Постанова № 49979028, 02.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року № 813/3248/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

за участю представника позивача Величко О.М., представника відповідача Кохана А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" до Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетра- Агро» (далі - ТзОВ «Тетра-Агро», Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000292200 від 03.06.2015 року та №0000302200 від 03.06.2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, їх виконання підтверджується належно оформленими первинними документами. Вказано, що господарські операції фактично відбулись та їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності. До перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги контролюючим органом. Посилання відповідача в акті перевірки на безтоварність операцій позивача з ПП «Ворк Супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Сантехресурс» здійснено на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, та інформації про відсутність у вказаних вище контрагентів необхідного штату працівників, основних засобів та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, результатів відстеження ланцюга їх постачальників та схем формування цими підприємствами податкового кредиту. Вказано, що висновки викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що аналізуючи господарські операції між позивачем та ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Сантехресурс» можна зробити висновок, що такі позбавлені господарської мети. Надані до перевірки документи є свідченням того, що у позивача існували цивільно-правові відносини з безпосередніми виробниками вугілля, тому необхідність вступу у господарські відносини з ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Сантехресурс» не було. Вказав, що позивач територіально розташований у м. Червонограді, тобто в регіоні де відбувається видобуток вугілля, тому нераціонально здійснювати пошук постачальників вугілля, які розташовані у м. Києві чи у м. Львові, за можливості безпосередньо придбати вугілля на шахтах. Також факт подальшої реалізації позивачем аналогічної продукції, яка нібито була придбана в ПП «Ворк Супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Сантехресурс» є свідченням того, що товарно-матеріальні цінності фактично отримані позивачем на безоплатній основі від інших осіб, які не ідентифіковані позивачем у податковому обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Вказав, що перевіркою встановлено, що господарські операції позивача фактично не відбулись та лише відображені у первинних документах. Зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Тетра-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ПАТ «Жидачівський ЦПК», ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ДП «Львіввугілля», ТзОВ «Еколайн-СТ» за період з 01.10.2012 року по 01.05.2014 року з питань, викладених в постанові слідчого, по взаємовідносинах з ТзОВ «Сантехресурс» за період з 01.05.2014 року по 31.07.2014 року, результати якої викладено в акті №124/2200/33775353 від 06.03.2015 року.

За результатами порушень, встановлених під час перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000232200, № 0000242200, № 0000252200 від 23.03.2015 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку та подав заяву про досягнення податкового компромісу.

Згідно з п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України для перевірки аргументів, викладених у скарзі проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Тетра- Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при веденні взаємовідносин з ПАТ «Жидачівський ЦПК», ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ДП «Львіввугілля», ТзОВ «Еколайн-СТ» за період з 01.10.2012 року по 01.05.2014 року з питань, викладених в постанові слідчого, по взаємовідносинах з ТзОВ «Сантехресурс» за період з 01.05.2014 року по 31.07.14 року, за результатами якої складено акт №234/2200/33775353 від 21.05.2015 року.

Перевіркою, з врахуванням досягнутого компромісу, встановлено порушення позивачем ст.44. пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 4818825 грн.; п. 198.1. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, в результаті чого перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 992766,18 грн.

Внаслідок встановлених порушень винесено податкові повідомлення-рішення №0000292200 від 03.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5216476 грн., у тому числі за основним платежем - 3477651 грн. та штрафними санкціями -1738825 грн.; та №0000302200 від 03.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1489149 грн., у тому числі за основним платежем - 992766 грн. та штрафними санкціями - 496383 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

П. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п. 135.1 .ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітною періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2. ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Наявність формально складених, але недостовірних документів при відсутності факту реалізації товарів чи послуг не є підставою для включення відповідних сум до складу доходів для цілей оподаткування податком на прибуток підприємства.

