Постанова № 49973734, 08.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.09.2015р. справа №908/3585/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Стойка О.В., Чернота Л.Ф.при секретарі судового засідання Максимовій О.Ю.за участю представників сторін: від позивача 1: від позивача 2: не з'явився; не з'явився; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від20.07.2015р. (повний текст підписано 30.07.2015р.)по справі№908/3585/15 (суддя Серкіз В.Г.)за позовом1)Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя; 2)Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-січ», м. Запоріжжя провнесення змін до п.п. 1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 до договору оренди майна від 07.11.2012р. № 79/12

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Позивач 1) та Комунальна установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» м. Запоріжжя (Позивач 2) звернулись до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (Відповідач) з вимогами про внесення змін до п.п. 1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 в додатковій угоді до договору оренди майна від 07.11.2012р. № 79/12 та викладення їх у запропонованій редакції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р. позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» були задоволені в повному обсязі, внесено зміни до п.п. 1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 в додатковій угоді до договору оренди майна від 07.11.2012р. № 79/12.

Рішення суду першої інстанції було вмотивоване невідповідністю договору оренди майна від 07.11.2012р. № 79/12 п.3 додатку 2 Методики розрахунку розміру орендної плати та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, п. 1 рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47, що призвело до завдання місцевому бюджету збитків у розмірі недоотриманої орендної плати (упущена вигода) за період з листопада 2012р.

Слід зауважити, що хоча за змістом обґрунтування позову змінюваним договором є договір оренди від 08.11.2012р., який фактично представлений в матеріалах справи, і прохальна частина позовної заяви і резолютивна частина оскаржуваного рішення містять безпідставну вказівку на договір оренди, датований 07.11.2012р., доказів укладання якого відносно цього ж самого об'єкту оренди між цими ж сторонами в матеріалах справи відсутні.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р. у справі №908/3585/15 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції скаржник зазначає відсутність передбачених діючим законодавством підстав для зміни договору та незаконність змін щодо ціни договору після його виконання.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: Попков Д.О. (головуючий), Стойка О.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 08.09.2015р. о 11.30год.

Розпорядженням секретаря Другої судової палати від 07.09.2015р., у зв'язку із перебуванням судді Радіонової О.О. у відпустці, склад колегії було змінено на: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось з фіксацією у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 08.09.2015р. попри належне повідомлення про його час і місце (а.с.а.с.82-84), проте від Відповідача надішли витребувані судому документи (а.с.а.с.85-110) і клопотання про відкладання розгляду справи через неможливість прибуття у судове засідання з невизначених причин.

Судова колегія, відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи через необґрунтованість та недоведеність, зважаючи на достатність наявних матеріалів справи і не визнання явки представників сторін обов'язковою, дійшла висновку про відсутність підстав для відкладання встановлення правової визначеності довкола розглядуваних правовідносин, зважаючи на встановлені ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950р. гарантії вирішення спору впродовж розумного строку.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи 08.11.2012р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальною установою «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» (Балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ», (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №79/12. (а.с.а.с 17-20), відповідно до п.1.1 якого Орендареві було передано в строкове оплатне користування нежитлове приміщення № 94 першого поверху будівлі (літ. А-6) площею 14,0 кв. м. в будинку 80 по вулиці Перемоги в місті Запоріжжі вартістю 29 039,00 грн. станом на 15.09.2012р. згідно звіту про незалежну оцінку та висновку про його вартість.

В п. 1.2 цього договору передбачено, що приміщення має використовуватися для розміщення офісу філії орендаря.

На виконання п. 2.1 договору, передача об'єкту оренди була підтверджена актом прийому-передачі від 08.11.2012р. (а.с.20 зворотна сторона).

Відповідно до п.11.1. строк договору оренди становить 2 роки 11 місяців, з 08.11.2012р. по 08.10.2015р.

Згідно із п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006р. № 63, від 06.04.2011р. № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 та складає 5227,02 грн. на рік згідно з розрахунком. (а.с.21). В свою чергу, п.3.2. договору встановлено, що орендна плата за перший місяць (листопад 2012р.) становить: 436,03рн.*І інфл. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

Зі змісту додатку №1 до договору вбачається, що при визначені розміру орендної плати була використана ставка орендної плати на рівні 18% від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

У пункті 3.6. договору сторони дійшли згоди, що орендна плата підлягає обов'язковому перегляду на вимогу однієї із сторін у випадку затвердження органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та інших нормативно-правових актів нових річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності міста Запоріжжя з урахуванням передбаченого цим договором цільового використання об'єкта оренди.

