закріплено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

З акту перевірки від 03.11.2014 №3522/20-34-22-01-05/37999099 вбачається, що у відповідності до квитанцій філії АБ "Південний" МФО350761 № 48 від 19.04.2013року на суму 60,0 тис. грн. та №17 від 21.06.2013 на суму 300,0 тис. грн. ТОВ "ТД "БАЛКАНРЕЗИНОТЕХНIКА" через ОСОБА_6 внесені готівкові кошти на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 360,0 тис. грн., які не були оприбутковані в касовій книзі підприємства.

Як пояснив представник позивача в суді першої інстанції, грошові кошти були власністю фізичної особи і вносилися на розрахунковий рахунок від фізичної особи, як поворотна фінансова допомога.

До матеріалів справи позивачем надано договір про безвідсоткову фінансову допомогу №19/4-2013р. від 19.04.13р., укладеного між позивачем (Позичальник) та фізичною особо - ОСОБА_2 (Позикодавець), предметом якого є те, що позикодавець передає в якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у користування позичальнику грошові кошти у розмірі 100 00 грн. для поповнення оборотних коштів , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю так ж саму суму (а.с.243 т.ІІ).

Пунктом 2.1 договору №19/4-2013р. від 19.04.13р. визначено, що позикодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику шляхом їх перерахування у безготівковому порядку на рахунок позичальника. Перерахування може здійснюватись кількома платежами.

Між сторонами було складено додаткову угоду №1 до договору №19/4-2013р. від 19.04.13р., якою змінено розмір грошової допомоги на суму 1 000 000 грн.

Положеннями п.п.14.1.257.п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Таким чином, судом встановлено, що кошти, які надійшли на банківський рахунок позивача є безповоротною фінансовою допомогою від фізичної особи за договором №19/4-2013р. від 19.04.13р. Оскільки готівкові кошти внесені фізичною особою на розрахунковий рахунок позивача у банківській установі, до зазначених правовідносин не може бути застосовано положення Постанови Правління НБУ від 15.12.04р. № 637, оскільки зазначені операції з перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства не є готівковими розрахунками .

Отже позивачем не було допущено порушень п.2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 , таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення вимоги позивача в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/1998/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2015 р.