Відповідно до пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в складі інших доходів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Із положень ПК України вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що у перевірений період ТзОВ «Тетра-Агро» (м. Червоноград) здійснювало господарські операції з контрагентами ПП «Ворк Супорт» (м. Львів), ПП «Електрокабельпостач» (м.Львів), ТзОВ «Ерідл» (Пустомитівський район), ТзОВ «Сантехресурс» (м. Київ) шляхом укладення однотипних договорів купівлі-продажу товарів № № 02-04/12 від 02.04.2012 року із ПП «Електрокабельпостач», № 2-08/13 від 02.08.2014 року із ПП «Ворк супорт», № 5-61/14 від 06.05.2014 року із ТзОВ «Сантехресурс», №09-01/13 від 09.01.2013 року із ТзОВ «Ерідл».

Як пояснив представник позивача укладенню зазначених договорів передувало ведення відповідних усних переговорів та досягнення згоди щодо усіх істотних умов, у тому числі щодо предмету, асортименту, кількості, комплектності, якості та ціни товарів, умов і термінів їх поставки, пункту поставки, порядку здачі-приймання продукції, моменту переходу права власності, умов здійснення розрахунку, гарантійних зобов'язань, строку дії договору поставки, порядку надання товарно-супровідних документів, умови відповідальності сторін, порядку розрахунків, тощо.

Зокрема, предметом цих договорів, згідно домовленостей між контрагентами були: вугілля, обладнання, запчастини та інші товаро-матеріальні цінності. Водночас, як пояснив представник позивача, у зв'язку із їх великим об'ємом та різноманітністю до тексту договору не включались положення щодо його асортименту, комплектності, сторонами погоджено, що договір припиняється після повного виконання зобов'язань, а належними та достатніми доказами фактичних поставок за договорами є первинні документи (накладні та інші), підписані у двосторонньому порядку, у яких наведено повний перелік, кількість, найменування, асортимент та ціну товарно-матеріальних цінностей, поставлених за договорами, внесені до первинних документів відомості відповідають цілям і завданням угод.

Поставка за вказаними договорами здійснювалась автомобільним та залізничним транспортом. При поставці автомобільним транспортом використовувались як власні транспортні засоби, так і залучені на умовах цивільно-правових угод транспортні засоби інших суб'єктів господарювання. Поставки залізничним транспортом здійснювались у межах колії ДП «Львіввугілля».

Представник позивача пояснив, що між ТзОВ «Тетра-Агро» та його контрагентами укладено договори про надання послуг із зберігання вугілля на майданчику ТзОВ «Тетра-Агро», що знаходиться у м.Червонограді на вул.Львівській,71. Тобто, в окремих випадках вугілля, яке цими контрагентами передавалось на зберігання ТзОВ «Тетра-Агро», у подальшому придбавалось позивачем.

В акті перевірки вказано, що для перевірки не надано: ж/д накладні, дорожні відомості, квитанції про приймання вантажу від вищевказаних контрагентів, інші документи, що містять інформацію, яка б вказувала на прийняття (здавання) вантажу ж/д вагонами ТзОВ «Тетра-Агро» від постачальників - ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТОВ «Ерідл» та ТОВ «Сантехресурс». Перевіряючими складено акт «Про ненадання документів».

Щодо отримання ТзОВ «Тетра-Агро» послуг перевезень вантажів у піввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями, для перевірки було представлено акти здачі-приймання робіт від ВП ВТУ ДП «Львіввугілля» (помісячно з наростаючим підсумком), документи, а саме «Пам'ятка прийомоздавача», однак такі не містять жодної інформації про прийняття (здавання) вантажу ж/д вагонами ТзОВ «Тетра-Агро» від постачальників - ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл» та ТзОВ «Сантехресурс».

Згідно з актом перевірки, представлені товаро-транспортні накладні (перевезення автомобільним транспортом Камаз ВС 5246 СТ) не містять номера та дати доручення, номера та дати подорожнього листа, маси вантажу для перевезення. Такі документи складені з порушенням вимог до заповнення ТТН: вибірково зазначено відомості про вантаж, розділи «Вантажно-розвантажувальні операції» не місять жодної інформації. За результатами перевірки встановлено, що доставка та перевезення вугілля здійснюється в межах колій ДП «Львіввугілля», а факт доставки (транспортування) вугілля від ПП «Ворк супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл» та ТзОВ «Сантехресурс» для ТзОВ «Тетра-Агро» документально не підтверджено.