При цьому, згідно п.11.3 договору зміни та доповнення до нього можуть мати місце за погодженням сторін, оформлюватися в письмовій формі і становлять невід'ємну частину договору.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті планової перевірки фінансово-господарської діяльності, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на початку 2015р., було виявлено, що договір оренди від 07.11.2012р. був укладений із застосуванням невірного розміру річної орендної ставки. А саме, замість орендної ставки у розмірі 40 %, яка спеціально передбачена для розміщення фінансових установ, була застосована ставка у розмірі 18 % - передбачена для офісів.

Також Позивачі вказують на те, що під час укладання Договору оренди не було враховано спеціальний статус Відповідача, який передбачений положеннями ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 2 Закону України «Про страхування».

Виходячи з матеріалів справи, Позивачем 1 було надіслано на адресу Відповідача лист № 621/01/01-07 від 12.02.2012р. (а.с.22) про необхідність приведення у відповідність до чинних нормативно-правових актів договору оренди №79/12 від 07.11.2012р. разом із відповідними проектами Додаткової угоди та додатку №2 (розрахунку) до договору (а.с.23), що передбачала розповсюдження орендної ставки у розмірі 40% на правовідносини з 08.11.2012р. із встановленням розміру орендної плати за листопад 2012р. у сумі 967,97грн. з подальшою інфляційної індексацією та втрату чинності додатку №1.

Відповідач своїм листом № 1233 від 09.04.2015р. відмовився від підписання додаткової угоди, запропонував підготувати та направити додаткову угоду до вищезазначеного договору на збільшення розміру орендної плати з моменту отримання та підписання зазначеної угоди на майбутній час. (а.с.24).

За таких обставин, Позивачі звернулися до суду з позовними вимогами про внесення змін до п.п. 1.2., 3.1. та 3.3. договору оренди шляхом викладення в наступній редакції:

" 1.2 Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення фінансової установи - Орджонікідзевської філії" Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта - Січ".

" 3.1. Орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 та складає 11 615,60 грн. (одинадцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 60 коп.)."

" 3.3 Орендна плата перераховується згідно рахунків комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 розмір орендної плати становить:

Ор = Вп * Сор * І інф. * їм,

100%* 12

де: Вп- вартість орендованого приміщення, визначена експертним шляхом (станом на 15.09.2012р.) становить 29 039,00 грн.

Сор - орендна ставка, яка встановлюється: 40 % - розміщення фінансової установи на площі 14.00 кв. м.;

І інф. - індекс інфляції з дати проведення незалежної оцінки об'єкта оренди до дати перерахунку орендної плати;

їм. - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати; Ор- орендна плата розраховується згідно з рішенням сесії Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011р. таким чином:

Ор = 29039,00 грн * 40% * 1,001*0.999 = 967,97 грн.

100%* 12

Таким чином, розмір орендної плати за оренду орендованого приміщення за листопад 2012 року дорівнює 967,97 грн.(дев'ятсот шістдесят сім грн. 97 коп.) Інші умови договору оренди залишаються без змін".

Співставляючи зміст запропонованих у позові і запроваджених місцевим судом змін до договору оренди із пропозиціями щодо змін, надісланими Відповідачеві разом із листом №621/01/01-07 від 12.02.2015р., апеляційний суд наголошує, що на відміну від надісланого проекту додаткової угоди і додатку №2 до договору оренди, запроваджені (спірні за позовом) зміни:

- передбачають зміну і п.1.2. договору;

- передбачають іншу, ніж пропонувалося на розгляд Відповідачеві до подання позову, редакцію п. 3.3. договору;

- не містять вказівку щодо втрати чинності додатку №1 до договору оренди, який за змістом п.13.1. договору визначений у якості невід'ємної і складової частини.

Крім того, ані запропоновані до розгляду Відповідачеві до моменту подання позову, ані визначені у позовній заяві та запроваджені місцевим судом зміни не містять застережень відносно редагування або виключення п.3.2. договору оренди, в якому розмір щомісячної орендної плати визначений на рівні 436,03грн. х індекс інфляції за листопад 2012р.

