Рішення № 49965146, 01.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015Справа №910/18796/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 2 796,06 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ліповуз Д.І. (представник за довіреністю №01/340-55 від 02.01.2015р.).

Обставини справи:

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 2 796,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, він проти позову заперечує, посилаючись на те, що виплачена ним позивачу сума страхового відшкодування в розмірі 4 513,29 грн. є повним відшкодуванням, яке має бути сплачене останньому. За твердженнями відповідача розрахунок страхової виплати повинен вираховуватись наступним чином: вартість відновлювального ремонту згідно звіту в сумі 8 394,83 грн. х знос деталей в розмірі 72,53% = 6 088,77 грн. А враховуючи франшизу позивача в розмірі 575,48 грн. згідно Договору, то сума яка підлягає до виплати страхувальнику останнього становить 5 513,29 грн. Окрім того, зазначена сума є такою, що розрахована з дотриманням вимог Закону України «Про страхування» та умов Договору. Згідно викладеного віднімаючи від вірної суми страхового відшкодування в сумі 5 513,29 грн. суму франшизи відповідача в розмірі 1 000,00 грн. отримуємо 4 513,35 грн., а зазначена сума відповідачем вже сплачена позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/18796/15, розгляд призначено на 01.09.2015р.

Також, судом ухвалено направити запит від 23.07.2015р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України для отримання завіреної копії страхового полісу №АІ/5871163.

06.08.2015р. до суду надійшла відповідь від Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/21681 від 04.08.2015р., яка містить інформацію щодо страхового полісу №АІ/5871163.

В судове засідання 01.09.2015р. представник від позивача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 01 вересня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (страховик за Договором страхування) та Жеребецькою Світланою Сергіївною (надалі також - страхувальник) 28.04.2014р. було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №005040/4002/0000131 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер АЕ 6046 НМ (надалі також - застрахований автомобіль).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

03.03.2015р. на перехресті вул. Карла Маркса та вул. Клари Цеткін в м. Дніпропетровську, Галенко Микита Олександрович, керуючи автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер АЕ 5772 АР, перед початком руху та при зміні руху праворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим порушив п. 10.1. ПДР України та допустив зіткнення з застрахованим автомобілем, під керуванням Жеребецького А.О., в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Жеребецький А.О. керував автомобілем «Ford Focus», реєстраційний номер АЕ 6046 НМ на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №СХХ080666 та посвідчення водія №ВХХ185651.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2015р. Галенка М.О., за здійснення вказаного ДТП, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту №08/03/15 від 14.03.2015р. Суб'єкта підприємницької діяльності Кориновського Евгена Юрійовича ремонт автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер АЕ 6046 НМ становить 8 394,83 грн.

Згідно з рахунком на оплату №669 від 06.03.2015р., складеним Приватним підприємством «Аеліта», вартість ремонту автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер АЕ 6046 НМ, становить 10 770,50 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №00164046 від 02.04.2015р. і розрахунку до них, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 7 819,35 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 7 819,35 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №045740 від 24.12.2013р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7 819,35 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Галенка м.О. встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер АЕ 5772 АР застрахована відповідачем на підставі Полісу №АІ/5871163.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем не застосовано при розрахунку страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, що є порушенням вищезазначеного закону.

Відповідно розрахунку відповідача, страхова виплата повинна вираховуватись наступним чином: вартість відновлювального ремонту відповідно до Звіту №08/03/15 від 14.03.2015р. в сумі 8 394,83 грн. - знос деталей в розмірі 72,53 грн. = 5 513,29 грн.

Зазначений розрахунок, визнається судом доведеним оскільки, здійснений на виконання вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як підтверджується наданим відповідачем до матеріалів справи Звітом №08/03/15 від 14.03.2015р. ринкова вартість автомобіля без врахування пошкодження в ДТП становить 317 389,51 грн., а страхова сума згідно Договору позивача складає 230 190,00 грн., що дорівнює 72,53% дійсної ринкової вартості.

Таким чином, з урахуванням викладеного та наведених розрахунків за Страховим актом №00164046 від 02.04.2015р. страхове відшкодування мало становити 5 513,29 грн. (з урахуванням зносу деталей в 72,53%).

Отже, згідно наведених розрахунків обґрунтованою сумою страхового відшкодування є саме 5 513,29 грн.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АІ/5871163 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з огляду на це, з відповідача має бути стягнуто 4 513,29 грн. = 5 513,29 грн. (вірно розрахована сума страхового відшкодування) - 1 000,00 (франшиза відповідача).

Як зазначає позивач, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №12148, сума в розмірі 4 513,29 грн. була оплачена відповідачем 09.07.2015р..

Отже, з урахуванням того, що відповідачем сплачено на рахунок позивача обґрунтовану суму страхового відшкодування в розмірі 4 513,29 грн. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» є необгрунтованимим.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/18796/15 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір позивача у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.2015р.

Суддя Морозов С.М.