Існування недоліків у первинних документах, виявлених під час перевірки, підтверджено представником позивача в усних поясненнях.

Також перевіркою встановлено, що контрагенти позивача належать до так званого «конвертаційного центру», основний напрямок діяльності якого зосереджений на формування сумнівного податкового кредиту з ПДВ та постачання готівкових коштів підприємствам - вигодонабувачам за рахунок підприємств - транзитерів. Відповідно до інформації баз даних податкової звітності встановлено, що контрагенти - постачальники у періодах, які підлягають перевірці придбавали наступні ТМЦ (вибірково), а саме: ПП «Електрокабельпостач» - цукор білий, олія, підгузники, ергопласт. акумулятори, телефони, планшети, свинина, полівінілхлорид, моторна олива; ТзОВ «Сантехресурс» продукти харчування («Живчик», цукерки, шоколад), килимове покриття, арматура, гідроблоки. клапани, лінолеум, вентилятори, умивальники, компресор повітряний, домкрати, каністри, лійки, картон, квіти в асортименті: ТзОВ «Ерідл» - олива, шини, пральний порошок, щебінь, рідке мило. гелі, відбілювач, продукти харчування, папір офсетний, скріпа, затискачі, гак під стрілу, телевізори, ноутбуки, програмне забезпечення, фотопапір, паралон; ПП «Ворк Супорт» - електроди, тени, пральний порошок, олива, картон, антифриз, гофрокороби, прокат тонколистий, сталь рулонами, телефони, шампуні, пральний порошок, тощо.

Під час дослідження наявних в матеріалах справи документів, зокрема податкових накладних від ТзОВ «Сантехресурс» № 188 від 20.06.2014 року та № 131 від 04.07.2014 року; ТзОВ «Ерідл» № 2299, № 2300 від 31.07.2013 року, № 1019 від 13.06.2013 року, № 1129 від 15.02.2013 року, № 1326 від 18.02.2013 року, № 1379 від 19.02.2013 року, № 1434 від 20.02.2013 року, № 1496 від 21.02.2013 року, № 1551 від 22.02.2013 року, № 947 від 12.02.2013 року; ПП «Електрокабельпостач» № 2327, № 2328, № 1532 від 28.12.2012 року; № 757, № 758, № 759 від 11.12.2012 року; № 1533, № 2693 від 20.12.2012 року, № 2324 від 23.10.2012 року, № 1507 від 12.10.2012 року, № 1407 від 11.10.2012 року, № 88 від 01.10.2012 року, № 175 від 02.10.2012 року, № 256 від 03.10.2012 року, № 1132 від 14.11.2012 року, встановлено що контрагенти позивача здійснювали поставку вугілля різних марок. Однак з акту перевірки № 124/2200/33775353 від 06.03.2015 року вбачається, що позивач мав налагоджені цивільно-правові відносини з безпосередніми виробниками вугілля, мав укладені договори про поставку вугілля різних марок з відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля».

Суд вказує, що економічна розумність та доцільність діяльності з позиції раціонально діючого суб'єкта економічних правовідносин є одними з основних критеріїв добросовісності платника податків. Добросовісний платник як суб'єкт господарювання, прагнучи до максимізації прибутку, повинен діяти раціонально, тобто з діловою розумністю, а цивільні правовідносини, що викликають певні податкові наслідки, повинні відповідати принципам ділової розумності.

Представник позивача не міг пояснити в чому ділова розумність здійснення пошуку постачальників вугілля, які розташовані у м. Києві чи у м. Львові, за можливості безпосередньо придбати вугілля за місцезнаходженням позивача, оскільки ТзОВ «Тетра-Агро» розташоване у м. Червонограді, тобто в регіоні де відбувається видобуток вугілля.

З метою підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Сантехресурс» позивачем долучено договір поставки № 5-61/14 від 06.05.2014 року, видаткові накладні № РН-188/06 від 20.06.2014 року, № РН-131/07 від 04.07.2014 року, податкові накладні № 188 від 20.06 2014 року, № 131 від 04.07.2014 року, акти приймання-передачі вугілля від 20.06.2014 року та від 04.07.2014 року, із змісту яких вбачається, що вугілля, яке було придбано позивачем в ТзОВ «Сантехресурс» доставлено на склад-площадку (м. Червоноград, вул. Львівська 71) залізничними вагонами № 56543978, № 53753734562, № 53034062, № 56543812.