Поряд із цим, з наданих Відповідачем на виконання вимог апеляційного суду актів звіряння розрахунків, підписаних Позивачем 2 без зауважень (а.с.а.с.86-88) та платіжних доручень (а.с.а.с.89-110), які залучають до матеріалів справи в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлюють обставини, які мали бути досліджені місцевим судом з урахуванням сутності спору і позицій сторін, вбачається, що грошові зобов'язання з внесення орендних платежів за період з листопада 2012р. по грудень 2014р., на якій розповсюджуються спірні зміни, виконані Відповідачем

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд зазначає наступне:

Як випливає зі зміст ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивачів суб'єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для Позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Виходячи з правової природи укладеного між сторонами Договору №2078/13 від 23.04.2010р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами законодавства про оренду (найм), у тому числі - Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (з огляду на приналежність об'єкту оренди).

Позивачі, як сторони розглядуваного Договору, відповідно до п.8.1. Договору мають право ініціювати зміни до нього, а отже - мають суб'єктивне матеріальне право звертатися із відповідним позовом. При цьому, за своєю сутністю заявлений позов опосередковує такий спосіб судового захисту як зміна правовідносин (п.6 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України), що у світлі ч.ч.1, 3 ст.653 Цивільного кодексу України передбачає захист прав Позивачів шляхом запровадження інших порівняно з існуючими умов договору та відповідну зміну зобов'язань.

В свою чергу, порушенням з боку Відповідача у такому випадку має бути протиправне ухилення від виконання обов'язку запровадити спірні зміни до умов укладеного договору, адже суб'єктивному праву Позивача запровадити зміни до договору оренди, спрямовані на збільшення розміру орендної плати, будуть кореспондуватися обов'язки інших сторін цього договору прийняти такі зміни лише у разі, якщо це передбачено законодавством.

Разом із тим, спеціальними положеннями ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан

об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України, що кореспондується із ч.ч.1,2 ст.286 Господарського кодексу України. При цьому, такими актами можуть бути, зокрема, і ті, що запроваджують зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р., що узгоджується із згадуваною місцевим судом правовою позицією, сформульованою Верховним Судом України у постанові від 18.03.2015р. у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012).

Крім того, за загальними правилами, встановленими ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміни до договору запроваджуються за взаємною згодою сторін. При цьому, відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України такі зміни у розглядуваному випадку мають опосередковуватися відповідною додатковою угодою за підписом Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача, адже всі вони визначені стороною розглядуваного договору оренди, що узгоджується із п.11.3. цього договору. Також, ст.ст.651 і 652 Цивільного кодексу України визнають підставами для зміни умов договору істотне порушення зобов'язань за ним однією з сторін або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.

Положення ч.ч.1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачають можливість у судовому порядку запровадити зміни до договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, якщо сторони не дійшли згоди щодо приведення договору у відповідність із обставинами, які істотно змінились.

Між тим, в розглядуваному випадку підставою для запровадження змін до умов договору оренди, виходячи з наведених підстав позову та встановлених обставин, виступає саме допущена, зокрема Позивачами, при укладанні договору помилка відносно розміру ставки орендної плати, яка має бути застосована з огляду на статус Орендаря як фінансової установи. Таким чином, означені спірні зміни не зумовлені жодною із передбачених приведеними вище нормами законодавства чи умовами договору обставиною, адже первісно визначену за договором ставку орендної плати не було змінено до тієї, що вимагають запровадити Позивачі через зміни в перебігу орендних правовідносин, а помилка у визначені розміру ставки не є ані зміною умов господарювання, ані істотним порушенням з боку Орендаря чи істотною зміною обставин.

Відтак, як справедливо наголошує Скаржник, в розглядуваному випадку відсутні визначені діючим законодавством, у тому числі - приведеному в оскаржуваному рішенні, підстави для зміни розміру орендної плати всупереч бажання Орендаря у світлі положень ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України. При цьому, приведена у рішенні судова практика касаційних інстанцій жодною мірою не спростовує вказаного висновку апеляційного суду, оскільки підстави для запровадження змін договору оренди в цій справі та справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) відрізняються.

