Рішення № 49971480, 01.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р.Справа № 922/3011/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест", м. Бєлгород про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Пелих Л.Д., дов. № 28/14 від 18.12.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.08.15 р., яка була прийнята судом) просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест" основний борг в сумі 44000,00 руб. РФ, пеню в сумі 17404,81 руб. РФ, 3% річних в сумі 1996,93 руб. РФ та судові витрати по справі в сумі 1827,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за контрактом № 177/14 від 16.06.2014р.

Сторони в п. 9.1 контракту 177/14 від 16.06.2014р. домовились, що у випадку, якщо сторони не досягнуть домовленості, спір підлягає розгляду в господарському суді Харківської області.

Враховуючи викладене, спір між сторонами підлягає розгляду в господарському суді Харківської області у відповідності з матеріальним та процесуальним правом України.

Керуючись Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних і комерційних справах" від 15.11.1965 року, суд призначив судове засідання на 03 серпня 2015 року.

13.08.15 р. відповідач надав письмовий відзив, в якому основний борг визнав в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.15 р. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Арбітражного суду Білгородської області від 09.07.15 р. (а.с. 74) та наданням письмового відзиву.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.06.2014р. між TOB "Проминвест" (відповідач, покупець) та ПрАТ "Харківський автогенний завод" (позивач, продавець) був укладений зовнішньоекономічний Контракт № 177/14 від 16.06.2014р. (далі - контракт) (а.с. 14-19), відповідно до умов якого, позивач (продавець) зобов'язується поставити, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити продукцію, надалі іменовану товар, згідно специфікацій, та рахунків-фактур, в кількості та на умовах, вказаних в додатку №1 до контракту, який є невід'ємною його частиною. На кожну поставку (партію) сторони оформляють окрему специфікацію до контракту, в якій вказують найменування Товару, ціну, кількість та умови поставки (п. 1.2 контракту).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 16.12.2014р. до контракту (а.с. 26), орієнтовна загальна суму контракту становить 17856000,00 рублів РФ.

Згідно з специфікацією № 21522 від 11.02.2015р., позивач мав поставити відповідачу товар на суму 164000,00 руб. РФ.

На виконання умов договору та специфікації № 21522 від 11.02.2015р., позивачем було поставлено відповідачу 20,5 тонн товару на суму 164000,00 руб. РФ., що підтверджується митною декларацією № 110100000/2015/203132 (а.с. 58), підтвердженням про перетин кордону (а.с. 60); рахуноком-фактурою № 21522 від 11.02.2015р. (а.с. 61), міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №315568 (а.с. 62) та листом Бєлгородської митниці вх. № 52/15 від 10.03.2015р. (а.с. 63).

Згідно з п. 3.1 контракту, покупець здійснює оплату за товар протягом 12 (дванадцяти) банківських днів за узгоджений поставлений товар на склад покупця (вантажоодержувача), відповідно до пункту 5.4 цього контракту. Оплата здійснюється банківським переказом на платіжні реквізити продавця, зазначені в розділі 12 цього Контракту.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, сплативши 120000,00 руб. РФ, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 44000,00 руб. РФ, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 87-93).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, дослідивши умови контракту, суд вважає, що контракт №177/14 від 16.06.2014р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.1 контракту, покупець здійснює оплату за товар протягом 12 (дванадцяти) банківських днів за узгоджений поставлений товар на склад покупця (вантажоодержувача), відповідно до пункту 5.4 цього контракту. Оплата здійснюється банківським переказом на платіжні реквізити продавця, зазначені в розділі 12 цього Контракту.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 44000,00 руб. РФ заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 05.03.15 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за специфікацією № 21522 від 11.02.2015р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи визнання відповідачем основного боргу в повному обсязі, беручи до уваги те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44000,00 руб. РФ, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17404,81 руб. РФ за прострочення оплати продукції.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 8.3. контракту, у випадку, недотримання термінів оплати, покупець, на підставі виставленої претензії, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення. Якщо термін не сплати отриманого товару складає 90 і більше календарних днів, покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неоплаченого товару. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 17404,81 руб. РФ пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1996,93 руб. РФ законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, у звязку з задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест" (Російська Федерація, м. Белгород-308000, пр. Слави, 45 А, оф. 31 , Філіал ВАТ "Газпромбанк" в м. Бєлгород, ІПН: 3123225440, КПП 312301001, Код ЄДРПОУ 67205390, Р/Рах. 40702810000440000316, БІК 041403800, код ОКВЭД 65.12, Кор. рахунок 30101810700000000800, Код ОГРН: 1113123000902 на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (Україна, м. Харків-61046, вул. Автогенна, 10, код ЄДРПОУ: 00204783, МФО 351005, Банк посередник: ОАО "Промсвязьбанк", м. Москва. РФ, БІК 0445255555, К\С 30101810400000000555, В ОПЕРУ Московського ГТУ Банка Росії, ІНН 7744000912, Банк отримувача: Pax. 30111810300000916401, АО "УкрСиббанк", м. Харків. Україна, Отримувач: pax. 26008121764000 ПрАТ "Харківський автогенний завод") основний борг в сумі 44000,00 руб. РФ, пеню в сумі 17404,81 руб. РФ, 3% річних в сумі 1996,93 руб. РФ та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Повне рішення складено 02.09.2015 р.

Суддя Т.В. Інте