У зв'язку з тим, що у позивача існували прямі договірні відносини щодо поставки вугілля з ДП «Львіввугілля» , податковим органом скеровано запит на адресу ДП «Львіввугілля» з метою отримання інформації щодо поставки вугілля на склад-площадку, оплати за доставлене вугілля, щодо рівня цін на вугілля, яке реалізовувалося ДП «Львіввугілля» у спірні періоди безпосередньо позивачеві.

З відповіді ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Вуглезбут» № 415 від 12.08.2015 року, встановлено що таке реалізовувало вугілля ТзОВ «Тетра-Агро» на умовах договору № 41/В від 02.10.2009 року та відвантажувало на склад-площадку (м.Червоноград, вул. Львівська 71) залізничними вагонами № 56543978, № 53753734562, № 53034062, №56543812 вугілля, власником якого було ТзОВ «Тетра-Агро».

Відповідно до актів приймання-передачі вугілля № 1/07 від 01.07.2013 року, №2/07 від 11.07.2013 року, № 3/07 від 12.07.2013 року ТзОВ «Ерідл» передано ТзОВ «Тетра-Агро» на відповідальне зберігання вугілля, яке йому належить на праві власності та яке доставлено на склад - площадку ТзОВ «Тетра-Агро» (м. Червоноград, вул. Львівська 71) залізничними вагонам №52852464, № 56323439, № 52851920, № 56475841, № 56300858; №56301377, 53734653, № 56301344, № 53028536, № 53734638, № 56159825, № 56475809, № 56301534, № 43028585, № 56461908.

З відповіді ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Вуглезбут» встановлено, що ВП «Вуглезбут» відвантажувало на вказану склад-площадку залізничними вагонами № 52852464, № 56323439, № 52851920, №56475841, № 56300858, № 56301377, № 53734653, № 56301344, №53028536, № 53734638, № 56159825, № 56475809, № 56301534, № 43028585, № 56461908 вугілля, власником якого було ПП «РМУ-27».

Відповідно до акту приймання-передачі вугілля № 1/04 від 12.04.2013 року ТзОВ «Ерідл» передало ТзОВ «Тетра-Агро» на відповідальне зберігання вугілля, яке йому належить на праві власності та яке доставлено на склад-площадку ТзОВ «Тетра-Агро» залізничними вагонами №53734612, № 56301658, № 56323421, № 53034062, № 5630767.

З відповіді ДП «Львіввугілля» № 415 від 12.08.2015 року встановлено, що вказаними залізничними вагонами ДП «Львіввугілля» відвантажувало на склад-площадку (м.Червоноград, вул. Львівська 71) вугілля, власником якого та платником за яке було ПП «ІВК-Постач».

Згідно з актом приймання-передачі вугілля № 1/04 від 12.04.2013 року ТзОВ «Ерідл» передано ТзОВ «Тетра-Агро» на відповідальне зберігання вугілля, яке йому належить на праві власності та яке доставлено на склад-площадку ТзОВ «Тетра-Агро» залізничними вагонами № 56323421, №56300767, №56300007, №56555360, №56301187.

З відповіді ДП «Львіввугілля» встановлено, що ВП «Вуглезбут» відвантажувало на вказану склад-площадку залізничними вагонами № 56323421, №56300767, №56300007, №56555360, №56301187 вугілля, власником якого та платником за яке було ТзОВ «Тетра-Агро».

Відповідно до актів приймання-передачі вугілля № 1/04 від 12.04.2013 року ТзОВ «Ерідл» передано ТзОВ «Тетра-Агро» на відповідальне зберігання вугілля, яке йому належить на праві власності та яке доставлено на склад-площадку ТзОВ «Тетра-Агро залізничними вагонами № 53028668, №56299886, №56159809, №56301369, №53734646, №56299886, №56160138, №53734604, №53734554, №56301468.

