Ухвала суду № 49967401, 07.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2015 Справа № 920/1319/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянувши заяву № 4-15 від 13.08.2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відстрочку виконання судового рішення у справі № 920/1319/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до відповідача: Казенного підприємства Шосткінський казенний завод Імпульс, м. Шостка, Сумська область,

про стягнення: 786 153 грн. 46 коп.,

за участю представників сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача не зявився;

Від ДВС не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2014 року у справі № 920/1319/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Казенного підприємства Шосткінський казенний завод Імпульс на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 627 719 грн. 66 коп. боргу, 50 142 грн. 68 коп. пені, 61 682 грн. 75 коп. 7% штрафу, 9 402 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 24 780 грн. 67 коп. 3% річних, 15 474 грн. 57 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення на 6 місяців, рівними частинами по 131 533 грн. 83 коп. за місяць зі строком сплати до 14 числа кожного місяця починаючи з жовтня 2014 року; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року у справі № 920/1319/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 року по справі № 920/1319/14, рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014року в частині розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців скасовано; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014року у справі №920/1319/14 залишено без змін.

17.11.2014 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року та рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014року у справі №920/1319/14 видано відповідний наказ.

25.08.2015року до суду надійшла заява № 4-15 від 13.08.2015року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відстрочку виконання судового рішення у справі № 920/1319/14 до 31.12.2015 року.

Представники учасників судового процесу у судове засідання не зявилися.

Відповідач подав письмові пояснення та докази в обґрунтування своєї позицій щодо заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, в яких підтримує подану державним виконавцем заяву у повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області посилається на те, що Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Імпульс» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави в сфері оборони. На теперішній час КП ШКЗ «Імпульс» приймає участь у декількох Державних програмах по розвитку військово-промислового комплексу. Однією з пріоритетних програм є виробництво елементів боєприпасів для високоточної і високотехнологічної зброї. З початку 2015 року підприємством укладено декілька контрактів з виконавцями Державного оборонного замовлення на поставку боєприпасів для їх використання Збройними силами України в районі бойових дій з грифом ДСК. Перед підприємством поставлені також завдання по розширенню експортного потенціалу продукції військового призначення. Враховуючи вказане, в 2015 році укладені контракти по постачанню продукції на експорт. Підприємство приступило до їх виконання і вимушене витрачати значні фінансові ресурси на закупівлю сировини для виготовлення виробів. Виконання рішення суду на даний час та можливий арешт рахунків не дозволить відповідачу здійснювати як виконання державних оборонних так і експортних замовлень, і як наслідок призведе до повної зупинки і виникненню низки негативних чинників для окремих стратегічних галузей промисловості і обороноздатності України в цілому.

Відповідач вказує, що у відповідності до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупній дохід) за перше півріччя 2015 року збиток підприємства складає 9281,00 тис. грн. На рахунку відповідача недостатньо коштів для негайно виконання рішення, а звернення стягнення на майно неможливо, оскільки майно Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» є 100% формою державної власності, яке задіяне у виробничій діяльності.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження".

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами є договір №12/012-11/ТЕ-БО купівлі - продажу природного газу від 05.07.2012 р., а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014року у справі № 920/1319/14 набрало законної сили 29.10.2014року.

При цьому, доказів виконання судового рішення, сплати хоча б частково заборгованості, присудженої до стягнення, протягом 9 місяців, ні заявником, ні відповідачем не подано.

Судом встановлено, що викладені у заяві про відстрочку обставини, посилання заявника на тяжкий фінансовий стан боржника, не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки заявником та відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Разом з цим, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, тому у задоволенні заяви № 4-15 від 13.08.2015року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відстрочку виконання судового рішення у справі № 920/1319/14 суд відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви № 4-15 від 13.08.2015року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відстрочку виконання судового рішення у справі № 920/1319/14 - відмовити.

Суддя Є.А. Жерьобкіна