Постанова № 49989321, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11222/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 3 475 638,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача;

стягнути з Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 475 638,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 3 475 638,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач та відповідач-1 подали апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить в цій частині позов задовольнити, а в решті постанову суду залишити без змін. Апелянт посилається на порушення судом при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині суд першої інстанції виходив з того, що податковою інспекцією у проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт, згідно висновків якого на момент складання акта перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування. В той же час, податковий орган не склав та не надіслав на адресу позивача жодних податкових повідомлень про зменшення або відмову в наданні такого бюджетного відшкодування. При цьому, податковим органом не було подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна».

Відтак суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3 475 638,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна», є протиправною, відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, оскільки розцінив вищевказану позовну вимогу як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, проте не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 9 лютого 2015 року ТОВ «Аскоп-Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на рахунок платника у банку становить 3 476 805,00 грн. (рядок 23.1 декларації).

Разом із декларацією з податку на додану вартість за січень 2015 року позивач подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Вважаючи протиправними бездіяльність та дії відповідачів щодо невідшкодування суми бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як убачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві в період з 20.03.2015 по 31.03.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт № 2802/26-53-15-02/30579869 від 31.03.2015, згідно висновків якого на момент складання акта перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за січень 2015 року в сумі 3 475 638, 00 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

В той же час, за наслідками проведеної перевірки та складання акта, податковий орган не склав та не надіслав на адресу позивача жодних податкових повідомлень про зменшення або відмову в наданні такого бюджетного відшкодування.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, наведені обставини під час апеляційного розгляду спростовані не були.

У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 21-318а14.

Так, датою закінчення перевірки є 31.03.2015, тобто відповідач зобов'язаний у п'ятиденний строк із вказаної дати подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, відповідач-1 не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна».

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3 475 638,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна», є протиправною, відтак рішення суду в цій частині є правомірним, відповідно апеляційна скарга відповідача-1 є необґрунтованою.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 475 638,00 грн.

Так, як уже було встановлено у визначений п. 200.15 ст. 200 Податкового кодекс України строк податковим органом не було направлено на адресу територіального органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ВАТ «Аскоп Україна», чим порушено встановлене законом право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 затверджений Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

Пунктами 8-9 названого Порядку встановлено, що Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідачами у цій справі виступають податковий орган та орган державного казначейства. Позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган казначейської служби діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Наведені висновки в повній мірі співпадають з висновками Вищого адміністративного суду України наведеними в ухвалі від 15.05.2015 у справі №К/800/18868/13.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 475 638,00 грн., натомість висновки суду першої інстанції з посиланнями на дискреційні повноваження помилковими.

Відтак апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість в цій частині позовних вимог, відповідно наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. В свою чергу постанова суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, проте в частині не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 475 638,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.09.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.