З відповіді ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Вуглезбут» № 415 від 12.08.2015 року встановлено що ДП «Львіввугілля» не відвантажувало вугілля залізничними вагонами № 53028668, №56299886, №56159809, №56301369, №53734646, №56299886, №56160138, №53734604, №53734554, №56301468 на склад-площадку ТзОВ «Тетра-Агро» (м. Червоноград, вул.Львівська 71),

Суд не бере до уваги твердження представника позивача, що у багатьох покупців вугілля ДП «Львіввугілля» немає договорів з відвантаження вугілля та немає площадки для його попереднього відвантаження із тієї чи іншої шахти, тому такі покупці зазначають у своїх замовленнях, що оплата послуг за транспортування буде здійснюватися ТзОВ «Тетра-Агро» на площадку даного товариства. Також не бере до уваги пояснення, що надалі вказані покупці здійснювали розрахунки із ТзОВ «Тетра-Агро» за надання послуг із транспортування та зберігання вугілля. Суд зазначає, що представником позивача жодними доказами не спростовано, що фактично вказаними вище залізничними вагонами ДП «Львіввугілля» відвантажувало на склад-площадку, яка знаходиться за адресою: м.Червоноград, вул. Львівська 71, вугілля яке належить на праві власності іншим суб'єктам господарювання, а не контрагентам позивача. Тому вказані пояснення представника позивача є голослівними та не підтверджені матеріалами справи. Долучені до матеріалів справи копії договорів позивача з ПП «ТК «Альянс» про надання послуг зберігання, не спростовують встановлених з листа ДП «Львіввугілля» обставин щодо поставки спірними вагонами вугілля власником якого було зокрема ПП «РМУ-27», ПП «ІВК-Постач».

З метою підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Електрокабельпостач» позивачем долучено до матеріалів справи договір купівлі-продажу товарів № 02-04/12 від 02.04.2012 року, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі вугілля від 11.10.2012 року, від 12.10.2012 року, від 23.10.2012 року, від 29.10.2012 року, від 20.12.2012 року, від 11.12.2012 року, від 20.12.2012 року, від 28.12.2012 року. З вказаних документів вбачається, що передача вугілля від ПП «Електрокабельпостач» до ТзОВ «Тетра-Агро» відбувалася на склад-площадці ТзОВ «Тетра-Агро» (м. Червоноград, вул.Львівська 71), вугілля доставлено за вказаною адресою залізничними вагонами № 53028668, №56159759, №53734638, №56461882, №56543903, №56300106, №56301138, №56301666, №53031068, №56301260, №56301245, №56301757, №53734521, №56300429, №56475742, №56323538, №56475742, №56300429, виробником вугілля є ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля». При цьому, вартість вугілля, яке було придбано у ПП «Електрокабельпостач» складає 876 грн. за тону, 888 грн. за тону, 894 грн. за тону, 960 грн. за тону.

Зі змісту відповіді ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Вуглезбут» № 415 від 12.08.2015 року вбачається, що у спірний період позивачем закуповувалося вугілля у ДП «Львіввугілля», вартість якого складала 759,6 грн. за тону, в тому числі і вугілля, що було видобуто на шахті «Лісова». При цьому, вугілля, що було видобуто на шахті «Лісова» закуповувалося впродовж 2012, 2013, 2014 років.

Також суд зауважує, що ні до перевірки, ні до матеріалів позову позивачем не надано жодних документів, які б свідчили, що сторони договорів узгодили між собою: предмет договору (зокрема марку вугілля), його кількість, якість, місце поставки товару, ціну, узгодження умов оплати тощо.

Позивачем не надано рахунки на кожну партію товару, які передбачені в укладених договорах між позивачем та його контрагентами та які обумовлюють товар та ціну, що підлягає сплаті за нього. В судовому засіданні представник позивача визнав, що сторонами договорів в повній мірі не дотримувалися умови цих договорів, зокрема щодо виставлення рахунків.

Крім того представник позивача не міг пояснити, коли здійснювалась оплата за товар оскільки суми проплат та інформація, що вказана в долучених до матеріалів справи платіжних документах не дає можливості ідентифікувати за який товар (послугу зі зберігання), відповідно до якої поставки вона здійснена.

