Рішення № 49971479, 25.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р.Справа № 922/3648/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (м. Харків) про стягнення 4476034,18 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.08.15 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (м. Харків) 2736299,98 грн. основного боргу, 1942761,71 грн. втрат від інфляції та 146817,81 грн. проценти за користування коштами. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 73080 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р. щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 липня 2015 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

03 липня 2015 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання (№ 03/07/15 від 03.07.2015 р.), в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

06 липня 2015 року представник позивача до канцелярії суду надіслав факсограму- клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю забезпечити явку представника у дане судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2015 року було задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд справи на 11 серпня 2015 року.

11 серпня 2015 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що при розрахунку ціни позову ним не було враховано виконання сторонами угоди від 19.05.2014 р. про повне(або часткове) припинення зобов"язання за договором № 03/09-12 від 03.09.2012 р. на суму 200000 грн., у зв"язку з чим був здійснений перерахунок ціни позову та позивач просив суд стягнути з відповідача 2536299,98 грн. основного боргу, 1800987,62 грн. втрат від інфляції та 138746,58 грн. процентів за користування коштами, а також надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11 серпня 2015 року було оголошено перерву до 25 серпня 2015 року.

21 серпня 2015 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

25 серпня 2015 року представник позивача надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що дійсно між сторонами було укладено 2 договори поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р., в рамках договору № 92/07-10 від 15.07.2010 р. здійснювались поставки товару на суму 3971899,98 грн., та за договором № 03/09-12 від 03.09.2012 р. була здійснена одна поставка за накладною №166/09 від 10.09.2012 р. на суму 464400 грн..

Представник позивача у судовому засіданні підтримував зменшені позовні вимоги у повному обсязі, та просив суд стягнути з відповідача 2536299,98 грн. основного боргу, 1800987,62 грн. втрат від інфляції та 138746,58 грн. процентів за користування коштами, а також судовий збір. Також пояснив суду, що дійсно між сторонами було укладено 2 договори поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р., в рамках договору № 92/07-10 від 15.07.2010 р. здійснювались поставки товару на суму 3971899,98 грн., та за договором № 03/09-12 від 03.09.2012 р. була здійснена одна поставка за накладною №166/09 від 10.09.2012 р. на суму 464400 грн., посилання на договір № 92/07-10 від 15.07.2010 р. у вказаній накладній є помилковим.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У зв'язку з тим, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів, що підтверджували б причину неможливість забезпечити участь у судовому засіданні 25.08.2015 року цього представника або іншого представника, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню. Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

15 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (відповідач) був укладений договір №92/07-10, у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов"язується передати у власність (поставити) відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його, найменування, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у рахунку та накладній, які становлять невід"ємну частину договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, загальна вартість договору становить 5000000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 833333,34 грн.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 100% від суми договору протягом 30-ти календарних днів після отримання товару.

Згідно з п. 8.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань згідно умов даного договору.

Сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 12.12.2012 р. до вказаного договору, якою сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2015 року.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, ним на виконання умов вказаного договору за період з 11.02.2011 р. по 07.02.2013 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3971899,98 грн., що підтверджується накладними № 338/11 від 30.11.2011 р., № 339/11 від 30.11.2011 р., № 340/11 від 30.11.2011 р., № 341/11 від 30.11.2011 р., № 343/12 від 16.12.2011 р., № 19/11 від 05.11.2013 р., № 6/02-1 від 07.02.2013 р., № 1/01 від 03.01.2014 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Позивач у своїх письмових поясненнях та у судовому засіданні 25.08.2015 р. зазначив, дійсно між сторонами було укладено 2 договори поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р., проте поставки товару на суму 3971899,98 грн. здійснювались в рамках договору № 92/07-10 від 15.07.2010 р., та посилання сторін на договір № 03/09-12 від 03.09.2012 р. у накладних № 19/11 від 05.11.2013 р., № 6/02-1 від 07.02.2013 р., № 1/01 від 03.01.2014 р. є помилковим, оскільки в період здійснення вказаних поставок вказаний договір не діяв.

Позивач зазначив, що відповідач розрахувався за товар частково та заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 92/07-10 становить 2271899,98 грн.

03 вересня 2012 року між сторонами також було укладено договір поставки № 03/09-12, у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов"язується передати у власність (поставити) відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його, найменування, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у специфікаціях, які становлять невід"ємну частину договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача у розмірі 100% від суми договору протягом 30-ти календарних днів після отримання товару.

Згідно з п. 8.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань згідно умов даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар за накладною №166/09 від 10.09.2012 р. на суму 464400 грн.

Позивач у судовому засіданні 25.08.2015 р. зазначив, що посилання на договір № 92/07-10 від 15.07.2010 р. у вказаній накладній є помилковим.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 03/09-12 від 03.09.2012 р. становить 464400 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними договорами поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р. складала 2736299,98 грн.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та зазначив, що між сторонами було здійснено виконання угоди від 19.05.2014 р. про часткове припинення зобов"язання на суму 200000 грн. за договором № 03/09-12 від 03.09.2012 р., у зв"язку з чим сума основного боргу складає 2536299,98 грн., та крім того, позивачем були нараховані 1800987,62 грн. втрат від інфляції та 138746,58 грн. процентів за користування коштами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Договори поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р. у розмірі 2536299,98 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобо`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договорами поставки № 92/07-10 від 15.07.2010 р. та № 03/09-12 від 03.09.2012 р., позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1800987,62 грн. інфляційних витрат та 138746,58 грн. 3% річних є обґрунтованими, заявленими правомірно, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (61009, м. Харків, вул. Железнякова, буд. 235, код ЄДРПОУ 05422384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПРОМ" (01042, м. Київ, бул. ОСОБА_2АДРЕСА_1, код 21483639) 2536299,98 грн. основного боргу, 1800987,62 грн. втрат від інфляції, 138746,58 грн. процентів за користування коштами та 73080 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_3