Неправильно застосувавши означені норми матеріального права, місцевий суд, проігнорувавши необхідність встановлення обставин виконання грошових зобов'язань Орендарем у період, на який розповсюджується спірні зміни щодо розміру орендної плати, безпідставно не застосував припис ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України, який містить пряму заборону зміни ціни договору після його виконання.

Апеляційний суд зауважує, що в розглядуваному контексті та при обраному способу судового захисту означена заборона у повній мірі кореспондується із визначеними ч.ч.1, 3 ст.653 Цивільного кодексу України наслідками змін договору. Дійсно, зміна умов можлива лише відносно існуючого зобов'язання, тоді як здійснення орендних платежів згідно із діючими на момент їх вчинення умовами щодо розміру оплати припинило існування відповідного зобов'язання щодо оплаченого періоду в силу ст.599 Цивільного кодексу України. Доводи місцевого суду відносно незабороненої за змістом ч.5 ст.188 Господарського кодексу України можливості суду самостійно визначати дату набрання чинності запроваджуваних змін договору жодною мірою не можуть виступати підставою для ігнорування означених спеціальних приписів матеріального права. Слід також наголосити, що в межах згадуваної місцевим судом справи №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) правової позиції щодо можливості незастосування ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України не сформульовано.

Поряд із доводами апеляційної скарги, колегія судів звертає увагу також і на проігнороване місцевим судом недотримання визначеного ч.2 ст.188 Господарського кодексу України порядку ініціації змін до договору, оскільки вказана у позовній заяві редакція запроваджуваних змін не є тотожною із пропозиціями змін, які надсилалися Відповідачеві і відхилення яких зумовило подання позову. Фактично, спірні зміни до договору є новою офертою у розумінні ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України по відношенню із первісними пропозиціями, доказів подання якої на розгляд Відповідачеві до звернення із позовом матеріали справи не містять, тоді як за змістом ч.4 ст.188 Господарського кодексу України саме неузгодження сторонами тієї редакції змін, щодо запровадження яких подано позов, має передувати і є підставою для подальшого подання позову.

Більш того, оскільки відповідно до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України саме зміст судового рішення в розглядуваному випадку визначає зміст угоди, що запроваджує спірні зміни до договору оренди, остільки такий договір оренди із запровадженими змінами має відповідати загальним вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, у тому числі - спрямованості на реальне настання обумовлених правових наслідків, які згідно із ч.ч.1, 3 ст.653 цього Кодексу полягатимуть у зміни умов виконання грошових зобов'язань.

Між тим, місцевим судом залишено поза увагою, що запроваджена ним редакція змін до договору оренди взагалі не зачіпає положень п.3.2. договору та додатку №1 до нього, що є його невід'ємною частиною, які розмір орендної плати визначають на первісному рівні із застосуванням ставки оренди 18%. Таким чином, запроваджені місцевим судом зміни до договору оренди є взаємонесумісними із іншими умовами договору, що змін не зазнали, і їх одночасне існування унеможливлює визначення належного розміру орендної плати.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» підлягає задоволенню, наслідком чого є скасування рішення Господарського суду Запорізької області та винесення нового про відмову у задоволені позову, що згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Позивачів витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тоді як витрати зі сплати судового збору за подання позову відносяться на рахунок Позивача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р.(повний текст підписано 30.07.2015.) у справі №908/3585/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р.(повний текст підписано 30.07.2015.) у справі №908/3585/15 скасувати у повному обсягу.

3. Прийняти нове рішення у справі №908/3585/15, яким відмовити у задоволені позовних вимог Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Комунальній установі «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» м. Запоріжжя про внесення змін до п.п. 1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 до договору оренди майна від 08.11.2012р. № 79/12.

4. Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, пр. Леніна, буд. 206, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 37573068) та Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» (69000, вул. Перемоги, буд. 80, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 05498677) на користь акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (69104, вул. Малиновського, буд. 16, Запоріжжя, ідентифікаційний код 02307292) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі по 304,50грн. з кожного.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати накази на примусове виконання цієї постанови апеляційного суду, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надруковано 6 прим.: 1.,2 Позивачам; 3. Відповідачу; 4. У справу; 5. ДАГС; 6. ГСЗО