Наявність лише податкових накладних та сумнівних документів, щодо відвантаження товару не є підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та включення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Щодо покликань представника позивача, що факт поставок автомобільним транспортом підтверджуються належно оформленими первинними документами щодо перевезень власним транспортом позивача, договорами про надання транспортних послуг, а також належно-оформленими первинними документами, суд зазначає таке.

З долучених документів вбачається, що транспортування товару, зокрема вугілля здійснювалось одним автомобілем КАМАЗ д.н.з НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 При цьому такий автомобіль здійснював за один робочий день: - відповідно до ТТН ВС №186 від 02 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля ; - відповідно до ТТН ВС №187 від 02 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля; - відповідно до ТТН ВС №239 від 03 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля; - відповідно до ТТН ВС №240 від 03 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля; - відповідно до ТТН ВС №241 від 03 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля; - відповідно до ТТН ВС №286 від 04 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля; - відповідно до ТТН ВС №287 від 04 грудня 2013 року 5 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 60 тон вугілля; - відповідно до ТТН ВС №318 від 05 грудня 2013 року 7 їздок з пункту навантаження м. Львів до пункту розвантаження м. Червоноград та перевіз 80 тон вугілля. Представник позивача не міг пояснити технічну спроможність забезпечити поставку вугілля вказаним транспортним засобом у задекларованих розмірах, що перевищують допустиму вантажопідйомність транспортного засобу. Вказане свідчить про формальне складання документів на транспортування.

Як зазначив представник позивача, відсутність поодиноких документів та незначні помилки у їх оформленні не є підставою для загальних висновків про фіктивність господарських операцій в цілому.

Проте з такою позицією позивача суд не може погодитись, адже обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належним чином складеними первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що зменшує суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму пред'явленого постачальником податку в ціні поставленого товару (робіт, послуг).

Щодо покликань позивача на той факт, що відповідачем порушено принцип персональної відповідальності платника (позивача), оскільки зроблено висновки про безтоварність господарських операцій на підставі актів перевірок контрагентів позивача та наявної у ДПІ інформації, суд вказує, що актом перевірки проаналізовано надані Товариством первинні документи по зазначених господарських операціях, а дані, які наведені в акті перевірки та інформація, що міститься в базі даних ІС «Податковий блок» щодо контрагентів, використані податковим органом як додаткова інформація, наявна в органах ДФС.

Судом враховуються покликання відповідача на той факт, що контрагенти позивача належать до так званого «конвертаційного центру», основний напрямок діяльності якого зосереджений на формування сумнівного податкового кредиту з ПДВ та постачання готівкових коштів підприємствам - вигодонабувачам за рахунок підприємств - транзитерів.

Так у правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 року у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Отже, складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентами не виконувались, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, тому суд критично ставиться до підставності формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Позивачем не доведено факт реального виконання господарських договорів контрагентами, що надало б йому право на формування податкового кредиту.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Враховуючи юридичну дефектність первинних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичної поставки товару та його приймання, без фактичного виконання послуг), суд вважає, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ПП «Ворк Супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Сантехресурс» в рамках правового поля, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання господарських операцій є недостовірні.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що подані Товариством первинні бухгалтерські документи не можуть доводити реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Ворк Супорт», ПП «Електрокабельпостач», ТзОВ «Ерідл», ТзОВ «Сантехресурс».

Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, факт виконання позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України недоведений позивачем належними доказами, та спростований відповідачем.

З досліджуваних у судовому засіданні документів, встановлено, що позивачем не надано суду документів на спростування порушень, про які зазначено в акті перевірки.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачений частинами 4 та 5 статті 11 КАС України суд пропонував позивачу надати всі первинні документи на підтвердження права на отримання податкової вигоди, для чого в судових засіданнях оголошувались перерви. Жодних інших документів, ніж долучені до матеріалів справи, на вимогу суду позивачем надано не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки знайшли своє підтвердження під час з'ясування обставин справи, тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. слід покласти на позивача та стягнути до Державного бюджету судовий збір у сумі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра-Агро" до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.)

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2015 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.